Рішення

від 03.08.2023 по справі 761/7142/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/7142/23

Провадження № 2/761/6090/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Романишена І.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗОЛОТОВОРІТСЬКА» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСББ «ЗОЛОТОВОРІТСЬКА» є балансоутримувачем та надає житлово-комунальні послуги з обслуговування будинку за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 195,3 кв.м. та машиномісця НОМЕР_3, загальною площею 16,1 кв.м., що знаходяться у вказаному будинку.

Щороку на загальних зборах членів ОСББ «ЗОЛОТОВОРІТСЬКА» погоджується щомісячний тарифи для співвласників. Так, у 2018 році було погоджено за утримання будинку та прибудинкової території - 17,76 грн за 1 кв.м. житла, за утримання паркомісця - 16,94 грн за 1 кв. м. паркомісця, за ремонтні роботи - 2,4762 грн за 1 кв.м. житла. Для продовження належного утримання будинку АДРЕСА_1 , керуючись абз. 3 п. 7.6. Статуту ОСББ «Золотоворітська», дія затвердженого загальними зборами кошторису на 2018 рік, рішеннями правління ОСББ «Золотоворітська» була продовжена, що підтверджується протоколом правління № 101 від 09.12.2019 року, протоколом правління №7-12/2020 від 07.12.2020 року та протоколом правління № 8-12/2021 від 08.12.2021 року.

За період з 01.03.2020 року по 31.12.2022 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість по внескам на утримання загального майна та внескам на ремонтний фонд в розмірі 143 645,24 грн. Крім цього, на вказану суму ОСББ «ЗОЛОТОВОРІТСЬКА» згідно ст. 625 ЦК України нараховано 41 052,19 грн інфляційних та 3% річних в розмірі 6 294,58 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2023 року, матеріали позову передані на розгляд судді Романишеній І.П.

УхвалоюШевченківського районного суду м. Києвавід 20.03.2023 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27.04.2023 року від сторони відповідача надійшов відзив, у якому просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У відзиві на позов відповідач зазначає, що розмір внесків за період 01.03.2020 - 31.12.2022, в тому числі на утримання паркомісця - загальними зборами ОСББ «Золотоворітський» не встановлювались. Проте розмір таких внесків на 2019 рік затверджений засіданням Правління позивача, до повноважень якого не входить прийняття таких рішень. Крім того, протоколом загальних зборів було затверджено кошторис на комунальні послуги та утримання загального майна, а не розмір внесків та платежів. Вищезазначені обставини встановлені рішенням суду у справі № 910/7218/20.

Також, представник відповідача додатково надав заяву про розрахунок суми судових витрати, відповідно до якої просив стягнути з позивача судові витрати у розмір 5 000, 00 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником квартири та паркомісця, а тому зобов`язана сплачувати кошти на утримання будинку, в якому розташоване її майно, оскільки сплата, установленими загальними зборами, щомісячних внесків є обов`язковою для всіх співвласників.

Також, представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якій просив відмовити відповідачу у стягненні 5 000 грн. судових витрат.

31.05.2023 року від позивача надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та не заперечувалось учасниками судового розгляду, мешканцями багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 прийнято рішення про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « Золотоворітська » та прийнято на баланс позивача вказаний багатоквартирний будинок.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 розділу 1 Статуту позивача, затвердженого протоколом №78 Загальних зборів співвласників від 30.11.2016 року (далі по тексту- Статут), позивача створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Завданням та предметом діяльності позивача є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; забезпечення співвласників житлово-комунальними та іншими послугами належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання; інші завдання, які визначені загальними зборами співвласників в межах їх компетенції (п. 2.3. розділу 2 Статуту).

Згідно листа КП КМР «КМБТІ» від 29.03.2018 року №062/14-3662(И-2018) за даними реєстрових книг КП КМР «КМБТІ» ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 195,3 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності виданого Головним управлінням житлозабезпечення 14.05.2004 наказ № 734-С/КІ, та машиномісця № НОМЕР_1 , загальною площею 16,1 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності виданого Головним управлінням житлозабезпечення 14.05.2004 наказ № 741-С/НП.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що за період з 01.03.2020 року по 31.12.2022 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість по внескам на утримання загального майна та внескам на ремонтний фонд в розмірі 143 645, 24 грн.

При визначенні розміру заявленої до стягнення суми внесків на утримання паркомісць позивач, виходить з того, що їх розмір у спірний період був встановлений рішенням Загальних зборів позивача, оформлених протоколом загальних зборів об`єднання №93 від 28.12.2017 року (на 2018 рік), а в подальшому дія зазначеного тарифу на 2020 та 2022 роки була продовжена рішеннями правління позивача, оформленими протоколами засідання правління позивача №101 від 09.12.2019р., №07-12/2020 від 07.12.2020р., №08-12/2021 від 08.12.2021р.

Згідно п. 4.4. Статуту ОСББ «Золотоворітська» у загальних зборах мають право брати участь всі співвласники. Інтереси співвласника, який особисто не бере участі в загальних зборах, може представляти його представник, який представляє інтереси співвласника на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Кожний співвласник квартири або нежитлового приміщення розташованих у багатоквартирному будинку, під час голосування має один голос (п. 4.6 Статуту) Відповідно до п. 4.7 Статуту рішення на загальних зборах приймаються шляхом відкритого поіменного голосування. Рішення про затвердження статуту та змін до нього, визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію багатоквартирного будинку, квартири та нежитлового приміщення співвласника, або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш ніж дві третини загальної кількості усіх співвласників.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 319 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», до яких відноситься позивач об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону.

Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Як унормовано положеннями ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до обов`язків співвласника, серед іншого, віднесені й обов`язки виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Враховуючи, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 , що сторонами не заперечується, відтак, відповідно до приписів чинного законодавства, зобов`язана нести витрати на утримання вказаного майна.

Водночас, щодо розміру таких витрат слід зазначити наступне.

Як встановлено вище, при зверненні до суду з цим позовом позивач посилається на те, що розмір внесків на утримання загального майна, встановлений рішенням Загальних зборів позивача, оформлених протоколом загальних зборів об`єднання №93 від 28.12.2017 року (на 2018 рік), при цьому у зв`язку з введенням на території України карантинних обмежень, наступні загальні збори ОСББ, відбулися лише у 2019 році, однак на вказаних зборах, так і в подальшому кошторис на утримання будинку не затверджувався. Відтак, для продовження належного утримання будинку, дія затвердженого затвердженого тарифу на 2018 рік, була продовжена рішеннями правління, оформленими протоколами засідання правління ОСББ №101 від 09.12.2019р., №07-12/2020 від 07.12.2020р., №08-12/2021 від 08.12.2021р.

Відповідно до ст. 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що:

- вищим органом управління об`єднання є загальні збори (ч. 2);

- загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників (ч. 3);

- рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (ч. 5);

- до виключної компетенції загальних зборів співвласників, серед іншого, відноситься: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (ч. 9).

Положення щодо виключної компетенції загальних зборів позивача у питанні встановлення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників позивача визначено зокрема і п. 7.2 Статуту.

Позивач зазначає про те, що розмір таких внесків, визначений рішенням загальних зборів ОСББ, оформлених протоколом № 93 від 28.12.2017 року, проте, виходячи зі змісту наявної у матеріалах справи копії вказаного протоколу та додатку №3 до нього, загальними зборами було затверджено саме кошторис на комунальні послуги та утримання загального майна (п. 8 порядку денного), в той час як не встановлено саме розміру внесків на утримання майна. Так, виходячи зі змісту порядку денного цих зборів питання щодо визначенні розміру внесків на утримання майна на голосування не виносилось та, відповідно, не могло бути прийнято.

Отже, наданий суду кошторис та розрахунок загального майна та комунальні послуги для визначення сум щомісячних платежів та внесків на 2018 рік (додаток №№ 2, 3 до протоколу №93 загальних зборів позивача від 28.12.2017 року), не може слугувати належним доказом у підтвердження затвердження загальними зборами відповідного розміру внесків на утримання майна у визначений законодавством спосіб.

Щодо розміру внесків на утримання спірного майна у 2020 - 2022 роках, які за твердженням позивача були встановлені шляхом продовження рішеннями правління позивача, оформленими протоколами засідання правління позивача №101 від 09.12.2019р., №07-12/2020 від 07.12.2020р., №08-12/2021 від 08.12.2021р., то суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту положень Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників об`єднання віднесено до виключної компетенції загальних зборів об`єднання та, відповідно, не може бути делеговано іншим органам управління такого об`єднання зокрема правлінню позивача.

Слід зазначити і про те, що як було встановлено вище, позивачем у належний спосіб не було встановлено дію тарифів на 2018 рік, що в будь-якому випадку, виключає можливість їх продовження на майбутні періоди.

Вказаним вище спростовуються посилання позивача на те, що розмір внесків на утримання паркінгу в 2020 та 2022 роках ним був продовжений у визначений законодавством спосіб.

Поміж іншого, суд вбачає слушним посилання представника відповідача на висновки, висловлені в результаті розгляду справи № 910/7218/20, зокрема, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 року, в якій зауважено наступне: «При цьому колегія суддів зауважує на те, що відповідач, як власник машиномісць загальною площею 51,3 кв.м., які знаходяться в спірному багатоквартирному будинку, відповідно до приписів чинного законодавства, зобов`язаний нести витрати утримання вказаного майна, проте, оскільки позивачем, окрім вищезгаданих протоколу загальних зборів учасників позивача №93 від 28.12.2017 року та протоколів засідання правління позивача №97 від 07.12.2018 року та №100 від 09.12.2019 року, не надано жодних інших доказів на підтвердження розміру заявлених до стягнення витрат (договори з виконавцями послуг та докази їх виконання тощо), що виключає можливість суду як встановлення розміру таких витрат так і, відповідно, визначення обґрунтованості заявленої до стягнення суми внесків, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості по внескам на утриманню паркомісць без газопостачання у розмірі 20 856, 48 грн., нарахованих за період з 01.05.2018 року по 30.04.2020 року відсутні».

Щодо посилання позивача на п. 7.6 Статуту позивача згідно з яким у разі, якщо кошторис на поточний рік не затверджено рішенням загальних зборів, правління здійснює витрати виключно в межах попередньо затвердженого кошторису із правом збільшення видатків на підставі рішень відповідних органів влади (в цьому випадку приймається письмове рішення правління з наступним внесенням змін до кошторису у встановленому порядку), як на підставу для наявності у правління позивача повноважень щодо можливості продовження попередньо встановленого розміру внесків на утримання паркінгу на майбутні періоди, суд зазначає про те, що, по-перше, п. 7.6 Статуту позивача надає можливість визначити на підставі попередньо прийнятого майбутній кошторис позивача, що не є тотожнім визначенню внесків на утримання майна, а по-друге, як встановлено вище визначення розміру внесків на утримання майна віднесено саме до компетенції загальних зборів та, відповідно, не може бути делеговано іншим органам управління об`єднання.

Отже, матеріли справи не містять належні та допустимі докази затвердження розміру внесків за утримання нерухомого майна та формування тарифу, у визначеному позивачем розмірі, а саме: 16,94 грн. за 1 кв.м. за паркомісце та 17 грн. 76 коп. за 1 кв.м. за квартиру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи вищевикладені доводи, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними доказами заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості. Враховуючи похідний характер заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, вказані позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Розподіляючи судові витрати, суд, керується наступним.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; (ч. 1; п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

13.04.2023 року між відповідачем ОСОБА_1 та Адвокатом Санжаровською Т.В. укладено договір про надання правової допомоги № 13/04, також представником відповідача було надано підтвердження фактичної оплати витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Суд, з урахуванням наданих доказів, результату розгляду даної справи по суті, приходить до висновку, що витрати відповідача на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., підлягають відшкодуванню за рахунок позивача, оскільки є обґрунтованими та відповідають критеріям співмірності.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Золотоворітська» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. (п`ять тисяч грн.).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЗОЛОТОВОРІТСЬ-КА», код ЄДРПОУ 32775593, місцезнаходження м.Київ, вул.Золотоворітська,13;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 03.08.2023р.

CУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА