Ухвала

від 07.06.2023 по справі 758/14152/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/14152/19

Категорія 35

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», Комунального підприємства «Нивки Подільського району міста Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» та КП «Нивки Подільського району міста Києва» звернулися до Подільського районного суду міста Києва із вказаним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначивши, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 та користуються послугами, що надаються/надавалися позивачами.

Відповідачі не виконували своїх зобов`язань щодо оплати наданих їм позивачами послуг, а саме не в повному обсязі та несвоєчасно сплачували квартирну плату та плату за надані житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим у них утворилась заборгованість перед обома позивачами:

- перед КП «Нивки Подільського району міста Києва» - за період з 01.09.2010 по 01.03.2015 у загальному розмірі 26 900,60 грн., із яких: сума основної заборгованості - 17 862,05 грн.; інфляційні нарахування - 7 543,06 грн.; 3% річних - 1 495,49 грн.;

- перед КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» - за період з 01.04.2015 по 01.08.2019 у загальному розмірі 12 244,65 грн., із яких: сума основної заборгованості - 10 174,61 грн.; інфляційні нарахування - 1 523,20 грн.; 3% річних - 546,84 грн.

З огляду на наведене, позивачі просили стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь вказані розміри заборгованості відповідно, а також стягнути понесені ними витрати по сплаті судового збору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 головуючим суддею у справі було визначено ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 31.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 справу було передано у провадження судді Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 07.05.2021 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.06.2021 представником позивачів подано до суду позовну заяву у новій редакції, в якій зазначено, що на підставі договору довічного утримання від 12.08.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , останній набув право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим до нього також перейшли обов`язки щодо оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг.

Із зазначених підстав представником позивачів 14.05.2021 також було подано до суду клопотання про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості співвідповідача.

05.08.2021 до електронну адресу суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву від ОСОБА_4 , в яких останній просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вказуючи на те, що обидва відповідачі померли: ОСОБА_2 - 19.08.2016, а ОСОБА_1 - 16.09.2020. Крім того, він вказує на пропуск позивачами строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з 2010 по 2019 роки. Щодо вимог позивачів, пред`явлених до нього, то ОСОБА_4 вважає такі вимоги безпідставними та необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні, зазначаючи, що право власності на квартиру він набув лише 12.08.2020, на підставі договору довічного утримання. При цьому він не є спадкоємцем померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та не має жодного відношення до їх зобов`язальних правовідносин. Так, 02.06.2021 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» уклала із ним договір №15/49/2710044273 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яким не передбачено для нього жодних зобов`язань щодо погашення боргів попередніх власників. Крім того, відповідно до умов договору довічного утримання з 12.08.2020 він є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 .

06.08.2021 аналогічні письмові заперечення ОСОБА_4 надійшли до суду засобами поштового зв`язку.

Ухвалою суду від 11.08.2021 явку представника позивачів до суду визнано обов`язковою.

07.10.2021 до суду надійшло письмове клопотання ОСОБА_4 , у якому останній просить закрити провадження у справі щодо відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відмовити у задоволенні пред`явлених до нього позовних вимог, з підстав, аналогічних тим, що наведені у його попередніх письмових запереченнях.

Ухвалою суду від 23.02.2022 провадження у справі було зупинено до вирішення питання щодо залучення до участі у справі правонаступників померлих відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з ухвалою суду від 12.09.2022 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 16.11.2022 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у Київського державного нотаріального архіву інформацію щодо заведення спадкових справ до майна померлих ОСОБА_1 та ОСОБА_2

28.12.2022 на виконання вказаної ухвали до суду завідувачем Київського державного нотаріального архіву надано письмову відповідь №3430/01-21 від 13.12.2022, у якій зазначено, що відповідно до даних Спадкового реєстру спадкові справи до майна ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводились.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, від представника позивачів до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Зі змісту поданої заяви також вбачається, що представник просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_4 , який набув право власності на квартиру на підставі договору довічного утримання з 12.08.2020, у якому, зокрема, передбачено, що обов`язок оплати за комунальні та інші послуги покладаються на ОСОБА_4 .

З огляду на наведене, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи письмові заперечення та клопотання ОСОБА_4 , суд визнав за можливе проводити судовий розгляд за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1 до 01.05.2015 надавалися КП «Нивки Подільського району міста Києва», а з 01.05.2015 надаються КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».

КП «Нивки Подільського району міста Києва» створене на підставі рішення Подільської районної у місті Києві ради №240 від 07.12.2007 «Про удосконалення структури управління житловим господарством Подільського району» та відповідно до п.4.2. Статуту виконує комплекс послуг із забезпечення функціонування житлового та нежилого нерухомого майна (поточне обслуговування та ремонт, контроль системи опалення та кондиціювання, прибирання та загальний догляд за приміщеннями тощо), а також забезпечує надання інших житлово-комунальних послуг на умовах і в порядку, встановлених чинним законодавством України.

КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» створене на підставі рішення Київської міської ради №270/270 від 09.10.2014 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва».

Відповідно до п.2.2. Статуту предметом діяльності вказаного підприємства є:

- утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому законом порядку;

- надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконання договорів у встановленому порядку.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, врегульовані положеннями ЦК України, ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №45 від 24.01.2006 «Про внесення змін до постанови Кабміну від 08.10.1992 №572», власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовані права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором. Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а його обов`язком - оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є стягнення на користь позивачів заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за адресою АДРЕСА_1 , а саме:

- на користь КП «Нивки Подільського району міста Києва» - за період з 01.09.2010 по 01.03.2015 у загальному розмірі 26 900,60 грн.;

- на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» - за період з 01.04.2015 по 01.08.2019 у загальному розмірі 12 244,65 грн.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Як встановлено судом, позивачами першочергово було пред`явлено позовні вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були співвласниками квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В ході судового розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, а ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим тим же органом державної реєстрації.

Разом із цим, з`ясовано, що 12.08.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баранець А.М. та зареєстрований в реєстрі за №224.

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 передала належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_4 , а останній зобов`язався за відповідну плату повністю утримувати ОСОБА_1 , забезпечувати її харчуванням, медикаментами та належним медичним обслуговуванням, необхідною допомогою, оплачувати комунальні послуги та зберігати в її безоплатному користуванні і вказану квартиру довічно.

З огляду на встановлені обставини 14.06.2021 представником позивачів було подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_4 .

Разом із цим, як вбачається зі змісту поданого клопотання, яке міститься в матеріалах справи, у ньому лише міститься посилання представника позивачів на те, що ОСОБА_4 набув право власності на 1/3 частину квартири на підставі договору довічного утримання від 12.08.2020 та до нього на підставі такого договору перейшов обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг.

Водночас, жодних конкретних позовних вимог щодо ОСОБА_4 вказане клопотання не містить, підстав звернення до суду із позовними вимогами саме до ОСОБА_4 , а також обґрунтування в чому саме полягає порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи законних інтересів позивачів з боку ОСОБА_4 , у ньому не зазначено.

При цьому, судом враховується, що 14.06.2021 представником позивачів також було подано до суду позовну заяву у новій редакції, в якій зазначено про факт набуття ОСОБА_4 права власності на 1/3 частину квартири, що належала ОСОБА_1 , однак, як вбачається зі змісту прохальної частини такої позовної заяви, усі позовні вимоги позивачами фактично пред`явлено до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, відповідно до уточнених позовних вимог позивачі просять стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- на користь КП «Нивки Подільського району міста Києва» - заборгованість за спожиті послуги за період з 01.09.2010 по 01.03.2015 у загальному розмірі 26 900,60 грн., із яких: сума основної заборгованості - 17 862,05 грн.; інфляційні нарахування - 7 543,06 грн.; 3% річних - 1 495,49 грн.;

- на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» - заборгованість за спожиті послуги за період з 01.04.2015 по 01.08.2019 у загальному розмірі 12 244,65 грн., із яких: сума основної заборгованості - 10 174,61 грн.; інфляційні нарахування - 1 523,20 грн.; 3% річних - 546,84 грн.

У поданій же до суду заяві про розгляд справи без участі сторони від 07.06.2023 представник позивачів просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_4 як нового власника квартири з 12.08.2020.

Разом із цим, яку саме суму заборгованості, за який період (із наведенням відповідних розрахунків сум, пред`явлених до стягнення) позивачі просять стягнути з ОСОБА_4 , є незрозумілим.

Матеріали справи не містять належного обґрунтування вимог позивачів до ОСОБА_4 , як і не містять доказів на підтвердження таких обставин, зі змісту заяв та клопотань представників позивачів є незрозумілими правові підстави для звернення їх позовними вимогами до ОСОБА_4 .

При цьому, суд звертає увагу на те, що договір довічного утримання від 12.08.2020, на який посилалися представники позивачів як на підставу своїх вимог до ОСОБА_4 , не містить жодних умов щодо обов`язків ОСОБА_4 відповідати за зобов`язаннями попередніх власників квартири.

Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За змістом статей 46 та 47 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Виходячи зі змісту наведених статей, стороною у справі може бути лише особа, яка має цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність.

Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у день її смерті.

Як було з`ясовано судом, відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відповідач ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З огляду на зміст позовних вимог, предмет та підстави позову, судом вирішувалося питання щодо можливості залучення до участі у даній справі правонаступників відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Проте, як вбачається із листа Київського державного нотаріального архіву №3430/01-21 від 13.12.2022, згідно з даними Спадкового реєстру спадкові справи до майна ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводились.

Крім того, як встановлено судом зі змісту вищезазначеного договору довічного утримання від 12.08.2020, на момент його укладення ОСОБА_1 була одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 , оскільки 1/3 частина квартири належала їй на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д. 26.12.2000 за реєстровим №4945 та зареєстрованого в Київському міському БТІ та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 29.12.2000 за реєстровим №887, дублікат якого видано Київським державним нотаріальним архівом 06.08.2020 за реєстровим №1-167, а 2/3 частини - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баранець А.М. 06.08.2020 за реєстровим №219 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.08.2020 за реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна: 2140509780000, номер запису про право власності: 37651596.

Таким чином, судом встановлено, що спадкоємців до майна померлих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 немає, а підстави для залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_4 відсутні.

Підсумовуючи все вищенаведене, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, вони не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки позивачами не надано доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення позовних вимог як щодо ОСОБА_4 , так і на обґрунтування інших обставин.

Разом із цим, приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 померла після відкриття провадження у справі, а відповідач ОСОБА_2 помер до відкриття провадження у справі, однак така обставина була встановлена судом в ході судового розгляду, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

При цьому суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.04.2021 у справі №200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19), у якому зазначено наступне: «ЦПК України не містить норм, які б передбачали можливість здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 37 ЦПК України 2004 року можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб».

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 247, 255, 258-261, 263, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», Комунального підприємства «Нивки Подільського району міста Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО. О. Ковбасюк