Рішення

від 04.08.2023 по справі 923/16/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/16/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О.А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В., розглянувши матеріали справи № 923/16/22:

за позовом: Першого заступника керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області, в інтересах держави

в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Херсонського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 47, к. 106, 107, код - 21284148)

до: Фермерського господарства КАВОЮ (75712, Херсонська область, Скадовський р-н, с. Новомиколаївка, вул. Робоча, 50 код ЄДРПОУ 36293994)

про стягнення 170222 грн. 96 коп.

В порядку ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Суд дослідив матеріали справи та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

СУТЬ СПОРУ: у січні 2022 року Перший заступник керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Херсонського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (надалі - позивач) із позовною заявою до Фермерського господарства КАВОЮ (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 27ФГ-2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 13.12.2016 р. у загальному розмірі 170222,96 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 163000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 4450,35 грн., пені в розмірі 2772,61 грн. та судового збору у розмірі 2553,33 грн.

Справа розглядалась Господарським судом Херсонської області у складі судді Немченко Л. М. за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Проте, Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації в Україні введено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 в порядку ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус судді" змінив на Господарський суд Одеської області територіальну підсудність судових справ, які підсудні Господарському суду Херсонської області (враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану Господарський судом Херсонської області).

За Актом приймання-передачі справ, евакуйованих до міста Одеси, справа № 923/26/22 була передана Господарському суду Одеської області. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 року - справа призначена судді Демешину О. А.

15.06.2023 року суддя Демешин О. А. прийняв справу № 923/16/22 до свого провадження, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247-252 ГПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов із врахуванням вимог ст. 165 ГПК України в строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З метою належного повідомлення Відповідача про розгляд цієї справи, суд на підставі пункту 21 Перехідних положень ГПК України та статті 3, 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 N 1207-VII, розмістив відповідне оголошення, тобто Відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи Господарським судом Одеської області. Тому суд розглянув справу із дотриманням принципу розумності строків розгляду справи судом, встановленого п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України.

На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В :

13 грудня 2016 р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) та Фермерським господарством КАВОЮ (Фермерське господарство) був укладений договір № 27ФГ-2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, відповідно до п. 1 якого Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі Фермерському господарству КАВОЮ в сумі 183000 грн., а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим договором.

В п. 2 договору передбачено, що на підставі довідки від 02 грудня 2016 року № 27, виданої конкурсною комісією, фінансова підтримка на поворотній основі надається для поновлення обігових коштів, виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102.

За умовами п. 3.2.1 договору Укрдержфонд зобов`язаний надати обумовлену договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Відповідно до п. 3.4.1 договору фермерське господарство зобов`язане у місячний строк з моменту отримання коштів надати Укрдержфонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки на поворотній основі.

Пунктом 3.4.2 договору визначено, що фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком, а саме:

до 25 грудня 2017 року в сумі 10000,00 грн.,

до 25 грудня 2018 року в сумі 10000,00 грн.,

до 25 грудня 2019 року в сумі 25000,00 грн.,

до 25 грудня 2020 року в сумі 25000,00 грн.,

до 01 жовтня 2021 року в сумі 113000,00 грн.

Повернення коштів здійснюється на р/р 37115037115503 в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172.

Відповідно до п. 3.4.6 договору фермерське господарство зобов`язане у тижневий строк з моменту підписання цього договору подати до Укрдержфонду документи, які підтверджують страхування предмету застави.

В п. 4.1 договору встановлено, що фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 01 жовтня 2021 р. та повертається останнім згідно з встановленим графіком (пункт 3.4.2 Договору), крім випадків зміни умов договору та/або розірвання договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки.

Згідно п. 4.2 договору останній діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

Умовами п. 5.1 договору сторонами погоджено, що відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

За несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору за нецільове використання державних коштів відповідальність несе фермерське господарство в особі його голови згідно із законодавством України.

В п.п. 7.1, 7.2 договору передбачено, що останній набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін. Цей Договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

Згідно п. 7.3 договору всі зміни та доповнення до нього, за виключенням випадків, передбачених пунктом 3.1.4 цього договору, вносяться за згодою сторін у письмовій формі.

Положеннями п. 7.6 договору передбачено, що всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення до господарського суду за місцем знаходження Укрдержфонду або його регіонального відділення.

Позов прокурора ґрунтується на тому, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств виконав свої зобов`язання, надавши Відповідачу фінансову підтримку у порядку, сумі, строки та на умовах, передбачених договором № 27ФГ-2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 13.12.2016 р. Проте всупереч вимогам вказаного договору Відповідач не виконує взяті на себе договірні зобов`язання: не здійснює повернення коштів фінансової підтримки у повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 01.10.2021 року заборгованість останнього перед Позивачем за договором становить 170222,96 гривень, яка складається із: основного боргу у розмірі 163000,00 грн., інфляційних втрат в сумі 4450,35 грн., пені в розмірі 2772,61 грн.

Позивач Херсонське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств підтримало позовні вимоги прокурора у повному обсязі та просить позов задовольнити.

Платіжними дорученнями № 25 від 15.12.2016 року Український державний фонд підтримки фермерських господарств перерахував на рахунок Фермерського господарства КАВОЮ 183000 грн. фінансової підтримки. В свою чергу з вказаного моменту у фермерського господарства виникло зобов`язання повернути вказану допомогу у строки, встановлені графіком відповідно до п. 3.4.2 вказаного договору, при цьому остаточний термін повернення - 01.10.2021 р.

Проте, як встановлено судом, відповідачем було повернуто позивачу лише частину суми фінансової допомоги по договору № 27ФГ-2016 від 13.12.2016 р. в розмірі 20000,00 грн., решту суми коштів в розмірі 163000,00 грн. не повернуто, що й стало підставою для звернення прокурора до суду із заявленим позовом в інтересах держави в особі Укрдержфонду.

Із матеріалів справи вбачається, що Позивач направляв Відповідачу претензії про сплату заборгованості, а саме: № 53-021/99 від 02 березня 2020 року, в якій пропонував в термін до 31.03.2020 р. сплатити заборгованість у розмірі 26494,51 грн. (25000,00 грн. основного боргу та 1494,51 грн. пені); № 53-021/13 від 25 січня 2021 року, в якій пропонував в термін до 01.03.2021 р. сплатити заборгованість із наданої фінансової підтримки у розмірі 50000,00 грн.; № 53-021/191 від 06 жовтня 2021 року, в якій пропонував в термін до 13.10.2021 р. сплатити заборгованість у загальному розмірі 170222,96 грн. (163000,00 грн. основного боргу, 4450,35 грн. інфляційних втрат та 2772,61 грн. пені). Однак, претензії Укрдержфонду підтримки фермерських господарств залишилися без відповіді та без задоволення, доказів іншого матеріали даної справи не містять.

Так, статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому суд зазначає, що спірний договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі, укладений між позивачем і відповідачем, за своєю правовою природою є договором позики. Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, неповерненням позивачу вказаної суми отриманої позики в розмірі 163000,00 грн. у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому докази, які б підтверджували факт повернення спірної суми фінансової допомоги відповідачем, в матеріалах справи відсутні.

Відтак, суд погоджується з доводами прокурора та позивача про існування у відповідача невиконаного зобов`язання щодо повернення позивачу отриманої позики в розмірі 163000,00 грн. (183000,00 грн. 20000,00 грн.). Адже наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, доказів протилежного або неможливості виконання цього зобов`язання з поважних причин не надав. Частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, суд вважає цілком обґрунтованими позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Укрдержфонду в особі Херсонського відділення заборгованості в заявленій сумі 163000,00 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В свою чергу згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

В п. 5.1 договору сторони погодили, що відповідно до законодавства України у випадку прострочення строку виконання зобов`язання з повернення коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

З огляду на викладене та враховуючи наведені рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасне повернення наданої фінансової допомоги та встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних втрат у розмірі 5599,68 грн. є вірним. Разом з тим із прохальної частини позову вбачається, що перший заступник керівника Херсонської окружної прокуратури просить суд стягнути з ФГ КАВОЮ не 5599,68 грн. інфляційних втрат, як розраховано в розрахунку, а 4450,35 грн. В свою чергу оскільки заявлена прокурором до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж розрахована, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена прокурором в прохальній частині позову у розмірі 4450,35 грн.

Щодо нарахування пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.2 Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

У відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору позивачем розраховано пеню в розмірі 1668,50 грн. Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за несвоєчасне повернення наданої фінансової допомоги, судом встановлено, що вказаний розрахунок пені у розмірі 1668,50 грн. є вірним. Разом з тим із прохальної частини позову вбачається, що перший заступник керівника Херсонської окружної прокуратури просить суд стягнути з ФГ КАВОЮ не 1668,50 грн. пені, як розраховано в розрахунку, а 2772,61 грн., будь-яких пояснень з приводу нарахування пені в більшому розмірі прокурором не наведено, як і не вказано періодів, сум нарахування пені на збільшену суму.

З огляду на викладене, підлягає стягненню сума пені, яка розрахована позивачем у розрахунку (а.с. 48-49) та перевірена судом у розмірі 1668,50 грн. Таким чином позов в цій частині слід задовольнити частково.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства КАВОЮ (75712, Херсонська область, Скадовський район, с. Новомиколаївка, вул. Робоча, 50; код ЄДРПОУ 36293994) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Херсонського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 47, к. 106, 107; код ЄДРПОУ ВП 21284148): 163 000 гривні боргу за договором № 27ФГ-2016 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству від 13.12.2016 р., 4450 гривень 35 коп. інфляційних та 1668 гривень 50 коп. пені.

3. Стягнути з Фермерського господарства КАВОЮ (75712, Херсонська область, Скадовський район, с. Новомиколаївка, вул. Робоча, 50; код ЄДРПОУ 36293994) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025; м. Херсон, вул. Михайлівська, 33; код ЄДРПОУ 04851120) 2536 гривень 77 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України

Суддя О.А. Демешин

Повний текст рішення складено 04 серпня 2023 р.