Рішення

від 07.08.2023 по справі 904/2863/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2863/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілтек Груп", м. Київ

до Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрілтек Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" заборгованість у розмірі 180000,00 грн., 3% річних у розмірі 7747,40 грн., збитки від інфляції у розмірі 55778,17 грн. та пеню у розмірі 111692,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №01-08 від 01.08.2019 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, просить в задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що не отримував від позивача проекту договору №01-08 від 01.08.2019 предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення та не підписував його. Відповідач звертає увагу, що поданий позивачем до суду договір №01-08 від 01.08.2019 взагалі не підписаний покупцем та відсутній відтиск печатки останнього, тому відповідач вважає що сторонами такий договір не укладався. Також відповідач вказує, що не отримував від позивача товару та не підписував видаткову накладну №21 від 17.02.2022. Відповідач стверджує, що підпис на видатковій накладній від імені директора Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" вчинено невстановленою особою, відтиск печатки на вказаній накладній також не проставлявся ні директором відповідача, ні іншою посадовою особою. Таким чином, відповідач вважає договір купівлі-продажу продукції неукладеним, а відтак зазначає про відсутність підстави для стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Також відповідачем подане клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи. На розгляд експерта відповідач просить поставити наступні питання:

- чи виконаний підпис на видатковій накладній №21 від 17.02.2022 до договору №01-08 від 01.08.2019 директором Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" Холод Русланом Анатолійовичем або іншою особою?

- чи виконаний рукописний напис на видатковій накладній №21 від 17.02.2022 до договору №01-08 від 01.08.2019 «Директор Р.Холод» директором Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" Холод Русланом Анатолійовичем або іншою особою?

- чи відповідає відтиск печатки Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" на видатковій накладній №21 від 17.02.2022 до договору поставки №01-08 від 01.08.2019 відтиску печатки Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс".

Проведення експертизи відповідач просить доручити Дніпропетровської науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС. Для проведення експертизи просить витребувати у позивача оригінал видаткової накладної №21 від 17.02.2022 до договору поставки №01-08 від 01.08.2019. Оплату послуг експерта відповідач гарантує.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача. Позивач наполягає на тому, що договір сторонами є укладеним. Крім того, позивач посилаючись на ст 640 Цивільного кодексу України вказує, що договір є укладеним з моменту передання товару. Позивач наполягає на тому, що поставив відповідачу товар на підставі видаткової накладної №21 від 17.12.2022, та зауважує про те, що цей товар частково відповідачем оплачений у розмірі 60000,00 грн., що підтверджується доданими до позову виписками по рахунку. При цьому позивач звертає увагу, що часткові оплати проводилися різними платежами протягом року. Стосовно зауважень відповідача про те, що видаткову накладну підписано невстановленою особою позивач зазначає, що можливо підпис на накладній здійснила інша особа, за дорученням директора відповідача, однак нанесений на накладній відтиск печатки свідчить про проведення підприємством господарської операції. Позивач зауважує, що відповідач не зазначав про незаконне вибуття із його володіння печатки, та не надав доказів звернення до відповідних органів про втрату печатки, тому вважає що відповідач приймав участь у здійсненні цієї господарської операції.

Призначення судової експертизи у справі позивач вважає недоцільним, оскільки на об`єктах, які підлягатимуть дослідженню експертами наявна печатка відповідача, що в достатній мірі надає можливість ідентифікувати особу, яка приймала участь у господарській операції. Позивач, з посилання на судову практику, зазначає, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Позивач стверджує, що наявність печатки на видатковій накладній, про втрату якої не заявлено, та здійснення протягом року відповідачем часткових оплат з посиланням на виставлений позивачем рахунок свідчать про здійснення позивачем поставки товару та прийняття його відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору №01-08 від 01.08.2019, обставин поставки товару за видатковою накладною №21 від 17.02.2022, наявність/відсутність прострочки щодо оплати, періоди прострочення оплати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрілтек Груп" зазначає, що 01.08.2019 засобами електронного зв`язку надіслало Приватному підприємству "ЕКГ-Сервіс" проект договору № 01-08 від 01 серпня 2019 року, предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення.

Позивач вказує, що відповідно до п. 1.2 договору найменування, кількість, якість та інші характеристики продукції (товару), її ціна зазначаються в рахунках та видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору. Поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом на умовах EXW склад продавця (згідно з Міжнародними Правилами Інкотермс в редакції 2010 року) (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору датою поставки продукції вважається дата її вручення покупцю. Факт передачі продукції оформлюється актом прийому-передачі продукції та/або видатковою накладною.

Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця в національній валюті України протягом 3-х робочих днів від дати відвантаження (п. 6.1 договору).

Позивач стверджує, що за результатами домовленостей позивач підписав зі свого боку примірник договору, на противагу відповідачем договір не було повернуто в підписаному вигляді.

Позивач вказує, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар (Колесо зубчате), що підтверджується видатковою накладною №21 від 17.02.2022. Дана видаткова накладна містить посилання на договір №01-08 від 01.08.2019 та рахунок на оплату №32 від 17.02.2022.

17.02.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок №32 на суму 240 000, 00 грн.

Позивач зазначає, що вказаний рахунок частково оплачений відповідачем у сумі 60000,00 грн, що підтверджується випискою щодо руху коштів по рахунку з 22.02.2023 по 14.02.2023.

Позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не розрахувався за поставлену продукцію, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 180 000, 00 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Відносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідач зазначає, що не отримував від позивача проекту договору №01-08 від 01.08.2019 предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення та не підписував його. Звертає увагу, що поданий позивачем до суду договір №01-08 від 01.08.2019 взагалі не підписаний покупцем та відсутній відтиск печатки останнього, тому вважає що сторонами такий договір не укладався. Також відповідач вказує, що не отримував від позивача товару та не підписував видаткову накладну №21 від 17.02.2022. Відповідач стверджує, що підпис на видатковій накладній від імені директора Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" вчинено невстановленою особою, відтиск печатки на вказаній накладній також не проставлявся ні директором відповідача, ні іншою посадовою особою. Таким чином, відповідач вважає договір купівлі-продажу продукції неукладеним, поставку товару за видатковою накладною №21 від 17.02.2022 не визнає, стверджує, що підпис на видатковій накладній від імені директора Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" вчинено невстановленою особою, відтиск печатки на вказаній накладній також не проставлявся ні директором відповідача, ні іншою посадовою особою. Відповідач заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи підпису, почерку та відтиску печатки на даній видатковій накладній.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом або необхідні для договорів даного типу, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. За приписами ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі якщо його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні - два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Позивач зазначає, що направив відповідачу проект договору засобами електронного зв`язку, однак відповідач підписаний примірник договору не повернув. Відповідач, в свою чергу стверджує, що проекту договору від позивача не отримував, вважає договір неукладеним.

В матеріалах справи міститься копія видаткової накладної №21 від 17.02.2022 про поставку Товариством з обмеженою відповідальністю "Дрілтек Груп" Приватному підприємству "ЕКГ-Сервіс" товару (колесо зубчате) 1239 03 203-1 на суму 240 000,00 грн.

Відповідач заперечує отримання від позивача вказаного товару, зазначає, що видаткова накладна підписана від імені директора Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" невстановленою особою, рукописний напис "Директор Р.Холод" здійснено невстановленою особою, печатка підприємства ані директором, ані іншою посадовою особою не проставлялася. З даного приваду відповідач заявив клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №32 від 17.02.2022 на суму 240 000,00 грн за товар колесо зубчасте 1239 03 203-1.

Крім того, позивачем до відповіді на відзив долучено зареєстровану податкову накладну №25 від 17.02.2022, у якості доказу на підтвердження поставки Приватному підприємству "ЕКГ-Сервіс" товару (колесо зубчасте 1239.03.203-1).

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові № 922/2115/19 від 03.06.2023 виклав наступний правовий висновок дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Відповідач не надав жодних доказів неприйняття податкової накладної у податковому обліку.

У матеріалах справи міститься виписка про рух коштів по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілтек Груп", які надійшли від Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" з призначенням платежу оплата за колесо зубчасте згідно рахунку №32 від 18.02.2022 та рахунку №32 від 17.02.2022 на загальну суму 60 000,00 грн.

З викладеного слідує, що дії відповідача, зокрема прийняття податкової накладної у податковому обліку, проведення часткової оплати за товар протягом лютого 2022 року лютого 2023 року підтверджують отримання відповідачем товару від позивача.

У відзиві на позов, відповідач ніяким чином не коментує здійснення таких оплат на користь позивача з посилання на рахунок та найменування товару, доказів, які б спростували ці оплати з таким призначенням платежу (листів про зміну призначення платежу, тощо) не надає.

Відповідачем не подано доказів незаконного вибуття печатки, якою скріплено підписання видаткової накладної від 17.02.2022 № 32, з володіння останнього, як і не надано доказів звернення до відповідних органів із заявами про втрату печатки відповідача. При цьому відповідач зазначає про непроставлення печатки директором чи іншою особою, а не про її невідповідність оригіналу. Відповідно до правових позицій Верховного Суду відтиск печатки на первинних документах свідчить про участь особи у здійснені господарської операції (такі правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16 та від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17).

Отже, своїми діями сторони засвідчили свою волю на укладення договору поставки товару у спрощений спосіб, а саме шляхом підписання видаткової накладної. Факт поставки підтверджується також прийняттям відповідачем податкової накладної у податковому обліку та проведенням часткової оплати за цей товар.

Частиною 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд не вбачає підстав для призначення почеркознавчої та технічної експертизи у справі оскільки факт поставки товару підтверджується іншими доказами.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

У даному аспекті суд зазначає, що наявність доказів у справі (видаткова накладна, наявність оплат, проведених відповідачем з посиланням на рахунок позивача, зареєстрована податкова накладна), є більш вірогідним для висновку що поставка товару відбулася, ніж про відсутність такої поставки.

Оскільки суд дійшов висновку про вчинення сторонами дій, які підтверджують поставку на підставі видаткової накладної №21 від 17.02.2022, тому не вбачає підстав для призначення судової експертизи. Суд звертає увагу, що призначення судової експертизи лише призведе до затягування розгляду справи, а відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи що товар поставлено 17.02.2022, відповідно з урахуванням ст.692 та ст.538 Цивільного кодексу України строк оплати товару настав у день поставки - 17.02.2022.

Доказів оплати товару у розмірі 180000,00 грн відповідач не надав, доказів, наведених позивачем, не спростував.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням суд доходить висновку, що надані позивачем докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем є більш вірогідними порівняно з доказами наданими відповідачем.

Враховуючи, що строк оплати за товар настав, розрахунок суми боргу позивачем здійснено правильно, тому вимога про стягнення основного боргу у розмірі 180 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 111 692,26 грн, 3% річних у розмірі 7747, 40 грн та збитки від інфляції у розмірі 55 778,17 грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З викладеного слідує, що пеня це договірна санкція (розмір та база нарахування мають бути погоджені у договорі).

Оскільки в матеріалах справи відсутній підписаний договір у якому сторонами погоджені розмір та база нарахування пені, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних та збитків від інфляції у заявлені позивачем періоди судом виявлено допущення позивачем арифметичних помилок, пов`язаних у тому числі з заокругленнями, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 7592,86 грн., вимога про стягнення збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 55656,92 грн.

За викладеного з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 180 000,00 грн. основний борг, 7592,86 грн. 3% річних та 55 656,92 грн. збитки від інфляції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3648,75 грн.

Оскільки позивачем при зверненні із позовом до суду надмірно сплачений судовий збір у розмірі 0,01 грн. (1,5 відсотків від заявленої суми 355217,83 грн. становить 5328,27 грн.), то судовий збір у розмірі 0,01 грн. може бути повернутий з державного бюджету за клопотання позивача. На час прийняття рішення клопотання про повернення судового збору від позивача не надходило, що не позбавляє останнього права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілтек Груп" до Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ЕКГ-Сервіс" (50056, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкр Сонячний, буд. 32, кв. 33, ідентифікаційний код 35230032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрілтек Груп" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус В, офіс 707, ідентифікаційний код 41979141) основний борг у розмірі 180 000,00 грн (сто вісімдесят тисяч грн 00 коп), 3% річних у розмірі 7592,86 грн. (сім тисяч п`ятсот дев`яносто дві грн 86 коп), збитки від інфляції у розмірі 55 656,92 грн (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят шість грн 92 коп), та судовий збір у розмірі 3648,75 грн (три тисячі шістсот сорок вісім грн 75 коп).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.08.2023

Суддя О.М. Крижний