Рішення

від 25.07.2023 по справі 920/998/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.2023м. СумиСправа № 920/998/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., за участі секретаря судового засідання Бардакової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/998/22 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю За мир (42325, Сумська область, Сумський район, с. Кекине, вул. Садова, 2, код ЄДРПОУ 30811330),

до відповідача: Фізичної особи підприємця Шерстюка Євгена Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ),

про розірвання договору та стягнення 43 500, 00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Мазурова К.Д., адвокат, ордер №1078718 від 18.01.2023,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 21.12.2022 провадження у справі № 920/998/22 відкрито за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 19.01.2023, 12:30.

Ухвалою суду від 19.01.2023 у справі № 920/998/22 було відкладено підготовче засідання на 15.02.2023, 11:30.

В судовому засіданні 15.02.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 15.03.2023, 11:00. Судове засідання 15.03.2023 у справі № 920/998/22 не відбулось, у зв`язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги 15.03.2023 з 09 год 41 хв до 11 год 30 хв у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, згідно ухвали суду від 21.03.2023 у справі № 920/998/22 призначено підготовче засідання на 03.04.2023, 12:30.

Ухвалою суду від 03.04.2023 у справі № 920/998/22 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 920/998/22 на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 24.04.2023, 12:30.

В судовому засіданні 24.04.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 10.05.2023, 12:45.

У зв`язку з відпусткою судді Соп`яненко О.Ю. 10.05.2023 розгляд підготовчого засідання призначено на 25.05.2023, 11:00, згідно ухвали суду від 08.05.2023.

Ухвалою суду від 25.05.2023 у справі №920/998/22 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи від 24.05.2023; відкладено підготовче засідання на 12.06.2023, 12:30.

Ухвалою суду від 12.06.2023 закрито підготовче провадження у справі №920/998/22; призначено розгляд справи по суті на 29.06.2023, 12:30.

В судовому засіданні 29.06.2023 оголошено перерву у розгляді справи по суті на 25.07.2023, 12:30.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою та просить розірвати договір № 06/03 від 06.03.2020 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю За мир та Фізичною особою підприємцем Шерстюком Євгеном Володимировичем; стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 29 000,00 грн та штраф у розмірі 14 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено умови договору № 06/03 від 12.03.2020 щодо виконання робіт, попередньо оплачених позивачем.

15.02.2023 представником відповідача подано до суду заперечення у даній справі від 15.02.2023, надав відповідні докази та зазначив, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Представник відповідача зазначає, що на виконання своїх зобов`язань за договором, відповідач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявами про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність; протягом березня та квітня 2020 року відповідач отримав накази Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою; відповідно до умов пункту 5.2 договору № 06/03 від 06.03.2020 відповідач уклав договір про надання правової допомоги від 01.04.2020 з адвокатом для підготовки позовних заяв до суду для оскарження неправомірних відмов у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; адвокатом були подані позовні заяви до Сумського окружного адміністративного суду щодо оскарження цих наказів; рішеннями суду визнані незаконними та скасовані оскаржувані накази, а суб`єкта владних повноважень зобов`язано надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на вказані земельні ділянки. За подачу кожної позовної заяви до суду відповідачем сплачений судовий збір та послуги адвоката за надання правової допомоги із коштів, які були перераховані позивачем за умовами договору № 06/03.

Крім того, представник відповідача вказує на те, що на земельні ділянки, які були предметом договору № 06/03 від 06.03.2020, Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області видані накази про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншим особам.

15.03.2023 представником відповідача подано до суду додаткові письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що позивач не надав доказів того, що відповідач своєчасно не розпочав роботу або виконав її неякісно, або що негативні наслідки виконання робіт залежали від дій відповідача.

20.04.2023 від позивача до суду надійшла заява №19/04 від 19.04.2023, в якій просить розглядати дану справу без участі представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Також вказав, що ним не отримано копії відзиву на позовну заяву, заперечень на позов та додаткових пояснень, поданих відповідачем до суду.

24.05.2023 представником відповідача подано додаткові пояснення по справі від 24.05.2023, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також надані докази направлення пояснень та копій документів позивачу.

Позивач в судове засідання 25.07.2023 не з`явився, про розгляд справи повідомлений. Крім того, позивачем 11.07.2023 подано до суду заяву №10/07 від 10.07.2023, в якій просить розглядати дану справу без участі представника позивача; позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, просила відмовити у їх задоволенні.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю За мир та Фізичною особою підприємцем Шерстюком Євгеном Володимировичем укладено договір № 06/03 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов`язався виконати роботи щодо оформлення та реєстрації права власності на земельні ділянки в кількості 23 штуки (двадцять три) на території Сумського району Сумської області, а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 1.2. договору узгоджено, що результатом робіт, визначених пунктом 1.1 договору, є зареєстроване право власності на земельні ділянки в кількості 23 (двадцять три) штуки на території Сумського району Сумської області (пункт 1.2 договору).

Згідно із пунктом 2.1 договору загальна вартість робіт за цим договором становить 29 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20 %.

Пунктом 2.2 договору визначено, що розрахунки між сторонами договору проводяться шляхом 100 % попередньої оплати.

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору сторонами встановлено строк закінчення робіт - 31 серпня 2020 року.

Відповідно до пункту 4.1 договору приймання виконаних робіт за цим договором оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 6.2 договору за ненадання результату роботи, встановленого пунктом 1.2 договору, в строки, що визначені договором, відповідач зобов`язаний повернути 100 % отриманої попередньої оплати та сплатити штраф у розмірі 50 % від загальної вартості робіт, встановлених п. 2.1 договору.

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

На виконання умов договору позивачем сплачено суму попередньої оплати у розмірі 29 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 06.03.2020 № 1324.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач не виконав взятих на себе за договором зобов`язань щодо виконання робіт з оформлення та реєстрації права власності на земельні ділянки в кількості 23 штуки на території Сумського району Сумської області, про що свідчить відсутність підписаного між сторонами договору акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо виконання робіт, які попередньо оплачені позивачем, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 14 500,00 грн (відповідно до п. 6.2 договору) та звернувся з позовом про розірвання договору № 06/03 від 06.03.2020 та стягнення попередньої оплати та штрафу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною третьою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до частини другої статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина третя статті 188 ГК України).

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина четверта статті 188 ГК України).

Відповідно до пунктів 8.4-8.5 договору цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України.

11.10.2021 позивачем на адресу відповідача, зазначену у договорі, надісланий лист за № 11/10 з пропозицією розірвати укладений договір та повернути отриману попередню оплату зі сплатою штрафу. Відповідне поштове відправлення не було вручене під час доставки та повернуто за зворотньою адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

12.10.2022 позивачем за вих. № 64 надіслано відповідачеві аналогічний лист. На підтвердження надсилання вказаного листа позивачем надана поштова квитанція від 12.10.2022 з інформацією про направлення поштового відправлення "ФОП Шерстюк Є.В., 40000 Суми". Опис вкладення з переліком документів, що надсилаються, позивачем не наданий. У позовній заяві позивачем вказано, що вказаний лист відповідачем не отриманий.

Обгрунтовуючи підстави розірвання договору у судовому порядку, позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору.

Підставою відповідальності за порушення зобов`язанняв силу вимог ст. 614 Цивільного кодексу України є вина. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем у наданому суду відзиві на позов доведено відсутність вини у невиконанні зобовязання.

Так, предметом договору № 06/03 є виконання робіт щодо оформлення та реєстрації права власності на земельні ділянки в кількості 23 штуки (двадцять три) на території Сумського району Сумської області ( п. 1.1 договору).

Судом встановлено, що у вказаному договорі не конкретизовані земельні ділянки, їх розмір, місце їхнього розташування (назва населеного пункту, територіальної громади), інформація щодо осіб - майбутніх власників тощо.

У своїх запереченнях відповідач вказує на те, що ним були виконані зобов`язання за договором, зокрема, від імені фізичних осіб подані звернення до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявами про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Після отримання наказів Головного управління Держгеокадастру у Сумській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" до Сумського окружного адміністративного суду направлені позовні заяви про оскарження неправомірних відмов у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Для підготовки позовів відповідачем укладений договір з адвокатом Гриценком Б.М. про надання правової допомоги та представництво інтересів в суді від 01.04.2020.

Рішеннями Сумського окружного адміністративного суду були визнані незаконними та скасовані оскаржувані накази, а суб`єкта владних повноважень зобов`язано надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки. За інформацією відповідача Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області були видані накази про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншим особам.

Умови укладеного сторонами договору № 06/03 від 06.03.2020 не дають змоги суду дійти однозначного висновку щодо неналежного виконання відповідачем договору та наявності підстав для розірвання договору та стягнення попередньої оплати та штрафу.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів того, що відповідач своєчасно не розпочав роботу або виконав її неякісно, неналежним чином, а відповідачем надано докази в підтвердження своїх заперечень, які приймаються судом до уваги, що у свою чергу доводить відсутність вини останнього, а тому є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є безпідставними, не підтвердженими належними доказами і такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю За мир до відповідача: Фізичної особи підприємця Шерстюка Євгена Володимировича про розірвання договору та стягнення 43 500, 00 грн відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Рішення підписано суддею 03.08.2023.

СуддяО.Ю. Соп`яненко