Постанова

від 31.07.2023 по справі 402/808/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2023 року м. Кропивницький

справа № 402/808/22

провадження № 22-ц/4809/769/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участі секретаря - Гончар В. В.,

учасники справи:

позивач - Голованівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Благовіщенської міської ради,

відповідачі - ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2023 року у складі судді Бондаренка А. А. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2022 року заступник керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Благовіщенської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) та просив:

-визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.12.2019 № 11-10062/14-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;

-визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-6900/14-20-СГ від 27.04.2020 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»;

-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5088, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї;

-зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 3525583600:02:000:5088;

-стягнути з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 9 924 грн.

Позовна заява мотивована тим, що в ході моніторингу земельних ділянок в адміністративних межах Благовіщенської міської ради встановлено, що на території ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5088 площею 2 га.

Вказана земельна ділянка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , який набув право власності на неї шляхом безоплатної приватизації на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 27.04.2020 № 11-6900/14-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Вказаному наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області передував наказ від 23.12.2019 № 11-10062/14-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою».

Набуття ОСОБА_1 права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5088 відбулося з порушеннями законодавчих норм, адже зазначена земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також згідно положень цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності, так як входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.12.2019 № 11-10062/14-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-6900/14-20-СГ від 27.04.2020 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:5088, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Благовіщенської міської ради земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 3525583600:02:000:5088.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 9 924 грн за подачу позову.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 9 924 грн за подачу позову.

Рішення суду мотивоване тим, що спірна земельна ділянка в силу імперативної вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення за фактом розташування на них об`єкта природно-заповідного фонду, які за імперативною вказівкою законодавця не можуть передаватися із комунальної у приватну власність із виникненням у них приватного володільця.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що реєстрація спірної земельної ділянки на праві власності за ОСОБА_1 є порушенням статті 178 ЦК України, статей 43, 44, 58, 59, 83 ЗК України, статей 5, 61 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 3, 7, 9, 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» та статей 1, 2, 32, 33, 33-1 ЗУ «Про охорону культурної спадщини».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ульянівського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Суд першої інстанції послався на рішення № 183 дев`ятої сесії Кіровоградської обласної ради 6 скликання від 19.08.2011 «Про оголошення територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» та графічні дані Публічної кадастровї карти, проте, не звернув уваги, що позивачем не надано розробленого проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду або будь-яких висновків експертизи, відтак, не підтверджено знаходження спірної ділянки в межах земель ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногріський».

Посилання суду першої інстанції на Публічну кадастрову карту України є необґрунтованим, оскільки відповідний шар на ній є інформативним, неточним та неофіційним, оскільки не відображає офіційні відомості Державного земельного кадастру.

Прокурором не було надано, а судом не надавался оцінка питанню чи було допущено відповідачем будь-яких порушень приватизації земельної ділянки та чи були підстави для позбавлення ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку.

Суд першої інстанції задовольнив позов, пред`явлений прокурором в інтересах органу, який не має поноважень щодо розпоряджень землями природо-заповідного фонду, тобто в інтересах неналежного позивача, адже розпорядником такої категорії земель виступає обласна державна адміністрація.

Відзиви на апеляційну скаргу

Від Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2023 року без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу від ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Ляшенко-Гаркуша О. В. підтримали доводи апеляційної скарги, прокурор Мороз В. С. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Представники ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та Благовіщенської міської ради в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-10062/14-19-СГ від 23.12.2019 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» був наданий дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ А.01.03) ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га, в тому числі: пасовища площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3525583600:02:000:5088) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-6900/14-20-СГ від 27.04.2020 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ А.01.03), за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі, на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту)».

Надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі: пасовища площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3525583600:02:000:5088) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

Наказом визначено категорію земель спірної земельної ділянки - сільськогосподарського призначення.

Рішенням № 183 дев`ятої сесії Кіровоградської обласної Ради 6 скликання 19.08.2011 «Про оголошення територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» на території Благовіщенської міської ради створений ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський».

Згідно охоронного зобов`язання № МЗланд73-564 від 17.05.2013, укладеного Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області та Ульяновською РДА органу виконавчої влади ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський» передано під охорону.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5088 входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський».

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5088 належить до земель сільськогосподарського призначення приватної власності та має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю у поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення (стаття 19 ЗК України).

Згідно із статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Відповідно до статті 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має частина перша статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частини друга - четверта статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області № 11-10062/14-19-СГ від 23.12.2019 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» було надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, в тому числі: 2,0000 га - пасовища із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (том 1 а. с. 31).

В подальшому, ФОП ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення змельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ А.01,03), за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту) (том 1 а. с. 140-150).

З копії наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-6900/14-20-СГ від 27.04.2020 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» встановлено, що наказом затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ А.01.03), за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі, на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту)».

Надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі: пасовища площею 2,0000 га, (кадастровий номер 3525583600:02:000:5088) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області. Наказом визначено категорію земель спірної земельної ділянки - сільськогосподарського призначення (том 1 а. с. 32).

Згідно копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 270036098 від 11.08.2021, ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянкуплощею 2,0000 га, (кадастровий номер 3525583600:02:000:5088) шляхом безоплатної приватизації на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 27.04.2020 №11-6900/14-20-СГ (том 1 а. с. 33-34).

Відповідно до копії рішення №183 дев`ятої сесії Кіровоградської обласної Ради 6 скликання від 19.08.2011 «Про оголошення територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» на території Благовіщенської міської ради створений ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський» площею 293,13 га (том 1 а. с. 37-39).

За змістом копії охоронного зобов`язання № МЗланд73-564 від 17.05.2013, Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області передало під охорону Ульяновській районній державній адміністрації заповідний об`єкт - ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський» загальною площею 293,13 га (том 1 а. с. 47-48).

Згідно наданої інформації Голованівській окружній прокуратурі Кіровоградської області Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної військової адміністрації щодо земельних ділянок природно-заповідного фонду, вбачається, що станом на 13 липня 2021 року моніторингом Публічної кадастрової карти України департаментом встановлено, що на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду Кіровоградської області, наявні земельні ділянки, передані у приватну власність (том 1 а. с. 62).

Згідно додатку до вказаного листа вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3525583600:02:000:5088розташована на території ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» (том 1 а. с. 64-67).

За таких обставин, ландшафтний заказник місцевого значення «Кам`яногірський», який був створений 19.08.2011, є об`єктом природно-заповідного фонду.

Ураховуючи імперативні положення статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і статті 43 ЗК України, вказана земля є землями природно-заповідного фонду, перебуває під особливою охороною, щодо неї встановлений спеціальний порядок вилучення (стаття 150 ЗК України), відтворення і використання, а також обмеження щодо її цивільного обороту.

Так, пунктом «в» частини четвертої статті 83 ЗК України визначено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, не можуть передаватись із комунальної у приватну власність.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

З аналізу наданих доказів та встановлених судом обставин вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її передачу у приватну власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Благовіщенської міської ради.

При цьому, передача ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення, призводить до фактичної зміни меж ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський» в частині його зменшення.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач довів належними та допустимими доказами, що земельна ділянка, яка була отримана ОСОБА_1 , площею 2,0000 га, кадастровий номер 3525583600:02:000:5088, знаходиться в межах земель території ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський», які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі у приватну власність.

Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногірський», оскільки може перешкоджати його збереженню в природному стані, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 575/462/21 (провадження № 61-2648св22).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 7681, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Не заслуговують на увагу суду довди апеляційної скарги про те, що позивачем не надано розробленого проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду, з огляду на те, що відсутність розробленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність об`єкту природно-заповідного фонду, межі якого були визначені рішенням органу місцевого самоврядування.

Зокрема у постановах від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11164/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 16 вересня 2022 року у справі № 752/3090/19 Верховний Суд звертав увагу, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що узгоджується із положеннями частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а неналежне оформлення земельної ділянки не змінює її цільового призначення як віднесеної до земель природно-заповідного фонду і не звільняє органи державної влади від обов`язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.

З огляду на те, що позивачем було надано достаньо доказів, що підтверджують факт знаходження спірної земельної ділянки в межах об`єкту природно-заповідного фондувідсутність розробленої документації із землеустрою зі встановленням у натурі меж земельної ділянки природно-заповідного фонду, не може бути безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Необгрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на безпідставне посилання суду першої інстанції на Публічну кадастрову карту України, оскільки публічна кадастрова карта - це інформаційний портал, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру, а її відомості в сукупності з іншими наданими позивачем доказами підтверджують факт знаходження спірної ділянки в межах земель ландшафтного заказника місцевого значення «Кам`яногріський».

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що прокурором не було надано, а судом не надавался оцінка питанню чи було допущено відповідачем будь-яких порушень приватизації земельної ділянки та чи були підстави для позбавлення ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Пре виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» ід 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти -України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним: чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Конституція України (статті 13,14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14,19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Ураховуючи викладене, положення чинного законодавства та установлені судами обставини справи, суд вважає, що набуття відповідачем земельної ділянки у приватну власність є незаконним, а тому наявні підстави для позбавлення ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку.

Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що позов пред`явлений прокурором в інтересах органу, який не має поноважень щодо розпоряджень землями природо-заповідного фонду, а розпорядником земель природно-заповідного фонду є відповідна обласна державна адміністрація, з огляду на таке.

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (від 28.04.2021 № 1423-ІХ), яким внесено відповідні зміни до ст. 122 ЗК України, а також набрали чинності положення п. 24 розділу X Перехідних положень ЗК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно п. 24 розділу X Перехідних положень ЗК України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних,міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою

Після завершення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету.

Об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Частиною 1 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, прокуратура обгрунтовано звернулась з позовом в інтересах держави в особі Благовіщенської міської ради.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 23 березня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07.08.2023.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. І. Чельник