Рішення

від 03.08.2023 по справі 160/6273/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року Справа № 160/6273/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо непроведення коригувань облікових даних позивача у базах даних контролюючого органу, у зв`язку зі скасуванням у судовому порядку вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5840-58 від 25.02.2020 року;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 №Ф-5840-58 на загальну суму - 32030,62 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки: НОМЕР_1 ) донарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 32030,62 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці особового рахунку платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 32030,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 №Ф-5840-58 на суму 32030,62 грн, винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнята відповідачем без урахування усіх обставин, відтак остання підлягає скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Відповідачем 15.05.2023 подано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого ГУ ДПС у Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 та вважає, що підстави для задоволення позову відсутні. Зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до інформаційної - телекомунікаційної системи податкового органу (далі -ITC), ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), перебував на обліку в ДПІ у м. Покров ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець з 11.09.2002 року по 30.07.2020 року. Підприємницьку діяльність здійснював на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 був платником єдиного внеску. Станом на 10.05.2023 в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП) засобами діючого програмного забезпечення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) проведені автоматичні квартальні нарахування в сумі 32410,62 грн, в тому числі: за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8 448,00 грн (нараховано в автоматичному режимі засобами ITC «Податковий за I квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн. (нараховано в автоматичному режимi засобами ITC «Податковий блок); за I квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ITC «Податковий блок); за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн. (нараховано в автоматичному режимi засобами ITC «Податковий блок); за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ІТС «Податковий); за I квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ITC «Податковий б за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ITC «Податковий блок»); за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ІТС «Податковий блок»); за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 року в сумі 2754,18 грн. (нараховано в автоматичному режимi засобами ІТС «Податковий блок);за I квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 року в сумі 2078,12 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ITC «Податковий за II квартал 2020 року по терміну сплати 20.07.2020 року в сумі 1039,06 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ITC «Податковий блок). З урахуванням переплати станом на 01.01.2018 року в сумі 380,00 грн., сума заборгованості з єдиного внеску станом на 10.05.2023 року складає 32030,62 грн.

Згідно наданої до суду відповіді на відзив, позивач заперечує проти доводів відповідача, зазначає що при складанні спірної вимоги відповідачем порушено вимог чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 витребувано у позивача належним чином засвідчену копію трудової книжки з відомостями про працевлаштування позивача у період з 01.01.2017 по 30.06.2020.

02.08.2023 до суду від позивача надійшли витребувані докази.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період з 02.09.2002 року по 29.07.2020 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, та перебував на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Головним управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-5840-58 від 25 лютого 2020 року на суму 28913,44 грн., у тому числі: недоїмка 28913,44 грн.

Вказана вимога оскаржена до суду, та відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 справі № 160/9059/20 скасована.

У зв`язку з наявністю у позивача у картці особового рахунку відомостей про податковий борг, Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 №Ф-5840-58 на загальну суму 32030,62 грн.

Як зазначає відповідач та це підтверджується даними особового рахунку позивача, доданими до відзиву на позов, сума 32030, 62 складається з таких донарахувань:

за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8 448,00 грн (нараховано в автоматичному режимі засобами ITC «Податковий блок);

за I квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ITC «Податковий блок);

за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ITC «Податковий блок);

за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн. (нараховано в автоматичному режимi засобами ITC «Податковий блок);

за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ІТС «Податковий блок»);

за I квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ITC «Податковий б блок»);

за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ITC «Податковий блок»);

за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ІТС «Податковий блок»);

за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 року в сумі 2754,18 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ІТС «Податковий блок»);

за I квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 року в сумі 2078,12 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ITC «Податковий блок»);

а II квартал 2020 року по терміну сплати 20.07.2020 року в сумі 1039,06 грн. (нараховано в автоматичному режимі засобами ITC «Податковий блок).

З урахуванням переплати станом на 01.01.2018 року в сумі 380,00 грн., сума заборгованості з єдиного внеску станом на 10.05.2023 року складає 32030,62 грн.

З реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період, зокрема з 01.01.2017 року по 31.08.2019 та у починаючи з липня 2020 році року містяться відомості щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 роботодавцем ТОВ Компанія Трейд + (ІК в ЄДРПОУ 32162405), ТОВ Торговий дім Новотел (ІК в ЄДРПОУ 33105547), ПП Вікторія Україна Кепітал Груп (ІК в ЄДРПОУ 34702265), ТОВ «Роська» (ІК в ЄДРПОУ 397619170), а також сплати страхових внесків.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу від 06.02.2023 №Ф-5840-58 на загальну суму 32030,62 грн позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До вказаного Закону №2464-VI Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для ФОП (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Згідно п.2 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п.4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст. 7 Закону).

Пунктом 3 ч.1 ст. 7 Закону України №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Згідно п.1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Абзацом 2 п.2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Відповідно абз.3 п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абз.3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у пп.пп.3, 4, 6 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції № 449).

Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI.

Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Слід зазначити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З аналізу вищезазначеного, суд дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Варто зазначити, що Законом №2464-VI не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, у якій Суд зазначає, що тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі №160/9059/20 судом встановлено, що позивач у період з 02.09.2002 року по 29.07.2020 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

З матеріалів даної справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач, за спірний період перебуваючи у статусі ФОП, єдиний внесок не сплачував, доказів сплати до суду не надано.

Разом з тим, під час вирішення справи №160/9059/20 судом скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5840-58 від 25.02.2020 року.

Також при вирішенні справи №160/9059/20 судом встановлено, що позивачу у період з 01.01.2017 по 31.12.2019 нарахована та виплачена заробітна плата роботодавцем ТОВ Компанія Трейд + (ІК в ЄДРПОУ 32162405), ТОВ Торговий дім Новотел (ІК в ЄДРПОУ 33105547), ПП Вікторія Україна Кепітал Груп (ІК в ЄДРПОУ 34702265), а також сплачені страхових внесків.

При цьому, відомостей щодо періоду нарахування вимоги № Ф-5840-58 від 25.02.2020 року судом у справі № 160/9059/20 не зазначено.

Як вказав відповідач у даній справі, вимога від 06.02.2023 складена за період з 01.01.2017 по 30.06.2020.

Згідно даних реєстру застрахованих осіб, наданих позивачем до матеріалів цього позову (довідки ОК-5, ОК-7), позивач у період з 01.01.2017 по 31.08.2019 отримував заробітну плату, та роботодавцями за цей період сплачені страхові внески, а за період з 01.09.2019 по 30.06.2020 в реєстрі застрахованих осіб відомостей щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати, та відповідно, сплати за цей період страхових внесків до бюджету, не має.

Згідно записів трудової книжки, наданої позивачем на вимогу суду, серії НОМЕР_2 , позивач був працевлаштований у ТОВ «Шактіман» (код 41615983) починаючи з 26.09.2017, звільнений 22.03.2023, також позивач був прийнятий на роботу у ТОВ «Роська» (код 39761917) з 01.07.2020. Згідно записів трудової книжки та відомостей Реєстру застрахованих осіб, позивач з 2017 року перебував у робочих стосунках з декількома товариствами одночасно.

Тож, докази наявні в цій справі підтверджують відсутність сплати роботодавцем позивача, а також позивачем особисто, страхових внесків до бюджету за період з 01.09.2019 по 30.06.2020.

Згідно частин 1, 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 02.11.2022 у справі № 140/6115/21, особливістю преюдиційності в адміністративному судочинстві є те, що воно безпосередньо конкурує з принципом офіційності.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 20.04.2021 року у справі № 817/1269/17, преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Враховуючи наведене, у суду відсутній беззаперечний та безумовний обов`язок приймати встановлені в іншій справі обставини, як преюдиційні, за умови наявності у справі, що розглядається, доказів, що спростовують ці обставини.

Отже, з урахуванням встановлених обставин щодо відсутності сплати за позивача та самим позивачем страхових внесків за період з 01.09.2016 по 30.06.2020, суд зазначає, що відповідачем правомірно нараховано позивачу недоїмку за період 01.09.2019 по 30.06.2020 на суму 6789,42 грн (918,06 грн - недоїмка на вересень 2019 року, 2754,18 грн - недоїмка за 4 квартал 2019 року, 2078,12 грн - недоїмка за 1 квартал 2020 року, та 1039,06 грн - недоїмка за 2 квартал 2020 року).

