Рішення

від 24.07.2023 по справі 904/5669/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2023м. ДніпроСправа № 904/5669/21 (187/899/21)Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. за участю секретаря судового засідання Ільєнко В.Ю.

Представники:

Від позивача: Васильцова О.М., ордер серія № АЕ №1132545 від 20.04.2022, адвокат;

Від відповідача-1: не з`явився,

Від відповідача-2: не з`явився,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача розпорядник майна боржника ПАТ "Дніпровець" не з`явився;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 : не з`явився.

за позовом ОСОБА_2 , м. Кам`янське

до відповідача-1: Петриківської селищної ради Дніпропетровської області, смт.Петриківка

відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВЕЦЬ", смт. Курилівка

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача розпорядника майна боржника ПАТ "Дніпровець"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 , смт. Курилівка,

про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку в порядку спадкування

в межах справи №904/5669/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Охорона», м. Дніпро

до боржника Публічного акціонерного товариства «Дніпровець», смт. Курилівка

про визнання банкрутом

ПРОЦЕДУРА

25.06.2021 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до Петриківської селищної ради Дніпропетровської області, Публічного акціонерного товариства «Дніпровець» про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25.06.2021 було відкрито провадження по справі і призначено підготовче засідання за викликом сторін.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Петриківської селищної ради Дніпропетровської області, Публічного акціонерного товариства «Дніпровець» про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку в порядку спадкування передати на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду відповідно до положень ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи №187/899/21 передані до провадження судді Мартинюку С.В.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2021 справу №187/367/21 прийняти до розгляду в межах справи №904/5669/21.

19.10.2021 до господарського суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

29.10.2021 до господарського суду надійшла заява арбітражного керуючого Шистопала П.М. про залучення розпорядника майна ПАТ "Дніпровець" до участі у справі.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача розпорядника майна боржника ПАТ "Дніпровець" арбітражного керуючого Шистопала П.М. Цією ж ухвалою підготовче засідання відкладено.

Ухвалою господарського суду 23.11.2021 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.01.2023.

12.12.2022 до суду від Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшов лист з додатком на виконання вимог ухвали господарського суду від 08.11.2022.

10.01.2023 на електронну пошту суду від відповідача-1 надійшло клопотання, за змістом якого останній не заперечує проти задоволення позову, просить суд розглянути справу без участі повноважного представника за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 відкладено розгляд по суті на 13.02.2023.

13.02.2023 на електронну адресу суду від відповідача-1 Петриківської селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника.

13.02.2023 на електронну пошту суду від представника від третьої особи ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 відкладено розгляд по суті на 21.03.2023.

20.03.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.03.2023 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 відкладено розгляд справи по суті на 18.04.2023.

17.04.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 відмовлено у клопотанні позивача про зупинення провадження у справі та відкладено розгляд справи по суті на 13.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2023 відкладено розгляд справи по суті на 24.07.2023.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що 05 квітня 2004 року державним органом реєстрації актів цивільного стану - виконавчим комітетом Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис №20 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Разом з померлою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований (але не мешкав) на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її син - ОСОБА_4 . Проте він спадщину не прийняв, про що буде подане клопотання про витребування копії спадкової справи після померлої ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 , інший син ОСОБА_3 , не був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але доглядав та вів спільне господарство, про що можуть підтвердити свідки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , який був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_2 та разом з ним зареєстровані ОСОБА_6 (дружина, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_2 (донька), ОСОБА_7 (онук).

Згідно інформаційної довідки №483/02-14 від 19.03.2021 р., що видана Другою Кам`янською державною нотаріальною конторою що спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла дочка ОСОБА_8 , яка проживає / зареєстрована: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, загальною площею - 6,3533 га (з яких рілля 2,7194 га, кормові угіддя 3,6339 га), що розташована на території Миколаївської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №261 від 19.05.1999 року.

В свою чергу батько позивачки ОСОБА_5 до нотаріуса не звертався з відповідною заявою про прийняття спадщини та видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом та не заявляв про відмову від неї.

Позивач вважає, що Відсутність реєстрації права власності за ОСОБА_5 на земельну ділянку, загальною площею - 6,3533 га, яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №261 від 19.05.1999 року, а також відсутність у ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , не є перешкодою для реалізації позивачем права на прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_5 .

На підтвердження викладених обставин ОСОБА_2 до матеріалів справи долучено Акт Петриківської селищної ради від 12.11.2021 про фактичне проживання осіб з ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 129).

Також позивачем долучено заяви свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , за змістом яких вбачається, що разом із ОСОБА_3 до її смерті доглядали ОСОБА_5 (батько позивачки), ОСОБА_6 (мати позивачки) та ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 216-217).

