Рішення

від 24.07.2023 по справі 160/5397/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року Справа № 160/5397/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,2-Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, 3- Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській област про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком протиправними;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.04.1992 р. по 23.12.1996 р. та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно п.1ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»з моменту досягнення пенсійного віку, тобто з 24.11.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не здійснив призначення пенсії за віком, не зарахувавши всі періоди роботи позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/5397/23. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 24.05.2023 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якості другого відповідача по справі, залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області в якості третього відповідача по справі.

Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/5397/23.

У встановлений судом строк відповідачі відзиви на позовну заяву не надали, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Отримання копії ухвали суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підтверджується розпискою його представника 14.04.2023.

Ухвала суду від 24.05.2023 про залучення відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області і Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області була доставлена до їх електронних кабінетів 25.05.2023, що підтверджується довідками Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

За правилами ч. 5 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В період з 07.07.2023 по 21.07.2023 суддя перебувала у відпустці, що підтверджується довідкою начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду №115 від 06.07.2023.

Розгляд справи здійснюється після виходу судді з відпустки.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач 24.11.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за віком.

30.11.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №046450010378 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До страхового стажу ОСОБА_1 не були зараховані періоди роботи:

З 01.04.1992 по 10.03.1993 -запис про звільнення не засвідчено підписом керівника підприємства;

З 11.03.1993 по 02.01.1995 дата та номер наказу про прийняття дописані чорнилом іншого кольору;

З 02.01.1995 по 23.12.1996 -наявна розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення (наказ від 05.03.1997).

Пенсійним фондом встановлено, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 26 років 11 місяців 29 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.

З метою перегляду вказаного рішення позивачем було повторно подано заяву з додатковими документами до пенсійного органу, за результатами якої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято 02.01.2023 рішення про відмову у призначенні пенсії №046450010378.

Наведені в рішенні підстави відмови аналогічні попередньому рішенню.

27.01.2023 ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії і документами знову звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

02.02.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046450010378 прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Пенсійним фондом вказано, що необхідний страховий стаж зазначений пунктом 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років.

Страховий стаж особи становить 26 років 11 місяців 29 днів.

До страхового стажу згідно наданих документів не зараховано період роботи з 11.03.1993 по 23.12.1996 оскільки відсутня реорганізація підприємства.

Позивач вважає дії відповідачів протиправними та такими, що порушують законне право особи на отримання пенсії за віком.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел,визначені Законом України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058).

За ч. 1 ст. 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком (п.1 ч. 1 ст. 9 Закону №1058).

Частиною 1 ст. 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

За ч. 1ст. 24 Закону України № 1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV.

Відповідно до ч. 4ст. 24 Закон України № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Частиною 1 ст. 45 Закону України № 1058-IVвстановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).

До трудової книжки вносяться, зокрема:

відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2.Інструкції №58).

За вимогами пунктів 2.3., 2.4.Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).

Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Позивачу не зараховано до стажу період роботи з 01.04.1992 р. по 23.12.1996.

Дослідивши записи трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено:

01.04.1992 позивач був прийнятий по переведенню машиністом екскаватора 5 розряду Новомосковського цеху червоної цегли відповідно до наказу №1 від 01.04.1992 (запис №11);

10.03.1993 - звільнений за переведенням до Дніпропетровського заводоуправління будівельних матеріалів, Новомосковський цех керамічної цегли відповідно до наказу №59-к від 10.03.1993 (запис №12);

11.03.1993 - прийнятий за переведенням машиністом екскаватора 5 розряду в Новомосковський цех керамічної цегли відповідно до наказу №64-к від 11.03.1993 (запис №13);

02.01.1995- звільнений за ст. 36 п. 5 КЗпП України за переведенням до АТ «Склобудкеремік» відповідно до наказу №2-к від 02.01.1995 (запис №15);

02.01.1995 - прийнятий за переведенням машиністом екскаватора 5 розряду до АТ «Склобудкеремік» відповідно до наказу №3-к від 02.01.1995 (запис №16);

23.12.1996 звільнений за власним бажанням відповідно до наказу №49-К від 05.03.1997 (запис №17).

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.

Копія трудової книжки, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача підтверджує його роботу у спірні періоди.

Щодо зауважень Пенсійних фондів по записам в трудовій книжці: не засвідчення підписом керівника підприємства, дописання дати і номера наказу чорнилом іншого кольору, розбіжності між датою звільнення і наказом про звільнення, суд зазначає, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Одночасно з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Щодо посилання Пенсійного фонду в оскаржуваному рішенні на відсутність реорганізації підприємства, як на підставу у зарахуванні стажу.

Як свідчать записи трудової книжки позивача - Дніпропетровське заводоуправління будівельних матеріалів відповідно до протоколу зборів акціонерів №1 від 19.12.1994 було перейменовано на Акціонерне товариство "СКЛОБУДКЕРАМІК" .

Судом встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.02.1995 було внесено запис про реєстрацію ВАТ "СКЛОБУДКЕРАМІК" (Код ЕДРПОУ 05496365): м. Дніпропетровськ, вул. Саксаганського, 60.

На підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2005р. у справі №Б26/2/124/99а 01.02.2005р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис щодо припинення ВАТ"СКЛОБУДКЕРАМІК"" за №12241170002006947.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» державні органи, органи місцевого самоврядування, державні і комунальні підприємства, установи та організації створюють архівні підрозділи для тимчасового зберігання архівних документів, що нагромадилися за час їх діяльності, використання відомостей, що містяться в цих документах, для службових, виробничих, наукових та інших цілей, а також для захисту прав і законних інтересів громадян. Зазначені юридичні особи передають документи поточного діловодства до своїх архівних підрозділів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

У разі ліквідації або реорганізації державних органів, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій документи, що нагромадилися за час їх діяльності, передаються ліквідаційною комісією (ліквідатором) правонаступникам у порядку, встановленому Міністерством юстиції України, із збереженням відповідної форми власності на зазначені документи, а у випадках відсутності правонаступників - відповідним державним архівним установам або іншим місцевим архівним установам.

Позивачем Пенсійному фонду була надана довідка ТОВ «Керамброк» №235/154-202 від 21.10.2012, в якій підтверджено факт роботи ОСОБА_1 у спірні періоди.

В довідці зазначено, що підставою для видачі були книги наказів за 1993-1996 роки.

Документи довготривалого зберігання (особові рахунки, накази, фп-2) АТ "СКЛОБУДКЕРАМІК" знаходяться на зберіганні в ТОВ «Керамброк» з 01.11.2004 по теперішній час (лист від 01.11.2004 року №232 Архівного управління Дніпропетровської міської ради).

В листі Архівного управління Дніпропетровської міської ради від 01.11.2004 року №232 зазначено, що архівне управління органу місцевого самоврядування не має можливості зберігати документи ліквідованого ВАТ «Склобудмеханік» , тому такі документи по особовому складу у кількості 662 справВАТ «СКЛОБУДКЕРАМІК», які підлягають довгостроковому зберіганню, були передані на тимчасове зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Керамброк», код ЄДРПОУ 13446329.

Виходячи з листа Управління архівної справи Дніпровської міської ради №4/5-59 від 23.01.2023 позивачу, яким надано копію листа Архівного управління Дніпропетровської міської ради за вих. №232 від 01.11.2004р., вбачається, що документи ВАТ «Склобудкерамік» і досі знаходяться на зберіганні ТОВ «Керамброк».

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» працівники архівних установ, користувачі архівними документами, в тому числі документами Національного архівного фонду, інші особи, винні у недбалому зберіганні, псуванні, незаконному знищенні, підробленні, приховуванні, розкраданні, незаконному вивезенні за межі України або незаконній передачі іншій особі архівних документів, а також у порушенні порядку щодо доступу до зазначених документів та інших порушеннях законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи, несуть відповідальність згідно з законом.

Отже, Управління архівної справи Дніпровської міської ради несе відповідальність за видачу архівних документів.

При цьому, відповідач не був позбавлений права перевірити інформацію у довідці ТОВ «Керамброк» №235/154-202 від 21.10.2012, як того вимагає ч. 3ст. 44 Закону №1058, шляхом надсилання запиту до Управління архівної справи Дніпровської міської ради щодо надання довідок ТОВ «Керамброк».

Суд також звертає увагу на те, що вказавши в рішенні про незарахування позивачу періоду роботи з 11.03.1993 по 23.12.1996, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зарахувало і спірного періоду з 01.04.1992 по 10.03.1993, оскільки стаж позивача після перегляду попередніми Пенсійними фондами залишився незмінним.

За встановлених обставин і вищенаведених правових норм, суд вважає, що позовні вимоги про зарахування позивачу вказаних періодів роботи підлягають задоволенню.

Щодо обраного позивачем способу захисту, визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком протиправними, суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично оскаржує відмову у призначенні йому пенсії, прийняту рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №046450010378 від 30.11.2022, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №046450010378 від 02.01.2023 і Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046450010378 від 02.02.2023, якими не було зараховано, вищерозглянутіперіоди роботи позивача.

Згідноч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись положеннями наведеної норми, суд вважає можливим вийти за межі заявлених позовних вимог та з метою ефективного захисту порушених прав позивачавизнати протиправними і скасувати:

рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №046450010378 від 30.11.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №046450010378 від 02.01.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046450010378 від 02.02.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Стосовно зобов`язальних вимог призначити пенсію, суд зазначає.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнято Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження- це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визнавати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції, адміністративний суд, не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до страхового стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

Вказані вимоги є передчасними, оскільки вказаним діям передує належний розгляд заяви про призначення пенсії.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Пунктом 10 ч. 2ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи наведене, а також дискреції Пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

За приписами ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі не надали.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачемпри зверненні до суду із позовом сплачено судовий збіру сумі 1073.60 грн., що підтверджується квитанцією №3252879880000650130 від 17.03.2023.

Суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 536,80 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), 2-Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), 3- Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука, буд. 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №046450010378 від 30.11.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №046450010378 від 02.01.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046450010378 від 02.02.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 01.04.1992 р. по 23.12.1996 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.11.2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )судові витрати з оплати судового збору у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбаченістаттею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона