Рішення

від 05.07.2023 по справі 915/148/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року Справа № 915/148/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,

за участю:

представника Позивача: - Курбанова А. В. (в режимі ВКЗ),

представника Відповідача: - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 0010027; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, електронна пошта: nec-kans@ua.energy)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОАКВАРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 37386398; 54017, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 21; електронна пошта: agroakvaresurs@ukr.net)

про: стягнення заборгованості в сумі 3 188 013,30 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 25.01.2023 № 01/4650, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОАКВАРЕСУРС» (далі - відповідач) на користь позивача заборгованість за договором про надання послуг з передачі електричної енергії у розмірі 2 698 739,37 грн., 3 % річних у розмірі 62 321,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 426 952,40грн., та судові витрати в сумі 47 820,20 грн.

Ухвалою суду від 09.02.2023 матеріали справи були прийняті до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/148/23 за правилами загального позовного провадження, з проведенням розгляду справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану; підготовче засідання призначено на 12.04.2023, встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала суду від 09.02.2023, надіслана на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою органу поштового зв`язку «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Ухвалою суду від 12.04.2023 було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 05.07.2023.

Про день та час судового засідання відповідач у справі був належним чином повідомлений, правом щодо надання відзиву на позовну заяву не скористався, в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України, справу вирішено розглядати за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.07.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 22.05.2019 № 0595-02024 (далі - договір), в редакції додаткової угоди від 21.09.2021 № 3, за умовами якого позивач зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов цього договору, а відповідач - здійснювати оплату за цю послугу, згідно з умовами договору.

Відповідно до умов п. 3.1 договору, планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. Тариф на послугу затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором) та оприлюднюється оператором системи розподілу на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет.

Умовами розділу 5 договору його учасники узгодили порядок розрахунків, так, розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 5.1).

Відповідно до п. 5.2 договору, користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги оператору системи передачі наступним чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 5.5 договору Користувач здійснює розрахунок з оператором системи передачі за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який оператор системи розподілу надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до умов п. 5.6 договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від оператора системи передачі за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення оператору системи передачі повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає оператору повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

Позивачем в період лютого - червня 2022 року надавалась послуга з передачі електричної енергії.

Відповідач, в свою чергу, розрахунки за послугу з передачі електричної енергії здійснював несвоєчасно, у зв`язку з чим, заборгованість за вказаний період склала 2 698 739,37 грн.

Окрім того, позивач, на підставі норм ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 62 321,53 грн. та 426 952,40 грн. інфляційних втрат.

За положеннями ч.1, 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Позивач визначив розмір 3% річних за період з лютого по червень 2022 року у загальній сумі 62 321,53 грн. та інфляційні втрати за вищевказаний період в загальній сумі 426 952,40 грн.

Судом перевірені надані розрахунки позивача та встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних втрат визначений арифметично вірно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Ураховуючи викладене, витрати позивача на оплату позовної заяви судовим збором, згідно з платіжним дорученням від 27.01.2023 № АУ-8711 у сумі 47 820,20 грн., належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроакваресурс», (код ЄДРПОУ 37386398; 54017, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 21) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25) грошові кошти у загальній сумі 3 188 013,30 грн., із яких: 2 698 739,37 грн. - основний борг; 62 321,53 грн. - 3 % річних; 426 952,40 грн. - інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 47 820,20 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1, 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 17.07.2023 року.

Суддя О. В. Ткаченко