Рішення

від 04.08.2023 по справі 910/3425/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2023Справа № 910/3425/23

Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант"

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Колос ЛТД"

про стягнення 598 918,80 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Колос ЛТД" про стягнення 598 918,80 грн., з яких 576 758,80 грн. - матеріальна шкода заподіяна в наслідок ДТП, 6 000,00 грн. - витрати на проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження, 3 200,00 грн. - франшиза та 12 960,00 грн. - витрати на послуги евакуатора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/3425/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/3425/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.

27.04.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

01.05.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача заява про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру, відзиву відповідача на позов до Господарського суду міста Києва не надходило.

За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з цим, згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, тоді як відповідачем не подано жодної заяви по суті спору, а також не надано клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій, справа підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Протоколу про адміністративне правопорушення серія БД № 029995, 17.09.2022 о 12 год. 30 хв. на відрізку дороги Н-23 с. Гурівка Кропивницького району Кіровоградської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу VOLVO FM 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом KRONE AZW 18 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ Фірма "Колос ЛТД" (далі - Відповідач), та яким керував водій ОСОБА_1 (далі - Водій), що перебуває із власником транспортного засобу ТОВ Фірма "КОЛОС ЛТД" у трудових відносинах та автомобіля марки DAF ХF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_2 , що перебуває із ТОВ "Фірма "Вікант" (далі - Позивач) у трудових відносинах.

Згідно Протоколу про адміністративне правопорушення серія БД № 029995, 17.09.2022 водій автомобіля марки VOLVO FM 12 ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ТОВ "Фірма "Вікант", та який рухався йому на зустріч, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження, чим завдано матеріальні збитки та було порушено п. 12.1 ПДР України.

Постановою Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.11.2022 по справі № 388/1305/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить позивачу, отримав механічні пошкодження, чим було нанесено матеріальні збитки ТОВ "Фірма "Вікант".

Оскільки автомобіль марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 отримав суттєві пошкодження та не міг самостійно їхати, позивачем було понесено додаткові матеріальні витрати на послуги евакуатора автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 12 960,00 грн., що підтверджується Договором - заявкою № 19/9 від 19.09.2022 укладеного між позивачем та ТОВ "Будкомплект КР", Актом наданих послуг № 138 від 21.09.2022, рахунком № 132 від 19.09.2022, а також платіжним дорученням № 7262 від 20.09.2022.

21.09.2022 між Позивачем та ФОП Рейнюк Олександр Віталійович було укладено Договір на проведення експертного транспортно - товарознавчого дослідження № 108 (далі - Договір), щодо визначення матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 станом на момент ДТП 17.09.2022 року.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, вартість робіт зазначених у пункті 1.1 Договору, становить 6 000,00 грн.

29.09.2022 судовим експертом ФОП Рейнюк О.В на підставі укладеного з позивачем Договору був складений Протокол огляду транспортного засобу та встановлений перелік пошкоджень отриманих автомобілем марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_3 у результаті ДТП, що сталося 17.09.2022 року.

Цивільно - правова відповідальність власника автомобіля марки VOLVO FM 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом KRONE AZW 18 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить відповідачеві, та яким керував водій ОСОБА_1 застрахована, згідно Полісу № АТ/3028998 від 11.07.2022 АТ «СГ «ТАС», відповідно до п. 4, 5 якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 160 000,00 грн, а франшиза 3 200,00 грн.

18.11.2022 року кошти в розмірі 156 800,00 грн. були перераховані AT «СГ «ТАС» на рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 300928 від 18.11.2022.

Відповідно до Висновку експерта транспортно - товарознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку № 117/22 від 25.10.2022 (далі - Висновок) складеного судовим експертом Рейнюк О.В на підставі укладеного між позивачем та ФОП Рейнюк О.В Договору, вартість матеріального збитку заподіяного з технічної точки зору власнику сідлового тягача DAF XF 105.460 реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , що належить Позивачу та складає 733 558,80 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, заявник вказує, що дорожньо-транспортна пригода 17.09.2022 сталася з вини водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом VOLVO FM 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом KRONE AZW 18 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ Фірма "КОЛОС ЛТД" та був застрахований в АТ «СГ «ТАС», при цьому водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Фірма "КОЛОС ЛТД", а відтак останнє згідно приписів статей 1172, 1194 ЦК України зобов`язане сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Пунктом 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За статтею 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Нормами статті 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 988 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Судом встановлено, що майнові інтереси ТОВ Фірма "КОЛОС ЛТД", пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням напівпричепом KRONE AZW 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 , були застраховані в АТ «СГ «ТАС» відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АТ № 3028998.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «СГ «ТАС» за договором страхування транспортного засобу у зв`язку із настанням страхового випадку, на виконання умов договору, виплатив страхове відшкодування в розмірі 156 800,00 грн.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом пункту 2.1 статті 2 цього Закону якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За встановленими обставинами справи АТ «СГ «ТАС» в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах фактичних затрат перерахувало позивачеві 156 800,00 грн. страхового відшкодування.

Згідно статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За приписом частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлено загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття, зокрема, перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Частиною шостою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.11.2022 по справі № 388/1305/22, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосоване до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу встановлено, що він працює водієм в ТОВ Фірма "Колос ЛТД".

На переконання суду, керування ОСОБА_1 автомобілем, який належить роботодавцеві дає підстави стверджувати про те, що у момент дорожньо-транспортної пригоди він виконував службові обов`язки, а тому, ТОВ Фірма "Колос ЛТД" є відповідальною особою за спричинену у ДТП шкоду в частині відшкодування різниці між розміром завданої позивачу шкоди та сумою страхового відшкодування.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок.

Вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 761/41395/16-ц.

З огляду на встановлені обставини справи, зважаючи на те, що АТ «СГ «ТАС» виплатив страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі, зважаючи на вину ОСОБА_1 та виплату страхового відшкодування в межах ліміту страховиком відповідача, суд вважає, що у позивача виникло право вимоги до відповідача, через винні дії працівника якого сталася дорожньо-транспортна пригода у розмірі 576 758,80 грн. (733 558,80 грн. - 156 800,00 грн).

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 30.10.2019 у справі № 753/4696/16-ц, від 21.02.2020 у справі № 755/5374/18, від 22.04.2020 у справі № 756/2632/17, від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19, від 22.04.2021 у справі № 759/7787/18 та від 21.03.2018 у справі № 333/1050/15-ц.

Щодо вимог про стягнення з відповідача франшизи в розмірі 3 200,00 грн., то суд зазначає, що на підставі положень абз. 2 п. 12.1 ст. 12 та п. 36.6 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» компенсувати потерпілому суму франшизи в повному обсязі має страхувальник або особа, відповідальна за завдані збитки. Відтак, вказану суму також належить стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, а саме: висновок експерта № 117/22 від 25.10.2022, платіжне доручення № 7433 від 26.09.2022 на суму 6 000,00 грн. за проведення експертного дослідження, платіжне доручення № 7262 від 20.09.2022 на суму 12 960,00 грн. за евакуацію транспортного засобу, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 576 758,80 грн. - матеріальної шкоди заподіяної в наслідок ДТП, 6 000,00 грн. - витрат на проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження, 3 200,00 грн. - франшизи та 12 960,00 грн. - витрат на послуги евакуатора.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом березня - серпня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі № 910/3425/23 виготовлено 04.08.2023.

На підставі викладеного та керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Колос ЛТД" про стягнення 598 918,80 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Колос ЛТД" (04050, місто Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 12, корпус А, квартира 3; ідентифікаційний код: 20195649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (1033, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 24/1; ідентифікаційний код: 24942675) 576 758,80 грн. - матеріальної шкоди заподіяної в наслідок ДТП, 6 000,00 грн. - витрат на проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження, 3 200,00 грн. - франшизи, 12 960,00 грн. - витрат на послуги евакуатора та 8 984,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2023.

Суддя І.В. Приходько