Рішення

від 02.08.2023 по справі 910/3569/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2023Справа № 910/3569/23

Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський, науково-дослідний інститут "Енерготехпроект"

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про стягнення 90 600,12 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський, науково-дослідний інститут "Енерготехпроект" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 90 600,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором підряду № 1798/КБ від 10.03.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг з проектно-вишукувальних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/3569/23 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/3569/23 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.

29.03.2023 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

28.04.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

02.05.2023 2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.

За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський, науково-дослідний інститут "Енерготехпроект" (далі - Виконавець/Позивач) та Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі - Замовник/Відповідач) було укладено Договір № 1798/КБ на виконання проектно-вишукувальних робіт (далі - Договір), за умовами якого Виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами виконати проектування та погодження індивідуальних теплових пунктів (2 одиниці) по об`єкту: "Житловий комплекс на бульв. Академіка Вернадського, 24 у Святошинському районі м. Києва" (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.3. Договору Замовник зобов`язується прийняти проектно-вишукувальну документацію і сплатити Виконавцю вартість виконаних робіт.

Згідно пункту 2.1. Договору загальна вартість робіт відповідно до Протоколу погодження договірної ціни та Кошторису, які є невід`ємною частиною даного Договору (Додатки № 2), становить - 181 200,12 грн., у тому числі ПДВ на суму 30 200,02 грн.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що оплата виконання робіт проводиться Замовником з разовим авансовим платежем у розмірі 50% від вартості робіт за цим договором. Аванс перераховується Виконавцю не пізніше 10-ти банківських днів після підписання Договору Сторонами. Подальший розрахунок проводиться на підставі підписаних Сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

У відповідності до пункту 3.2. Договору датою завершення робіт Виконавцем вважається дата передачі Замовнику проектно- вишукувальної документації згідно з накладною та оформлення відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно пункту 4.1.1. Договору виконавець бере на себе зобов`язання виконати всі роботи, які визначені у Договорі, в повному обсязі, нале: відповідності до вимог чинного законодавства України та передати їх Замовнику.

Пунктом 4.2.3. Договору передбачено, що Замовник бере на себе зобов`язання забезпечити своєчасну оплату виконаних робіт в строки і в обсягах, визначених умовами даного Договору.

Відповідно до пункту 5.2. Договору після закінчення виконання робіт Виконавець передає Замовнику проектно-вишукувальну документацію за накладною та акт здачі-приймання виконаних робіт. В разі виявлення недоліків у роботах Виконавець на вимогу Замовника усуває відповідні недоліки, але в межах предмету Договору та завдання на проектування по даному Договору.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо воно сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторони домовились, що до обставин непереборної сили відносяться надзвичайні обставини та події (землетрус, ураган, шторм, повінь, пожежа та інші стихійні лиха; війна та військові події, зруйнування внаслідок дії вибухових приладів, що знаходяться у землі; радіаційне, хімічне зараження; блокада, ембарго, міжнародні санкції, страйки, стихійні народні зворушення, дії державних органів влади; інші надзвичайні та невідворотні за даних умов події), які роблять неможливим виконання Сторонами своїх договірних зобов`язань і не можуть бути передбачені Сторонами під час укладання цього Договору, та/або в разі виникнення яких неможливо вжити відповідних заходів.

У відповідності до пункту 7.3. Договору зазначено, що сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язань за цим Договором, повинна негайно повідомити про це іншу Сторону, а також сповістити про приблизну тривалість та орієнтовну дату припинення дії форс-мажорних обставин. У всякому випадку таке повідомлення повинно бути надано не пізніше 10-ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Згідно до пункту 7.5. Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на них, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов`язань за Договором.

Пунктом 8.1. Договору сторони погодили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до розділу 10 Договору в якому зазначено, що невід`ємною частиною даного договору є додатки: Протокол погодження договірної ціни (додаток № 1); Кошториси (додатки № 2); Всі додатки до Договору є його невід`ємною частиною, якщо вони підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені печатками.

На виконання умов Договору Замовником було сплачено на користь Виконавця аванс у відповідності до п. 2.2. Договору у розмірі 90 600,00 грн., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 4376 від 30.03.2021 з призначенням платежу: «За проектування та погодження індивідуального теплового пункту до Дог. 1798/КБ від 10.03.2021 Вернадського Академіка бул. 24 в т.ч. ПДВ 15 100,00 грн».

Позивачем в свою чергу була розроблена проектно-вишукувальна документація, яка була передана Замовнику відповідно до накладних №21 від 05.04.2021, №22 від 25.11.2021 та №4 від 16.02.2022. За результатами розгляду проектно-вишукувальної документації Відповідачем були прийняті відповідні та затвердженні відповідні технічні рішення №002/ТР-6004, №002/ТР-6005, №002/ТР-6006.

05.09.2022 сторонами було підписано Акт № 1 здачі-приймання виконання проектних робіт до Договору № 1798/КБ від 10.03.2021, відповідно до умов якого, виконані роботи відповідають умовам Договору і належним чином оформлені. Замовник не має претензій щодо обсягу і якості виконаних робіт. Загальна вартість до сплати відповідно до підписаного сторонами Акту №1 здачі-приймання виконаних проектних робіт складає 90 600,12 грн.

08.12.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу № КВМ-3385 за Договором № 1798/КБ, згідно якої позивач вимагав здійснити оплату наданих послуг за Договору № 1798/КБ від 10.03.2021 та Актом №1 здачі-приймання виконаних проектних робіт від 05.09.2022 в розмірі 90 600,12 грн., проте матеріали справи не містять відповіді відповідача на зазначену вище вимогу.

Оскільки сума заборгованості у розмірі 90 600,12 грн. відповідачем у добровільному порядку погашена не була, позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду (виконання робіт).

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 2 статті 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

05.09.2022 сторонами було підписано Акт № 1 здачі-приймання виконання проектних робіт до Договору № 1798/КБ від 10.03.2021, відповідно до умов якого, виконані роботи відповідають умовам Договору і належним чином оформлені. Замовник не має претензій щодо обсягу і якості виконаних робіт. Загальна вартість до сплати відповідно до підписаного сторонами Акту №1 здачі-приймання виконаних проектних робіт складає 90 600,12 грн.

Відповідно до пункту 2.2. Договору передбачено, що оплата виконання робіт проводиться Замовником з разовим авансовим платежем у розмірі 50% від вартості робіт за цим договором. Аванс перераховується Виконавцю не пізніше 10-ти банківських днів після підписання Договору Сторонами. Подальший розрахунок проводиться на підставі підписаних Сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 90 600,12 грн. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості відповідача за Договором у сумі 90 600,12 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем спростовані не були, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський, науково-дослідний інститут "Енерготехпроект" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд суми основного боргу у розмірі 90 600,12 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо воно сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторони домовились, що до обставин непереборної сили відносяться надзвичайні обставини та події (землетрус, ураган, шторм, повінь, пожежа та інші стихійні лиха; війна та військові події, зруйнування внаслідок дії вибухових приладів, що знаходяться у землі; радіаційне, хімічне зараження; блокада, ембарго, міжнародні санкції, страйки, стихійні народні зворушення, дії державних органів влади; інші надзвичайні та невідворотні за даних умов події), які роблять неможливим виконання Сторонами своїх договірних зобов`язань і не можуть бути передбачені Сторонами під час укладання цього Договору, та/або в разі виникнення яких неможливо вжити відповідних заходів.

У відповідності до пункту 7.3. Договору зазначено, що сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов`язань за цим Договором, повинна негайно повідомити про це іншу Сторону, а також сповістити про приблизну тривалість та орієнтовну дату припинення дії форс-мажорних обставин. У всякому випадку таке повідомлення повинно бути надано не пізніше 10-ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили.

Згідно до пункту 7.5. Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на них, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов`язань за Договором.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відповідним доказом може бути сертифікат торгово-промислової палати, який є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії в певному конкретному господарському зобов`язанні.

Однак, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав сертифікату Торгово-промислової палати України, а посилається лише на лист від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, який не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили у зобов`язаннях, які виникли при виконанні Договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до пункту 7.3. Договору.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., позивачем надано Договір № 01/12-22 про надання правової допомоги від 01.12.2022; Заявка № 1-ВЮ на надання правової допомоги від 01.12.2022 на підставі Договору № 01/12-22 про надання правової допомоги від 01.12.2022; Рахунок на оплату № 6 від 01.12.2022 на суму 10 000,00 грн.; платіжна інструкція № МЕ 391531 від 28.02.2023 на суму 10 000,00 грн. з призначенням платежу: «За юридичні послуги за Договором № 01/12-22 від 01.12.2022 зг. рах. № 6 від 01.12.2022 без ПДВ»; Акт № 1-Ю-ДВ прийому-передачі наданих послуг від 02.05.2023 на підставі Договору № 01/12-22 про надання правової допомоги від 01.12.2022 та Заявки № 1 від 01.12.2022 на суму 10 000,00 грн.; Звіт № 1 про надану правову допомогу від 02.05.2023 на підставі Договору № 01/12-22 про надання правової допомоги від 01.12.2022; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 005560 від 02.05.2015 та Ордер серії АА № 1282176 від 03.03.2023 на адвоката - Дубей Володимира Юрійовича.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Як встановлено судом, позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, а також малозначність спору, суд дійшов до висновку, що обґрунтованою та співмірною зі складністю справи та фактично наданими послугами є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом лютого-серпня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі № 910/3569/23 виготовлено 02.08.2023.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський, науково-дослідний інститут "Енерготехпроект" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 90 600,12 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6; ідентифікаційний код: 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторський, науково-дослідний інститут "Енерготехпроект" (01033, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 27/31; ідентифікаційний код: 13679387) 90 600 (дев`яносто тисяч шістсот) грн. 12 коп. - основного боргу, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору та 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2023.

Суддя І.В. Приходько