Листом відділу Держгеокадастру у Петриківському районі від 13.04.2021р. №227/422-21-0.191 підтверджується, що ОСОБА_3 був виданий Державниакт на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №261 від 19.05.1999 року.

Також у листі вказано, що за даними Державного земельного кадастру та відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ Дніпровець, виготовленої на підставі розпорядження Петриківської РДА від 20.09.2011 р. №535-р-11Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ Дніпровець, розпорядження Петриківської РДА від 19.09.2012 р. №833-р-12 Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. та від 04.10.2012 р., земельна ділянка площею 2,7194 га ріллі також обліковується на праві власності за ПАТ Дніпровець. Право власності посвідчено державним актом на право власності серія ЯМ №870536 від 29.12.2012р., кадастровий номер - 1223757100:01:002:1567.

Позивач зазначає, що на час подання позовної заяви скасовані усі документи, які слугували підставою для виготовлення та видачі СР ЗАТ Дніпровець державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯМ №870536 від 29.12.2012, кадастровий номер ділянки 1223757100:01:002:1567.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 у справі № 2а/0470/4316/12, яка стала підставою для прийняття постанови від 04.10.2012 по справі 2а/0470/11198/12, скасовано постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ Дніпровець про визнання незаконними дій Петриківської районної державної адміністрації відносно відмови товариству у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на територіях Єлизаветівської сільської, Курилівської, Миколаївської селищних рад Петриківського району Дніпропетровської області та зобов`язання винести рішення у формі розпорядження щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки позивача для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 у справі №К/800/36817/14, касаційну скаргу ПАТ Дніпровець залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 у справі № 2а/0470/4316/12 залишено без змін.

Також, Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі № 804/12930/14, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 у справі №2а/0470/14427/12, Розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 19.09.2012 № 833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ Дніпровець визнано протиправними та скасовані.

Також, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 у справі № 8014/17313/14, визнано протиправним та скасовано Розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 20.09.2011 №535-р-11 Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ Дніпровець, прийняття якого передувало прийняттю розпорядження Петриківською райдержадміністрацією від 19.09.2012 №833-р-12.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року у справі № 23н-14/2а/0470/11198/12 за поданням заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі відділу Держземагенства у Петриківському районі Дніпропетровської області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду за позовом СР ЗАТ Дніпровець до відділу Держкомзему у Петриківському районі Дніпропетровської області, третя особа Дніпропетровська регіональна філія Державне підприємство Центр державного земельного кадастру про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року у справі № 2а/0470/11198/12 скасована.

Позивач вважає, що дані обставини свідчать про наявність підстав для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на спірну земельну ділянку та просить суд задовольнити позовні вимоги в останній редакції позовної заяви від 06.10.2022.

Позиція відповідача-1

10.01.2023 на електронну пошту суду від відповідача-1 надійшло клопотання, за змістом якого останній не заперечує проти задоволення позову, просить суд розглянути справу без участі повноважного представника за наявними матеріалами справи.

Позиція відповідача-2

20.12.2021 до господарського суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в задоволенні позовних вимог просить відмовити, з посиланням на те, що було підписано установчий договір про створення і діяльність Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства ДНІПРОВЕЦЬ (в подальшому - ПАТ ДНІПРОВЕЦЬ), відповідно до якого вирішено створити Сільськогосподарське риболовецьке закрите акціонерне товариство ДНІПРОВЕЦЬ. Засновниками акціонерного товариства виступили громадяни України за списком згідно з Додатком 1 (в тому числі, ОСОБА_3 ); ВАТ ДНІПРОЕНЕРГО; ТОВ ПРОМТОВАРИ; КСРП ПРИДНІПРОВЕЦЬ. Укладеним установчим договором визначено основні питання діяльності СР ЗАТ ДНІПРОВЕЦЬ - предмет та цілі діяльності, правова характеристика товариства, статутний фонд, органи управління та контролю тощо. Засновники в порядку викупу акцій зобов`язувались внести до статутного фонду: ВАТ ДНІПРОЕНЕРГО - майно та нематеріальні активи в сумі 6891520,00 грн. у вигляді прямої інвестиції в обмін на корпоративні права; КСРП ПРИДНІПРОВЕЦЬ - майно в сумі 389 765, 00 грн.; ТОВ ПРОМТОВАРИ - майно та кошти в сумі 100 000, 00 грн.; фізичні особи право приватної власності на земельні ділянки та кошти в сумі 2 465 243, 00 грн.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_3 згідно з укладеним установчим договором виступила засновником СР ЗАТ ДНІПРОВЕЦЬ і в якості внеску до статутного фонду передала, а акціонерне товариство набуло право власності на земельну ділянку на території Миколаївської селищної ради Петриківського району. Дніпропетровської області загальною площею - 6,3533 га. Відповідно, право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку припинилося, а СР ЗАТ ДНІПРОВЕЦЬ набуло право власності на вказану земельну ділянку. В свою чергу, ОСОБА_3 набула право власності на випущені товариством акції. За таких обставин, ЗАТ ДНІПРОВЕЦЬ на законних підставах набуло право власності на земельну ділянку на території Миколаївської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області загальною площею - 6,3533 га, яка передана ОСОБА_3 у власність товариства в якості внеску до статутного фонду в порядку викупу акцій.