При цьому, суд ще раз звертає увагу, що у справі №160/9059/20, судом не встановлено період нарахування недоїмки за вимогою № Ф-5840-58 від 25.02.2020 року.

Згідно довідок ОК-5, ОК-7 стосовно позивача у справі за період з 01.01.2017 по 31.08.2019 позивач був працевлаштований, отримував заробітну плату, та за нього роботодавцем сплачувались страхові внески. Тому, складання вимоги про сплату боргу від 06.02.2023 №Ф-5840-58 за цей період з боку відповідача є протиправним.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки на позивача, як на суб`єкта підприємницької діяльності, покладено обов`язок сплачувати єдиний внесок у розмірі не нижче мінімального, а ні роботодавцем позивача, ні позивачем не забезпечено виконання такого обов`язку у період з 01.09.2019 по 30.06.2020, тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 №Ф-5840-58 в частині нарахування за період з 01.09.2019 по 30.06.2020 на суму 6789,42 грн є цілком законною та правомірною.

У зв`язку із чим, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 №Ф-5840-58 підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання бездіяльності Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не проведення коригувань облікових даних позивача у базах даних контролюючого органу, у зв`язку зі скасуванням у судовому порядку вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5840-58 від 25.02.2020 року та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки: НОМЕР_1 ) донарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 32030,62 грн та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці особового рахунку платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 32030,62 грн, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування далі - Порядок №5).

Пунктом 1 розділу II Порядку №5 передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Згідно п.п. 4, 5 розділу І Порядку №5 відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Дії працівників територіальних органів ДПС під час відображення в інформаційній системі первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

Згідно з пп. 1, 2 п. 4 розділу V Порядку №5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами: інформація з рішення суду, прийнятого по суті.

Статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ("Скасовується в судовому порядку"/"Вручено, судовий розгляд").

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно - перевірочної роботи, статус податкових повідомлень - рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на "Скасовується в судовому порядку "/"Вручено, судовий розгляд".

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень - рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Скасовується в судовому порядку"), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Аналогічні положення містились в Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, який діяв до 05.04.2021.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно - аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Враховуючи викладене, суд у даній справі зазначає про те, що скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) є підставою для внесення змін до інтегрованої картки платника податків (позивача) шляхом виключення даних про наявність недоїмки з єдиного внеску, нарахованої відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази виключення відповідачем даних із інтегрованої картки платника податків (позивача) про існування податкового боргу на підставі вимоги, яка скасована на підставі рішення суду у справі №160/9059/20.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач вказує, що рішенням у справі №160/9059/20 не зобов`язано виключити із даних ІКП позивача відомості про податковий борг визначений на підставі вимоги від 25.02.2020 № Ф-5840-58.

Проте, як зазначено вище, це є обов`язком відповідача.

Отже, відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не проведення коригувань облікових даних позивача у базах даних контролюючого органу, у зв`язку зі скасуванням у судовому порядку вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5840-58 від 25.02.2020 року.

Разом з тим, як встановлено у цій справі, нарахування відповідачем боргу зі сплати ЄСВ у розмірі 6789,42 грн є обґрунтованим, тому зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача виключити з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 з інформаційної системи органів ДПС відомості про наявність боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 25241,20 грн. (32030,62 грн (загальна сума заборгованості згідно ІКП) - 6789,42 грн (визначена судом сума, яка правомірно нарахована відповідачем).

При цьому, суд зауважує, що зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків у спірних правовідносинах є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, такий спосіб відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб`єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов`язок прямо передбачений нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем у рамках даного позову сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ грошей від 21.03.2023 №43 та 1073,60 грн згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ грошей від 06.04.2023 №10.

Таким чином, з урахуванням прийнятого судом рішення та пропорційно задоволеним вимогам, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1692,1 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 №Ф-5840-58 в частині суми боргу - 25241,20 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не проведення коригувань облікових даних позивача у базах даних контролюючого органу, у зв`язку зі скасуванням у судовому порядку вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5840-58 від 25.02.2020 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки: НОМЕР_1 ) донарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 25241,20 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці особового рахунку платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 25241,20 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1692,10 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 03.08.2023 року.

Суддя Н.Є. Калугіна