Постанова

від 04.08.2023 по справі 917/1471/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2023 року м. Харків Справа № 917/1471/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М. , суддя Тихий П.В.

розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження без проведення судового засідання за наявними в справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> (вх. № 968П)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 (повний текст рішення складено та підписано 30.01.2023), ухвалене у складі судді Кльопова І.Г.

у справі № 917/1471/22

за позовом Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a>;

про стягнення збитків за користування безпідставно набутим майном

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> про стягнення 94638, 85 грн збитки за користування безпідставно набутим майном за період з 10.06.2019 по 31.10.2022, за користування земельною ділянкою площею 0,3702 га, кадастровий номер 5310700000:02:021:0046.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 10.06.2019 по 31.10.2022 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, що призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати за землю в сумі 94638, 85 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі № 917/1471/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області 94638, 85 грн безпідставно збережених коштів за період з 10.06.2019 по 31.10.2022 та 2 481,00 грн витрат на сплату судового збору.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a>, яке просить:

- поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі № 917/1471/22;

- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі № 917/1471/22 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування посилається на таке:

- приймаючи до розгляду позовну заяву у даній справі, суд першої інстанції не дослідив факт наявності у Олександра Іващенка повноважень на підписання позовної заяви, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вказана особа є начальником Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради;

- в Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про відшкодування збитків Лубенській міській раді, яка є власником земельної ділянки;

- розрахунок заборгованості містить арфимітичні помилки та сума боргу мала б складати 94322, 08 грн, натомість судом першої інстанції безпідставно стягнуто 94638, 85 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2023 у справі № 917/1471/22 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи № 917/1471/22.

13.06.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи № 917/1471/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі № 917/1471/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> (вх. № 968П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі № 917/1471/22. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> (вх. № 968П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі № 917/1471/22, ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу здоказами надсилання його копії іншим учасникам справи.

11.07.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі № 917/1471/22 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування вказав наступне:

- Олександр Іващенко мав повноваження на підписання позовної заяви, оскільки займає посаду начальника Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, що є відкритою і загальнодоступною інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- рішенням Лубенської міської ради від 17.06.2016, яким надано Управлінню з питань комунального майна та земельних відносин повноваження щодо звернення до судів з позовами з питань відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства; укладення та визнання укладеними договорів оренди землі - з наданням йому всіх прав позивача або відповідача, передбачених процесуальним законодавством України є чинним і відповідно до статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є обов`язковим до виконання;

- позовна вимога заявлена щодо стягнення коштів на користь саме Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - власника земельної ділянки;

- розрахунок суми збитків зроблений на підставі витягів з технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки за 2019 -2022 року, відповідно до Положення про порядок визначення розмірів плати за землю в м. Лубни, затвердженого рішенням Лубенської міської ради від 16.08.2018 з відсотком 3.

Вказаний відзив досліджено колегією суддів та приєднано до матеріалів справи.

Інші заяви, клопотання щодо розгляду справи до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надходили.

Розпорядженням заступника керівника апарату суду від 02.08.2023, у зв`язку з відпусткою судді Гребенюк Н.В., яка входить до складу колегії суддів, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №917/1471/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 у справі № 917/1471/22 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно достатті 269 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно 10.06.2019 зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК» на ковбасний цех з підвалом загальною площею 7603 кв.м. за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, будинок 9-А, приміщення 1.

Зазначений об`єкт нерухомості знаходиться на сформованій земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,3702 га, кадастровий номер - 5310700000:02:021:0046, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, будинок 9-А, приміщення 1.

У відповідності до витягів з нормативно грошової документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2019 рік - нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 904768,80 грн, В 2020 - 2021 роках нормативна грошова оцінка не індексувалась. В 2022 році нормативно грошова оцінка становить995245, 68 грн.

Не оформлення належним чином відповідачем права користування земельною ділянкою стало підставою для визначення розміру збитків, заподіяних Лубенській міській раді за користування земельною ділянкою по вул. Індустріальній, 9-А, приміщення 1, в м. Лубни Полтавської області в період з 10.06.2019 по 31.10.2022 у розмірі 94638, 85 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі № 917/1471/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області 94638, 85 грн безпідставно збережених коштів за період з 10.06.2019 по 31.10.2022 та 2 481,00 грн витрат на сплату судового збору.

Мотивуючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що належний відповідачу об`єкт нерухомості знаходиться на сформованій земельній ділянці комунальної форми власності, однак у період з 10.06.2019 по 31.10.2022 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував. Розмір доходу відповідача розрахований Лубенською міською радою як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у вигляді орендної плати за землю у період з 10.06.2019 по 31.10.2022 у розмірі 94638, 85 грн є арифметично правильним, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі статей 1212 - 1214 ЦК України в повному обсязі.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

У апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> вказує на те, що у Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради відсутні правові підстави для звернення до суду з даним позовом, оскільки власником земельної ділянки є Лубенська міська рада.

Суд апеляційної інстанції вважає наведені доводи помилковими, адже, відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Зі змісту ч. 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» убачається, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Беручи до уваги викладене, органом, уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах - є Лубенська міська рада.

Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради є органом місцевого самоврядування, утвореним Лубенською міською радою, є юридичною особою.

Відповідно до п. 31 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено виключне право пленарних засідань місцевих рад щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Лубенська міська рада, керуючись статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», своїм рішенням від 17.06.2016 надала Управлінню з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради повноваження щодо звернення до судів з позовами з питань відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства; укладення та визнання укладеними договорів оренди землі - з наданням йому всіх прав позивача або відповідача, передбачених процесуальним законодавством України.

Вказане рішення є чинним і відповідно до статті 73 названого вище Закону є обов`язковим до виконання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги заявлені Управлінням з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради про стягнення коштів на користь саме Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - власника земельної ділянки.

А отже, Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради мало повноваження на звернення до суду з даним позовом.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що Господарський суд Полтавської області не дослідив факт наявності у Олександра Іващенка, як керівника Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, повноважень на підписання позовної заяви.

Колегія суддів акцентує, що за змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому, захист відновленого, порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через представників) щодо його безпосереднього звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. 2статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно ч. 5статті 164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до ч. 3 статті 56 ГПК Україниюридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до ч. 3 статті 56 ГПК України.

Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 911/933/19, від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 09.06.2020 у справі № 904/92/20, від 17.09.2020 у справі № 910/3850/19, від 08.12.2020 у справі № 905/2488/15.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ч. 1статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч. 3 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений устатті 10 вказаного Закону, якою визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як убачається з матеріалів справи, позовна заява підписана начальником Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Олександром Іващенко.

Відомості про Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, керівником якого є Іващенко Олександр Григорович знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є відкритими і загальнодоступними (ч. 1 статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Таким чином, Іващенко Олександр Григорович, як керівник Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, мав право на підписання даного позову.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у справі № 917/1471/22 норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Щодо суті заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 120 ЗК України зазначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно зі статтями 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України та статті 182 ЦК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В силу приписів статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п.п.14.1.147 п.14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 статі 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач правомірно володіє лише нежитловою будівлею, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не є орендарем спірної земельної ділянки.

Враховуючи приписи ч. 2 статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій цей будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою не може бути визнане як її самовільне використання, однак, не надає права на її безоплатне використання.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18 та від 02.06.2020 у постанові № 922/2417/19.

Відповідно до ч. 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з п. «д» ч. 1 статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів ЦК та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У відповідності до ч. 3 статті 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 статті 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Лубенська міська рада втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

У справах про стягнення на користь органів місцевого самоврядування безпідставно збережених коштів за користування землею без договору оренди необхідна наявність земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого землекористувачем за рахунок територіальної громади майна (коштів).

Згідно з ч. 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

На підтвердження сформованості земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав позивачем до позовної заяви надано витяг з Державного земельного кадастру від 02.11.2022 за № НВ-0001203782022 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310700000:02:021:0046, згідно з яким земельна ділянка із даним кадастровим номером має площу 0,3702 га, знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, 9 А, приміщення 1 та перебуває у комунальній власності, категорія землі - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості.

Отже, зазначена земельна ділянка є сформованою як об`єкт цивільних прав з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, тобто, в даному випадку з 26.06.2014, коли було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пп. 288.5.1. п. 288.5. статті 288 ПК України.

Відповідно до пп. 288.5.1. п. 288.5. статті 288 ПК України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

З аналізу норм ПК України, Закону України «Про оренду землі» убачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

З наданих до позовної заяви витягів з нормативно грошової документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що станом на 2019 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 904768, 80 грн, у 2020 - 2021 роках нормативна грошова оцінка не індексувалась, у 2022 році нормативно грошова оцінка становила995245, 68 грн.

За розрахунком позивача, який суд першої інстанції визнав вірним, розмір збитків за користування безпідставно набутим майном за період з 10.06.2019 по 31.10.2022 становить 94638, 85 грн.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок збитків наданий позивачем є арифметично вірним, адже:

- розмір збитків у 2019 році становить 15154, 86 грн:

(904768, 80 х 3 % : 12 ) = 2261, 92 грн.

Так, за період з 10.06. по 30.06.2019 розмірі збитків становить 1583, 34 грн + 13571, 52 грн за період липень грудень 2019.

- розмір збитків з січня по грудень 2020 року становить 27143, 06 грн:

(904768, 80 х 3 % : 12 ) = 2261, 92 грн) х 12 місяців.

- розмір збитків з січня по грудень 2021 року становить 27143, 06 грн:

(904768, 80 х 3 % : 12 ) = 2261, 92 грн) х 12 місяців.

- розмір збитків з січня по грудень 2022 року становить 24881, 10 грн:

(995245, 68 х 3 % : 12 ) = 2488, 11 грн) х 12 місяців.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача збитків за користування безпідставно набутим майном за період з 10.06.2019 по 31.10.2022 у розмірі 94322, 08 грн, в іншій частині слід відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було належним чином з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області безпідставно збережених коштів за період з 10.06.2019 по 31.10.2022 у розмірі 94322, 08 грн.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, у відповідності достатті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> (вх. № 968П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі № 917/1471/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі № 917/1471/22 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> (Подільський узвіз, 9, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 42965920) на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська обл., 37500, код ЄДРПОУ 21053182) 94322, 08 грн безпідставно збережених коштів за період з 10.06.2019 по 31.10.2022 та 2472, 70 грн витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині відмовити».

Стягнути з Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради (вул. Ярослава Мудрого, 33, м. Лубни, Полтавська обл., 37500, код ЄДРПОУ 37504366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-складський комплекс ЛМК»</a> (Подільський узвіз, 9, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 42965920) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 12, 46 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбаченістаттями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Шутенко

Суддя М.М. Слободін

Суддя П.В. Тихий