Враховуючи викладене, відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позиція третьої особи - розпорядника майна ПрАТ "Дніпровець"

Третя особа у поданих 17.12.2021 поясненнях заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що вважає спірну земельну ділянку власністю ПАТ "ДНІПРОВЕЦЬ".

Позиція третьої особи - ОСОБА_1

ОСОБА_1 у поданій 19.10.2021 заяві зазначає, що він є належним спадкоємцем спірної земельної ділянки, оскільки його батько ОСОБА_4 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ) є сином ОСОБА_3 та єдиним спадкоємцем спірної земельної ділянки.

Третя особа зазначає, що позивач не має жодного відношення до спадкового майна, що належало на праві власності ОСОБА_3 тому, що єдиними належним спадкоємцем спадкової маси є ОСОБА_1 , який фактично прийняв дане спадкове майно, але не оформив своїх спадкових прав.

На підтвердження викладених обставин ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено заяву свідка ОСОБА_11 , відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_1 разом з його батьком ОСОБА_2 доглядали за ОСОБА_3 до її смерті, та разом мешкали за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 3, а.с. 164).

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Предметом доказування по даній справі є факт прийняття спадщини та перехід прав на спірну земельну ділянку до ПАТ "Дніпровець".

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що 05 квітня 2004 року державним органом реєстрації актів цивільного стану - виконавчим комітетом Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис №20 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Разом з померлою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований (але не мешкав) на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її син - ОСОБА_4 . Проте він спадщину не прийняв, про що буде подане клопотання про витребування копії спадкової справи після померлої ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , який був зареєстрований на день смерті за адресою: АДРЕСА_2 та разом з ним зареєстровані ОСОБА_6 (дружина, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_2 (донька), ОСОБА_7 (онук).

Згідно інформаційної довідки №483/02-14 від 19.03.2021 р., що видана Другою Кам`янською державною нотаріальною конторою що спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла дочка ОСОБА_8 , яка проживає / зареєстрована: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, загальною площею - 6,3533 га (з яких рілля 2,7194 га, кормові угіддя 3,6339 га), що розташована на території Миколаївської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №261 від 19.05.1999 року.

В свою чергу батько позивачки ОСОБА_5 до нотаріуса не звертався з відповідною заявою про прийняття спадщини та видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом та не заявляв про відмову від неї.

Відповідно до Акту Петриківської селищної ради від 12.11.2021 про фактичне проживання осіб разом із ОСОБА_3 (до ії смерті) спільно проживали та доглядали за останньою ОСОБА_5 (син), ОСОБА_6 та позивачка ОСОБА_2 .

Також, згідно заяв свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що разом із ОСОБА_3 до її смерті доглядали ОСОБА_5 (батько позивачки), ОСОБА_6 (мати позивачки) та ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 216-217).

Листом відділу Держгеокадастру у Петриківському районі від 13.04.2021р. №227/422-21-0.191 підтверджується, що ОСОБА_3 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №261 від 19.05.1999 року.

Також у листі вказано, що за даними Державного земельного кадастру та відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ Дніпровець, виготовленої на підставі розпорядження Петриківської РДА від 20.09.2011 р. №535-р-11Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ Дніпровець, розпорядження Петриківської РДА від 19.09.2012 р. №833-р-12 Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 р. та від 04.10.2012 р., земельна ділянка площею 2,7194 га ріллі також обліковується на праві власності за ПАТ Дніпровець. Право власності посвідчено державним актом на право власності серія ЯМ №870536 від 29.12.2012р., кадастровий номер - 1223757100:01:002:1567.

Підставою для виготовлення зазначених вище Державних актів на право власності СР ЗАТ Дніпровець (ПАТ Дніпровець) слугували наступні документи: розпорядження голови Петриківської РДА від 20.09.2011 року № 535-р-11; розпорядження голови Петриківської РДА від 19.09.2012 року № 833-р-12; постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 року по справі №2а/0470/4316/12 та від 04.10.2012 року по справі №2а/0470/11198/12.

На момент звернення позивачем із позовом, документи, які слугували підставою для виготовлення та видачі СР ЗАТ Дніпровець вищевказаних державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 19.09.2012 р. № 833-р-12 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки Сільськогосподарському риболовецькому закритому акціонерному товариству Дніпровець скасовано, що підтверджується 1) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. у справі № 2а/0470/4323/12; 2) Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. у справі № 2а/0470/4323/12; 3) Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року у справі № 2а/0470/14427/12; 4) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 року у справі №804/17320/14; 5) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року у справі №804/12930/14; 6) Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 р. справа № К/800/68371/14; 7) Постановою Дніпропетровського апеляційним адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі № 2а/0470/4316/12; 8) Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 року у справі № К/800/36817/14; 9) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2015 р. у справі № 8014/17313/14; 10) Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 року у справі № 23н-14/2а/0470/11198/12; 11) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 року у справі № 804/12684/14.

Відповідно до установчого договору про створення і діяльність Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства ДНІПРОВЕЦЬ (в подальшому - ПАТ ДНІПРОВЕЦЬ) вирішено створити Сільськогосподарське риболовецьке закрите акціонерне товариство ДНІПРОВЕЦЬ. Засновниками акціонерного товариства виступили громадяни України за списком згідно з Додатком 1 (в тому числі, ОСОБА_12 (спадкодаець)); ВАТ ДНІПРОЕНЕРГО; ТОВ ПРОМТОВАРИ; КСРП ПРИДНІПРОВЕЦЬ. Укладеним установчим договором визначено основні питання діяльності СР ЗАТ ДНІПРОВЕЦЬ - предмет та цілі діяльності, правова характеристика товариства, статутний фонд, органи управління та контролю тощо.

Засновники в порядку викупу акцій зобов`язувались внести до статутного фонду: ВАТ ДНІПРОЕНЕРГО - майно та нематеріальні активи в сумі 6891520,00 грн. у вигляді прямої інвестиції в обмін на корпоративні права; КСРП ПРИДНІПРОВЕЦЬ - майно в сумі 389765,00 грн.; ТОВ ПРОМТОВАРИ - майно та кошти в сумі 100000,00 грн.; фізичні особи право приватної власності на земельні ділянки та кошти в сумі 2465243,00 грн.

Також, відповідно до абз. 6 статті 6 Установчого договору про створення і діяльність сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець", майно, яке вносять Засновники, передається по акту прийому-передачі. Право власності на майно, яке передається і ризик на випадок загибелі чи пошкодження щодо майна, переходить до ЗАТ "Дніпровець" з моменту підписання акту прийому-передачі.

Рішенням господарського суду від 04.10.2010 по справі №К39/140-10 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , відповідача-1: Сільськогосподарського риболовецького Закритого акціонерного товариства "Дніпровець", відповідача-2: Колективного сільськогосподарського риболовецького підприємства "Придніпровець", відповідача-3: Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", відповідача-4:Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтовари" про визнання недійсним установчого договору від 23.12.1999 року про створення і діяльність сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства „Дніпровець, статуту зазначеного товариства з урахуванням наступних змін та доповнень, та ліквідацію сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства „Дніпровець.

13.02.2014 рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/8877/13, залишеним в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2015, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 до публічного акціонерного товариства Дніпровець про визнання частково недійсним Установчого договору Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства Дніпровець від 23.12.1999, в частині внесення фізичними особами, у кількості 477 осіб, в статутний фонд Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства Дніпровець права приватної власності позивачів на земельні ділянки, визнання частково недійсним Статуту Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства Дніпровець, в частині передання фізичними особами, у кількості 477 осіб, права приватної власності позивачів на земельні ділянки.

Установчий договір Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства Дніпровець був предметом оскарження по вищезазначеним справах, в результаті судового розгляду, його недійсним визнано не було.

В матеріалах справи відсутні докази приймання - передачі земельної ділянки позивачем, в якості оплати акцій відповідача, відповідно до абз. 6 статті 6 Установчого договору про створення і діяльність сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець".

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо прав ПАТ "Дніпровець" на спірну земельну ділянку

Заочним рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 по справі №187/1075/15-ц, яке набрало законної сили 08.10.2015, визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 42,5137 га, серія ЯМ №870536 від 29.12.2012, кадастровий номер 1223757100:01:002:1567, виданий Сільськогосподарському риболовецькому ЗАТ "Дніпровець" на підставі Розпорядження голови Петриківської РДА Дніпропетровської області від 19.09.2012 №833-р-12, Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 по справі №2а/0470/11198/12 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №1122370002000108.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

На момент розгляду даного спору речові права відповідача на спірну земельну ділянку вже не існують, відповідно до рішення Петриківського районного суду від 27.08.2015 по справі №187/1075/15-ц.

Щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з частинами 1,2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з частинами 1, 2 ст.1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Частиною 3 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно з ч.З ст.1296 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Як зазначено вище до складу спадщини ОСОБА_3 входить:

земельної ділянки, загальною площею - 6,3533 га (з яких рілля 2,7194 га, кормові угіддя 3,6339 га), що розташована на території Миколаївської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №261 від 19.05.1999 року.

Господарський суд вважає, що відсутність реєстрації права власності за ОСОБА_5 на земельну ділянку, загальною площею - 6,3533 га, яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №261 від 19.05.1999 року, а також відсутність у ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , не є перешкодою для реалізації позивачем права на прийняття спадщини після смерті її батька - ОСОБА_5 .

Оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Цього ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2019 року у справі №523/3522/16-ц.

Згідно з правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в пункті 3.5 Листа №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди не повинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК. При цьому судам слід враховувати, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270, ст. 1276 ЦК, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно дост.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

У Постанові від 21.08.2020 по справі №904/2357/20 Верховний Суд наголошує на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що більш вірогідними є докази позивача аніж третьої особи ОСОБА_1 щодо того, хто саме проживав разом із померлою ОСОБА_3 на момент її смерті.

Господарський суд вважає заяви свідків (зі сторони позивача) ОСОБА_9 та ОСОБА_10 більш достовірними аніж заяву свідка (зі сторони третьої особи ОСОБА_1 ) ОСОБА_11 тому, що громадянин ОСОБА_9 та громадянка ОСОБА_10 були присутні при складанні Акту спільного проживання від 12.11.2021.

Відповідно до Акту спільного проживання від 12.11.2021 складено Старостою селища Курилівка ОСОБА_11 , депутатом Петриківської селищної ради ОСОБА_25 разом із сусідами громадянином ОСОБА_9 та громадянкою ОСОБА_10 , який видано ОСОБА_2 (позивачці) та засвідчено, що на момент смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , але фактично за вказаною адресою не проживали. Фактично за вказаною адресою без реєстрації проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які доглядали ОСОБА_3 .

В свою чергу, встановлені вищевказаним Актом від 12.11.2021 обставини і були засвідчені в тому числі ОСОБА_11 як Старостою селища Курилівка, і вони суперечать його свідченням суду 04.11.2022 (т. 3, а.с. 164).

Господарський суд звертає увагу на те, що громадянин ОСОБА_9 та громадянка ОСОБА_10 є сусідами померлої громадянки ОСОБА_3 з огляду на їх адреси реєстрації та проживання ( АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 відповідно). Дана обставина свідчить про те, що громадянин ОСОБА_9 та громадянка ОСОБА_10 з більшою вірогідністю постійно спілкувались та були знайомі з померлою ОСОБА_3 та її сім`єю, аніж голова селищною ради Гречановський С.І.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування за законом на спірну земельну ділянку.

Щодо скасування запису про право власності

Положеннями частини першої статті 2 Господарського процесуального кодекс України до завдань господарського судочинства віднесено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу. Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16. Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17 та від 02.02.2021 у справі №925/642/19.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суд має враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The UnitedKingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.

Позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірні земельні ділянки мотивовані посиланням на те, що реєстрація права власності за ПАТ "Дніпровець" порушує права позивача як спадкоємця, оскільки він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, у тому числі на нерухоме майно, до якого віднесено і земельні ділянки, є наявність підтвердженого належними доказами права власності позивача щодо нерухомого майна, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

За загальним правилом, передбаченим статтею 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом 13.12.2021.

На момент пред`явлення позову у даній справі діяв Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, відповідно до якого статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої якої відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначених правових норм свідчить про те, що, на відміну від частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

- судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи викладене, встановивши, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права, господарський суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності ПАТ "Дніпровець" на спірну земельну ділянку.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дніпровець», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: розпорядник майна боржника ПАТ "Дніпровець" арбітражний керуючий Шистопала П.М. та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, загальною площею - 6,3533 га, що розташована на території Миколаївської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності (Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №261 від 19.05.1999 року).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпровець» (51840, Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Курилівка, вул. Гагаріна, б. 6; ідентифікаційний номер юридичної особи 30593910) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 049, 12 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України

Повний текст рішення складено 03.08.2023.

Суддя С.В. Мартинюк