Рішення

від 04.08.2023 по справі 751/2731/23

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/553/23 Справа № 751/2731/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 серпня 2023 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Іванюка Т.І.,

при секретарі Ієвлевій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СВК «Десна» с.Морівськ про визнання права власності на рухоме майно за набувальною давністю,-

в с т а н о в и в:

до суду із позовом про визнання права власності на рухоме майно за набувальною давністю звернувся ОСОБА_1 до СВК «Десна» с.Морівськ Чернігівської району Чернігівської області, у якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на рухоме майно трактор марки ЮМЗ-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1984 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 4940 см. куб. Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 2017 року добросовісно, відкрито, безперервно до цього часу продовжує володіти рухомим майном вищезазначеним трактором. Згідно свідоцтва про реєстрацію серія НОМЕР_3 , даний трактор перебував у власності СВК «Десна» с. Морівськ, Козелецького району,Чернігівської області та зазначено, що даний транспортний засіб було знято з реєстрації 20.06.2007 року.

У судове засідання позивач не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує. Згоду на винесення заочного рішення не надав.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився. Відзиву, заяв чи клопотань суду не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, суд ухвалив вирішити спір на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно роз`яснень, що містяться в п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року №5 можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також частини 4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, доказуванню підлягають, зокрема, такі обставини:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України про те, що правила статті 344ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2001 року.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Враховуючи положення статей 335 і 344ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Таким чином, зміст статті 344ЦК України встановлює, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити з того, що задоволення таких позовних вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Крім того, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа №293/312/15-ц).

Таким чином, позивач повинен довести: законність об`єкта володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

ОСОБА_1 , заявляючи позовні вимоги про визнання заним право власності за набувальною давністю на рухоме майно трактор марки ЮМЗ-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1984 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 4940 см. куб., вказує, що з 2017 року добросовісно, відкрито, безперервно продовжує володіти вказаним майном.

Однак, належних та допустимих доказів, які б підтверджувалифакт добросовісноговолодіння спірним майном протягом6 років позивачемнадано не було. На підтвердження своїх вимог, позивачем було надано суду лише копію свідоцтва про реєстрацію машини Серії НОМЕР_4 , відповідно до якого власником трактора марки ЮМЗ-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1984 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 4940 см. куб. є СВК «Десна» с.Морівськ, Козелецького району, Чернігівської області та те, що він з обліку 20.06.2007. Однак копія даного документа не може бути доказом для задоволення позовних вимог у розумінні ст.344 ЦК України.

Відповідно до ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи наведене, судом встановлено, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, тому вимоги ОСОБА_1 до СВК «Десна» с.Морівськ про визнання права власності на рухоме майно за набувальною давністю є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі, у відповідності до ст.141 ЦПК України, залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 328, 344 ЦК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СВК «Десна» с.Морівськ про визнання права власності на рухоме майно за набувальною давністю, відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя