Ухвала

від 10.07.2023 по справі 910/18443/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.07.2023Справа № 910/18443/19За скаргою ОСОБА_1

на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Колодяжний В.Є.

Представники учасників провадження: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/18443/19 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 затверджено звіт керуючої реалізацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; дію мораторію припинено; звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, а саме від подальшого виконання грошових вимог кредиторів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" з грошовими вимогами на суму 777 026 549,96 грн., з яких 4 204,00 грн.- судовий збір, 65 135 390,42 грн. - основна заборгованість, 711 886 944,84 грн. - штрафні санкції; Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 4"з грошовими вимогами на суму 12 013,95 грн., з яких 4 204,00 грн.- судовий збір, 7 809,95 грн. - основна заборгованість; вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню; завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; провадження у справі № 910/18443/19 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 закрито.

До Господарського суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до поданої скарги, скаржник просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що полягає у безпідставному не винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №35028982 на підставі п.5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/18443/19;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження №35028982 на підставі п.5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/18443/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2023 розгляд скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України призначити у судовому засіданні на 10.07.2023.

06.07.2023 до Господарського суду міста Києва від представника Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли письмові пояснення на скаргу ОСОБА_1 та копія матеріалів виконавчого провадження №35028982.

У судове засідання, призначене на 10.07.2023, з`явився ОСОБА_1 та його представник, надали пояснення стосовно поданої скарги та просили суд її задовольнити.

Представник Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання 10.07.2023 з`явився, просив суд залити скаргу ОСОБА_1 без розгляду або відмовити в її задоволенні.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду скарги були належним чином повідомленні.

Згідно з частиною 2 статті 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подану скаргу ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339 ГПК України).

Підстави та порядок закриття виконавчого провадження встановлені статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Як наголошував скаржник, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 затверджено звіт керуючої реалізацією у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; дію мораторію припинено; звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, а саме від подальшого виконання грошових вимог кредиторів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" з грошовими вимогами на суму 777 026 549,96 грн., з яких 4 204,00 грн.- судовий збір, 65 135 390,42 грн. - основна заборгованість, 711 886 944,84 грн. - штрафні санкції; Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 4"з грошовими вимогами на суму 12 013,95 грн., з яких 4 204,00 грн.- судовий збір, 7 809,95 грн. - основна заборгованість; вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню; завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; провадження у справі № 910/18443/19 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 закрито.

У той же час на виконанні у Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 35028982 з примусового виконання виконавчого листа від 10.10.2012 у справі № 2-1883/2011.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.06.2012 у справі № 2-1883/11 позовні вимоги АТ "Родовід Банк" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 044 315 дол. США 61 цент, що за курсом НБУ станом на 05.12.2011 р. становить 192 111 677 (сто дев`яносто два мільйона сто одинадцять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 28 коп. та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На виконання вказаного рішення суду у справі № 2-1883/11 видано виконавчий лист від 10.10.2012.

Разом із цим, 21.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про закриття виконавчого провадження № 35028982 на підставі статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", що передбачає закінчення виконавчого провадження в разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У відповідь на дану заяву Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 19.04.2023 № 48005/42458-33-23/20.1 зауважив, що статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, а тому у зв`язку з чим підстави для закриття виконавчого провадження відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" 1. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника; 19-1) якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди; 19-2) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/18443/19 фізичну особу ОСОБА_1 звільнено від боргів, а саме від подальшого виконання грошових вимог кредиторів, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс", який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», з грошовими вимогами на суму 777 026 549,96 грн. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 432 ЦПК України та частинами 1, 2 статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

З огляду на викладене, суд зауважує, що визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, здійснюється за заявою стягувача або боржника, тобто є наслідком реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів визнання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 21.06.2012 у справі № 2-1883/2011 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «Родовід Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс".

Таким чином, у Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були відсутні правові підстави для закриття виконавчого провадження № 35028982 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 10.10.2012 у справі № № 2-1883/2011 на підставі частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд зауважує, що відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом тощо.

З огляду на наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність скаржником протиправної бездіяльності Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по не винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження №35028982 на підставі ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/18443/19.

Ураховуючи викладене, також відсутні правові підстави для зобов`язання Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження №35028982 на підставі ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі №910/18443/19.

Крім того, суд зазначає, що скарга ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця, що надійшло до Господарського суду міста Києва 04.05.2023, за своїм змістом є аналогічною скарзі, що надійшла до суду 01.05.2023, яка станом на даний час розглянуте. Враховуючи наведене, господарський суд залишає без розгляду повторну скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №910/18443/19.

Керуючись статтями 232-235, 240, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

2. Залишити без розгляду повторну скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №910/18443/19, що надійшла до Господарського суду міста Києва 04.05.2023.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до положень статей 254-257 протягом десяти днів з дня її підписання до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 07.08.2023

Суддя А.В. Яковенко