Рішення

від 31.07.2023 по справі 903/528/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 липня 2023 року Справа № 903/528/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго», м.Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Старовижівське Паливо - Торф», смт. Стара Вижівка, Волинська область

про стягнення 32 369,56 грн.

Суддя Шум М.С.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив: Приватне акціонерне товариство «Волиньобленерго» в позовній заяві від 23.0.2023 №02-11-448 просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старовижівське Паливо - Торф» 32 369,56 грн. основної суми боргу, а також понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг згідно з договором №05-13-54/21 на технічне обслуговування електромереж і трансформаторних пунктів від 02.12.2021.

Ухвалою суду від 29.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ухвалу суду від 29.05.2023 отримав 01.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4440101462921.Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Разом з цим суд вважає, що дана обставина не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

встановив:

01.19.2019 між ПАТ «Волиньобленерго» (оператор системи, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старовижівське Паливо - Торф» (споживач, відповідач) укладено публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за №537-0181000 .

Згідно п.п. 2.1 договору визначено, що оператор системи надає споживачу з розподілу електричної енергії параметри якості електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 та Кодексу системи розподілу затвердженого постановою НРКЕП від 14.03.2018 №310 за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору та в особовому рахунку споживача облікових базах даних оператора системи.

Відповідно до п.п 2.2 договору визначено, що відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовуються на об`єктах спожива, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами ЕІС (кодами) в додатку 3 до цього договору.

Згідно п.п 2.3 договору встановлено, що споживач оплачує за розподіл енергії згідно з умовами глави 5 даного договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком 4 «порядок розрахунків».

Відповідно до п.п 5.4 договору встановлено, що споживач оплачує послугу з розподілу оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку, постачальник оплачує послугу з розподілу оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги розподілу забезпечує постачальник.

Відповідно до п.п 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 рік, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до Акту про використану електричну енергію №537-0181000/2/2 від 28.02.2023 встановлено, що в лютому 2023 відповідачем було спожито 19 317 кіловат - годин електричної енергії,

Позивачем 06.03.2023 передано відповідачу рахунок за №537-0181000/2/1 для сплати послуг за розподіл електричної енергії на суму 27 338,04 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 4 556,34 грн.)

Термін для оплати рахунку за №537-0181000/2/1 за розподіл енергії на суму 27 338,04 грн. - 13.03.2023.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази щодо оплати заборгованості в сумі 27 338,04 грн. відповідно до рахунку за №537-0181000/2/1.

Крім зазначеного вище, судом додатково встановлено, що в лютому 2023 споживачем було спожито 9 840 кіловат - годин реактивної електричної енергії, що підтверджується Актом про використану електричну енергію.

Позивачем 06.03.2023 передано відповідачу рахунок за №537-0181000/2/2 для сплати послуг за розподіл електричної енергії на суму 2 229,77 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 371,63грн.)

Термін для оплати рахунку за №537-0181000/2/2 з послуг за перетікання реактивної електричної енергії на суму 2 229,77 грн. - 13.03.2023.

Позивачем на адресу відповідача 13.04.2023 за №01/1-9-421 направлялася претензія про сплату боргу, у відповідь на яку ТзОВ «Старовижівське Паливо - Торф» листом від 28.04.2023 за №6 зобов`язався здійснити оплату у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1ст. 903 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постанови Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі ПРРЕЕ).

Згідно з п.74 та п.78 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії», ринок електричної енергії - це система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електроенергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електроенергії споживачам, а розподіл електроенергії - це транспортування електроенергії від електроустановок виробників електроенергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу.

З умов Додатка № 4, яким врегульований порядок розрахунків між сторонами, суд установив, що граничний строк проведення відповідачем остаточних розрахунків за послуги з розподілу електроенергії та забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, спожитих в лютому 2023 року, на момент ухвалення рішення в справі є таким, що настав.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати суми заборгованості, доказів, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував, а тому заявлена позивачем про стягнення з відповідача сума за розподіл енергії в розмірі 27 338,04 грн. та 2 229,77 грн. з компенсації перетікань реактивної електричної енергії підставна та є такою, що підлягає до стягнення.

Крім того, через неналежне виконання умов договору позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 2 344,20 грн., 316,64 грн. інфляційних втрат та 140,91 грн. 3% річних.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з умовами п.8.5 Договору, за внесення платежів з порушенням термінів, визначеним додатком 4 до цього Договору, у разі, якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює споживач безпосередньо оператору системи, споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги ПАТ "Волиньобленерго" в частині стягнення з ТзОВ «Старовижівське Паливо - Торф» 2 344,20 грн. пені підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України сума заборгованості сплачується з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти пічних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення внесення платежів, постачальником з урахуванням положень ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" позивачем здійснено нарахування 316,64 грн. інфляційних втрат та 140,91 грн. 3% річних за період з 14.03.2023 по 10.05.2023.

Суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA360 встановив, що позивачем вірно нараховано суму 3% річних та інфляційних втрат.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 32 369,56 грн. заборгованості, з яких: 27 338,04 грн. основного боргу, 2 229,77 грн. компенсації перетікань реактивної електричної енергії, 2 344,20 грн. пені, 316, 64 грн. інфляційних та 140,91 грн. 3% річних .

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старовижівське Паливо - Торф» (44401, вул.Незалежності, 91 смт. Стара Вижівка, Ковельський район, Волинська обл., код ЄДРПОУ 25093304) на користь Приватного акціонерного товариства «Волиньобленерго» (43023, м. Луцьк, вул. Єршова, 4, код ЄДРПОУ 00131512) 32 369,56 грн. заборгованості, з яких: 27 338,04 грн. основного боргу, 2 229,77 грн. компенсації перетікань реактивної електричної енергії, 2 344,20 грн. пені, 316, 64 грн. інфляційних, 140,91 грн. 3% річних та 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяМ. С. Шум