Повістка

від 02.08.2023 по справі 120/1941/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 серпня 2023 р. Справа № 120/1941/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі за позовом за позовом Фермерського господарства "Колос-2" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом Фермерського господарства "Колос-2" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.07.2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області, яка діє у складі Головного управління ДПС у Вінницькій області та приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування або відмову в такій реєстрації, № 8195166/32840175 від 02.02.2023 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Фермерського господарства "Колос-2" від 28.12.2022 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем її первинної подачі на реєстрацію.

Стягнуто на користь Фермерського господарства "Колос-2" сплачений судовий збір в сумі 2684,00 грн. ( дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Встановлено відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України позивачу строк для подання доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У встановлений строк (21.07.2023 року) представником позивача подано до суду заяву ( надійшла 25.07.2023 ) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якої представник просить стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн. Також подано докази направлення копії заяви відповідачам в справі.

25.07.2023 представником відповідачів подано заперечення про відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідно до яких представник просить відмовити в задоволенні заяви представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 12000,00 грн. та зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн. Обґрунтовуючи заперечення представник зазначає, що дана справа є незначної складності та невелика за обсягом процесуальних документів, що не потребує багато часу на виконання адвокатом відповідних робіт, а тому вважає за доцільне зменшити розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, суд зважає на таке.

Згідно з ч. 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, виходячи з вимог ст. 252 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для винесення додаткового рішення у справі.

Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Зважаючи на те, що розгляд справи та прийняття в ній рішення по суті спору здійснювалось у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження, а також приймаючи до уваги, яке саме з питань залишилось не вирішеним, суд приходить до висновку про розгляд та вирішення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення в письмовому провадженні, без виклику ( повідомлення ) учасників справи.

Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися не вирішені певні вимоги особи, яка бере участь у справі, зокрема питання про судові витрати.

Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас, про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається, зокрема, надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 17.02.2023 року, платіжні інструкції № 700 з датою виконання 21.07.2023 в сумі 6000,00 грн та № 596 з датою виконання 17.02.2023 в сумі 6000,00 грн, виписки по картці за період з 17.02.2023 по 17.02.2023 р. та за період з 21.07.2023 по 21.07.2023 р. про зарахування на картковий рахунок адвоката Олійника О.Л. коштів в загальній сумі 12000 грн за послуги згідно договору №17/02 від 17.02.2023 р.

Як свідчить договір про надання правової допомоги, укладений 17.02.2023 року між позивачем Фермерським господарством "Колос-2" та адвокатом Олійником О.Л., предметом договору є представництво інтересів Клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах або органах місцевого самоврядування, незалежно від форм власності, перед фізичними особами та юридичними особами щодо оскарження рішення ДПС про блокування податкової накладної Клієнта.

Пунктом 3 Договору визначено, що Клієнт сплачує гонорар в наступному порядку: 50% гонорару протягом трьох календарних днів з моменту підписання Договору, 50% - після прийняття рішення судом у справі Клієнта.

Розмір гонорару складає 12000 грн. (п. 6 Договору).

Визначаючись щодо розміру заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу, суд виходив з наступного.

Встановлено, що предметом договору є представництво інтересів Клієнта, крім в судах першої інстанції, також апеляційної та касаційної інстанції під час здійснення адміністративного судочинства, а також в інших державних органах або органах місцевого самоврядування, незалежно від форм власності, перед фізичними особами та юридичними особами щодо оскарження рішення ДПС про блокування податкової накладної Клієнта.

В той же час вирішуючи заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, суд оцінює обсяг наданих послуг адвокатом під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, та не може вирішувати клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу з урахуванням інших послуг, які можуть бути надані адвокатом позивачу в суді апеляційної та касаційної інстанції або інших державних органах.

При цьому, суд зауважує, що стороною позивача не надано акту приймання передачі наданих послуг під час розгляду цієї справи.

Таким чином, слід констатувати, що суду не надано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, що в контексті приписів частин 3 5 ст. 134 КАС України унеможливлює визначення судом дійсних витрат на правову допомогу, встановлення співмірності заявленого до відшкодування розміру витрат та обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн. є неспівмірною та завищеною.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь позивача за наслідком розгляду цієї справи в суді першої інстанції, слід зменшити і обґрунтованим розміром буде сума 6000,00 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Відтак, суд приходить до висновку, що з Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь позивача слід стягнути витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 6000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 248, 252, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат задовольнити.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Колос-2" з Головного управління ДПС у Вінницькій області" понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 гривень (шість тисяч гривень).

Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Фермерське господарство "Колос-2" (вул. Суворова, буд. 5, с. Заливанщина, Калинівський район, Вінницька область, 22440, код ЄДРПОУ 32840175)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Відповідач: Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 43005393).

СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна