Рішення

від 04.08.2023 по справі 160/13290/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 року Справа № 160/13290/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерського господарства "С(Ф)Г "АІСТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2023 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фермерського господарства "С(Ф)Г "АІСТ", в якому просить суд:

- стягнути з Фермерського господарства "С(Ф)Г "АІСТ" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 154 783,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконується норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції, у зв`язку з чим, за ним рахується заборгованість з адміністративно-господарських санкцій у розмірі 154 783,66 грн. Так відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України«Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2023 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ними, в розмірі 154 783,66 грн. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.

26.06.2023 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 26.07.2023 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

18.07.2023 року на адресу суду від представника Фермерського господарства "С(Ф)Г "АІСТ" надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Фермерське господарство «С(Ф)Г «АІСТ» вжило залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій вважає безпідставним. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Фермерське господарство "С(Ф)Г "АІСТ" (25021859) перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно з інформацією Пенсійного фонду України про зайнятість та працевлаштування за 2022 рік, середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу, на Фермерському господарстві "С(Ф)Г "АІСТ" становить 21 особа, з них відсутні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, при цьому середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю повинна складати 1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників за рік становить 3250456,87 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника154783,66 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не забезпечено працевлаштування 1 особи з інвалідністю, із врахуванням того, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік становила 21 осіб, а кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно якщо працює від 8 до 25 осіб становить 1 особа, якій за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність. Проте відповідачем вказані вимоги не виконано.

Так як, відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2023 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ним, в розмірі 154783,66 грн., то позивачем складено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті Фермерське господарство "С(Ф)Г "АІСТ" (25021859) 17.04.2023 року.

Оскільки, відповідачем зазначені суми не сплачено в добровільному порядку, то позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить з наступного.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначені Законом України«Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон - №875-XII).

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбаченаКонституцією УкраїнитаПодатковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 1ст. 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч. 2ст. 218 ГК Україниучасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Частина 3статті 18 Закону №875-XIIвстановлює обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1-2статті 19 Закону № 875-XIIдля підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимогстатті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 6статті 19 Закону № 875-XIIвстановлено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Згідно частини 11статті 19 Закону № 875-XIIфонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно достатті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України (частина 12статті 19 Закону № 875-XII).

Як зазначалось судом вище, згідно з інформацією Пенсійного фонду України про зайнятість та працевлаштування за 2022 рік, середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу, на Фермерському господарстві "С(Ф)Г "АІСТ" становить 21 особа, з них відсутні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, при цьому середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю повинна складати 1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників за рік становить 3250456,87 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника154783,66 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно із вимогами частини 4статті 20 Закону №875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першоюстатті 19 цього Закону. При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначеністаттею 250 Господарського кодексу України.

Оскільки, відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2022 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2023 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ними, в розмірі 154783,66 грн., то позивачем складено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті Фермерського господарства "С(Ф)Г "АІСТ" 17.04.2023 року.

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідноп. 4 ч. 3ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема, попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 року №316«Про затвердження форм звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» затверджено форму звітності та інструкцію щодо її заповнення, де передбачено звітування по вакансіям для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вказані норми діяли у 2022 році.

Відповідно до п. 5.розділу І наказу №316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для їх працевлаштування, є звіт форми № 3-ПН.

З матеріалів справи вбачається, що Фермерським господарством «С(Ф)Г «АІСТ» було створене відповідне робоче місця для працевлаштування інваліда, наказом №10-П від 01 лютого 2022 року «Про внесення змін до штатного розпису» для цієї цілі було введено додаткову (вакантну) штатну посаду у структурний підрозділ «рослинництво» додано ще одну одиницю «робочий» з окладом 8695,00 грн. Кількість штатних одиниць за посадою (робочий) з окладом 8695,00 становить - 6 (одиниць).

Відповідачем було скеровано звіт форми №3-ПН з інформацією про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інвалідів у лютому 2022 року до Синельниківського центру зайнятості із деталізацію категорій претендентів на вакансію з урахуванням категорій громадян, перелік яких наведений у статті 14 Закону України „Про зайнятість населення», а саме інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийнятий відповідальною особою 03.02.2022 року.

Зі статті 18 Закону №875-ХІІ вбачається, що до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Визначений Законом №875-ХІІ обов`язок роботодавця супроводжується створенням робочого місця для особи з інвалідністю та подання державній службі зайнятості відповідної інформації з метою пошуку особи з інвалідністю для працевлаштування на вакантне робоче місце.

Звітність відповідачем на виконання п. 5.розділу І наказу №316 була поданапротягом 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії.

Як встановлено судом, відповідачем в лютому 2022 року до територіального органу Державної служби зайнятості (Синельниківський центр зайнятості) подавалась звітність про наявність вакансій за формою 3-ПН та інформацію про попит на робочу силу (вакансії) у якій відображено наявність вакансій на посади, із зазначенням працевлаштування особи з інвалідністю, що підтверджується відповідним звітом про попит на робочу силу (вакансії).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав обов`язок по здійсненню заходів зі створення робочих місць для інвалідів, покладений на нього законодавством, повною мірою. Зокрема, відповідач створив робоче місце для інвалідів та інформував центр зайнятості про наявність вакансій на підприємстві для інвалідів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимогиЗакону України«Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу особам з інвалідністю протягом 2022 року, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені переліченими уст. 18 Закону України«Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»органами до суду не надано.

Таким чином, відповідачем виконані вимоги статті 18 Закону України«Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та прийняття заходів для їх працевлаштування, і не порушувалися вимоги статті 19 цього Закону (не мало місце безпідставної відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які звернулися до роботодавця самостійно чи були направлений до нього державною службою зайнятості).

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок підприємства по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком вказаних осіб для працевлаштування, оскільки статтею 18-1 Закону«Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»зазначений обов`язок покладено саме на державну службу зайнятості.

Враховуючи, що відповідачем виконані вимоги Закону України«Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україніщодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а доказів того, що відповідач відмовляв у їх прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування вказаних осіб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем надано не було, суд дійшов висновку, що причини не працевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, а тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.02.2018 року у справі №820/2124/16, від 28.02.2018 року у справі №807/612/16, від 26.06.2018 року у справі № 806/1368/17, від 11.09.2018 року у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 року у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 року у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 року у справі №812/1164/18.

У відповідності до ч. 1ст. 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Згідност. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вищевикладене та з огляду на той факт, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно нарахував відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 154 783,66 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

У відповідності дост. 139 КАС Українисудові витрати, які поніс позивач не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.241-246, 250, 251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерського господарства "С(Ф)Г "АІСТ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна