Постанова

від 04.08.2023 по справі 520/26766/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 р. Справа № 520/26766/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 26.09.22 року у справі № 520/26766/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 07.09.2021 № Ф-10978-57;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати на надання правової допомоги в сумі 5000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець. У період часу з 01.01.2017 по травень 2020 року позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДІСТІПРОМ». Згідно довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 від 23.11.2021, позивач є застрахованою особою, страхові внески за позивача до бюджету перераховувалися ТОВ «ДІСТІПРОМ». Разом з тим, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався, що контролюючим органом виставлена вимога від 07.09.2021 № Ф-10978-57 про сплату позивачем боргу з ЄСВ. Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі № 520/26766/21 частково задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 № Ф-10978-57 на суму 31658,80 грн, винесену Головним управлінням ДПС у Харківській області, відносно ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі № 520/26766/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ не містять виключення та не передбачають такої умови для звільнення від сплати єдиного соціального внеску, як наявність трудових відносин. Крім того, відповідач зауважив, що станом на 31.12.2021 р. згідно інтегрованої картки платника податку з єдиного соціального внеску за позивачем обліковувався борг (недоїмка) з єдиного внеску у загальному розмірі 31658,80 грн. Отже, на думку відповідача, ОСОБА_1 мав обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розумінні Закону №2464-VІ. Станом на дату подання позову ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, обліку та звітності у період з 20.08.2003 по 22.10.2020. Інтегрована картка ОСОБА_1 з єдиного внеску не закрита та його з обліку в контролюючому органу в якості платника єдиного внеску не знято, а тому відсутні правові підстави для визнання ним протиправною вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 07.09.2021 № Ф-10978-57.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач, через свого представника отримав на електронну пошту копію вимоги № Ф-10978-57-У від 07.09.2021 Головного управління ДПС у Харківській області, відповідно до якої за позивачем обліковується борг (недоїмка) зі сплати ЄСВ, яка складає 31658,80 гривень.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача, наданого Пенсійним фондом України з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлено, що позивач є застрахованою особою, а страхувальником є ТОВ «ДІСТІПРОМ».

Позивач, вважаючи вказану вимогу протиправною, з огляду на те, що він з 01.01.2017 постійно був найманим працівником, сплата ЄСВ здійснювалась його роботодавцями, а підприємницька діяльність ним фактично не здійснювалась, тому звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10978-57-У від 07.09.2021 ГУ ДПС у Харківській області, відповідно до якої за позивачем обліковується борг (недоїмка) зі сплати ЄСВ, що складає 31658,80 грн, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

У відповідності достатті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування, є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Колегія суддів вважає, що фізична особа-підприємець, який не здійснює господарську діяльність, зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають статус фізичної особи-підприємця (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 по справі №520/3939/19, від 23.01.2020 по справі №480/4656/18.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що позивач з 01.01.2017 по травень 2020 року перебуває у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ДІСТІПРОМ» (код ЄДРПОУ 38878565), що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5 (а.с. 22-25).

Відповідно до відомостей із Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, єдиний внесок сплачується товариством з обмеженою відповідальністю «ДІСТІПРОМ» за позивача з 01.01.2017 р. по травень 2020 року, як найманого працівника.

При цьому, відповідачем до суду не надано будь-яких пояснень або належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач здійснює підприємницьку діяльність поза межами ТОВ «ДІСТІПРОМ» як фізична особа-підприємець та отримує дохід від такої діяльності.

Таким чином, оскільки позивач, як самозайнята особа (ФОП) поза межами ТОВ «ДІСТІПРОМ» не працює, відповідно доходів від господарської діяльності не отримує, колегія суддів вважає, що визначена в спірній вимозі сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28 березня 2019 року у справі № 820/6324/17.

Колегія суддів зазначає, що Законом №2464-VI не визначено обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у податкового органу правових підстав для визначення позивачу суми боргу зі сплати єдиного внеску на підставі оскаржуваної вимоги про сплату боргу.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

У відповідності до ч.2ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому висновки суду першої інстанції є правомірними.

Довід апеляційної скарги, що сума застосованих штрафних санкцій позивачем не оскаржувалась, а отже і не підлягає скасуванню у даному судовому провадженні, колегія суддів не приймає, оскільки зі змісту позовних вимог встановлено, що позивач просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 07.09.2021 № Ф-10978-57, в яку включено нарахування як єдиного внеску, так і штрафу за несвоєчасну його сплату.

Згідно ч. 1ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно дост. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі № 520/26766/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 по справі № 520/26766/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський