Вирок

від 07.08.2023 по справі 136/2232/21

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/2232/21

провадження №1-кп/136/60/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021025060000176 від 11.11.2021, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Котюжинці, Калинівського району, Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта професійно-технічна, одруженої, інвалід ІІІ групи, непрацюючої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

зі сторони обвинувачення

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

зі сторони захисту

обвинуваченої ОСОБА_3

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

інших учасників кримінального провадження

потерпілої ОСОБА_9 ,

представника потерпілої ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИВ:

09.11.2021 о 13:00 год., ОСОБА_9 , яка є власником домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , разом з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 вийшли на територію її земельної ділянки, яка межує з сусідньою земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 , для встановлення межових знаків між ними.

У цей час, ОСОБА_3 дізнавшись про те, що без її участі встановлюються межові знаки між їх земельними ділянками, прийшла на місце події, де між нею та ОСОБА_9 виник черговий конфлікт щодо невірного встановлення межових знаків.

У подальшому, ОСОБА_3 , на ґрунті раптово виниклого умислу на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , умисно штовхнула останню двома руками в область спини, внаслідок чого ОСОБА_9 впала на землю.

Після чого ОСОБА_3 , не зупиняючись на досягнутому, діючи умисно, з метою спричинення шкоди здоров`ю ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та передбачаючи можливі суспільно-небезпечні наслідки, за допомогою дерев`яної палиці нанесла більше трьох ударів (точну кількість органом досудового розслідування не встановлено) в область рук, спини та тулуба ОСОБА_9 .

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 спричинила потерпілій ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді синців на задній поверхні грудної клітки зліва, в ділянці лівого плечового суглобу, на лівому та правому плечах, на правому стегні, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Такі умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України не визнала, просила суд її виправдати. У судовому засіданні під час допиту заперечувала заподіяння нею потерпілій будь-яких тілесних ушкоджень, про які йдеться у обвинувальному акті. Суду показала, що 09.11.2021 близько 13:00 години вона знаходилась у власному будинку, куди зайшов її чоловік ОСОБА_12 і повідомив, що сусідка ОСОБА_9 з якимось чоловіком встановлює на городі «фонарі», після чого вона побігла на город, де побачила ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , остання сказала, що йде за кілками, тому вона залишилась із ОСОБА_11 на одинці та запитала чому він прийшов на її земельну ділянку, на що останній відповів, що має встановити межові знаки на прохання ОСОБА_9 . Після цього повернулась ОСОБА_9 з оберемком кілків, вона спотикнулась за виступи зрізаних нею ж насаджень із дерев але не впала, за метрів 5 розсипала кілки, які вона несла. ОСОБА_9 стала забивати одного із кілків за метрів 3 від її межі, що її, ОСОБА_3 , обурило, оскільки меж земельних ділянок вона не погоджувала з нею, тому вона почала витягати того кілка, у цей час ОСОБА_13 «обухом» (мовою оригіналу) сокири вдарила її по руці, а вона в свою чергу почала її обзивати нецензурною лайкою, вона її не била. ОСОБА_9 вела себе зухвало, тоді вона, ОСОБА_3 , викинула сокиру, яку принесла ОСОБА_9 , а та їй тикала «бумажку голубого кольору», як з`ясувалось то був державний акт на землю виданий на ім`я ОСОБА_9 , у подальшому витягла з кармана телефон та стоячи знімала все на камеру. Після цього підійшла її мати ОСОБА_14 , яка звернулась до ОСОБА_9 та сказала: - «подиви яка, вдарила по руці та ще й знімає на телефон». Після того вона, ОСОБА_3 , почала розкидати кілки по земельній ділянці, а ОСОБА_13 кинула їй той голубий папірець та пішла у «дирку» (пройом у її заборі), звідки продовжувала знімати на телефон та казала віддай мені сокиру. Вона, ОСОБА_3 , перекинула їй сокиру та покинула місце, де відбувся інцидент і пішла в аптеку. Вважає, що постраждалою є саме вона, ОСОБА_3 , а відео, що надане потерпілою до матеріалів кримінального провадження є змонтоване.

Також суду повідомила, що ОСОБА_9 з 2019 року почала проживати по сусідству з ними за адресою АДРЕСА_2 , та з того часу постійно шкодила їх сім`ї. Вона, ОСОБА_3 , неодноразово звертались до поліції з різних інцидентів, тому у них склались сталі неприязні відносини із потерпілою не один рік.

На запитання прокурора та захисника обвинувачена ОСОБА_3 повідомила, що під час дізнання, у тому числі проведення слідчого експерименту, вона була вимушена давати неправдиві покази, так як дільничний інспектор ОСОБА_15 , попередив, що застосування сокири може розцінюватись як погроза вбивством, за що передбачено суворіше покарання, Жодних заяв до компетентних органів з даного приводу у продовж якого тривало досудове розслідування та судове провадження, навіть після призначення їй захисника судом, про що останньому вона повідомляла, нею не ініціювались, оскільки вона була не обізнана із правом оскаржити дії поліції та наразі такого наміру не має. Разом з цим вона не погодилась на запропонований дізнавачем та прокурором спрощений розгляд кримінального провадження за її відсутності аби доводити свою невинуватість в суді.

Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні суду показала, що з метою встановлення межових знаків між земельними ділянками, що належить їй та обвинуваченій вона звернулась за фахового допомогою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 та 09.11.2021 вони з ним вийшли на територію її земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою, що належить ОСОБА_3 , для встановлення межових знаків відповідно до її державного акту. Вона, ОСОБА_9 , взяла кілочки для відбиття меж та сокиру, які несла у обох руках. У цей час до них підійшла ОСОБА_3 та між ними виник черговий конфлікт щодо межових знаків. ОСОБА_3 вихопила з її рук одного кілочка та сокиру, решта кілочків посипались на землю, після чого ОСОБА_16 почала наносити їй удари по одному разу по руках з ліва та права, а тоді коли вона обернулась на голос ОСОБА_11 , який просив припинити ОСОБА_3 вказані дії, ОСОБА_3 штовхнула її, а вона не втрималась та впала на землю, після чого ОСОБА_3 продовжувала завдавати удари їй по спині, точну кількість яких вона не пам`ятає. Після чого вона піднялась та пішла до свого подвір`я, у подальшому викликала працівників поліції. Встановити кількість завданих ОСОБА_3 їй ударів експерту не представилось за можливе з тих обставин, що на експертизу вона поїхала десь на третій день, коли синяки злились у суцільне пляму. Пробачення ОСОБА_3 у неї не просила, між ними склались неприязні стосунки, які мають місце досить тривалий час з приводу меж належних кожному із них земельних ділянок. Також суду пояснила, що заподіяними протиправними діями ОСОБА_17 їй завдано майнової та моральної шкоди, яку вона оцінює у 50 000 грн., оскільки їй було заподіяно фізичних та душевних страждань, вона хворіє на гіпертонічну хворобу, яка наразі загострилась, має постійний душевний неспокій та тривогу, які пов`язані також із неминучістю повторення подібних протиправних дій зі сторони обвинуваченої стосовно неї, тому саме такий розмір відшкодування зможе компенсувати їй страждання.

Представник потерпілої ОСОБА_10 вказав, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України щодо заподіяння потерпілій ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень знайшла своє підтвердження в ході досудового розслідування та судового провадження зібраними та безпосередньо дослідженими доказами, незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї винуватості, відтак вона має нести відповідальність передбачену законом, при призначенні покарання поклався на розсуд суду. Просив задовольнити цивільний позов у повному обсязі та стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої моральну та матеріальну шкоду у розмірі 50 000 грн., яка зможе компенсувати завдану потерпілій шкоду, а також витрати на правову допомогу, у фіксованому розмірі 15 000 грн., що визначено було у Договорі про правову допомогу.

Свідок ОСОБА_18 , повідомила, що обвинувачена приходиться їй рідною дочкою, у зв`язку із чим суд роз`яснив їй положення ст.63 Конституції України, та остання вивила бажання давати покази. Свідок суду показала, що із ОСОБА_3 вони проживають в одному житловому будинку, за адресою АДРЕСА_1 , що має різні входи. 09.11.2021 десь в обідню пору доби, перебуваючи біля домогосподарства вона почула як її дочка ОСОБА_3 закричала, що привернуло її увагу, розвернувшись, вона за метрів 15-20, побачила на городі людей, а підійшовши ближче побачила дочку ОСОБА_3 , сусідку ОСОБА_9 , в руках якої був оберемок патиків та сокира, а біля них невідомий їй чоловік із великим патиком у метрів три. Вона побачила, що ОСОБА_9 вдарила її дочку по руці держаком сокири, після того ОСОБА_3 витягла колишка, а сокиру закинула в бур`ян, як конкретно ОСОБА_9 била її дочку вона не бачила, лише бачила ушкоджену праву руку дочки. Після цього незнайомий чоловік десь подівся. Далі ОСОБА_9 витягнула із кишені «голубу бумагу» та в іншій руці тримала телефон, яким фотографувала. Стверджувала, що її дочка ОСОБА_3 не била ОСОБА_9 . Також суду пояснила, що у ході досудового розслідування кримінального провадження у неї відбирав пояснення дізнавач в лікарні, стан її здоров`я був важкий, після оперативного втручання із «наркозом», що писав дізнавач у протоколі допиту їй не відомо, а в силу стану здоров`я перечитати написані дізнавачем покази вона не мала здоров`я.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що є Фізичною особою-підприємцем та надає послуги щодо встановлення межових знаків фізичним та юридичним особам. Підтвердив, що до нього зверталась ОСОБА_9 з метою надання їй таких послуг, це було в осінню пору доби, дати та часу він не пам`ятає, оскільки це було більш як два роки тому, будь - яких обставин події не пам`ятає. В силу послуг, які він надає, сусіди неодноразово сваряться, мають місце конфліктні ситуації, тому він не приділяє великої уваги таким інцидентам. Те, що він показував ОСОБА_9 , де слід забивати кілочки, як граничні точки меж між земельними ділянками відповідно до правовстановлюючого документу потерпілої може стверджувати, чим це люди роблять його не цікавить, роботу він виконав. Припинив надавати послуги після того як побачив, що ОСОБА_9 почала знімати його на камеру мобільного телефону, оскільки дозволу на це він їй не давав, хто кого там бив він уваги не приділяв, одразу покинув земельну ділянку.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що він являється чоловіком обвинуваченої, суд роз`яснив йому положення ст.63 Конституції України, та останній вивив бажання давати покази. Свідок суду показав, що коли відбувалась подія він не пам`ятає, оскільки пройшов значний проміжок часу. Того дня він порався по господарству на подвір`ї житлового будинку та побачив як по їх городі ходила сусідка ОСОБА_9 з невідомим йому чоловіком, у якого була велика палиця, про що він повідомив дружині ОСОБА_3 , яка перебувала у будинку, сказавши, - «що мають ставити якогось стовпа на городі». Пізніше дружина показала руку, яка була синя та повідомила, що її побила ОСОБА_9 . Обставин інциденту, який є предметом судового розгляду не бачив, зі слів дружини била ОСОБА_9 та вона є постраждалою, а не потерпіла.

Свідок ОСОБА_19 , суду показав, що він працює лікарем Іллінецької центральної районної лікарні, на підставі ст.65 КПК України, у зв`язку з виконанням професійних обов`язків внаслідок чого йому стало відомо інформацію про хворобу та медичне обстеження свідка ОСОБА_20 відмовився давати покази про відомості, які становлять лікарську таємницю. Повідомив, що обвинувачена ОСОБА_3 йому знайома, оскільки лікував її матір ОСОБА_18 , підтвердив, що мало місце оперативне втручання хворої, не пам`ятає чи давав він дозвіл працівникам поліції на допит його пацієнтки, при цьому, зазначив, що за його відсутності чи на вихідний день такий дозвіл надається черговим лікарем, що можливо й відбулось у даному випадку.

Свідок ОСОБА_21 , суду показала, що вона приходиться близькою родичкою потерпілої ОСОБА_9 , а саме братовою, з якою підтримують теплі родинні стосунки, з обвинуваченою ОСОБА_3 є сусідами, з якою вони перебувають більше як 10 років у неприязних відносинах з приводу меж їх земельних ділянок. Конкретно дати та часу не пам`ятає, однак стверджувала, що була весна, було тепло, вона поралась на городі чула крики зі сторони домогосподарства, де проживає ОСОБА_3 направлені в сторону ОСОБА_9 , як та викрикувала, що «вб`ю, зарубаю», тоді чоловік, мати та дочка обвинуваченої ламали обмостку біля хати ОСОБА_9 , щоб хтось когось бив не бачила, але бачила ОСОБА_3 із палкою, подія відбувалась десь за 20-30 метрів в полі її зору. ОСОБА_9 тоді вона не бачила. Це був єдиний випадок коли ОСОБА_3 бігала із палкою по городі, інших інцидентів таких не пам`ятає та інших людей там вона не бачила. Про те, що ОСОБА_3 заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_9 , їй стало відомо зі слів родички ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_22 , суду показав, що як дізнавач проводив досудове розслідування даного кримінального провадження, в ході якого відбирав пояснення у свідка ОСОБА_18 у Іллінецькій центральній лікарні, після того як йому лікар надав офіційно дозвіл. Який то був лікар чи лікуючий чи черговий не знає, йому дозволили спілкуватись із свідком. Зайшовши до палати, він запитав у ОСОБА_20 чи за станом здоров`я вона спроможна надавати покази, на що остання погодилась та наполягала, тоді вони почали спілкуватись. Пізніше зайшов лікар та пояснив, що пацієнту бажано відпочивати, однак ОСОБА_18 наполягала, що це стосується її дочки, тому вона буде давати покази, вони оформили це протоколом, в якому свідок особисто розписалась, запевнивши, що їй все зрозуміло. ОСОБА_18 у той день давала вільно покази, він лише записував, з протоколом вона ознайомлювалась, зауважень доповнень у неї не було. Змісту показів він, ОСОБА_22 , не пам`ятає але те, що свідок стверджувала, що бачила як її дочка ОСОБА_3 наносились тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_9 підтверджує.

Крім показань учасників кримінального провадження та свідків, в ході судового розгляду судом було безпосередньо досліджено наступні письмові докази надані стороною обвинувачення:

-Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021025060000176 від 11.11.2021 (а.к.п. 43 Том №2), відповідно до якого 11.11.2021 за заявою ОСОБА_9 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, про те, що 09.11.2021 близько 13:00 години по АДРЕСА_2 , під час раптово виниклого конфлікту з сусідкою ОСОБА_3 остання нанесла тілесні ушкодження заявнику;

-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 11.11.2021 (а.к.п. 44 Том №2), відповідно до якого ОСОБА_9 було попереджено про кримінальну відповідальність, яка повідомила, що 09.11.2021 близько 13:00 години в АДРЕСА_2 , ОСОБА_23 під час конфлікту спричинила їй, ОСОБА_13 тілесні ушкодження (а.с. 44, 45);

-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 11.11.2021 (а.к.п..48 Том №2), відповідно до якого ОСОБА_9 повідомила, що 09.11.2021 їй було умисно завдано тілесних ушкоджень сусідкою ОСОБА_3 , яку обурив той факт, що вона із ОСОБА_11 встановлювали межі на її земельній ділянці. Тілесні ушкодження їй було завдано дерев`яною палицею, внаслідок чого на тілі залишились синці. Крім цього, ОСОБА_3 ображала її нецензурною лайкою. До повідомлення долучено відеозапис на СD-R диску наданий потерпілою;

-вказаний СD-R диск був безпосередньо переглянутий в ході судового розгляду даного кримінального провадження (а.к.п. 49 Том №2), з якого встановлено, що в об`єктив камери попало як ОСОБА_9 бере лист паперу голубого кольору - державний акт, потім сокиру у праву руку та рухається у напрямку, де чути голоси людей. ОСОБА_9 промовляє: «ОСОБА_3, ОСОБА_3 ти раніше побила мені обмостку», на що ОСОБА_3 відповіла: «Побила, бо ти поскладала на моєму городі шифер, тут не буде нічого навіть обмостки. Вийди звідси, вийди бо я тебе вкончу». Як видно далі, попавши в об`єктив видно - ОСОБА_3 із свідком ОСОБА_11 . Коли ОСОБА_9 підійшла ближче, свідок ОСОБА_11 сказав: «ОСОБА_3, припини!» далі: - ОСОБА_11 каже: - «все я йду» та пішов. У подальшому зі сторони ОСОБА_3 лунають нецензурні слова в адресу ОСОБА_9 , чути слова погроз - «я тебе вб`ю, вийди, вийди я тобі кажу». Далі хаотичні рухи та вид камери знизу в об`єктиві якої видно ОСОБА_3 , яка стоїть та в лівій руці ОСОБА_3 видно дерев`яну палицю, а у правій руці сокира, та рухи палицею, крик та лайка, після чого змінюється ракурс камери, ОСОБА_9 іде та проходить у пройом (забору) домогосподарства, при цьому каже, що «ОСОБА_3, ОСОБА_3, у мене є ж державний акт на землю», чути звуки як падає палиця об цементне покриття, а на вимогу ОСОБА_9 до ОСОБА_3 повернути сокиру, остання продовжує лаяти та погрожувати, каже - «точно зарубаю», після чого звук як вдарається сокира об цементове покриття та відео закінчується;

-державний акт на право власності виданий на ім`я ОСОБА_9 на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_2 (а.к.п.47 Том №2), кадастровий номер земельної ділянки - 0522210100:01:001:0679, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

-протокол огляду речей і документів від 12.11.2021 (а.к.п.50 Том №2), в якому зазначено про огляд компакт-диску СD-R долученого потерпілою з наявним файлом за №1636622662 тривалістю в 3 хв. 44 сек.

-постанова про визнання оглянутих предметів документом та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 12.11.2021 (а.к.п.51 Том №2), відповідно до якої компакт-диск СD-R наданий ОСОБА_9 долучений до матеріалів цього кримінального провадження;

-висновок експерта за №1091 складений експертом ОСОБА_24 від 12.11.2021 (а.с. 52), відповідно до якого констатовано, що у ОСОБА_9 були виявлені тілесні ушкодження, а саме: синці на задній поверхні грудної клітки зліва, в ділянці лівого плечового суглобу, на лівому та правому плечах, на правому стегні, в ділянці лівого колінного суглобу. Вказані ушкодження у ОСОБА_9 належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від травматичної дії (удару) тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи від 09.11.2021;

-заява потерпілої ОСОБА_9 про згоду на проведення слідчого експерименту за її участі (а.к.п.53 Том №2);

-протокол проведення слідчого експерименту від 23.11.2021 складений старшим дізнавачем СД ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_22 в м. Липовець по вул. Докучаєва, 4, розпочато дію о 15:04 год. закінчено 15:25 год., за участю потерпілої ОСОБА_9 , (а.к.п. 54-56 Том №2), фіксація здійснювалась технічними засобами за допомогою відеокамери Panasonic HC-V260. Встановлено, що погодні умови та обстановка є максимально наближені до тих які були 09.11.2021. У ході слідчого експерименту ОСОБА_9 спочатку розповіла, а тоді показала як ОСОБА_3 заподіювала їй, після того як остання її штовхнула, тілесні ушкодження дерев`яною палицею в область лівого плеча та верхньої лівої частини спини, лівої руки та правої руки, правої ноги, що було зафіксовано шляхом безперервного відеозапису на відеокамеру Panasonic. Зауважень та доповнень не надходило.

-Відеозапис із диску СD-R, яким фіксувалась слідча дія у вигляді слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_9 (а.к.п. 56 Том №2), був переглянутий у ході судового розгляду кримінального провадження, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_9 вказала на місце, де відбувалась подія, показала, де підозрювана ОСОБА_3 її штовхнула та вона впала, як спричинила їй тілесні ушкодження, де взяла ОСОБА_3 дерев`яну палицю та нею наносила удари в область лівого плеча та верхньої лівої частини спини, лівої руки та правої руки, правої ноги, та відтворила механізм нанесення ударів;

-заява ОСОБА_3 про надання добровільної згоди на проведення слідчого експерименту за її участі у даному кримінальному провадженні за адресою: між домогосподарствами та земельними ділянками в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а.к.п.58 Том №2);

-протокол проведення слідчого експерименту від 26.11.2021 складений старшим дізнавачем СД ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_22 в м. Липовець по вул. Шевченка, 28, за участю підозрюваної ОСОБА_3 , розпочато о 13:51 год. закінчено о 14:22 год. (а.к.п. 58-60 Том №2), відповідно до якого підозрюваній роз`яснено її права та обов`язки відповідно до вимог ч.3, 4, 5, 6, 7 ст.42 КПК України, про що проставлено її підпис, фіксація здійснювалась технічними засобами за допомогою відеокамери Panasonic HC-V260. Було встановлено, що погодні умови та обстановка є максимально наближені до тих які були 09.11.2021. У ході слідчого експерименту підозрювана ОСОБА_3 повідомила та показала, як відбувались події, що мали місце 09.11.2021. ОСОБА_3 показала як вона заподіювала тілесні ушкодження ОСОБА_9 , а саме: дерев`яною палицею нанесла два удари по тулубу ОСОБА_9 , що було зафіксовано шляхом безперервного відеозапису на відеокамеру Panasonic. Зауважень та доповнень не надходило від ОСОБА_3 ;

-Відеозапис із диску СD-R, яким фіксувалась слідча дія у вигляді слідчого експерименту за участі підозрюваної ОСОБА_3 (а.к.п. 60 Том №2) та який був переглянутий у ході судового розгляду, відповідно до якого підозрюваній ОСОБА_3 дізнавачем наголошено про те, що їй роз`яснено права та обов`язки, що передбачені нормами КПК України, на що вона вказала: - «їй все зрозуміло та вона несе відповідальність самостійно». У подальшому підозрювана ОСОБА_3 вказала на місце, де відбувалась подія, розказала та показала, як підійшла ОСОБА_9 до них із ОСОБА_11 , як ОСОБА_9 завдала їй удар по руці сокирою, після цього вона витягнула дерев`яну палицю (кілочка), як вона штовхнула ОСОБА_9 , а та впала та знімала з положення лежачи на боку на телефон і як вона, ОСОБА_3 спричинила потерпілій тілесні ушкодження дерев`яною палицею по тулубу та відтворила механізм нанесення ударів, показала як викидала палицю і сокиру.

Стороною захисту в ході судового розгляду кримінального провадження було надано фотокопії документів, а саме:

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021025060000183 від 20.11.2021, відповідно до якого за заявою ОСОБА_3 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України з якої слідує, що 20.11.2021 надійшла письмова заява ОСОБА_3 про те, що 09.11.2021 близько 13:00 години в АДРЕСА_1 , сусідка ОСОБА_9 під час конфлікту спричинила їй тілесні ушкодження;

- Висновок експерта за №117 складений 22.11.2021 експертом ОСОБА_24 (а.к.п. Том №2), відповідно до якого у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження - синець з набряком м`яких тканин на лівій кисті. Вказане ушкодження належить до легких тілесних ушкоджень, виникло від травматичної дії (удару) тупого твердого предмету (предметів), давністю утворення, можливо в строк, вказаний у постанові про призначення експертизи від 09.11.2021;

- ухвала слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 17.03.2023 у справі №136/450/23 (провадження №1-кс/136/119/23), яка знеособлена, якою постанову дізнавача СД ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 09.12.2021 про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12021025060000183 від 20.11.2021 за ч. 1 ст. 125 КК України - скасовано.

Розглянувши дане кримінальне провадження, суд виходить з наступного.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а сам принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України).

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ст. 9 КПК України).

Згідно частини 3 статті 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК.

Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на прокурора (стаття 92 КПК України).

Згідно частини 2 статті 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Частиною першою статті 84 КПК України визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, про що зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».

Заслухавши показання обвинувачуваної, допитавши в судовому засіданні потерпілу, свідків, дослідивши надані стороною обвинувачення докази та зібрані стороною захисту у ході судового провадження, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст. 321 КПК України здійснення сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України підтверджується: показаннями потерпілої; висновком експерта від 12.11.2021 за №1091; відеозаписом із диску СD-R, який наданий потерпілою; протоколом проведення слідчого експерименту від 23.11.2021 в АДРЕСА_2 , за участю потерпілої ОСОБА_9 та відеозаписом вказаної слідчої дії; протоколом проведення слідчого експерименту від 26.11.2021 в АДРЕСА_1 , за участю підозрюваної ОСОБА_3 та відеозаписом вказаної слідчої дії; частково показами свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 .

Оцінюючи показання потерпілої ОСОБА_9 , суд вважає їх правдивими, оскільки вони узгоджуються між собою та з іншими доказами дослідженими в судовому засіданні, зокрема: слідчими експериментами проведеними за участі як потерпілої так і обвинуваченої, відеозаписом наданим потерпілою на підтвердження своєї позиції та вони відповідають фактичним обставинам справи, є допустимими доказами згідно з іншими правилами допустимості доказів. Підстав у потерпілої, яку попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, обмовляти обвинувачену, судом не встановлено. При цьому, суд звертає увагу, що потерпіла у ході судового розгляду показів не змінювала.

Щодо доводів обвинуваченої про недопустимість доказу «СD-R диску» з відеозаписом, який наданий потерпілою та долучений до матеріалів провадження як речовий доказ, суд вважає їх безпідставними, оскільки він наданий стороні кримінального провадження добровільно потерпілою та визнаний постановою про визнання оглянутих предметів документом та приєднаний до матеріалів кримінального провадження, що відповідає процедурі визначеній вимогам КПК України.

Під час відкриття матеріалів кримінального провадження на стадії досудового розслідування, а також під час судового розгляду кримінального провадження стороною захисту походження вказаного відеозапису не оспорювалось, учасники події не заперечували, що на відеозаписі зображені потерпіла, обвинувачена та свідок ОСОБА_11 , а інших клопотань про призначення експертизи відеозапису стороною захисту не ініціювалось в ході судового провадження.

Суд вважає належним та допустимим доказом Протокол слідчого експерименту проведений 26.11.2021 за участі обвинуваченої ОСОБА_3 на недопустимість якого звертала увагу сторона захисту в ході судового розгляду кримінального провадження з тих мотивів, що ОСОБА_3 не було роз`яснено її прав визначених КПК України та не забезпечено право на захист.

На спростування доводів сторони захисту свідчать записи у Протоколі слідчого експерименту від 26.11.2021, де зазначено, що підозрюваній ОСОБА_3 було роз`яснено її права, передбачені ч.3, 4, 5, 6, 7 ст.42 КПК України, у тому числі мати захисника, при цьому жодних заяв та клопотань підозрюваною не ініціювалось, про що свідчить відповідний запис та підпис останньої у процесуальному документі.

Відповідно до безпосередньо дослідженого в судовому засіданні відеозапису, як додатку до протоколу проведення слідчого експерименту від 26.11.2021 з підозрюваною ОСОБА_3 , останній під запис було роз`яснені права та обов`язки та акцентовано увагу чи вони зрозумілі, на що ОСОБА_3 надано ствердні відповіді, заяв та клопотань не було, остання показала та відтворила на місцевості обставини щодо механізму ударів, які вона наносила дерев`яною палицею потерпілій ОСОБА_9 .

Жодних порушень прав обвинуваченої ОСОБА_3 в ході проведення такої слідчої дії судом не встановлено.

Надаючи оцінку протоколу слідчого експерименту за участі обвинуваченої та його фіксації як доказу, суд приймає до увагу позицію викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17), (провадження № 51-6070кмо19).

Суд звертає увагу, що показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК. За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта, за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо. Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності (ст. 23 КПК) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де протокол слідчого експерименту є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 цього Кодексу. Отже, протокол слідчого експерименту після його оцінки судом із точки зору належності, допустимості й достовірності набуває значення судового доказу. Таким чином, відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу слідчого експерименту, які є окремими процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК.

Як вбачається із Протоколу слідчого експерименту проведеного за участю ОСОБА_3 26.11.2021 на місці вчинення проступку, вона не лише розповідала про обставини вчинення кримінального правопорушення, але і продемонструвала, яким чином вона завдавала удари палицею потерпілій ОСОБА_9 , вказану слідчу дію було проведено за її добровільною згодою, отож той факт, що в судовому засіданні ОСОБА_3 змінила свої показання, не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів, який суд вважає належним та допустимим.

Крім того, винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується частково показаннями свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_11 , які підтвердили, що 09.11.2021 біля 13:00 години ОСОБА_3 вийшла на земельну ділянку, де відбувалось встановлення межових знаків за участі ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_11 .

Покази свідка ОСОБА_12 в іншій частині суд не бере до уваги, оскільки він не був очевидцем події, а про обставини події йому відомо лише зі слів підозрюваної, тобто показання даного свідка є показаннями з чужих слів і відповідно до ст. 97 КПК України і не можуть бути допустимими доказами факту чи обставин, на доведення яких вони надані.

Суд не бере до уваги при ухваленні вироку покази свідка ОСОБА_20 , в іншій частині, яка повідомила, що ОСОБА_3 не била ОСОБА_9 , при цьому суд виходить із тих мотивів, що остання є рідною матір`ю обвинуваченої, отож її покази вказують на наявність заінтересованості у вказаного свідка у результатах розгляду даного кримінального провадження та співвідношення показань даного свідка із інтересами обвинуваченої, яка їх надала, виправдування останньої та можливість уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені протиправні дії.

При цьому, суд звертає увагу, що на підтвердження спотворення показів ОСОБА_18 у ході судового розгляду та їх надання на користь підозрюваної вказують покази свідка ОСОБА_22 , який, будучи дізнавачем у цьому кримінальному провадженні, безпосередньо відбирав у неї пояснення у ході дізнання та підтвердив, що остання надаючи пояснення підтверджувала нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . У той час як на спростування вказаних обставин щодо поганого стану здоров`я свідка у момент відібрання показань не надано будь-яких доказів стороною захисту.

Не приймає суд при ухваленні цього вироку на підтвердження винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 покази свідка ОСОБА_25 , оскільки вони суперечать іншим безпосередньо дослідженими судом доказами у їх сукупності, які наведені вище, зокрема в частині дати та обставин події повідомлених нею суду, оскільки розбирання обмостки 09.11.2021 не було предметом інциденту, що мав місце цього дня, а було встановлення межових знаків.

Надаючи оцінку доказам наданим стороною захисту у ході судового розгляду, суд звертає увагу, що Витяг із ЄРДР та Висновок експерта були надані у вигляді фотокопій, жодних чином не засвідчені, а ухвала слідчого судді знеособлена, вказані докази були вручені лише стороні обвинувачення, про що прокурором складено відповідний документ, що долучений до матеріалів кримінального провадження, тоді як такі докази не були вручені потерпілій та її представникові, про що останні підтвердили у ході судового розгляду.

Стаття 290 КПК регламентує порядок відкриття матеріалів іншій стороні та процесуальні наслідки його недотримання.

Частина 5 статті 301 КПК встановлює особливий порядок ознайомлення стороною захисту, потерпілим та його представником з матеріалами дізнання у разі прийняття прокурором рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до частини 13 статті 290 КПК відкриття матеріалів дізнання сторонами кримінального провадження здійснюється в порядку, передбаченому статтями 301 і 314 КПК

Стаття 290 та частина 5 статті 301 КПК співвідносяться між собою як загальна та спеціальна норми.

Таким чином, правозастосувач під час ознайомлення з матеріалами дізнання має керуватися положеннями частини 5 статті 301 КПК, яка передбачає єдину форму ознайомлення - шляхом вручення особі, яка вчинила кримінальний проступок, або її захиснику, потерпілому чи його представнику копій матеріалів дізнання.

Положення статті 290 КПК як загальної норми застосовуються у тих випадках, коли спеціальна норма не регулює окремі питання кримінальної процесуальної діяльності.

Так, на переконання суду, при закінченні дізнання мають застосовуватися положення частини 6 статті 290 КПК щодо надання стороною захисту за запитом прокурора доступу до матеріалів, які знаходяться у її розпорядженні, частини 11 статті 290 КПК щодо відкриття сторонами додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду (що у даному кримінальному провадженні не було дотримано, оскільки не відкриті такі матеріали були потерпілій, що доведено в ході судового розгляду) та частини 12 статті 290 КПК, яка встановлює наслідки невідкриття матеріалів.

Разом з тим, відповідно до постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 року у справі № 588/1199/16 задля розв`язання завдань, визначених ст. 2 КПК України, зміст та форма кримінального провадження, яким відповідно до п.10 ч.1 ст.3 КПК України є досудове розслідування, у тому числі дізнання і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого КК України, повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, визначених вст. 7 КПК України, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність. В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України та положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Тобто зазначена конституційна норма та процесуальна норма, передбачена ст. 17 КПК України, на відміну від ст. 86 КПК України, передбачають неможливість використання недопустимих доказів саме для обґрунтування обвинувачення. Системне тлумачення зазначених норм дає підстави до висновку, що докази не відкриті стороною обвинувачення відповідно до ст. 290 КПК України й визнані на цій підставі недопустимими, не можуть бути покладені в основу його обвинувачення, проте інформація з цих джерел може використовуватись для обґрунтування невинуватості виправданого. Позбавлення сторони захисту такого права призводить до покладення на неї негативних наслідків порушень закону, допущених стороною обвинувачення при отриманні доказів, що виправдовують особу.

Разом із цим, відповідно до ст.ст.86, 99, 100 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Всупереч таким категоричним приписам кримінального процесуального закону перелічені вище надані стороною захисту докази не засвідчені жодним прийнятним чином не є документами, отож не надають їм будь-якого юридичного доказового значення у кримінальному провадженні, навіть інформації, яка у них відображена, відтак суд визнає їх недопустимими доказами, а інформація з цих джерел жодним чином не може використовуватись для обґрунтування невинуватості ОСОБА_3 .

Що стосується тверджень сторони захисту, що саме обвинувачена є постраждалою та що дані обставини слід досліджувати в судовому засіданні, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Ураховуючи зазначені норми, суд вважає, що вказані обставини не підлягають дослідженню в межах даного кримінального провадження та можуть бути предметом іншого кримінального провадження.

Суд зазначає, що під час судового провадження суд, відповідно до вимог ст.349 Кримінального процесуального кодексу України, дослідив докази у тому обсязі, як про це просили учасники судового провадження. Суд не встановив під час розгляду справи грубих порушень положень КПК України органом досудового розслідування, які б потягнули порушення прав та свобод учасників кримінального провадження, що мають інтерес у справі, зокрема стосовно обвинуваченої в частині порушення права на захист, яке їй було забезпечене у ході судового розгляду шляхом призначення захисника з центру безоплатної правової допомоги, при цьому, суд сприяв в реалізації захисником таких своїх прав та доступу до документів отриманих у ході досудового розслідування.

Суд вказує, що особа, яка робить таку заяву на наявність порушення її прав, має повідомити фактичні обставини порушень і надати їм певне підтвердження або, якщо це неможливо з об`єктивних причин, інформацію, яка дасть можливість її перевірити і отримати підтвердження заяви. Хоча на заявника не може покладатися надмірний тягар обґрунтування заяви, однак він має надати інформацію, яка хоча б давала підстави для висновку про те, що мали місце порушення проведення дізнання. За відсутності будь-якої інформації, яка піддається перевірці, відповідні доводи сторони захисту суд вважає неспроможними.

Невизнання вини обвинуваченою ОСОБА_3 , суд розцінює як спосіб ухилитися від кримінальної відповідальності та можливість уникнути справедливого покарання, її твердження надані під час судових засідань, про те, що саме вона є потерпілою від бійки, спростовуються дослідженими та оціненими судом доказами, інших доказів, які б вказували на непричетність обвинуваченої до інкримінованого їй кримінального правопорушення матеріали справи не містять.

Отже, винуватість ОСОБА_3 в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів досліджених безпосередньо в судовому засіданні «поза розумним сумнівом», а її дії вірно кваліфіковано органом дізнання.

Вирішуючи питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, те, що вказане правопорушення класифікується як кримінальний проступок, особу винної, яка раніше не судима, є особою пенсійного віку, інвалід ІІІ групи, одружена, неповнолітніх дітей на утриманні чи інших осіб не має.

Як слідує із довідок КНП «Липовецька міська лікарня» Вінницької області (а.к.п. 63, 64 Том №2), ОСОБА_3 на диспансерному обліку в психіатричному та наркологічному кабінеті не перебуває, за медичною допомогою на протязі останніх трьох років не зверталась.

Згідно Вимоги УІАН ГУНП у Вінницькій області (а.к.п.65 Том №2), ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності раніше не притягувалась.

Відповідно до довідки виданої Липовецькою міською радою 16.11.2021 за №4444 (а.к.п. 66 Том №2), ОСОБА_3 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , заяв та скарг на порушення нею громадського порядку до міської ради не надходило.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчиненого нею кримінального проступку, його наслідки, відсутність обставини, що пом`якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують покарання, позицію потерпілої, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 буде покарання призначене в межах частини статті, за якою інкриміновано її діяння у виді штрафу.

При призначені обвинуваченій ОСОБА_3 такого виду покарання суд приймає до уваги те, що остання є інвалідом ІІІ групи, пенсіонеркою, отож отримує дохід у вигляді пенсійних виплат, з урахуванням викладеного інші альтернативні покарання, що визначені ст.125 ч.1 КК України до ОСОБА_3 не можуть бути застосовані.

Суд доходить переконання, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Відповідно до цивільного позову, потерпіла ОСОБА_9 просила суд стягнути із ОСОБА_3 на її користь у відшкодування моральної та матеріальної шкоди 50 000,00 грн., а також вирішити питання судових витрат понесених нею на професійну правничу допомогу у даному кримінальному провадженні в розмірі 15 000, 00 грн., обґрунтовуючи підставність вимог тим, що кримінальним правопорушенням, яке вчинила ОСОБА_3 , їй, ОСОБА_9 завдано матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування. Крім цього, злочинними діями ОСОБА_3 їй завдано моральної шкоди, яка полягає у сильних душевних хвилюваннях, дискомфорті, який вона відчувала у зв`язку із отриманими травмами, змінами її звичайного способу та ритму життя, необхідність продовження лікування та реабілітації для відновлення здорового функціонування рук та повного зникнення болю в спині та грудях. Після події у ОСОБА_9 з`явилась фобія стосовно зустрічей із ОСОБА_3 , що остання знову може напасти на неї, через що вона відчуває постійну тривогу та моральні страждання, що відображається також на її психічному здоров`ї.

У межах визначеного судом строку обвинуваченою як цивільним відповідачем було надано відзив, відповідно до якого вона просила суд у задоволенні цивільного позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що потерпілою не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин наведених у позовній заяві, зокрема не підтверджено понесених нею витрат на лікування; не доведено наявність сильних душевних хвилювань, оскільки наведені потерпілою у позові симптоми стосуються її віку та не можуть пов`язуватись із кримінальним проступком. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, обвинувачена також заперечувала у їх стягненні з тих міркувань, що правова допомога надавалась адвокатом ОСОБА_10 , тоді як договір укладено потерпілою із АО «Захист у криміналі» в особі голови АО «Захист у криміналі» ОСОБА_10 , який є посадовою особою. При цьому, розмір витрат на професійну правову допомогу у даному кримінальному провадженні є занадто завищений, оскільки практика з вирішення даної категорії справ є сталою, відтак час витрачений адвокатом є завищеним.

Відповідно до відповіді на відзив, що наданий представником потерпілої засобами електронного зв`язку, останній вказав, що потерпіла понесла витрати на придбання медикаментів та пов`язані із зверненням до лікарів, у зв`язку із погіршенням її здоров`я внаслідок даного кримінального правопорушення, в підтвердження чого надав докази, які датовані вереснем 2022 року. Також представник зазначив, що розмір витрат понесених потерпілою на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та виправданим з урахуванням обсягу виконаної роботи, про який узгоджено сторонами у договорі.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішуючи питання щодо майнової шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи наведені норми права та конкретні обставини даної справи, беручи до уваги, що вина обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України доведена, суд вважає, що цивільний позов потерпілої підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Так, на підтвердження матеріальної шкоди потерпілою надано до позову платіжні документи від 14.09.2022, 19.09.2022, 20.09.2022 на придбання ліків у ПП «ПВКП Богдан», ТзОВ «Подорожник Вінниця»; виписку від 20.09.2022 Медичного центру «Альтамедіка» із встановленим попереднім діагнозом: гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, гіпертрофія лівого шлуночку, Дифузний кардіосклероз. Часта суправентрикулярна екстрасистолія. СН 0.ФК0 ризик високий. Вузловий зоб. Аліментарно-конституційне ожиріння І ст.., стабільний. Гіпертонічний криз; платіжні документи Медичного центру «Альтамедіка» щодо надання медичних послуг датовані 20.09.2022.

Разом з цим, суд звертає увагу, що звернення потерпілої до медичних закладів та придбання ліків мало місце майже через рік потому як було вчинено кримінальне правопорушення (09.11.2021 дата вчинення), а встановлений діагноз не пов`язаний з отриманими нею травмами, отож такі витрати виходять за межі періоду лікування, потерпілою не підтверджено необхідність їх застосування лікарем внаслідок отриманих травм (синців), не підтверджено об`єктивний зв`язок між встановленими хворобами та проступком, що мав місце, необхідність їх застосування лікарем внаслідок отриманих травми по збігу значного часу.

З огляду на викладене, суд, з`ясувавши характер отриманих тілесних ушкоджень у потерпілої, її вік, дійшов висновку, що надані докази не підтверджують причинного зв`язку між встановленими хворобами та кримінальним проступком, відтак в цій частині суд відмовляє в задоволенні позову.

Що стосується моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

У п.31 постанови Пленуму ВСУ за № 13 від 2 липня 2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» орієнтовано суди на необхідність керуватися відповідними положеннями ЦК України та роз`ясненнями, що містяться в Постанові Пленуму ВСУ № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Зокрема, у п. 3 вказаної Постанови зазначається: «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

Серед основних обставин, що впливають на розмір компенсації моральної шкоди, зазначена Постанова Пленуму в п.9 та ч.3 ст.23 ЦК України визначають: характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Також враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

За змістом ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої потерпілій була завдана моральна шкода, яка виразилася в перенесених душевних стражданнях та нервовому потрясінні, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, доведено причинний зв`язок між подією та шкодою, її наслідки.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд врахував фізичні та моральні страждання потерпілої, характер дій обвинуваченої, а також конкретні обставини справи.

Так, слід звернути увагу, що обвинувачена не визнає своєї винуватості у вчиненні інкримінованого їй проступку, вину у вчиненні якого було доведено в ході розгляду даного кримінального провадження, не визнає позовні вимоги, що вказує на те, що вона не робить будь-яких висновків та не висловлює жалю за вчинене нею діяння.

Разом з цим, суд вважає за необхідне підкреслити, що наявність між обвинуваченою та потерпілою тривалих неприязних відносин з приводу меж земельних ділянок, про що зазначали вони в ході судового розгляду та підтвердили свідки можуть бути мотивом до вчинення необдуманих та цілеспрямованих дій з обох сторін, у тому числі спонукання як потерпілої так і обвинуваченої до конфлікту, який можливо вирішити у цивілізований спосіб.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує також дані про особу обвинуваченої, а саме те, що на теперішній час вона не працює, є пенсіонеркою, інвалідом ІІІ групи.

Отож з урахуванням викладеного, суд вважає, що сума в розмірі 50 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди є завищеною, тому зважаючи на фізичний біль, спричинений множинними синяками, враховуючи поведінку самої потерпілої, яка свідомо прийняла участь в конфліктній ситуації, суд вважає, що з обвинуваченої необхідно стягнути на користь потерпілої 5000,00 гривень, на відшкодування моральної шкоди, що узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу понесених потерпілою моральних страждань.

Визначаючи розмір такого відшкодування суд враховує, що суду не було надано жодних доказів на підтвердження наявності помітної негативної зміни, загострення її особистісних характерологічних особливостей та поведінкових реакцій, зниження якості її життя, послаблення адаптаційних ресурсів, зміни та погіршення світосприйняття в цілому, що зробило сприйняття життя суб`єктивно неприємним та складним.

На думку суду, такий розмір морального відшкодування є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнала потерпіла, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, тому в задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 120, ч. 1 ст. 124 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, а у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Як слідує із наявного у матеріалах кримінального провадження Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 11.02.2022 укладеного між Адвокатським об`єднанням «Захист у криміналі» в особі голови АО «Захист у криміналі» ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надати правову допомогу, а саме представництво інтересів та захист у кримінальній справі №136/2232/21, підготовку та подання цивільного позову, сторонами визначено фіксовану суму гонорару у розмірі 15 000 грн. та визначено строк дії цього договору до виконання зобов`язань.

Відповідно до розрахунку витрат на правову допомогу (а.к.п. 32 Том №1) витрати на правову допомогу потерпілої ОСОБА_9 визначено у 15000 грн., виконуючи умови договору, адвокат надавав консультації, знайомився із матеріалами кримінального провадження, вивчав судову практику, готував потерпілій цивільний позов, брав участь у судових засіданнях.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 11.02.2022 (а.к.п. 33 Том №1) ОСОБА_9 сплачено витрати на правову допомогу АО «Захист у криміналі».

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).

Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат, понесених потерпілою ОСОБА_9 на оплату допомоги її представника, суд виходить з того, що між потерпілою ОСОБА_9 та Адвокатським об`єднанням «Захист у криміналі» в особі голови АО «Захист у криміналі» ОСОБА_10 було укладено договір про надання правової допомоги, що відповідає приписам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та спростовує доводи сторони захисту, тому суд виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінальної справи, тривалості судового провадження, беручи до уваги фінансовий стан обвинуваченої, яка є пенсіонеркою та отримує виплати, у зв`язку із цим, дійшов висновку, що розумним та справедливим розміром понесених потерпілою витрат на правову допомогу слід вважати витрати на суму 15 000 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченої на користь потерпілої.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 65 КК України, ст. 349, 368, 370, 374, 376, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної кримінальним проступком - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 у відшкодування моральної шкоди 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, потерпілій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1