Постанова

від 03.08.2023 по справі 761/18147/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/1147/20

Апеляційне провадження №22-ц/824/1321/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2023 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Фінагеєва В.О.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансгруп» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансгруп», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Євротрансгруп», третя особа: ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову зазначала, що 19.03.2020 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу, та яким керував його працівник - ОСОБА_2 , та автомобіля «Ленд Ровер», державний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень та згідно зі Звітом, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 99 067,38 грн.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним в порушенні ПДР України, які призвели до пошкодження автомобілів.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно з полісом №АМ 9321371. 04.06.2020 року страхова компанія перерахувала позивачу 31 837,18 грн. страхового відшкодування.

Позивач зазначає, що оскільки вина працівника відповідача щодо пошкодження транспортного засобу позивача встановлена судом, саме з відповідача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 99 067,38 грн. та виплатою страховика (99067,38 грн. - 31 837,18 грн.).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року позов задоволено частково4 стягнуто з ТОВ «Євротрансгруп» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 22 962, 01 грн. та 287,13 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, щооскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав:

В ході розгляду справи судом було встановлено, що автомобіль «Ленд Ровер», державний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1

19.03.2020 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Євротрансгруп», під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Ленд Ровер», державний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 29.04.2020 року (справа №761/9707/20) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (протокол від 19.03.2020 серії ДПР18 №079555) і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постанова суду набрала законної сили.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно з полісом №АМ9321371, яким встановлено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, в сумі 100 000,00 грн., франшиза не встановлена.

Страхова компанія визнала випадок, що стався, страховим та виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 31 837,18 грн.

На замовлення ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_4 22.05.2020 року склав Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 177 467,95 грн., коефіцієнт фізичного зносу становить 0,52 та вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 99 067,38 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що виплаченого страхового відшкодування не достатньо позивачу для повного відшкодування спричиненої їй шкоди, а тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 22 962, 01 грн., що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою без врахування ПДВ.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

До даних правовідносин не застосовується ст. 625 ЦК України.

Якщо сума відшкодування шкоди більша, ніж зазначена у страховому полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за заподіяну життю і здоров`ю шкоду, страховик сплачує суму, зазначену в договорі, а винна у ДТП особа (володілець авто) сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідне положення міститься у постанові ККС ВС від 11 лютого 2020 року у справі № 489/2170/17.

Згідно із ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З наведеного вбачається, що лише у разі, коли ліміту відповідальності страховика не вистачає на покриття шкоди, її решта відшкодовується безпосередньо завдавачем шкоди.

При цьому вирішальним є питання встановлення дійсного розміру шкоди.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

На підтвердження розміру спричиненої в ДТП шкоди позивач надала до суду звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу Вих. №16894 від 22.05.2020 року (а.с. 15-55). Згідно вказаного звіту вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Ленд Ровер», державний номер НОМЕР_2 становить 99 067, 38 грн. Відповідач жодним чином не спростував такий доказ. ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (третя особа) зазначала, що визначила вартість відновлюваного ремонту вищевказаного автомобіля з урахуванням зносу у розмірі 37 060, 85 грн., в той же час, жодного належного доказу з приводу цього до суду не надала. За таких умов, у суду відсутні підстави для критичного відношення до наданого позивачем звіту, відтак суд встановлює, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача внаслідок ДТП від 19.03.2020 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить саме 99 067, 38 грн. При цьому, згідно полісу №АМ/9321371 від 12.08.2019 року (а.с. 98) розмір страхового ліміту третьої особи за шкоду майну третіх осіб, заподіяну відповідачем є 100 000 грн., що є більшим від розміру спричиненої шкоди в ДТП. Також суд звертає увагу на те, що розмір франшизи за полісом складає 0,00 грн. За таких умов, підстави для стягнення шкоди від ДТП з відповідача відсутні. Той факт, що страхова компанія безпідставно виплатила суму відшкодування, яка не відповідає встановленому судом розміру відновлюваного ремонту з коефіцієнтом фізичного зносу, не може породжувати виникнення обов`язку у відповідача.

Окремо суд звертає увагу на неможливість врахування в якості вартості спричиненої в ДТП шкоди вартість фактично проведених позивачем відновлювальних робіт, оскільки їх вартість та обсяг можуть як відповідати, так і не відповідати тій реальній шкоді, що була спричинена в ДТП (як в одну, так і в іншу сторону). Жодного ж належного доказу з приводу достатності проведених робіт для усунення наслідків спірного ДТП до суду також не було представлено.

Не спростовують висновків про відсутність підстав для стягнення шкоди з відповідача і положення п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно вказаної норми, якщо відшкодування витрат на проведення відновлюваного ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Визначена в ході розгляду справи вартість відновлюваного ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу включає в себе ПДВ. За таких умов на суму ПДВ відшкодування може бути зменшене. В той же час, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст.. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволені позову, з позивача на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 485, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансгруп» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансгруп» (ЄДРПОУ 33748754, адреса: м.Київ, просп..Перемоги, буд.49/2) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 485 (одна тисяча чотириста вісімдесят п`ять) гривень 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Д.Р. Гаращенко

В.О. Фінагеєв