Постанова

від 27.07.2023 по справі 420/9960/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/9960/21

Перша інстанція: суддя Глуханчук О.В.,

повний текст судового рішення

складено 27.02.2023, м. Одеса

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

при секретаріІсмієвій А.І.

за участі:

представників апелянтаГергеля З.В., Грицак К.В.

представника відповідачаМунтяна Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТ СТАР» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТ СТАР» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГТ СТАР» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 11860/15-32-09-02 від 20 травня 2021 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням безпідставно накладено на товариство штрафні санкції за відсутність ліцензії на зберігання пального, так як товариство за місцем здійснення своєї господарської діяльності мало відповідну ліцензію.

В свою чергу, у зв`язку з проведенням ремонтних робіт за місцем здійснення своєї господарської діяльності, наявні у товариства ємності для пального (без пального) перевезено за іншою адресою.

При цьому, апелянт наголошує, що податковим органом не здійснено перевірки умов зберігання його пального за іншою адресою, а як наслідок безпідставно не враховано того факту, що пальне за іншою адресою зберігалось в паливних баках транспортних засобів, що не потребує отримання додаткових ліцензій.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 09 квітня 2021 року № 2136-п, призначено проведення з 15 квітня 2021 року фактичної перевірки ТОВ «ГТ СТАР», за адресою господарської одиниці: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, масив № 6, ділянки №1-В, тривалістю 10 діб.

Згідно преамбули наказу від 09 квітня 2021 року № 2136-п, перевірка призначається з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, на підставі пп. 19-1.1.4, пп. 19-1.1.14 п. 19-1 ст. 19-1, ст. 20, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

За результатами проведеної перевірки 26 квітня 2021 року посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено акт № 8246/15-32-09-02/37607285 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального.

Зі змісту зазначеного акту вбачається, що перевірка товариства проводилась у період з 15 квітня 2021 року по 23 квітня 2021 року, в присутності директора ТОВ «ГТ СТАР» Гергеля Захара Володимировича.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «ГТ СТАР» орендує земельну ділянку загальною площею 0,22 га за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, масив № 6, ділянка №1-В, на якій розташовано 2 ємності для зберігання пального по 8 метрів кубічних та 4 ємності по 1 метру кубічному.

Станом на 15 квітня 2021 року, на момент проведення фактичної перевірки, 2 ємності для зберігання пального по 8 метрів кубічних та 4 ємності по 1 метру кубічному, які належать ТОВ «ГТ СТАР» фактично знаходились за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Пастера. буд. 6. Залишок пального складав 5 087,00 літрів.

Відповідно письмового пояснення директора ТОВ «ГТ СТАР» ОСОБА_1 всі ємності тимчасово перевезено на адресу: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Пастера. буд. 6, у зв`язку із тим, що за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, масив № 6, ділянка № 1-В, проводились ремонтні роботи на ділянці (вирівнювання ділянки, підсипка щебня та інші).

При цьому, в наявності у підприємства є ліцензія на право зберігання пального на адресу: Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, масив №6, ділянки №1-В.

На підставі висновків акту перевірки від 26 квітня 2021 року № 8246/15-32-09-02/37607285, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2021 року № 11860/15-32-09-02, яким за порушення ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» застосовано до ТОВ «ГТ СТАР» штрафні санкції, розміром 500 000, 00 грн, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням податкового органу товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як податковим органом правомірно накладено на товариство спірні штрафні санкції, так як товариством здійснювалось зберігання пального за відсутності відповідної ліценції, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно пп. 19-1.1.14, п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19 цього Кодексу здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Згідно пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча відповідних підстав.

Згідно пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

При цьому, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідно до ч. 8 ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Згідно ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управлінню ДПС в Одеській області № 11860/15-32-09-02 від 20 травня 2021 року.

В даному випадку, вказаним податковим повідомленням-рішенням нараховано товариству штрафні санкції за наслідком проведення фактичної перевірки товариства та встановлення факту зберігання пального в місці зберігання, на яке уповноваженим органом виконавчої влади не видавалась ліцензія на право зберігання пального.

В свою чергу, залишаючи без задоволення позовні вимоги товариства, суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу про те, що факт вчинення спірного порушення підтверджується письмовими поясненнями директора ТОВ «ГТ СТАР» від 15 квітня 2021 року, що надані податковому органу у ході проведення фактичної перевірки товариства.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги товариства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що ТОВ «ГТ СТАР» має ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 15090414202001481, терміном дії до 19 червня 2025 року, адресою місця зберігання пального у якій зазначено: Одеська область, Біляївський район, с. Усатово, масив № 6, ділянки №1-В.

В свою чергу, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що суб`єкти господарювання мають обов`язок з отримання ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

При цьому, станом на 15 квітня 2021 року, ємності для зберігання пального та пальне, що належать ТОВ «ГТ СТАР», фактично знаходились за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Пастера. буд. 6.

В свою чергу, сторонами у справі не заперечується, що товариство не отримувало ліцензії на право зберігання пального за вищевказаною адресою.

Між тим, згідно письмових пояснень директора ТОВ «ГТ СТАР» від 15 квітня 2021 року вбачаються, що належні товариству дві ємності по 8 метрів кубічних та чотири ємності по 1 метру кубічному метру тимчасово перевезено за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Пастера. буд. 6.

Крім того, в поясненнях зазначено, що залишок пального в ємностях для зберігання пального, станом на 15 квітня 2021 року, складає 5087 літрів.

В свою чергу, аналізуючи зміст наданих пояснень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з них чітко вбачається факт зберігання пального за іншою адресою у належних товариству ємностях.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані директором товариства пояснення неможливо тлумачити будь-яким іншим чином.

Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає доводів товариства про те, що наявне у нього пальне фактично розлито у належні товариству транспортні засоби для зберігання, так як такі пояснення суперечать раніше наданим письмовим поясненням директора та вони не зазначались товариством у ході проведення його перевірки податковим органом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що надані до суду апеляційної інстанції подорожні листи, якими товариство обґрунтовує факт зберігання пального в належних йому транспортних засобах, можуть підтверджувати лише факт використання наявного у товариства пального у його господарській діяльності, а не факт зберігання такого пального, про який зазначено у вищезгаданих письмових поясненнях.

В свою чергу, щодо зазначених апелянтом порушень порядку проведення фактичної перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, товариство вважає, що загальне посилання податкового органу на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, як на підставу призначення спірної перевірки товариства, без зазначення фактичної підстави, суперечить вимогам ПК України.

Між тим, колегія суддів зазначає, що з аналізу вищевикладених положень податкового законодавства вбачається, що податкові органи мають право на проведення фактичної перевірки платників податків з метою здійснення функцій (відповідно до п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва, обігу, зберігання підакцизних товарів.

При цьому, необхідною умовою для видання наказу про проведення фактичної перевірки платника податків є наявність інформації про факт недотримання платником податків вимог законодавства, що могло б бути підставою для проведення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2. ст. 80 ПК України.

Між тим, як зазначено колегією суддів вище, товариством здійснювалось зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

В свою чергу, за умови допуску товариством податкового органу до проведення спірної перевірки, у ході якої виявлено факти порушення вимог законодавства, що регулює порядок зберігання підакцизних товарів, колегія суддів зазначає, що відсутність в наказі про призначення фактичної перевірки товариства додаткової деталізації інформації про недотримання платником податків вимог законодавства, не може бути єдиною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, колегія суддів не приймає доводів товариства про те, що податковий орган також мав здійснити перевірку фактичного місця зберігання пального для встановлення факту його зберігання за іншою адресою, так як вже зазначалось вище, товариством самостійно повідомлено податковий орган про вищевказані обставини зберігання пального, а як наслідок вони не потребували додаткової перевірки, враховуючи обмеженість строків проведення фактичної перевірки та визначений у наказі про призначення перевірки об`єкт перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

При цьому, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права, достатніх для скасування рішення суду, при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТ СТАР» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГТ СТАР».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 03 серпня 2023 року.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян