Рішення

від 04.08.2023 по справі 910/8542/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2023Справа № 910/8542/23Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8542/23

За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Москіто Мобайл»

про стягнення 258493,97 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Москіто Мобайл» (далі - відповідач) про стягнення 258493,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором на відшкодування витрат (електроенергія) №678-Е-20 від 30.12.2020 не в повному обсязі здійснив оплату вартості спожитої електроенергії та вартості перетікань реактивної енергії, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення борг у розмірі 157133,63 грн, пеню у розмірі 63491,21 грн, 3% річних у розмірі 6807,52 грн та інфляційні втрати у розмірі 31061,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8542/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.06.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, м. Київ, вул. Гончара/Гоголівська, 76/2А.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.06.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2020 року між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Москіто Мобайл» (далі - споживач) було укладено договір на відшкодування витрат (електроенергія) №678-Е-20 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого на умовах та в порядку, визначених цим договором, споживач відшкодовує підприємству вартість витрат та послуг, пов`язаних зі споживанням електричної енергії, а саме: вартість спожитої електричної енергії, вартість послуг з передачі електричної енергії, вартість послуг з розподілу електричної енергії, вартість використання електричних мереж підприємства для забезпечення електроживлення споживача, вартість послуг оператора ринку (фіксований платіж за участь на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку (далі - РДН/ВДР), платежу за здійснення операцій купівлі-продажу на РДН/ВДР) пропорційно до частки електричної енергії, спожитої споживачем, в загальному обсязі спожитої електричної енергії підприємством згідно з показниками приладу обліку споживання електричної енергії (лічильника) та розраховується по встановленій потужності струмоприймачів (об`єктів) споживача; вартість послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії згідно з Методикою обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженою наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 06.02.2018 року №87 (далі - Методика).

Підключення об`єкта споживача здійснюється від діючих електромереж підприємства згідно з переліком об`єктів (додаток 1) до цього договору, що є його невід`ємною частиною (пункт 1.2 договору).

Згідно пункту 1.3 договору обсяг електричної енергії, що передається, розподіляється та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, фіксується лічильником, що зазначений в переліку об`єктів (додаток 1) до цього договору, та розраховується по встановленій потужності струмоприймачів (об`єктів) споживача згідно з Технічними даними та режимом роботи електроустановок (додаток 3) до цього договору, обсяг реактивної електроенергії обчислюється за методикою. За розрахункову одиницю переданого, розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат-година (кВт*год), за розрахункову одиницю перетікання реактивної електричної енергії береться одна кіловар-година (кВАр*год).

Відповідно до пунктів 2.1.5 та 2.1.6 договору підприємство зобов`язується оформлювати не пізніше п`ятого робочого дня місяця наступного за розрахунковим періодом акт здавання-приймання наданих послуг (далі - акт). Надавати споживачу належним чином оформлені первинні документи та податкові накладні, дотримуючись вимог чинного законодавства.

Пунктами 2.2.4 та 2.2.5 договору визначено, що споживач зобов`язується самостійно (споживач (уповноважена особа споживача, повноваження якої підтверджуються належним чином)) не пізніше 7 (сьомого) числа місяця наступного за розрахунковим періодом отримувати два примірники підписаного підприємством акта за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, б. 35. Своєчасно здійснювати відшкодування витрат, пов`язаних зі споживання електричної енергії, оплату послуг в порядку визначеному розділом 3 цього договору.

До 10 (десятого) числа місяця наступного за розрахунковим періодом споживач проводить розрахунок за фактичний обсяг витрат та послуг, пов`язаних зі споживанням електричної енергії, розрахований відповідно до підпункту 2.2.3 договору, що підтверджується актом, окремим платежем з посиланням на номер акта та номер договору (пункт 3.2 договору).

Згідно пункту 3.3 договору після отримання акта споживач зобов`язується у триденний термін з дати отримання акта підписати його уповноваженими особами та не пізніше 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним, повернути один підписаний примірник акта підприємству або надати мотивовану відмову від його підписання із зазначенням підстав такої відмови.

Відповідно до пункту 3.4 договору якщо у передбачені пунктом 3.3 цього договору строки споживач не повертає підприємству підписаний примірник акта або не надає письмову мотивовану відмову від підписання акта, зобов`язання підприємства за цим договором вважаються виконаними належним чином, акт підписаний підприємством, вважається прийнятим споживачем без зауважень та є підставою для розрахунку згідно з пунктом 3.2 цього договору.

Пунктом 5.3.1 договору встановлено, що споживач несе відповідальність за прострочення здійснення розрахунків згідно з пунктом 3.2 договору, у вигляді пені в розмірі двох облікових ставок НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення підписів печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2021 року (пункт 8.1 договору).

Відповідно до пункту 9.5 договору якщо інше не передбачено умовами договору, зміни, та розірвання цього договору оформлюються шляхом укладення відповідної додаткової угоди (угоди), яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та є невід`ємною частиною договору.

30.12.2021 року сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору на відшкодування витрат (електроенергія) від 30.12.2020 №678-Е-20 (далі - додаткова угода №1), за умовами пункту 1 якої сторони керуючись пунктом 9.5 договору прийшли до згоди викласти пункт 8.1 договору в такій редакції: « 8.1 Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення підписів печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2022 року».

На виконання умов договору та на підтвердження послуг за період з квітня 2022 року по червень 2022 року відповідачу, позивачем складено та підписано акти (надання послуг) на загальну суму 257133,63 грн, а саме: №9722 від 30.04.2022 на суму 82263,42 грн, №9894 від 31.05.2022 на суму 85900,49 грн та №10268 від 30.06.2022 на суму 88969,72 грн, які підписані та засвідчені відтиском печатки з боку позивача.

Відповідно до пункту 2.2.4 договору споживач зобов`язується самостійно (споживач (уповноважена особа споживача, повноваження якої підтверджуються належним чином )) не пізніше 7 (сьомого) числа місяця наступного за розрахунковим періодом отримувати два примірники підписаного підприємством акта за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, б. 35.

Після отримання акта споживач зобов`язується у триденний термін з дати отримання акта підписати його уповноваженими особами та не пізніше 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним, повернути один підписаний примірник акта підприємству або надати мотивовану відмову від його підписання із зазначенням підстав такої відмови (пункт 3.3 договору).

У той же час, умовами пункту 3.4 договору встановлено, якщо у передбачені пунктом 3.3 цього договору строки споживач не повертає підприємству підписаний примірник акта або не надає письмову мотивовану відмову від підписання акта, зобов`язання підприємства за цим договором вважаються виконаними належним чином, акт підписаний підприємством, вважається прийнятим споживачем без зауважень та є підставою для розрахунку згідно з пунктом 3.2 цього договору.

Отже, акти (надання послуг) №9722 від 30.04.2022, №9894 від 31.05.2022 та №10268 від 30.06.2022 в силу положень приписів пункту 3.4 договору вважаються такими, що підписані відповідачем без зауважень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача у спірний період претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Позаяк, відповідач свого обов`язку з відшкодування вартості електричної енергії належним чином не виконав, сплативши лише 100000,00 грн, згідно з платіжними інструкціями №25028 від 03.04.2023 на суму 50000,00 грн та №@2PL886830 від 08.05.2023 на суму 50000,00 грн, у зв`язку з чим виник борг у розмірі 157133,63 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 18.08.2022 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №15/06-1061 від 17.08.2022 про сплату наявної заборгованості за договором на відшкодування витрат (електроенергія) №678-Е-20 від 30.12.2020.

19.09.2022 року у зв`язку із відсутністю оплати позивач направив на адресу відповідача претензію №12/04-206 від 19.09.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення та накладною №0305607588606. У вказаній претензії позивач вимагав від відповідача сплатити наявну заборгованість за договором та нараховані компенсаційні втрати.

Втім, відповідач вимогу та претензію залишив без відповідей і реагування, а заявлену заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у частині 7 статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно пункту 3.2 договору до 10 (десятого) числа місяця наступного за розрахунковим періодом споживач проводить розрахунок за фактичний обсяг витрат та послуг, пов`язаних зі споживанням електричної енергії, розрахований відповідно до підпункту 2.2.3 договору, що підтверджується актом, окремим платежем з посиланням на номер акта та номер договору.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 3.2 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманої електроенергії на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлений договором строк, оплату отриманої електроенергії за актами (надання послуг) належним чином не здійснив.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачеві обумовлених договором послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг у встановленому договором порядку, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 157133,63 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3.1 договору встановлено, що споживач несе відповідальність за прострочення здійснення розрахунків згідно з пунктом 3.2 договору, у вигляді пені в розмірі двох облікових ставок НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за отримані послуги у квітні-червні 2022 року, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 5.3.1 договору, позивачем за кожним актом (наданих послуг) окремо нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальному розмірі 63491,21 грн.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 6807,52 грн та інфляційні втрати в сумі 31061,61 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних, суд прийшов до висновку, про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

У той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки, за розрахунком суду, в межах визначених позивачем періодів нарахування заборгованості за кожним актом окремо (зокрема, за актом №10268, період з 01.08.2022 - 28.02.2023) належною до стягнення є сума інфляційних втрат у розмірі 29414,75 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовували б заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість за надані позивачем послуги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 76-80, 86, 129, 178, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Москіто Мобайл» про стягнення 258493,97 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Москіто Мобайл» (01054, м. Київ, вул. Гончара/Гоголівська, буд. 76/2А; ідентифікаційний код: 38824876) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код: 03328913) основний борг у розмірі 157133 (сто п`ятдесят сім тисяч сто тридцять три) грн 63 коп., пеню у розмірі 63491 (шістдесят три тисячі чотириста дев`яносто одна) грн 21 коп., 3% річних у розмірі 6807 (шість тисяч вісімсот сім) грн 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 29414 (двадцять дев`ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 3852 (три тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн 71 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2023.

СуддяТ.В. Васильченко