Постанова
від 25.07.2023 по справі 922/230/22
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року м. Харків Справа № 922/230/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.,

за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх. №291Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 (рішення ухвалено суддею Пономаренко Т.О. в приміщенні Господарського суду Харківської області 28.12.2022 о 12:52 год., повий текст складено 16.01.2023) у справі №922/230/22

за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (62103, Харківська обл., м. Богодухів, пл. Свято-Духівська, 1) в інтересах держави

до 1) Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (62002, Харківська обл., смт. Краснокутськ, вул. Охтирська, код ЄДРПОУ: 23912844)

2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, 8-9 поверх, код ЄДРПОУ: 39792822)

3) Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (62002, Харківська обл., смт. Краснокутськ, вул. Охтирська, код ЄДРПОУ: 04397359)

4) Приватного підприємства НК ПЛЮС (62013, Харківська обл., Краснокутський р-н, с. Павлівка, вул. Павленка, 8, кв. 1, код ЄДРПОУ: 34236832)

5) Приватного підприємства Світлана (62021, Харківська обл., Краснокутський р-н, с. Мурафа, вул. Дзержинського, 3-П, код ЄДРПОУ: 25178041)

6) Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007 (62013, Харківська обл., Краснокутський р-н, с. Пархомівка, вул. 8 Березня, 36, код ЄДРПОУ: 35248186)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Інститута овочівництва та баштанництва НААН України (62478, Харківська обл., Харківський р-н, с. Селекційне, вул. Інституцька, 1, код ЄДРПОУ: 00497124)

2) Державного підприємства Дослідне господарство Пархомівське Інституту овочівництва і баштанництва НААН України (62014, Харківська обл., Краснокутський р-н, с. Пархомівка, вул. Євгена Лисенка, 10, код ЄДРПОУ: 04687361)

3) Національної академії аграрних наук України (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 9, код ЄДРПОУ: 00024360)

про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсними наказів та договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації від 11.10.2007 № 380 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ Пархомівське на території Пархомівської сільської ради;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 445 від 17.12.2008 Про надання в оренду ТОВ ЗАРІУС-2007 земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 417 від 18.11.2008 Про надання в оренду ПП НК ПЛЮС земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 284 від 09.10.2009 Про надання в оренду ПП Світлана земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №22/08 від 17.12.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №21/08 від 17.12.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №20/08 від 17.12.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №19/08 від 17.12.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №18/08 від 17.12.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №17/08 від 17.12.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №16/08 від 17.12.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №15/08 від 17.12.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №14/08 від 17.12.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007;

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №13/08 від 17.12.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №12/08 від 17.12.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №11/08 від 17.12.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 12.05.2010, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП Світлана (83,9475 га);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №07/08 від 27.11.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП НК ПЛЮС;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №08/08 від 27.11.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП НК ПЛЮС;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 27.11.2008, укладений між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП НК ПЛЮС;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 №13-ОТГ в частині передачі Краснокутській селищній раді земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 1091,9 га, які розташовані на території Краснокутської ОТГ;

- визнати незаконним та скасувати рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 №45-VII Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в частині прийняття вищевказаних спірних земельних ділянок;

- зобов`язати Краснокутську ОТГ Богодухівського району та ТОВ ЗАРІУС-2007 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га;

- зобов`язати Краснокутську ОТГ Богодухівського району та ПП Світлана повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га;

- зобов`язати Краснокутську ОТГ Богодухівського району та ПП НК ПЛЮС повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га;

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021222070000003 від 15.04.2021 з попередньою кваліфікацію ч. 2 ст. 364 КК України Богодухівською окружною прокуратурою Харківської області зібрано матеріали, які свідчать про незаконне відведення земель з державної власності.

Так, у постійному користуванні ДП ДГ Пархомівське ІОБ НААН перебуває земельна ділянка площею 1401,42 га, розташована на території Пархомівської сільської ради Богодухівського (колишнього Краснокутського) району Харківської області на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ХР-18-00-000470, виданого відповідно до рішення Краснокутської районної Ради народних депутатів від 14.03.1996 №191.

Розпорядженням Краснокутської районної державної адміністрації від 11.10.2007 за №380 за результатами розгляду листа ДП ДГ Пархомівське від 13.08.2007 №221 та Постанови Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 протокол №14 Про вилучення земель із користування Державного підприємства дослідного господарства Пархомівське Інституту картоплярства УААН, припинено право постійного користування Державного підприємства дослідного господарства Пархомівське земельними ділянками загальною площею 1091,4 га.

У подальшому, спірні земельні ділянки передані в оренду ТОВ ЗАРІУС-2007, ПП Світлана, НК Плюс.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №13-ОТГ від 09.12.2020 із державної у комунальну власність передано 324 земельних ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7726,6460 га, у тому числі земельні ділянки ДП ДГ Пархомівське загальною площею 1091,9 га.

Прокурор стверджує, що земельні ділянки, які перебували у користуванні ДП ДГ Пархомівське відповідно до ст. 84, 150 ЗК України та Статуту (у редакції на час прийняття оскаржуваного наказу) відносились до особливо цінних земель як відповідно до їх правового статусу (були дослідним полем), так і відповідно до їх якісних характеристик (агровиробнича група ґрунтів 53е). При цьому, законодавцем установлено особливий порядок їх вилучення із постійного користування.

Із системного аналізу норм Земельного кодексу України виходить, що зміна цільового призначення особливо цінних земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні, припинення права постійного користування ними, вилучення, припинення права державної власності та права постійного користування здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України. Враховуючи наведене, Краснокутська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо вилучення з постійного користування ДП ДГ Пархомівське спірних земельних ділянок та припинення їх статусу дослідних полів, які використовуються у діяльності галузевої академії наук, як особливо цінних земель, а такі повноваження мав лише Кабінет Міністрів України, який не приймав відповідного рішення, то фактично таке припинення не відбулось, статус цих земельних ділянок не змінився до теперішнього часу.

Право державної власності на спірну земельну ділянку, як і речове право постійного користування нею не могли припинитися внаслідок прийняття рішення органом виконавчої влади, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження особливо цінними земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

В свою чергу, припинення права постійного користування ДП ДГ Пархомівське на спірні земельні ділянки, їх поділ та подальша передача з державної у комунальну власність порушує інтереси держави, оскільки такою передачею ДП ДГ Пархомівське позбавлено права користування цією землею, а державу позбавлено права власності на земельні ділянки, які мають особливий статус, у тому числі, і права користування та розпорядження ними, оскільки таке право наразі у відповідності до ст. 122 Земельного кодексу України належить Краснокутській селищній раді Богодухівського району Харківської області.

На переконання прокурора, з урахуванням того, що належним органом відповідні земельні ділянки з постійного користування установи державної галузевої академії наук вилучені не були, то вони взагалі не можуть передаватись у користування третім особам на праві оренди. При цьому, статус таких земель вказує на неможливість виникнення іншого користувача.

Вимога про визнання договорів недійсними є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод у належному користуванні та розпорядженні земельними ділянками.

Земельні ділянки підлягають поверненню ГУ Держгеокадастру у Харківській області, оскільки за положеннями ст. 122 Земельного кодексу України право розпорядження ними належить до його компетенції.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.11.2022 у справі №922/230/20 у задоволенні позовних вимог керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, Приватного підприємства НК ПЛЮС, Приватного підприємства Світлана, Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007 про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсними наказів та договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора є передчасними, оскільки вчинення дій стосовно прийняття оскаржуваних розпоряджень, укладання договорів оренди та видання відповідного наказу є похідними від прийнятої Постанови Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол №14) Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства Дослідне господарство Пархомівське Інституту картоплярства УААН, яка на сьогоднішній день є чинною. Доказів оскарження вказаної Постанови Президії Української академії аграрних наук, її скасування чи визнання такою, що втратила чинність матеріали справи не містять. Отже, відсутні підстави для визнання незаконними та скасування спірних розпоряджень та наказу, а також для визнання недійсними спірних договорів оренди. Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконними і скасування спірних розпоряджень та наказу, а також для визнання недійсними спірних договорів оренди, він також не знайшов підстав для задоволення позовних вимог прокурора про повернення спірних земельних ділянок у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Харківська обласна прокуратура звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 у справі №922/230/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора; судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідачів.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилався на те, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову , суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування спірних розпоряджень та наказу, визнання недійсними спірних договорів оренди, а також відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про повернення спірних земельних ділянок у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Прокурор зазначав, що дійсно, Постановою Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол №14) надано згоду на вилучення із землекористування ДП ДГ Пархомівське земельних ділянок, загальною площею 1091,9 га і передачу вказаних земель Пархомівській сільській раді Краснокутського району Харківської області. Розпорядженням Краснокутської районної державної адміністрації від №380 11.10.2007 за результатами розгляду листа ДП ДГ Пархомівське № 221 від 13.08.2007 та Постанови Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол №14) припинено право постійного користування ДП ДГ Пархомівське земельними ділянками загальною площею 1091,4 га. за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради.

Разом з цим, земельні ділянки, які перебували у користуванні ДП ДГ Пархомівське відповідно до статей 84, 150 Земельного кодексу України та статуту ДП ДГ Пархомівське відносились до особливо цінних земель та законодавцем установлено особливий порядок їх вилучення із постійного користування.

Правове регулювання вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, закріплене у ст. 149 Земельного кодексу України.

Із системного аналізу норм Земельного кодексу України та Статуту Української національної академії аграрних наук вбачається, що припинення права державної власності та права постійного користування особливо цінними землями здійснюється на підставі відповідного рішення власника земельної ділянки, на момент виникнення.

Водночас, рішення про вилучення 1091,4 га земельних ділянок, які перебували у постійному користуванні ДП ДГ Пархомівське не приймалося органами державної влади (з урахуванням юридичного статусу землекористувача, положень його правовстановлюючих документів, а також категорії земель). Відповідних доказів прийняття Кабінетом Міністрів України обов`язкових до виконання постанов або розпоряджень щодо вилучення у ДП ДГ Пархомівське спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.

Таким чином, Постанова Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 не може вважатися відповідним юридичним фактом, з яким земельний закон пов`язує вилучення та припинення права користування ДП ДГ Пархомівське земельними ділянками у встановленому законом порядку.

В подальшому, після прийняття спірного розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації №380 від 11.10.2007, розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області №445 від 17.12.2008 Про надання в оренду ТОВ ЗАРІУС-2007земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради ТОВ ЗАРІУС-2007 затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок на місцевості та надано в оренду товариству терміном на 49 років земельні ділянки з частини вилучених земельних ділянок ДП ДГ Пархомівське загальною площею 722,83784 га.

17.12.2008 на підставі розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області №445 від 17.12.2008, між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007 укладено договори оренди земельних ділянок №№11/08, 12/08, 13/08, 14/08, 15/08, 16/08, 17/08, 18/08, 19/08, 20/08, 21/08, 22/08.

27.11.2008 на підставі розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області №417 від 18.11.2008 між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП НК ПЛЮС укладено договори оренди земельних ділянок №07/08, 08/08 та б/н.

Розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області №284 від 09.10.2009 Про надання в оренду ПП Світлана земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради ПП Світлана затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок на місцевості та надано в оренду підприємству терміном на 49 років земельні ділянки площею 83,9474 га та 36,7636 га.

12.05.2010 на підставі розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області №284 від 09.10.2009 між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП Світлана укладено договори оренди земельних ділянок б/н.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 №13-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність із державної у комунальну власність передано 324 земельних ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7726,6460 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області згідно з додатком до наказу за актом приймання передачі земельних ділянок.

До переданих земельних ділянок увійшли, в тому числі спірні земельні ділянки загальною площею 1091,9 га.

Рішенням Краснокутської селищної ради ІІІ сесії VІІІ скликання від 22.11.2020 №45-VII Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області спірні земельні ділянки прийнято у комунальну власність.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0440, 6323585500:05:001:0466, 6323585500:05:001:0450, 6323585500:05:001:0455, 6323585500:05:001:0447, 6323585500:05:001:0483, 6323585500:05:001:0467, 6323585500:05:001:0465, 6323585500:05:001:0454, 6323585500:05:001:0448, 6323585500:05:001:0451, 6323585500:05:001:0452, 6323585500:05:001:0480, 6323585500:05:001:0481, 6323585500:05:001:0441, 6323585500:05:001:0482, 6323585500:05:001:0453, 6323585500:05:001:0449 зареєстровано право комунальної власності територіальної громади сіл, селищ в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області.

Отже, на момент звернення у 2022 році прокурора до суду з позовом земельні ділянки вже були вилучені з державної у комунальну власність.

За таких обставин, за твердженням прокурора, визнання недійсним Постанови Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 про надання згоди на вилучення земельної ділянки ДП ДГ Пархомівське ІОБ НААН не є ефективним способом захисту порушеного права, адже задоволення позову не відновить право власності держави на спірні земельні ділянки, за захистом якого прокурор звернувся до суду. Водночас ефективним способом захисту у даній справі є визнання незаконним розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації №380 від 11.10.2007 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ Пархомівське, яке є підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права, та яким порушено цивільне речове право держави в особі Кабінету Міністрів України на земельну ділянку, яка вибула з державної власності внаслідок прийняття такого розпорядження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 у справі №922/230/22; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 28.03.2023.

03.03.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, розгляд справи проводити за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

20.03.2023 від ПП Світлана надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

23.03.2023 від ТОВ ЗАРІУС-2007 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство також просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

23.03.2023 від прокуратури надійшли письмові пояснення з окремого питання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 оголошено у судовому засіданні перерву до 11.04.2023, про що повідомлено учасників справи.

07.04.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просило відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора, розгляд справи проводити за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

10.04.2023 від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2023 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 оголошено у судовому засіданні перерву до 12.05.2023, про що повідомлено учасників справи.

03.05.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

11.05.2023 від представника ДП ДГ Пархомівське Інституту овочівництва і баштанництва НААН України адвоката Корольова І.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи.

11.05.2023 від прокурора надійшли письмові пояснення з окремого питання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 оголошено у судовому засіданні перерву до 30.05.2023

26.05.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання, в якому воно просило відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора, розгляд справи проводити за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 оголошено у судовому засіданні перерву до 20.06.2023.

16.06.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання, в якому воно просило відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора, розгляд справи проводити за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

19.06.2023 від представника ТОВ ЗАРІУС-2007 адвоката Гордієнка А.В. надійшла заява, в якій він просив при розгляді справи №922/230/22 врахувати позицію Верховного Суду у аналогічних справах, зокрема, №922/3108/19, 922/1796/19, 922/3737/19 щодо пропуску позивачем строків позовної давності та відсутності поважних причин пропуску таких строків.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 оголошено у судовому засіданні перерву до 25.07.2023.

10.07.2023 від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення з окремого питання, в яких прокурор просив суд взяти до уваги таке:

- наявність технічної помилки у п. 5 резолютивної частини позову в частині назви розпорядження Краснокутської РДА №284 від 09.10.2009, у зв`язку з чим просив вважати п. 5 резолютивної частини позову викладеним у наступній редакції:

5. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації №284 від 09.10.2009 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ПП Світлана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області;

- в матеріалах справи відсутні спірні договори оренди земельних ділянок б/н від 27.11.2008, укладені між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП НК Плюс, що є предметом позовних вимог, викладених у пунктах 22, 23 резолютивної частини позовної заяви. Разом з цим, з наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі ДРПП) №311726250, 311726226 від 05.10.2021, сформованої за параметрами права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0483 та 6323585500:05:001:0482 з розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права вбачається, що на підставі відомостей з Державного земельного кадастру, серія та номер: 50081927 від 30.09.2021; 50082320 від 30.09.2021, додаткових угод від 15.11.2021 до договорів оренди земельних ділянок б/н, внесено зміни до основних договорів в частині заміни орендодавця та розміру орендної плати. З документів, на підставі яких внесено зміни до основних договорів, завантажених до електронної системи ДРПП, а саме, інформації з ДЗК та додаткових угод від 15.11.2021 до договорів оренди земельних ділянок вбачається, що відомості ДЗК сформовані щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323585500:05:001:0483, площею 1,4889 га, орендар - ПП НК Плюс», код ЄДРПОУ 34236832, дата державної реєстрації земельної ділянки 22.10.2015; додаткова угода укладена до основного договору договору оренди землі (без зазначення його номера) від 27.11.2008, кадастровий номер 6323585500:05:001:0483, площею 1,4889 га; відомості ДЗК сформовані щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323585500:05:001:0482, площею 0,9933 га, орендар - ПП НК Плюс, код ЄДРПОУ 34236832, дата державної реєстрації земельної ділянки 22.10.2015; додаткова угода укладена до основного договору договору оренди землі (без зазначення його номера) від 27.11.2008, кадастровий номер 6323585500:05:001:0482, площею 0,9933 га. Отже, вимоги, викладені в пунктах 22, 23 резолютивної частини позовної заяви про визнання недійсними двох договорів оренди земельної ділянки б/н від 27.11.2008, укладених між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП НК ПЛЮС, стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 6323585500:05:001:0483, площею 1,4889 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 6323585500:05:001:0482, площею 0,9933 га.

На підтвердження вказаних обставин прокурор надав відомості з ДЗК №№50081927, 50082320 від 30.09.2021 та додаткові угоди від 15.11.2021 до договорів оренди земельних ділянок 6323585500:05:001:0483 і 6323585500:05:001:0482, які на його думку, не є новими доказами у справі, оскільки не суперечать відомостям інформації з ДРПП № №311726250, 311726226 від 05.10.2021 та не підтверджують будь-які нові обставини, на які прокурор не посилався при розгляді справи у суді першої інстанції;

- вимоги, сформовані в пунктах 42, 43 резолютивної частини позовної заяви, про зобов`язання Краснокутської ОТГ Богодухівського району та ПП НК ПЛЮС повернути у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровим номером 6323585500:05:001:0483, площею 1,4889 га та з кадастровим номером 6323585500:05:001:0482, площею 0,9933 га є наслідком, зокрема, визнання недійсними зазначених вище двох договорів оренди земельних ділянок б/н від 27.11.2008 між Краснокутською РДА Харківської області та ПП НК ПЛЮС, а також рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 №45-VІІІ Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в частині вищезазначених двох земельних ділянок;

- прокурор просив прийняти уточнення щодо змісту позовних вимог, викладених у пунктах 24, 25 резолютивної частини позовної заяви та вважати їх викладеними в такій редакції:

24. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 №13-ОТГ в частині передачі Краснокутській селищній раді земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Краснокутської ОТГ, з наступними кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80, 3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9, 1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31, 3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92, 9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83, 6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3, 5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32, 9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85, 9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га;

25. Визнати незаконним та скасувати рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 №45-VIII Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, в частині прийняття земельних ділянок з наступними кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80, 3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9, 1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31, 3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92, 9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83, 6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3, 5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32, 9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85, 9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га;

- вимоги, викладені в п. 34 резолютивної частини позовної заяви стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га, що є предметом договору №14/08 від 17.12.2008, оскільки єдиною земельною ділянкою щодо якої в матеріалах справи відсутня експлікація є земельна ділянка саме з цим кадастровим номером та площею. Підстави вважати інакше відсутні, враховуючи той факт, що стосовно інших одинадцятьох земельних ділянок за договорами оренди з ТОВ ЗАРІУС-2007 експлікації наявні в матеріалах справи;

- спірні вісімнадцять земельних ділянок мають бути повернуті за належністю саме державі в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а не Національній академії аграрних наук України.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень.

Представник Державного підприємства Дослідне господарство Пархомівське Інституту овочівництва і баштанництва НААН України підтримав апеляційну скаргу прокурора з застереженнями, що на його думку, земельні ділянки мають бути повернуті в постійне користування Державного підприємства Дослідне господарство Пархомівське.

Під час судового засідання відеоконференцзв`язок із представником ТОВ ЗАРІУС-2007 та ПП Світлана було втрачено через технічні проблеми, які не залежали від Східного апеляційного господарського суду.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідно ч. 11 ст. 197 ГПК України використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки. При цьому, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (ч. 5 ст. 197 ГПК України).

Апеляційним господарським судом також враховано, що правова позиція ТОВ ЗАРІУС-2007 та ПП Світлана викладена ними у відзивах на позов, заявах по суті справи та доведена до суду в попередніх судових засіданнях.

Інші учасники процесу у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.

Зокрема, копія ухвали суду від 20.06.2023 про оголошення у судовому засіданні перерви до 25.07.2023 отримана Інститутом овочівництва та баштанництва НААН України та ПП Світлана, ДП ДГ Пархомівське Інституту овочівництва і баштанництва НААН України 01.07.2023; ТОВ ЗАРІУС-2007 - 03.07.2023, ПП НК ПЛЮС 07.07.2023. Національній академії аграрних наук України, Харківській обласній прокуратурі та Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області доставлено ухвалу суду від 20.06.2023 до електронних кабінетів 22.06.2023. Краснокутській селищній раді Богодухівського району Харківської області направлено копію ухвали суду від 20.06.2023, окрім засобів поштового зв`язку, на електронну пошту, про що міститься відповідна довідка про отримання листа. Копія ухвали суду, яка направлялась на адресу Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (62002, Харківська обл., смт. Краснокутськ, вул. Охтирська, код ЄДРПОУ: 23912844) повернулася без вручення адресату з довідкою пошти адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, Східним апеляційним господарським судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а також створено належні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Стосовно наданих прокурором до письмових пояснень від 10.07.2023 копій додаткових угод від 15.11.2021 до договорів оренди землі від 27.11.2008 кадастровий номер 6323585500:05:001:0483 та кадастровий номер 6323585500:05:001:0482, а також відомостей з ДЗК №№ 50081927, 50082320 від 30.09.2021, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Проте, всупереч положенням статті 269 ГПК України вказані документи не були предметом дослідження в місцевому господарському суді, при цьому прокурор не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доводи прокурора про те, що вказані документи не є новими доказами у справі, оскільки не суперечать відомостям інформації з ДРПП № №311726250, 311726226 від 05.10.2021 та не підтверджують будь-які нові обставини не спростовують тієї обставини, що вони існували на момент розгляду справи у суді першої інстанції. Прокурор у даному випадку є позивачем у справі та повинен був надати такі докази до позовної заяви, чого зроблено не було. Будь-яких обґрунтувань неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від прокурора, останнім не надано. У зв`язку з чим, у апеляційного господарського суду відсутні підстави приймати такі докази до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Згідно Державного акту про право постійного користування землею серії ХР-18- 00-000470 від 28.06.1996 Дослідному господарству Пархомівське Інституту цукрових буряків УААН відповідно до рішення Краснокутської районної Ради народних депутатів від 14.03.1996 №191 надано у постійне користування 1401,42 га землі для проведення науково-дослідних робіт, обробітку і впровадження високоефективних технологій виробництва елітного насіння цукрових буряків, зернових культур та соняшнику.

Листом №01-38/1188 від 01.08.2007 Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області звернулась до Української академії аграрних наук, в якому зазначалось, що ДП ДГ Пархомівське ІК УААН Харківської області Краснокутського району має 2479,1 га сільськогосподарських угідь, що розміщені на території трьох виробничих відділів - Пархомівське, Павлівське та Піонерське. В населеному пункті Піонер проживає всього шість працюючих осіб, і з метою виконання в повному обсязі технології виробництва сільськогосподарської продукції господарство змушене нести додаткові витрати для перевезення техніки, доставку працівників, їх облаштування та інше. У зв`язку з наведеним Краснокутська районна державна адміністрація просила розглянути питання про передачу земель загальною площею 1091,9 га, в тому числі: ріллі 960 га, перелоги 17,5 га, пасовищ 56,0 га, лісові площі 19,1 га, під водою 1,5 га, під дорогами 8,4 га, дерево-кущові насадження, що не входять до державного лісового фонду 28,9 га до земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області в підпорядкування Краснокутської районної державної адміністрації, обґрунтовуючи тим що передача земель дасть змогу залучити інвестиції в аграрний сектор економіки Краснокутського району, і як наслідок, поповнення доходної частини бюджету, створення додаткових робочих місць та більш раціональне використання земельних угідь.

Листом від 13.08.2007 Пархомівська сільська рада Краснокутського району Харківської області повідомила Українську академію аграрних наук, що не заперечує щодо вилучення із земель ДП ДГ Пархомівське ІК УААН та передачі до земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області земельних ділянок площею 1091,9 га.

Також, листом від 13.08.2007 ДП ДГ Пархомівське повідомило районну державну адміністрацію про те, що не заперечує проти вилучення із користування господарства земельної ділянки площею 1091,4 га: в т.ч. ріллі 856,6 га, перелоги 103,4 га, сіножаті - 17,5 га, пасовищ 56,0 га, лісові площі 19,1 га, під водою 1,5 га, під дорогами 8,4 га, дерево-кущові насадження, що не входять до державного лісового фонду 28,9 га і передачі їх до земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області в підпорядкування Краснокутської районної державної адміністрації.

В матеріалах справи міститься також лист Інституту картоплярства Української академії аграрних наук, адресований президенту Української академії аграрних наук від 14.08.2007, в якому зазначалось, що до ДП ДГ Пархомівське ІК УААН надійшло звернення Краснокутської райдержадміністрації від 01.08.2017 про вилучення із користування господарства земельної ділянки відділення Піонер площею 1091,9 га до земель запасу Пархомівської сільської ради Харківської області в підпорядкування Краснокутської районної державної адміністрації. Відділок Піонер розташований єдиним масивом за 15 км від центральної садиби, де практично відсутнє працездатне населення, що створює відповідні труднощі у переміщенні с-г техніки та людських ресурсів та подальше використання вищезазначених земель стає недоцільним. У зв`язку з цим Інститут картоплярства УААН не заперечує проти їх вилучення із землекористування ДП ДГ Пархомівське і передачі до земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Постановою Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол №14) "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства Дослідне господарство Пархомівське Інституту картоплярства УААН на підставі звернення Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (лист від 01.08.2007 №01-38/1188) про вилучення із землекористування Піонерського відділку ДП ДГ Пархомівське Інституту картоплярства УААН земельних ділянок загальною площею 1091,4 га в томі числі: рілля - 960 га, перелоги 17,5 га, пасовища - 56 га, лісові площі - 19,1 га, площі під водою 1,5 га, площі під господарськими шляхами - 8,4 га, дерево - кущові насадження 28,9 га і передачу вказаних земельних ділянок Пархомівській сільській раді Краснокутського району Харківської області, а також враховано згоду землекористувача ДП ДГ Пархомівське Інституту картоплярства УААН (лист від 13.08.2007 №221), Інституту картоплярства УААН (лист від 14.08.2007 №299) та Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (лист від 13.08.2007 №02-15/656) надано згоду на вилучення із землекористування Державного підприємства Дослідне господарство Пархомівське Інституту картоплярства УААН земельних ділянок загальною площею 1091,9 га, в томі числі: рілля - 960 га, перелоги 17,5 га, пасовища - 56 га, лісові площі - 19,1 га, площі під водою 1,5 га, площі під господарськими шляхами - 8,4 га, дерево - кущові насадження 28,9 га і передачу вказаних земельних ділянок Пархомівській сільській раді Краснокутського району Харківської області.

Розпорядженням Краснокутської районної державної адміністрації №380 від 11.10.2007 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ Пархомівське на території Пархомівської сільської ради за результатами розгляду листа ДП ДГ Пархомівське від 13.08.2007 №221 та Постанови Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол №14) Про вилучення земель із користування Державного підприємства дослідного господарства Пархомівське Інституту картоплярства УААН, відповідно до статей 17, 141, 142, пунктів 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України припинено право постійного користування ДП ДГ Пархомівське земельними ділянками загальною площею 1091,4 га, в тому числі: ріллі 856,6 га, перелоги - 103,4 га, сіножаті 17,5 га, пасовища 56 га, під ставками 1,5 га, під господарськими шляхами і прогонами 8,4 га, лісові землі - 19,1 га, полезахисних лісосмуг - 28,9 га за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради, а також доручено заявнику повернути земельні ділянки загальною площею 1091,4 га в тому числі: ріллі - 856,6 га перелогів - загальною площею - 103,4 га перевести до ріллі, пасовища - 56 га, під господарськими шляхами і прогонами - 8,4 га, полезахисних лісосмуг - 28.9 га під ставками - 1,5 га, сіножатні - 17,5 га до запасу земель сільськогосподарського призначення, 19,1 га до запасу земель лісового фонду, за межами населених пунктів Пархомівської сільської ради.

Відповідно до висовку комісії з розгляду питань галузі земельних відносин від 10.10.2007 та пояснювальної записки до розпорядження Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ Пархомівське на території Пархомівської сільської ради, метою його прийняття стала добровільна відмова від земельних ділянок, які використовувати ДГ Пархомівське економічно недоцільно.

Розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області №445 від 17.12.2008 "Про надання в оренду ТОВ ЗАРІУС-2007 земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради" затверджено ТОВ ЗАРІУС-2007 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради; надано ТОВ ЗАРІУС-2007 в оренду земельні ділянки загальною площею 722,8378 га, в т.ч. 652,0079 га ріллі, 70,8299 га пасовищ, із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно додатку. У додатку до розпорядження наведено перелік земельних ділянок, що надаються в оренду ТОВ ЗАРІУС-2007.

17.12.2008 відповідно до розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації від 17.12.2008 №445 між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та ТОВ ЗАРІУС-2007 (орендар) укладені договори оренди землі: №22/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 3,5298 га; №21/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 27,4553 га; №20/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 92,9193 га; №19/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 80,3112 га; №18/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 9,1965 га; №17/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 92,2158 га; №16/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 189,2886 га; №15/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 34, 3274 га; №14/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 32,9727 га; №13/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 83,6301 га; №12/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 31,3374 га; №11/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 45,6537 га.

Згідно наявних в матеріалах справи експлікацій про наявність земель та розподіл їх за власниками землі землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності, а також інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельні ділянки, які передані в оренду ТОВ ЗАРІУС-2007 мають такі кадастрові номери: земельна ділянка загальною площею 3,5298 - 6323585500:05:001:0465, земельна ділянка загальною площею 27,4553 га - 6323585500:05:001:0455, земельна ділянка загальною площею 92,9193 га - 6323585500:05:001:0453, земельна ділянка загальною площею 80,3112 га - 6323585500:05:001:0449, земельна ділянка загальною площею 9,1965 га - 6323585500:05:001:0451, земельна ділянка загальною площею 92,2158 га - 6323585500:05:001:0448, земельній ділянці загальною площею 189,2886 га - 6323585500:05:001:0447, земельна ділянка загальною площею 34, 3274 га - 6323585500:05:001:0466, земельна ділянка загальною площею 32,9727 га - 6323585500:05:001:0467, земельна ділянка загальною площею 83,6301 га - 6323585500:05:001:0454, земельна ділянка загальною площею 31,3374 га - 6323585500:05:001:0452, земельна ділянка загальною площею 45,6537 га -6323585500:05:001:0450.

В матеріалах справи відсутня експлікація за договором оренди №14/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 32,9727 га. Водночас з умов договору та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка загальною площею 32,9727 га з кадастровим номером 6323585500:05:001:0467 є об`єктом договору оренди землі №14/08 від 17.12.2008.

Розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області №417 від 18.11.2008 Про надання в оренду ПП НК ПЛЮС земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради" затверджено ПП НК ПЛЮС технічну документацію з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок (на місцевості) із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради; надано ПП "НК Плюс в оренду земельні ділянки загальною площею 178,8408 га, в т.ч. 175,5717 га ріллі, 3,2691 га полезахисних лісосмуг із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно додатку. У додатку до розпорядження зазначено перелік земельних ділянок, що надаються в оренду ПП НК ПЛЮС.

27.11.2008 відповідно до розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації від 18.11.2008 №417 між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та ПП НК ПЛЮС (орендар) укладено договори оренди: №08/08, об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 89,6198 га, №07/08 об`єкт оренди земельна ділянка загальною площею 85,9519 га.

Розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області №284 від 09.10.2009 "Про затвердження технічної документації та землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ПП Світлана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області затверджено ПП Світлана технічну документацію з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок на місцевості та надано в оренду ПП Світлана земельні ділянки загальною площею 120,7111 га ріллі (згідно додатку) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради терміном 49 років.

12.05.2010 відповідно до розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації №284 від 09.10.2009 між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та ПП Світлана (орендар) укладено договори оренди землі: б/н, об`єктами оренди є земельні ділянки площею 83,9475 га та площею 36,7636 га.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10-20-14-6760/0/19-21 від 18.08.2021 до Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, в якому зазначається, зокрема те, що:

- земельні ділянки за кадастровими номерами: 6323585500:05:001:0465, 6323585500:05:001:0455, 6323585500:05:001:0453, 6323585500:05:001:0449, 6323585500:05:001:0451, 6323585500:05:001:0448, 6323585500:05:001:0447, 6323585500:05:001:0466, 6323585500:05:001:0467, 6323585500:05:001:0454, 6323585500:05:001:0452, 6323585500:05:001:0450 передані в оренду ТОВ ЗАРІУС-2007 розпорядженням Краснокутської РДА №445 від 17.12.2008;

- земельні ділянки за кадастровими номерами 6323585500:05:001:0480 та 6323585500:05:001:0481 передані в оренду ПП НК ПЛЮС розпорядженням Краснокутської РДА №417 від 18.11.2008;

- земельна ділянка з кадастровим номером 6323585500:05:001:0440 передана в оренду ПП Світлана" розпорядженням Краснокутської РДА №284 від 09.10.2009.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.11.2020 №18-20-11.1-9088/0/19-20 Краснокутській селищній раді було повідомлено, що відповідно до ст.117 та ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин, постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин та підпункту 31 пункту 4, пункту 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15, з метою забезпечення територіальних громад земельними ресурсами Головним управлінням з 17 листопада 2020 року розпочато процес передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність.

Рішенням Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 01.12.2020 №22-VIІІ Про надання згоди на прийняття від ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельних ділянок у комунальну власність Краснокутської селищної ради надано згоду на прийняття від ГУ Держгеокадастру у Харківській області земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради та уповноважено селищного голову Карабут І.О. звернутися до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з відповідним клопотанням.

09.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Харківській області було отримано клопотання Краснокутської селищної ради Харківської області від 08.12.2020 №02-09/1308, відповідно до якого Краснокутська селищна рада Харківської області в особі Краснокутського селищного голови Карабут І. просить передати у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності відповідно проведеної інвентаризації земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області, які розташовані за межами населених пунктів Краснокутської селищної ради на території Богодухівського району Харківської області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №13-ОТГ від 09.12.2020 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність"передано Краснокутській селищній раді у комунальну власність 324 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7726,6460 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області згідно з додатком до наказу за актом приймання-передачі земельних ділянок.

Рішенням Краснокутської селищної ради ІІІ сесії VIII скликання від 22.12.2020 №45-VIIІ Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області прийнято у комунальну власність 324 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 7726,6460 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, згідно з додатком до наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області за актом приймання передачі земельних ділянок.

Прокурор стверджує, що з метою усунення порушення права власності держави на відповідні земельні ділянки, необхідно оскаржити відповідні розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації, наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області, рішення Краснокутської селищної ради, які були прийняті з порушеннями вимог статей 6, 20, 122, 149, 150 ЗК України, визнати недійсними всі подальші правочини, вчинені із земельними ділянками, та зобов`язати відповідачів повернути їх до державної власності в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області та в користування ДП ДГ Пархомівське.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Статтею 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди.

Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму Рішенні вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 02.04.2002 № 449 (чинна до 23.07.2013).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.

При цьому, громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.

Як вже зазначалось, згідно із Державним актом про право постійного користування землею серії ХР-18-00-000470 від 28.06.1996 Дослідному господарству Пархомівське Інституту цукрових буряків УААН на підставі рішення Краснокутської районної ради народних депутатів від 14.03.1996 №191 надано у постійне користування 1401,42 га землі для проведення науково-дослідних робіт, обробітку і впровадження високоефективних технологій виробництва елітного насіння цукрових буряків, зернових культур та соняшнику.

Зі змісту оспорюваного розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації №380 від 11.10.2007 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ Пархомівське на території Пархомівської сільської ради вбачається, що його прийнято за результатами розгляду листа ДП ДГ Пархомівське від 13.08.2007 №221 та Постанови Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол №14) Про вилучення земель із користування Державного підприємства дослідного господарства Пархомівське Інституту картоплярства УААН, відповідно до статей 17, 141, 142, пунктів 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України. А згідно з пояснювальною запискою до вказаного розпорядження метою його прийняття є добровільна відмова від земельних ділянок, які використовувати ДП ДГ Пархомівське економічно недоцільно.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження Краснокутської РДА № 380 від 11.10.2007) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов`язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (частини 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. 12 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З матеріалів справи вбачається, що за хронологією подій питання щодо припинення права постійного користування ДП ДГ Пархомівське земельною ділянкою ініціювала саме Краснокутська районна державна адміністрація, яка 01.08.2007 звернулася до зацікавлених осіб (зокрема, з листами №01-38/1188 від 01.08.2007 до Української академії аграрних наук, ДП ДГ Пархомівське та Інституту картоплярства Української академії аграрних наук) з проханням розглянути питання про передачу земель загальною площею 1091,9 га в підпорядкування Краснокутської районної державної адміністрації.

На вказані звернення Інститут картоплярства УААН, Пархомівська сільська рада Краснокутського району Харківської області та ДП ДГ Пархомівське повідомили, що не заперечують саме проти вилучення земельної ділянки із землекористування ДП ДГ Пархомівське.

У подальшому на підставі звернення Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (лист від 01.08.2007 №01-38/1188) про вилучення із землекористування Піонерського відділку ДП ДГ Пархомівське Інституту картоплярства УААН земельних ділянок та враховуючи згоду землекористувача ДП ДГ Пархомівське Інституту картоплярства УААН (лист від 13.08.2007 №221), Інституту картоплярства УААН (лист від 14.08.2007 №299) та Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (лист від 13.08.2007 №02-15/656) постановою Президії Української академії аграрних наук від 20.09.2007 (протокол №14) надано відповідну згоду на вилучення земельних дилянок із землекористування Державного підприємства Дослідне господарство Пархомівське Інституту картоплярства УААН та передачу їх Пархомівській сільсьскій раді Краснокутського району Харківської області.

Водночас, спірні земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні ДП ДГ Пархомівське, надавались йому для проведення науково-дослідних робіт, обробітку і впровадження високоефективних технологій виробництва елітного насіння цукрових буряків, зернових культур та соняшнику.

Згідно положень ст. 15 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність держава передає академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів академій. Земельні ділянки надаються академіям у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства України.

Закон України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу визначає особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук - Української академії аграрних наук, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії правових наук України, Академії мистецтв України - та особливості управління державним майном, яке закріплено за установами, організаціями та підприємствами, які перебувають у віданні Національної академії наук України та галузевих академій наук (далі - Закон №3065-III).

Відповідно до положень ст. 1 Закону №3065-III (в редакції на час прийняття оскаржуваного розпорядження Краснокутської РДА від 11.10.2007 №380) галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки. Національна академія наук України, галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством України, джерел фінансування.

Згідно ст. 2 Закону №3065-III майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об`єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством (ч. 1 ст. 4 Закону №3065-III).

Відповідно до положень ст. 5 Закону №3065-III об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання. Національна академія наук України, галузеві академії наук та організації, що віднесені до їх відання, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, відповідно до цілей їх утворення та в межах їх цивільної правоздатності. Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 13 Земельного кодексу України (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження Краснокутської РДА від 11.10.2007 № 380 ) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному цим Кодексом; г) координація проведення земельної реформи; ґ) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель; д) організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою; е) встановлення порядку проведення моніторингу земель; є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону (частини 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України).

Статтею 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Постановою Президії Верховної Ради Української РСР Про статус Української академії аграрних наук від 29.07.1991 закріплено за Українською академією аграрних наук землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться в розпорядженні її установ. Порядок володіння та використання їх визначається виключно Президією Академії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.1999 №1488 затверджено Статут Української академії аграрних наук.

Статутом Української академії аграрних наук (в редакції 2006 року) передбачено, що Українська академія аграрних наук (далі - Академія) є державною науковою організацією. Академія в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України Про наукову і науково-технічну діяльність, Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу, іншими законами, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом (пункти 1 та 3 Статуту).

Вищим керівним органом Академії є загальні збори, основною формою роботи яких є сесійні засідання. У загальних зборах беруть участь з правом ухвального голосу всі члени Академії, за винятком випадків, коли цей Статут передбачає інший порядок, а з правом дорадчого голосу - запрошені президією Академії члени відділень, які не є членами Академії, та представники заінтересованих установ і організацій (п. 25 Статуту Академії).

У період між загальними зборами керівництво діяльністю Академії здійснює її президія, яка обирається загальними зборами Академії строком на 5 років. У своїй діяльності президія підзвітна загальним зборам Академії. Рішення президії Академії приймаються у формі постанов. Президія Академії в установленому порядку, зокрема, здійснює управління майном установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні Академії; погоджує вилучення та надання земельних ділянок, закріплених за Академією, установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у її віданні, у встановленому законодавством порядку (пункти 30, 39 Статуту Академії).

Пунктом 56 Статуту Академії передбачено, що дослідні господарства та інші організації є експериментально-виробничою базою для проведення досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, пропаганди досягнень науки і техніки та впровадження їх у виробництво. Крім того, зазначені підприємства та організації забезпечують сільськогосподарське виробництво елітним та репродуктивним насінням, садивним матеріалом, племінною продукцією.

Майновий комплекс Академії складають всі матеріальні та нематеріальні активи (об`єкти майнового комплексу), які обліковуються на балансах Академії і установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні, і закріплені державою за Академією в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності, або набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Академія відповідно до законодавства та цього Статуту користується основними фондами, переданими їй державою у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності, обіговими коштами, а також земельними ділянками, що надаються їй у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства (пункти 67, 70 Статуту Академії).

Відповідно до п. 73 Статуту Академії (в редакції 2006 року) вилучення земельних ділянок Академії може здійснюватися лише за згодою президії Академії відповідно до Земельного кодексу України. Земельні ділянки, віднесені до особливо цінних земель, які знаходяться в постійному користуванні установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні Академії, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених земельним законодавством.

Пунктом 1.3. Статуту ДП ДГ Пархомівське IK УААН (в редакції 2005 року) Державне підприємство дослідне господарство Пархомівське Інституту картоплярства УААН (далі - господарство) підпорядковано Український академії аграрних наук (далі - Академія) як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством.

Господарство створено з метою організаційно-господарського забезпечення науково-дослідним установам Академії умов для проведення наукових досліджень, апробації результатів наукових досліджень, проведення виробничої перевірки та впровадження наукових розробок у виробництво та іншої господарської діяльності (п. 2.1 Статуту).

Господарство є державним сільськогосподарським статутним суб`єктом підприємницької діяльності, що здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку (п.2.2. Статуту ДП ДГ Пархомівське).

Пунктом 3.1. Статуту ДП ДГ Пархомівське визначено, що господарство є державним підприємством, що діє на основі державної форми власності як самостійний суб`єкт господарювання.

Відповідно до п. 3.5 Статуту ДП ДГ Пархомівське економічною основою діяльності господарства є державна власність України на основні фонди, інше майно, закріплене Академією за господарством, а також землі Академії, надані господарству згідно з державним актом на право постійного користування землею.

Земельні ділянки, які надані в постійне користування господарству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю. Землі дослідних полів господарства та з цінними ґрунтами відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається (пункти 4.2 та 4.3 Статуту ДП ДГ Пархомівське).

Земельні ділянки, що перебувають в користуванні господарства, не можуть бути передані в приватну і комунальну власність та для формування земель запасу місцевих органів самоврядування, на них не можуть створюватися кооперативні, селянські (фермерські) та інші приватні господарства (п.4.4. Статуту ДП ДГ Пархомівське).

Майно господарства є державною власністю і закріплене за ним Українською академією аграрних наук на праві господарського відання. Здійснюючи це право, господарство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном згідно з чинним законодавством, Статутом Академії та наукової установи, якій воно підпорядковане і цим Статутом відповідно до мети і статутних завдань господарства (п. 4.9 Статуту ДП ДГ Пархомівське).

Отже, земля, надана у постійне користування ДП ДГ Пархомівське для проведення науково-дослідних робіт, обробітку і впровадження високоефективних технологій виробництва елітного насіння цукрових буряків, зернових культур та соняшнику відноситься до особливо цінних земель державної власності та має спеціальний правовий статус, встановлений нормами Земельного кодексу України, Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність, Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу, Постановою Президії Верховної Ради Української РСР Про статус Української академії аграрних наук, положеннями Статутів Української академії аграрних наук та ДП ДГ Пархомівське IK УААН, якими передбачений, зокрема, особливий порядок припинення права користування нею.

При цьому, належність земельних ділянок до особливо цінних земель визначається не тільки категорією, цільовим призначенням земельної ділянки або розташованими на ній об`єктами, а ще й метою їх використання та завданнями, які виконуються науково-дослідною установою, якій вони надані у користування. Віднесення земель до особливо цінних визначено законодавцем на підставі як їх природних якостей, так і з урахуванням особливостей використання останніх для певних потреб, в даному випадку такі землі було надано державному підприємству у постійне користування як дослідному господарству.

Для вилучення таких земельних ділянок, наданих у постійне користування, із земель державної чи комунальної власності законодавцем установлено особливий порядок, який закріплений у ст. 149, 150 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті (ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України )

Частиною 9 ст. 149 Земельного кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

В силу вищевказаних норм законодавства та статутів ДП ДГ Пархомівське, Інститут картоплярства УААН та Президія Української академії аграрних наук не мали права через «економічну недоцільність» ні відмовлятися від права постійного користування, ні погоджувати вилучення земель, які були передані дослідному господарству в постійне користування для проведення науково-дослідних робіт, обробітку і впровадження високоефективних технологій виробництва елітного насіння цукрових буряків, зернових культур та соняшнику.

В свою чергу, в діях Краснокутської районної державної адміністрації вбачається порушення порядку, встановленого ст. 141, 142 Земельного кодексу України, щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП ДГ Пархомівське, адже як останнє, так і Інститут картоплярства УААН та Президія Української академії аграрних наук надавали свою згоду саме на «вилучення земельної ділянки». При цьому, така «згода» відбулася за ініціативою Краснокутської районної державної адміністрації. А тому, дії ДП ДГ Пархомівське, Інституту картоплярства УААН та Президії Української академії аграрних наук не можуть бути розцінені як добровільна відмова від права постійного користування землею.

Водночас, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні ДП ДГ Пархомівське, зокрема, ріллі, та особливо цінних земель могло відбуватись лише в порядку, встановленому ст. 149 та 150 Земельного кодексу України на підставі відповідного рішення власника земельної ділянки (у даному випадку держави в особі його уповноваженого органу - Кабінету Міністрів України).

Проте, згідно листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.10.2021 №33006/0/2-21 від 13.10.2021, адресованого Богодухівській окружній прокуратурі, Кабінетом Міністрів рішень про вилучення із постійного користування земельних ділянок ДП ДГ Пархомівське Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України не приймалося.

У зв`язку із викладеним, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Краснокутська районна державна адміністрація прийняла розпорядження від 11.10.2007 № 380 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ Пархомівське на території Пархомівської сільської ради поза межами власних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Колегія суддів, звертає увагу, що виходячи зі змісту предмета та підстав позову, даний спір стосовно захисту прав і законних інтересів щодо земельних ділянок виник саме із земельних правовідносин, які згідно із ст. 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

При цьому, слід звернути увагу, що способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями ст. 152 Земельного кодексу України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У статтях 2, 5 ГПК України закріплений принцип ефективності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, відповідно до якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто, цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми ст. 152 Земельного кодексу України, а також ст. 2 та 5 ГПК України.

З огляду на встановлені ст.152 ЗК України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені ст. 2, 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права і законного інтересу, позивач у спорі про захист прав (законного інтересу) на земельну ділянку може пред`явити будь - яку позовну вимогу, а суд може захистити порушене право (законний інтерес) у заявлений спосіб за умови, що такий спосіб захисту прав (законного інтересу) на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право (законний інтерес) позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права (законного інтересу), тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права (законного інтересу).

Здійснюючи розгляд даної справи, суд першої інстанції не врахував, що прийняття Президією Української академії аграрних наук постанови від 20.09.2007 Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства Дослідне господарство Пархомівське Інституту картоплярства УААН безпосередньо не тягне за собою припинення права постійного користування на землю у встановленому законом порядку, та відповідно не легітимізує прийняте райдержадміністрацією рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ Пархомівське, а тому останнє є незаконним та підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому розпорядженням Краснокутської районної державної адміністрації №417 від 18.11.2008 Про надання в оренду ПП НК Плюс земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради затверджено ПП НК Плюс технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради, надано ПП НК Плюс в оренду земельні ділянки загальною площею 178,8408 га, в тому числі 175,5717 га ріллі, 3,2691 га полезахисних лісосмуг із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно додатку. У додатку до розпорядження визначено перелік земельних ділянок, що надаються в оренду ПП НК Плюс: рілля №1 площа земельної ділянки 89,6198 га, рілля №2 85,9519 га, полезахисні лісосмуги 0,9933 га та 0,7869 га.

Розпорядженням Краснокутської районної державної адміністрації №445 від 17.12.2008 Про надання в оренду ТОВ Заріус-2007 земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради затверджено ТОВ Заріус-2007 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради, надано ТОВ Заріус-2007 в оренду земельні ділянки загальною площею 722,8378 га, в тому числі 652,0079 га ріллі, 70,8299 га пасовищ, із запасу земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради терміном на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно додатку. У додатку до розпорядження визначено перелік земельних ділянок, що надаються в оренду ТОВ Заріус-2007: рілля №1 площа земельної ділянки 189,2886 га, рілля №2 92,2158 га, рілля №3 80,3112 га, рілля №4 45,6537 га, рілля №5 9,1965 га, рілля №6 31,3374 га, рілля №7 92,9193 га, рілля №8 83,6301 га, рілля №9 27,4553 га, пасовища 3,5298 га, пасовища 34,3274 га, пасовища 32,9727 га.

Розпорядженням Краснокутської районної державної адміністрації №284 від 09.10.2009 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ПП Світлана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, надано в оренду земельні ділянки загальною площею 120,7111 га (згідно додатку) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради терміном на 49 років. У додатку до розпорядження визначено перелік земельних ділянок, що надаються в оренду ПП Світлана землі запасу (рілля) загальною площею 83,9475га та землі запасу (рілля) загальною площею 36,7636га.

Як було зазначено, у письмових поясненнях від 10.07.2023 прокурором повідомлено про наявність технічної помилки в позові в частині назви розпорядження Краснокутської РДА №284 від 09.10.2009, у зв`язку з чим він просив вважати п. 5 резолютивної частини позову викладеним у такій редакції: 5. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації №284 від 09.10.2009 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ПП Світлана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області. Оскільки до позовної заяви було додано копію розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації №284 від 09.10.2009, колегія суддів враховує вищезазначені уточнення прокурора.

Відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Згідно зі ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Спірні земельні ділянки перебувають у ДП ДГ Пархомівське на праві постійного користування, яке є безстроковим і може бути припинене лише з вичерпних підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами вказаних підстав є незаконними.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що підлягать задоволенню позовні вимоги про визнання незаконними та скасування розпоряджень Краснокутської районної державної адміністрації від 11.10.2007 № 380 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ Пархомівське на території Пархомівської сільської ради, №445 від 17.12.2008 Про надання в оренду ТОВ ЗАРІУС-2007 земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради; №417 від 18.11.2008 Про надання в оренду ПП НК ПЛЮС земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради; №284 від 09.10.2009 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ПП Світлана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених Краснокутською районною державною адміністрацією з ТОВ ЗАРІУС-2007, ПП Світлана та ПП НК Плюс, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ст. 16 Закону України Про оренду землі).

Частинами 1, 2 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 2, 4 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» (в редакції станом на момент виникнення та існування спірних правовідносин) майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Об`єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об`єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Галузеві академії наук, зокрема, виступають орендодавцями цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування галузевим академіям наук; надають дозвіл організаціям, що віднесені до відання галузевих академій наук, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій. Кошти, що отримані від оренди об`єктів майнового комплексу галузевих академій наук, у повному обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань галузевих академій наук та організацій, що віднесені до відання галузевих академій наук.

Відповідно до підпункт 20 пункту 39 Статуту Української академії аграрних наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.1999 №1488 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №175) Президія Академії в установленому порядку, зокрема, виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування Академії.

Установи, підприємства та організації, що перебувають у віданні Академії, діють на підставі законодавства, цього Статуту та власних статутів, які затверджуються президентом або віце-президентом Академії (пункт 64 Статуту Академії).

Згідно з пунктами 67-71 Статуту Академії майновий комплекс Академії складають всі матеріальні та нематеріальні активи (об`єкти майнового комплексу), які обліковуються на балансах Академії і установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні, і закріплені державою за Академією в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності, або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Об`єкти майнового комплексу Академії належать їй на праві господарського відання і передаються установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у її віданні, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених законодавством та цим Статутом.

Академія, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах, визначених законодавством, з метою розвитку науки і техніки для задоволення соціальних, економічних та інших потреб держави.

Академія відповідно до законодавства та цього Статуту користується основними фондами, переданими їй державою у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності, обіговими коштами, а також земельними ділянками, що надаються їй у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства.

Академія і установи, підприємства та організації, що перебувають у її віданні, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для провадження фінансово-господарської діяльності, відповідно до цілей утворення та в межах їх цивільної правоздатності.

Пунктом 74 Статуту Академії передбачено, що Академія, зокрема, виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування Академії. Кошти, отримані від оренди об`єктів майнового комплексу, у повному обсязі спрямовуються на виконання статутних завдань Академії і установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні.

При цьому, пунктом 4.6 Статуту ДП ДГ Пархомівське (в редакції 2005 року) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у постійному користуванні господарства не допускається.

Таким чином, укладення договорів щодо передачі ТОВ ЗАРІУС-2007, ПП Світлана та ПП НК Плюс в оренду земельних ділянок, які перебувають на праві постійного користування та праві оперативного управління у ДП ДГ Пархомівське, відбулося з порушенням його прав як безпосереднього землекористувача, а також Української академії аграрних наук, яка наділена правом господарського відання щодо них, всупереч вищевказаних норм Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі, Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», Статуту Української академії аграрних наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.1999 №1488 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 №175), Статуту ДП ДГ Пархомівське (в редакції 2005 року).

Окрім того, правовою підставою для виникнення права оренди у ТОВ ЗАРІУС-2007 на земельні ділянки, які є об`єктами договорів оренди землі від 17.12.2008, а саме: №11/08 земельна ділянка площею 45,6537 га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0450, №12/08 земельна ділянка площею 31,3374га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0452, №13/08 земельна ділянка площею 83,6301 га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0454, №14/08 земельна ділянка площею 32,9727 га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0467, № 15/08 земельна ділянка площею 34,3274 га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0466, № 16/08 земельна ділянка площею 189,2886 га, та кадастровим номером 6323585500:05:001:0447, № 17/08 земельна ділянка площею 92,2158 га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0448, №18/08 земельна ділянка площею 9,1965 га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0451, №19/08 земельна ділянка площею 80,3112 га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0449, №20/08 земельна ділянка площею 92,9193 га та кадастровим номером ь6323585500:05:001:0453, №21/08 земельна ділянка площею 27,4553 га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0455, №22/08 земельна ділянка площею 3,5298 га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0465, є розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації №445 від 17.12.2008 Про надання в оренду ТОВ ЗАРІУС-2007 земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради.

Правовими підставами для виникнення права оренди ПП Світлана на земельні ділянки, які є об`єктами договорів оренди землі від 12.05.2010 б/н площею 83,9475 га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0440, а також площею 36,7636 га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0441 є розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації №284 від 09.10.2009 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ПП Світлана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Правовими підставами для виникнення права оренди ПП НК Плюс на земельні ділянки, які є об`єктами договорів оренди землі від 27.11.2008 №07/08 загальною площею 85,9519 га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0481, а також №08/08 загальною площею 89,6198 га та кадастровим номером 6323585500:05:001:0480 є розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації №417 від 18.11.2008 Про надання в оренду ПП НК Плюс земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради.

Вищезазначені розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації №417 від 18.11.2008, №445 від 17.12.2008, №284 від 09.10.2009 визнані апеляційним господарським судом незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, вказані договори оренди землі, укладені Краснокутською районною державною адміністрацією з ТОВ ЗАРІУС-2007, ПП Світлана та ПП НК Плюс, підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегія суддів не може визнати обґрунтованими посилання прокурора на положення ст. 228 Цивільного кодексу України, як на підставу недійсності оскаржуваних договорів, враховуючи таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У зазначеній статті визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, а також встановлено їх перелік. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, законодавець виходить зі змісту самої протиправної дії, її антисоціального характеру, а також значимості порушених прав і свобод людини та громадянина внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо тих, які стосуються суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Об`єктивна сторона такого правочину вказує на суперечність його нормативно-правовим актам, в яких закріплюються конституційні права та свободи людини і громадянина, право державної, комунальної та приватної власності тощо. Суб`єктивна ознака правочину, що порушує публічний порядок, полягає у спрямованості дії сторони на досягнення протиправного результату, яка вказує на умисне вчинення такого правочину.

Отже, для нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України правочину очевидним є те, що особа має намір вчинити такі дії, які є суспільно небезпечними, порушують норми публічного права; зазвичай такі дії цілеспрямовано порушують публічний порядок, тобто особа саме це має на меті, усвідомлює, що її дії насправді не є правочином, а суспільно небезпечним правопорушенням.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 910/12692/18).

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін у разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї - першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

Натомість у даному разі прокурором не наведено жодного доказу стосовно наявності вищезазначених намірів у сторін оскаржуваних правочинів. Також, прокурором не доведено порушення спірними правочинами інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки б/н від 27.11.2008, які укладені між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП НК ПЛЮС, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В матеріалах справи відсутні відповідні договори оренди б/н від 27.11.2008 з відповідними експлікаціями з описом меж та кадастровими номерами, що присвоєні земельним ділянкам, за якими об`єктом оренди є земельні ділянки площею 1,4889 га та площею 0,9933 га,

Прокурор посилається на те, що вимоги, викладені в пунктах 22, 23 резолютивної частини позовної заяви про визнання недійсними двох договорів оренди земельної ділянки б/н від 27.11.2008, укладених між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП НК Плюс, стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 6323585500:05:001:0483, площею 1,4889 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 6323585500:05:001:0482, площею 0,9933 га.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи інформаційні довідки від 05.10.2022 №№311726250, 311726226 в яких містяться відомості про те, що ПП НК Плюс є орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га та 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га на підставі договорів оренди укладених після 2013/дата державної реєстрації 11.12.2008, не є належним та допустимим доказом укладання договорів б/н від 27.11.2008. З вказаних інформаційних довідок неможливо встановити, що земельні ділянки, на які зареєстровано право оренди за ПП НК Плюс є об`єктом договорів б/н від 27.11.2008, та відповідно предметом позовних вимог про визнання таких договорів недійсним.

Отже, колегія суддів відмовляє у позовних вимогах про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки б/н від 27.11.2008, укладених між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП НК ПЛЮС, як таких що не доведені прокурором.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 №13-ОТГ в частині передачі Краснокутській селищній раді земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 1091,9 га, які розташовані на території Краснокутської ОТГ, а також визнання незаконним та скасування рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 №45-VII Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в частині прийняття вищевказаних спірних земельних ділянок, колегія суддів враховує, що прокурор просив прийняти уточнення щодо змісту позовних вимог, викладених у пунктах 24, 25 резолютивної частини позовної заяви, та виклав їх в такій редакції:

Окрім того, прокурор просив врахувати, що в позові була допущена описка в номері рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 №45-VIII.

З приводу вказаних уточнень колегією суддів встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 №13-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, яким відповідно до статей 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 №449/2020 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин, постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин, наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 №485 Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, враховуючи клопотання Краснокутського селищного голови від 08.12.2020 №02-09/1308, вирішено передати Краснокутській селищній раді у комунальну власність 324 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7726,6460 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області згідно з додатком до цього наказу за актом приймання передачі земельних ділянок.

09.12.2020 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 №13-ОТГ між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та Краснокутською селищною радою складено акт приймання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність згідно з додатком.

Рішенням Краснокутської селищної ради ІІІ сесії VIII скликання від 22.12.2020 №45-VIIІ Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області прийнято у комунальну власність 324 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 7726,6460 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, згідно з додатком до Наказу головного управління Держгеокадастру у Харківській області (від 09.12.2020 №13-ОТГ) за актом приймання передачі земельних ділянок.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо таких земельних ділянок зареєстровано право комунальної власності територіальної громади сіл, селищ в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397359). 6323585500:05:001:0440 - 04.08.2021, 6323585500:05:001:0466 - 04.10.2021, 6323585500:05:001:0450 - 01.10.2021, 6323585500:05:001:0455 - 04.10.2021, 6323585500:05:001:0447 - 04.10.2021, 6323585500:05:001:0483 - 30.09.2021, 6323585500:05:001:0467 - 01.10.2021, 6323585500:05:001:0465 - 05.10.2021, 6323585500:05:001:0454 - 01.10.2021, 6323585500:05:001:0448 - 04.10.2021, 6323585500:05:001:0451 - 22.11.2021, 6323585500:05:001:0452 - 01.10.2021, 6323585500:05:001:0480 - 30.09.2021, 6323585500:05:001:0481 - 01.10.2021, 6323585500:05:001:0441 - 05.10.2021, 6323585500:05:001:0482 - 30.09.2021, 6323585500:05:001:0453 - 05.10.2021, 6323585500:05:001:0449 - 05.10.2021.

Колегія суддів приймає до уваги, що спір у даній справі виник з приводу земельних ділянок, які знаходилися у постійному користуванні ДП Дослідне господарство Пархомівське площею 1091,4 га, та які входять до загальної площі земель (1401,42 га) згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 18-00-000470, виданого відповідно до рішення Краснокутської районної ради народних депутатів від 14.03.1996 №191.

Відповідно до висновку сертифікованого інженера -землевпорядника на лист прокурора від 29.12.2021 №56-3/0003, земельні ділянки з кадастровими номерами: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80, 3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9, 1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31, 3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92, 9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83, 6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3, 5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32, 9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85, 9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га розташовані на землях, що раніше перебували у постійному користуванні ДП ДГ Пархомівське відповідно до державного акту на право постійного користування серії І-ХР-18-00-000470 від 14.03.1996р. №191; площа перетину 100%.

Отже, земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1091,9га, які розташовані на території Краснокутської ОТГ та про незаконність передачі яких стверджується в пунктах 24, 25 резолютивної частини позовної заяви прокурора, є саме ті 18 земельних ділянок, які вибули з права постійного користування ДП ДГ Пархомівське на підставі спірного розпорядження Краснокутської РДА від 11.10.2007 №380 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ Пархомівське на території Пархомівської сільської ради, та передані в оренду юридичним особам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі спірних розпоряджень Краснокутської РДА №417 від 18.11.2008, №445 від 17.12.2008, №284 від 09.10.2009 та договорів оренди земельних ділянок з ТОВ ЗАРІУС-2007, ПП Світлана, ПП НК ПЛЮС. А тому, колегія суддів приймає до уваги надані прокурором уточнення позовних вимог.

З приводу вказаних позовних вимог апеляційний господарський суд встановив, що за приписами статті 84 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 №13-ОТГ та рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 №45-VIII) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук і земельні ділянки, закріплені за державними закладами вищої освіти.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність (ст.117 Земельного кодексу України).

Наведена норма узгоджується з пунктом 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, за змістом якого у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Стаття 141 Земельного кодексу України визначила підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з частинами 1, 2, 9 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" і земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти газотранспортної системи, що передаються суб`єкту господарювання у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

До особливо цінних земель відносяться: а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; в) землі, надані в постійне користування НВАО Масандра та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення. Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України (положення ст. 150 Земельного кодексу України).

Указом Президента України від 06.01.2010 №8 Українській академії аграрних наук надано статус національної, у зв`язку з чим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №315 затверджено Статут Національної академії аграрних наук України, згідно пункту 2 якого Національна академія аграрних наук України є правонаступницею Української академії аграрних наук.

Згідно з п.1.4 Статуту Державного підприємства Дослідне господарство Пархомівське Інституту овочівництва і баштанництва НААН України (в редакції 2018 року) підприємство є правонаступником в частині майна, майнових та майнових прав і зобов`язань ДП Дослідне господарство Пархомівське Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України.

Підприємство безпосередньо підпорядковане Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України (далі- Наукова установа) (п. 1.5 Статуту).

Відповідно до п. 2.1 Статуту ДП ДГ Пархомівське підприємство, як юридична особа, є державним сільськогосподарським підприємством, яке створене з метою організаційно-господарського забезпечення Науковій установі умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур і саджанців, нових засобів захисту рослин і тварин, штампів мікроорганізмів, вирощування племінного молодняку тварин і птиці, проектування і виготовлення дослідних і макетних зразків нової техніки, тощо. Підприємство здійснює дослідну, господарську і комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку.

Вилучення земельних ділянок підприємства може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до норм чинного законодавства. Зміна цільового призначення та припинення права постійного користування земельними ділянками підприємства, що віднесені до особливо цінних земель, допускається лише для розміщення на них об`єктів, що визначені Земельним кодексом України та в порядку, визначеному законодавством (п. 4.5., 4.6 Статуту ДП ДГ Пархомівське).

Враховуючи, що право постійного користування земельними ділянками ДП ДГ Пархомівське, які мають статус особливо цінних земель, не припинено у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом добровільної відмови або шляхом їх вилучення у встановленому законом порядку, оскільки відповідне рішення уповноваженими органами держави не приймалося, а згода Національною академією аграрних наук України не надавалася, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не мало право передавати Краснокутській селищній раді із державної у комунальну власність спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.

У зв`язку з чим, є незаконними та підлягають скасуванню наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 №13-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, а також рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 №45-VIII Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в частині передачі Краснокутській селищній раді земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих на території Краснокутської ОТГ, з такими кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80, 3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9, 1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31, 3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92, 9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83, 6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3, 5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32, 9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85, 9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га.

Щодо вимог про зобов`язання Краснокутської ОТГ Богодухівського району та ТОВ ЗАРІУС-2007, ПП Світлана, ПП НК ПЛЮС повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області спірні земельні ділянки, колегія суддів враховує таке.

Як встановлено судом, на час розгляду справи згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна орендарями земельних ділянок з кадастровими номерами:

- 6323585500:05:001:0465, 6323585500:05:001:0455, 6323585500:05:001:0453, 6323585500:05:001:0449, 6323585500:05:001:0451, 6323585500:05:001:0448, 6323585500:05:001:0447, 6323585500:05:001:0466, 6323585500:05:001:0467, 6323585500:05:001:0454, 6323585500:05:001:0452, 6323585500:05:001:0450 є ТОВ ЗАРІУС-2007;

- 6323585500:05:001:0480, 6323585500:05:001:0481, 6323585500:05:001:0482, 6323585500:05:001:0483 - ПП НК ПЛЮС;

- 6323585500:05:001:0440 та 6323585500:05:001:0441 - ПП Світлана.

При цьому, власником цих земельних ділянок зазначена територіальна громада сіл, селищ в особі Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області.

Колегія суддів звертає увагу, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

За положеннями ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України (в редакції станом на час звернення прокурора з позовом) передбачено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до положень ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, який набрав чинності 27.05.2021, доповнено розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України пунктом 24, в якому зазначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Положенням «Про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 (далі Положення), визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінекономіки видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є відповідним територіальним органом виконавчої влади, який уповноважений на реалізацію державної політики у сфері зазначених земельних відносин.

Загальними зборами Національної академії аграрних наук України 15-23.04.2021 затверджено нову редакцію статуту Національної академії аграрних наук України (далі - НААН), яка зареєстрована наказом Міністерства юстиції України 20.08.2021 за №2947/5

Відповідно до п.п. 1, 88, 89, 90, 91, 93, 94 Статуту НААН від 2021 року Національна академія аграрних наук України - це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа. НААН є правонаступницею Української академії аграрних наук, яка заснована постановою Ради Міністрів УРСР від 22.09.1990 №279 на базі Південного відділення ВАСГНІЛ. Майновий комплекс НААН складається з усіх матеріальних та нематеріальних активів, які перебувають на балансі НААН і наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні, закріплені державою за НААН в безстрокове користування або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів, одержаних в результаті фінансово-господарської діяльності, чи набуті іншим шляхом, не забороненим законом. Використання державного майна, переданого Національній академії аграрних наук України, здійснюється з урахуванням норм Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу та чинного законодавства. НААН, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах, визначених законодавством. НААН відповідно до законодавства та цього Статуту користується основними фондами, переданими їй державою у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності, а також обіговими коштами та земельними ділянками, що надаються їй у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства. Відчуження нерухомого майна наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні НААН, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вилучення земельних ділянок наукових установ, організації підприємств НААН та припинення права постійного користування ними може здійснюватися лише за згодою Президії НААН, відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення та припинення права постійного користування земельними ділянками наукових установ, підприємств та організацій НААН, що віднесені до особливо цінних земель, допускається лише для розміщення на них об`єктів, що визначені Земельним кодексом України та в порядку, встановленому законодавством.

В свою чергу, відповідно до п. 1.1 Статуту Державного підприємства Дослідне господарство Пархомівське Інституту овочівництва і баштанництва НААН України (в редакції 2018 року) ДП ДГ Пархомівське Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу уповноваженого здійснювати управління державним майном.

Економічною основою діяльності підприємства є державна власність України, основні фонди, інше державне майно, а також землі Академії, які закріплені за нею постановою Президії Верховної Ради Української РСР Про статус Української академії аграрних наук від 29.07.1991 №1370-ХІІ, що перебувають у розпорядженні установ Академії (п.3.5 Статуту ДП ДГ Пархомівське).

Майновий комплекс підприємства складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансі підприємства і передані йому Академією на праві господарського відання, а також придбані підприємством за рахунок коштів від фінансово господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законодавством (п. 4.1 Статуту ДП ДГ Пархомівське).

Пунктом 4.4 Статуту ДП ДГ Пархомівське передбачено, що земельні ділянки, які надані в постійне користування підприємству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю.

Таким чином, правомочності НААН України щодо спірних земельних ділянок як частини майнового комплексу Академії характеризуються правом господарського відання, тобто правом володіти, користуватися і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження за згодою власника у випадках, передбачених законом.

З преамбули Закону №3065-III вбачається, що суспільні відносини в сфері майнових прав держави щодо майнового комплексу НААН не відносяться до кола суспільних відносин, врегульованих його нормами.

За положеннями статей 3 та 4 Закону №3065-III (в редакції станом на час звернення прокурора з позовом) Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

За змістом статті 3 Закону України Про управління об`єктами державної власності, який визначає Національну академію наук України, як суб`єкта управління об`єктами державної власності, визначено, що дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними частиною 1 статті 13 Конституції України.

Основним завданням Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, правомочності власника щодо спірних земельних ділянок належать державі та реалізуються нею через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Так, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, землеустрою, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

В свою чергу, Національна академія наук України є установою, уповноваженою на забезпечення реалізації прав держави, які пов`язані з ефективним використанням об`єктів майнового комплексу Академії та розпорядженням ними у межах, визначених законодавством України з метою задоволення державних та суспільних потреб; Національна академія аграрних наук України забезпечує реалізацію прав держави, які пов`язані з ефективним використанням об`єктів майнового комплексу Академії та розпорядженням ними у межах, визначених законодавством України.

ДП ДГ Пархомівське щодо переданого йому майна здійснює право оперативного управління, яке передбачає володіє, користування і розпорядження майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Щодо доводів ДП ДГ «Пархомівське», що земельні ділянки підлягають поверненню йому у безпосереднє користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-18-00-000470, апеляційний господарський суд зазначає таке.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ (пункт 44 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 910/11424/15).

При цьому, недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу /набуття /зміни/ встановлення/ припинення прав взагалі) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 654/3751/18).

Та обставина, що прокурором безпосередньо не заявлялися вимоги про визнання чи інший захист належного Державному підприємству «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанницва НААН України» права постійного користування на спірні земельні ділянки, не змінює висновку про здійснення відновлення такого права одночасно із задоволенням позовних вимог прокурора, адже відновлення становища, яке існувало до порушення права державної власності на спірні земельні ділянки, є справедливим та розумним наслідком недійсності «вражених» такою недійсністю розпорядчих актів. Відповідне ж становище відновлюється у всій його повноті, включаючи й обмежені речові права на спірні земельні ділянки, похідні від права державної власності на них.

Окрім того, з позову прокурора прямо вбачається, що його поданням «ініціюється повернення спірної земельної ділянки до державної власності в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та в користування ДП ДГ «Пархомівське»», що свідчить про мету цього позову також захистити відповідне право на землю останнього.

Тому, задоволення позовних вимог прокурора про визнання незаконними, недійсними та скасування розпоряджень районної державної адміністрації, договорів та інших актів щодо розпорядження спірними земельними ділянками має автоматичним наслідком ту обставину, що правовий режим вказаних земельних ділянок відновлюється у всій його повноті.

Тобто, з дати набрання законної сили цією постановою суду апеляційної інстанції щодо спірних земельних ділянок у повному обсязі відновлюється не лише право власності держави як такої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області), а й належне Державному підприємству «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанницва НААН України» право постійного користування на такі земельні ділянки.

Отже, враховуючи скасування судом апеляційної інстанції наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 №13-ОТГ та рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 №45-VIII в частині передачі Краснокутській селищній раді спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Краснокутської ОТГ, які стали підставою для реєстрації права комунальної власності, колегія суддів дійшла висновку, що земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80, 3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9, 1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31, 3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92, 9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83, 6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3, 5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32, 9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85, 9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га підлягають поверненню у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

При цьому, за Державним підприємством «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанницва НААН України» зберігається право постійного користування зазначеними земельними ділянками на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-18-00-000470, виданого відповідно до рішення Краснокутської районної Ради народних депутатів від 14.03.1996 №191 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №14.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ПП Світлана та ТОВ ЗАРІУС-2007 заявлені клопотання про застосування строків позовної давності до вимог керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області щодо визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсними наказів та договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки.

В обгрунтування клопотання про застосування строків позовної давності ПП Світлана зазначало, що оскаржуване розпорядження було прийнято в 2009 році, за його наслідками у 2010 році ПП Світлана були укладені договори оренди земельних ділянок, які були зареєстровані в державному реєстрі речових прав, Державному публічному кадастрі. Інформація із зазначених джерел є відкритою, офіційною та загальнодоступною, а органи прокуратури мають цілодобовий постійний та безкоштовний доступ до роботи цих джерел. Тому, позивач мав всі підстави та можливості дізнатися про факти, які ним оскаржуються, перевіривши інформацію в офіційних публічних ресурсах.

ТОВ ЗАРІУС-2007 в обгрунтування клопотання посилалось на те, що строк позовної давності у три роки щодо вимог про скасування розпоряджень, визнання недійсними наказів та договорів оренди земельних ділянок, зобов`язання повернути земельні ділянки сплив 18.12.2011. Позивач, звертаючись з позовом у 2022 році пропустив строк позовної давності та не зазначив поважних причин, які вплинули на пропуск ним позовної давності.

Розглянувши клопотання ПП Світлана та ТОВ ЗАРІУС-2007 про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Схожі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) та № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18).

Згідно зі статтею 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 зазначила, що: якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц та у справі № 469/1203/15-ц). Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 наведено правовий висновок про те, що: «і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Для цілей застосування частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю сторона у цивільному процесі": сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи сплила позовна давність до відповідних вимог. Аналогічні за змістом висновки містяться й у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №391/1217/14-ц.

Отже, заявлені ПП Світлана та ТОВ ЗАРІУС-2007 клопотання про застосування строків позовної давності можуть стосуватися лише позовних вимог прокурора щодо:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 445 від 17.12.2008 Про надання в оренду ТОВ ЗАРІУС-2007 земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради;

- визнання незаконним та скасування розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 284 від 09.10.2009 Про надання в оренду ПП Світлана земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради;

- визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки №22/08, 21/08, 20/08, 19/08, 18/08, 17/08, 16/08, 15/08, 14/08, 13/08, 12/08, 11/08 від 17.12.2008, укладених між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ ЗАРІУС-2007;

- визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки б/н від 12.05.2010, (83,9475 га та 36,7636 га), укладених між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП Світлана;

- зобов`язання Краснокутської ОТГ Богодухівського району та ТОВ ЗАРІУС-2007 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровими номерами: 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3,5298 га; 6323585500:05:001:0453 площею 92,9193 га; 6323585500:05:001:0449 площею 80,3112 га; 6323585500:05:001:0451 площею 9,1965 га; 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га; 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га; 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га; 6323585500:05:001:0467 площею 32,9727 га; 6323585500:05:001:0454 площею 83,6301 га; 6323585500:05:001:0452 площею 31,3374 га; 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га;

- зобов`язання Краснокутську ОТГ Богодухівського району та ПП Світлана повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки з кадастровими номерами 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га.

З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.

Частиною першою статті 268 Цивільного кодексу України визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, а частиною другою цієї статті передбачено, що законом також можуть бути встановлені інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

У пункті 36 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17 (провадження № 14-183цс18) Велика Палата Верховного Суду вже робила висновок про існування меж застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 Цивільного кодексу України) чи опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги.

Суд звертає увагу на те, що закон не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Характер такого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально. В окремих випадках специфіка спірних правовідносин та відповідного нормативного регулювання дозволяє дійти висновку про наявність триваючого правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 52 Земельного кодексу України).

У розумінні положень ст. 391 ЦК України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Крім того, ст. 391 ЦК України застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень), а тому зайняття земельних ділянок, зокрема, фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Як вже зазначалось, спірними у цій справі розпорядженнями, рішеннями та наказами було припинено право постійного користування ДП ДГ Пархомівське на земельні ділянки, їх поділ та подальша передача з державної у комунальну власність, що порушує права та інтереси держави, оскільки її було позбавлено права власності на земельні ділянки, які мають особливий статус і є особливо цінними, а також порушує права та інтереси НААН України та ДП ДГ Пархомівське, оскільки їх було позбавлено права володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, які були надані для спеціальних цілей, зокрема для забезпечення наукової-дослідницької діяльності в галуз сільського господарства.

Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних об?єктів права власності, які не можуть набуватися приватними власниками, встановлений законодавством і до внесення відповідних змін до законодавства є невід?ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, доти суб?єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права. Таке право має реалізуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежно оборотоздатні об?єкти цивільних прав від об?єктів, які можуть перебувати у приватній власності та у вільному обігу між приватними особами.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об?єкти установлено законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі вчинення протиправних правочинів, положення яких передбачають вибуття цих об`єктів із власності, відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов?язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про визнання недійсним правочину, за яким передбачається вибуття нерухомості всупереч встановленому законодавством порядку, слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов?язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних об`єктів нерухомості, які мають закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатних.

При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не лише фактичну відсутність доступу до об?єктів нерухомості та можливості використовувати їх за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, та інші правочини, у зв?язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене чи створено передумови для таких порушень.

Позов спрямований на захист прав законного володільця вказаних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

При цьому власник нерухомості може вимагати усунення порушення його права на неї, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини.

У цій справі внаслідок прийняття Краснокутською районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області оскаржуваних рішень та наказу, порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням тa охороною земель, ефективного використання сільськогосподарських земель науково-дослідним закладом та виконання основної мети створення державного підприємства.

Вимоги, зокрема, про визнання договорів недійсними є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод у належному користуванні та розпорядженні земельними ділянками.

Таким чином, власник об?єктів права державної власності має право захищати своє порушене право на користування ними, спростовуючи факт прийняття рішень та наказів, укладання договорів у негаторному позові та виходячи зі справжнього змісту правовідносин, які склалися у зв?язку із фактичним користуванням цими землями.

З огляду на викладене, враховуючи правову природу спірних правовідносин, оскільки рішення, накази та договори щодо об`єктів державної власності продовжують діяти і загроза порушення прав законних володільців на реалізацію усіх правомочностей власника триває, з огляду на триваючий характер правопорушення суд констатує, що позовна давність не пропущена.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Право держави витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для повернення майна є доступними, чіткими та передбачуваними.

Незаконні дії відповідачів призвели до того, що земельні ділянки вибули з державної власності та з постійного користування державного підприємства.

Повернення у державну власність нерухомого майна переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цього майна.

Отже, у справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідачів критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Повернення спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з державної власності спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність держави - землі, яка відповідно до Конституції України належить народу, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар.

Відтак, втручання у право володіння майном переслідує легітимну мету і цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 у справі №922/230/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації від 11.10.2007 № 380 Про припинення права постійного користування земельними ділянками ДП ДГ Пархомівське на території Пархомівської сільської ради.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 445 від 17.12.2008 Про надання в оренду ТОВ ЗАРІУС-2007 земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 417 від 18.11.2008 Про надання в оренду ПП НК ПЛЮС земельних ділянок на території Пархомівської сільської ради.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 284 від 09.10.2009 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для подальшого надання в оренду ПП Світлана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №22/08 від 17.12.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №21/08 від 17.12.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №20/08 від 17.12.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №19/08 від 17.12.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №18/08 від 17.12.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №17/08 від 17.12.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №16/08 від 17.12.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №15/08 від 17.12.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №14/08 від 17.12.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №13/08 від 17.12.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №12/08 від 17.12.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №11/08 від 17.12.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 12.05.2010, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Приватним підприємством Світлана (83,9475 га).

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №07/08 від 27.11.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Приватним підприємством НК ПЛЮС.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №08/08 від 27.11.2008, укладеного між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області та Приватним підприємством НК ПЛЮС.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2020 №13-ОТГ в частині передачі Краснокутській селищній раді земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Краснокутської ОТГ, з такими кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80, 3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9, 1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31, 3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92, 9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83, 6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3, 5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32, 9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85, 9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га.

Визнати незаконним та скасувати рішення Краснокутської селищної ради від 22.12.2020 №45-VIII Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, в частині прийняття земельних ділянок з такими кадастровими номерами і площею: 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га, 6323585500:05:001:0441 площею 36,7636 га, 6323585500:05:001:0447 площею 189,2886 га, 6323585500:05:001:0448 площею 92,2158 га, 6323585500:05:001:0449 площею 80, 3112 га, 6323585500:05:001:0450 площею 45,6537 га, 6323585500:05:001:0451 площею 9, 1965 га, 6323585500:05:001:0452 площею 31, 3374 га, 6323585500:05:001:0453 площею 92, 9193 га, 6323585500:05:001:0454 площею 83, 6301 га, 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га, 6323585500:05:001:0465 площею 3, 5298 га, 6323585500:05:001:0466 площею 34,3274 га, 6323585500:05:001:0467 площею 32, 9727 га, 6323585500:05:001:0480 площею 89,6198 га, 6323585500:05:001:0481 площею 85, 9519 га, 6323585500:05:001:0482 площею 0,9933 га, 6323585500:05:001:0483 площею 1,4889 га.

Зобов`язати Краснокутську об`єднану територіальну громаду Богодухівського району та Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0455 площею 27,4553 га.

Зобов`язати Краснокутську об`єднану територіальну громаду Богодухівського району та Приватне підприємство Світлана повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0440 площею 83,9475 га.

Зобов`язати Краснокутську об`єднану територіальну громаду Богодухівського району та Приватне підприємство НК ПЛЮС повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку з кадастровим номером 6323585500:05:001:0481 площею 85,9519 га.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (вул. Охтирська, 1 смт. Краснокутськ, 62002, код ЄДРПОУ 23912844) на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Б.Хмельницького,4 м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) 26050,50 грн. судового збору за подання позовної заяви та 39075,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, м. Харків, 61165, код ЄДРПОУ 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Б.Хмельницького,4 м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) 2481,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3721,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області (вул. Охтирська, 1, смт. Краснокутськ, 62002, код ЄДРПОУ 04397359) на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Б.Хмельницького,4 м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) 24810,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 37215,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного підприємства "НК ПЛЮС" (вул. Павленка, буд. 8, кв. 1, с. Павлівка, Краснокутський р-н, 62013, код ЄДРПОУ 34236832) на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Б.Хмельницького,4 м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) 8683,50 грн. судового збору за подання позовної заяви та 13025,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного підприємства "Світлана" (вул. Дзержинського, буд. 3П, с. Мурафа, Краснокутський р-н., 62021, код ЄДРПОУ 25178041) на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Б.Хмельницького,4 м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) 6202,50 грн. судового збору за подання позовної заяви та 9303,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАРІУС-2007 (вул. 8 Березня, 36, с. Пархомівка, Краснокутський р-н., 62013, код ЄДРПОУ 35248186) на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Б.Хмельницького,4 м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 02910108) 31012,50 судового збору за подання позовної заяви та 46518,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.08.2023.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна

Суддя О.В. Шевель


Дата ухвалення рішення	25.07.2023
Оприлюднено	07.08.2023
Номер документу	112643958
Судочинство	Господарське

Крестьянінов Олексій Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 25.07.2023 по справі 922/230/22СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/230/22

Постанова від 25.07.2023

Постанова
від 25.07.2023 по справі 922/230/22
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД