Рішення

від 04.08.2023 по справі 160/12935/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 року Справа № 160/12935/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровськогоокружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-280212-55У від 06.09.2021 про сплату боргу (недоїмки);

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної вимогою №Ф-280212-55У від 06.09.2021 про сплату боргу (недоїмки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваною вимогою та зазначає, що у період нарахувань оскаржуваною вимогою єдиного внеску перебувала у трудових відносинах. Роботодавці позивача сплачували до бюджету єдиний внесок із заробітку позивача, будь-якої підприємницької діяльності у такому періоді позивач не здійснювала. Позивач вказує, що вона не має статусу фізичної особи-підприємця, отже, не має обов`язку щодо сплати єдиного внеску. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, у якій просить зупинити стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280212-55У від 06.09.2021, у виконавчому провадженні ВП №70353556 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/12935/23 - задоволено. Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280212-55У від 06.09.2021, у виконавчому провадженні ВП №70353556 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 відкрито провадження у справі № 160/12935/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

27.06.2023 судом отримано відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними з огляду на наступне. Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановленіЗаконом №2464, є недоїмкою, за який сплачується єдиний внесок. За даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 з 2017 року по ІV квартал 2020 року перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа-підприємець. За даними ІТС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника по ФОП ОСОБА_1 наявна недоїмка по єдиному внеску в сумі 37788,74 грн. На думку відповідача те, що роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок, не звільняє її від обов`язку сплачувати його за себе як за фізичну особу-підприємця.

Згідно з ч. ч. 5, 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

Позивач була зареєстрована 11.04.2002 як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи.

08.04.2003 позивачем подано до голови Баглійської районної ради заяву про скасування державної реєстрації в зв`язку з припиненням діяльності. На заяві зроблено напис начальником управління Пенсійного фонду України в Баглійському районі м. Дніпродзержинська про відсутність заборгованості ОСОБА_1 станом на 08.04.2003 перед Пенсійним фондом Баглійського району.

06.06.2003 начальником відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВ У в м. Дніпродзержинську складено довідку за №02-851 про виключення з реєстру страхувальників по Дніпродзержинському відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з 30.05.2003.

06.09.2021 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу №Ф-280212-55 У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 37788,74 грн.

Відповідачем у відзиві зазначено, що сума у вимозі є недоїмкою, розраховується автоматично, загальна сума нарахувань з єдиного внеску на момент спірних відносин складає 37788,74 грн., а саме:

- за 2017 рік в сумі 8448,00грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 року;

-1 квартал 2018 у сумі 2457,18грн, граничний строк сплати до 19.04.2018;

-2 квартал 2018 у сумі 2457,18грн, граничний строк сплати до 19.07.2018;

-3 квартал 2018 у сумі 2457,18грн, граничний строк сплати до 19.10.2018;

- 4 квартал 2018 у сумі 2457,18грн, граничний строк сплати до 21.01.2019;

-1 квартал 2019 у сумі 2754,18грн, граничний строк сплати до 19.04.2019;

-2 квартал 2019 у сумі 2754,18грн, граничний строк сплати до 19.07.2019;

-3 квартал 2019 у сумі 2754,18грн, граничний строк сплати до 21.10.2019;

- 4 квартал 2019 у сумі 2754,18грн, граничний строк сплати до 20.01.2020;

-1 квартал 2020 у сумі 2078,12грн, граничний строк сплати до 21.04.2020;

-2 квартал 2020 у сумі 1039,06грн, граничний строк сплати до 20.07.2020;

-3 квартал 2020 у сумі 3178,12грн, граничний строк сплати до 19.10.2020;

- 4 квартал 2020 у сумі 2200,00грн, граничний строк сплати до 19.01.2021.

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-280212-55 У від 06.09.2021 про нарахування єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Пунктом 14.1.195 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI(далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 1 Закону № 2464-VIєдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістомстатті 2 Закону № 2464-VIйого дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першоїстатті 4 Закону №2464-VIплатниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першоїстатті 4 Закону № 2464з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першоїстатті 7 Закону №2464-VI(в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно доЗакону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першоїстатті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємцяЗаконом № 2464-VIне врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19 адміністративне провадження № К/9901/28514/19.

Верховним Судом у цій справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення нормЗакону № 2464-VIщодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу правового висновку Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 судом встановлено, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

Як встановлено із довідки форми ОК-5 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу», позивач у період з 2017 року по 2020 рік перебувала у трудових відносинах з Кам`янським вищим професійним училищем (код ЄДРПОУ 02541496) та Дніпропетровським регіональним центром оцінювання якості освіти (код ЄДРПОУ 34512809). Останніми було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений мінімум.

Доказів отримання позивачем доходів від провадження підприємницької діяльності суду не надано. ГУ ДПС у відзиві про наявність таких доходів не зазначало, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 86КАС Україниобставини відсутності у позивача доходу від власної підприємницької діяльності окремо від доходів, отриманих від Кам`янського вищого професійного училища (код ЄДРПОУ 02541496) та Дніпропетровського регіонального центру оцінювання якості освіти (код ЄДРПОУ 34512809) не підлягають доказуванню.

Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює наведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінніЗакону № 2464-VIпозивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.

Судом встановлено, що згідно з інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця припинена.

З матеріалів справи видно, що позивач дійсно у 2002 році була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, проте у 2003 році виявила бажання припинити підприємницьку діяльність, про що подала відповідну заяву.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язку сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).

Відповідно до ч.1 ст. 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з п. 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).

03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону № 755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

Так, судом встановлено, що позивач, зареєстрована як фізична особа-підприємець 11.04.2002, з цієї дати перебувала на обліку у відповідача. У 2003 році вона виявила бажання припинити підприємницьку діяльність, про що надала відповідну заяву. Жодних дій після 2004 року стосовно подання державному реєстратору реєстраційної картки для включення відомостей про себе до ЄДР позивач не вчиняла, що відповідачем не заперечується.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що до предмета доказування в цій справі входить наявність можливості у особи, яка набула статусу суб`єктів підприємницької діяльності до набрання чинності Законом № 755-IV, здійснювати конституційне право на підприємницьку діяльність та отримувати дохід від такої діяльності на законних підставах.

Аналогічне питання було предметом розгляду у справі №260/81/19, яку було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За результатами розгляду справи, Велика Палата ухвалила постанову від 01.07.2020, у якій, здійснивши системне тлумачення норм права, сформулювала такий правовий висновок.

Статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 1 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас зміни у процедурі адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 1 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Так, ОСОБА_1 набула статусу ФОП у 2002 році, тобто до 1 липня 2004 року, що виключає можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

За викладених обставин суд вважає за необхідне врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові від 1 липня 2020 року у справі № 260/81/19.

Таким чином, у позивача відсутній статус фізичної особи-підприємця, який у разі наявності зобов`язував би позивача нараховувати та сплачувати єдиний внесок за провадження підприємницької діяльності.

Отже, відповідачем під час розгляду справи не підтверджено статус позивача як фізичної особи-підприємця як на час формування оскаржуваної вимоги так і на момент розгляду справи судом.

З інформаційної бази Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що позивач у справі не мала статусу фізичної особи-підприємця, що виключає застосування до неї норм Закону № 2464-VI стосовно обов`язку відрахування щомісячно єдиного соціального внеску у розмірі, встановленому законодавством.

З огляду на викладене та приписи ч.2ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану податкову вимогу №Ф-280212-55 У від 06.09.2021, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України.

Отже, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в картці платника єдиного соціального внеску шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 37788 грн. 74 коп.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) встановлені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5.

Відповідно до п.2 Порядку №5 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Інформаційна система - інтегрований комплекс процесів, компонентів та засобів апаратного і програмного забезпечення для виконання цільової функції.

Відповідно до п.1 підрозділу 2 розділу VII Порядку №5 первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є: ухвала суду про відкриття провадження; ухвала суду про забезпечення позову; ухвала суду про відкриття апеляційного провадження; ухвала суду про відкриття касаційного провадження; ухвала суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення; рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція, Верховний Суд).

Підрозділом 3 Розділу VII Порядку №5 встановлено, що у разі судового провадження - керівник підрозділу судового оскарження (або особа, яка виконує його обов`язки) після отримання ухвали про відкриття провадження у справі за позовом платника чи після отримання матеріалів від відповідного структурного підрозділу податкового органу для підготовки позовної заяви призначає відповідальним за супровід цієї судової справи у суді працівника підрозділу судового оскарження (далі - юрист).

Інформація про призначення юриста вноситься до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, безпосередньо юристом не пізніше дня, наступного за днем його призначення. Інформація про заміну юриста вноситься до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, керівником (або особою, що виконує його обов`язки) не пізніше дня, наступного за днем його заміни.

Юрист не пізніше наступного робочого дня, що настає за днем отримання первинних документів, а для документів, що готуються територіальним органом ДПС,- наступного робочого дня після направлення позову до суду підрозділом судового оскарження, здійснює їх реєстрацію в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та вносить первинні показники документів, визначені упідрозділі 2розділу VII цього Порядку. Сканована цифрова копія документа, що надійшла до територіального органу ДПС, або електронна копія документа, підготовлена територіальним органом ДПС, із додатками приєднується юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, не пізніше трьох робочих днів із дня отримання чи направлення таких документів підрозділом судового оскарження.

Сума позову, яка відображена у рішенні суду про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, та відповідає сумі податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.

Інформація, яка відображена у рішенні суду про оскарження частини суми податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, заноситься юристом до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження.

З метою забезпечення контролю за повнотою внесення інформації до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, за первинними документами засобами інформаційної системи щоденно формується реєстр справ, де суми у загальному результаті не співпадають із сумами податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, та звіт щодо кількості помилок, допущених працівниками територіальних органів ДПС під час занесення до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судових оскаржень, що знаходяться на розгляді, щодо яких зупинено або закінчено провадження у звітному періоді.

Інформація, внесена та збережена юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

На основі первинних документів та первинних показників засобами інформаційної системи щоденно формується загальний реєстр про стан судового оскарження (початок процедури, стан та результати розгляду судового оскарження).

Складові результату аналізу первинних документів та первинних показників реєстру про стан судового оскарження:

інформація про первинні документи та первинні показники, яка не підлягає завантаженню до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи;

інформація про первинні документи та первинні показники, яка потребує доопрацювання перед завантаженням до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи;

інформація про первинні документи та первинні показники, що знаходяться у процесі судового оскарження та не пов`язані з контрольно-перевірочною роботою, яка підлягає завантаженню до інформаційної системи;

інформація про первинні документи та первинні показники, що знаходяться у процесі судового оскарження та не пов`язані з контрольно-перевірочною роботою, яка не підлягає завантаженню до інформаційної системи.

З метою забезпечення контролю за повнотою передачі інформації, внесеної в інформаційну систему, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, щодекадно та станом на 01 число місяця, наступного за звітним, формується реєстр співставлення донарахованих сум.

Відпрацювання записів у реєстрі співставлення донарахованих сум забезпечується відповідно до підрозділу 5 розділу V цього Порядку.

Для забезпечення повноти та своєчасності відображення в підсистемах інформаційної системи резолютивної частини рішень судів, прийнятих по суті, що набрали законної сили, не пов`язаних з контрольно-перевірочною роботою, структурним підрозділом судового оскарження щодекадно проводиться попередній контроль.

В інформаційній системі в автоматичному режимі формується реєстр контролю виконання рішень судів, прийнятих по суті, що набрали законної сили, не пов`язаних з контрольно-перевірочною роботою (далі - реєстр контролю виконання рішень судів), щодекадно та станом на 01 число місяця, наступного за звітним.

Підрозділом 4 розділу V Порядку №5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є, зокрема, рішення суду, прийняте по суті.

Залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами інформація з рішення суду, прийнятого по суті.

Статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд»).

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд».

Під час часткового скасування формується нове податкове повідомлення-рішення / рішення/ вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму, що залишилась.

Під час збільшення зазначених сум у податковому повідомленні-рішенні / рішенні / вимозі та/або рішенні щодо єдиного внеску формується податкове повідомлення-рішення / рішення / вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму збільшення без анулювання первинного документа та вручається платнику (вноситься дата вручення до інформаційної системи та виконуються процеси, описані впункті 2підрозділу 1 цього розділу).

На підставі інформації про результати судового оскарження (рішення суду, прийнятого по суті) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Вручено, судовий розгляд»), та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку)/ зменшення суми.

У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.

Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що ІКП платника податків формується відповідним контролюючим органом, який зобов`язаний забезпечити достовірність та об`єктивність даних що в ній містяться.

При цьому, скасування податкової вимоги судовим рішенням, яке набрало законної сили, та яким встановлено відсутність у платника відповідного боргу, зумовлює необхідність коригування відповідних показників його ІКП.

Оскільки протиправність вимоги №Ф-280212-55 У від 06.09.2021 встановлена цим судовим рішенням, яке наразі не набрало законної сили, суд вважає, що вимоги стосовно зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної вимогою №Ф-280212-55У від 06.09.2021 про сплату боргу (недоїмки), є передчасними.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки із заявленої позовної вимоги не встановлено спрямованості на захист вже порушеного права, а відповідна вимога заявлена на майбутнє, суд вважає, що відповідна вимога є передчасною, отже, не підлягає задоволенню.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1073,60 грн, що документально підтверджується квитанцією від 06.06.2023 та судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову в розмірі 805, 21 грн., що документально підтверджується квитанцією від 06.06.2023.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подання позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 536,80 грн., а також підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову в розмірі 805, 21 грн.

Керуючись ст. ст.139,241-246,250,262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-280212-55У від 06.09.2021 про сплату боргу (недоїмки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетовській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду позову у розмірі 536 (п?ятсот тридцять шість) грн 80 коп. та судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову в розмірі 805 (вісімсот п?ять) грн. 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський