Рішення

від 01.08.2023 по справі 910/6275/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2023Справа № 910/6275/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-3" (03115, місто Київ, вулиця Михайла Котельникова, буд. 23; ідентифікаційний код 05432796)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Буд" (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, 9, кімната 414; ідентифікаційний код: 30382397)

про стягнення 6 982, 51 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-3" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Буд" про стягнення заборгованості у сумі 6 982, 51 грн, з яких: основний борг - 3 780, 00 грн., пеня - 458, 29 грн, 3% річних - 477, 29 грн, інфляційні втрати - 2 266, 64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на технічне обслуговування ліфтів № 63/13 від 01.07.2013 та додаткової угоди № 1 до підрядного договору на технічне обслуговування ліфтів № 63/13 від 31.01.2015, в частині виконання своїх грошових зобов`язань у відповідача й утворилася заборгованість.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У поданому відповідачем відзиві останній заперечує щодо задоволення позову, вказуючи, що вартість ТО ліфтів за червень 2020 року ним була оплачена 21.07.2020 (квитанція AT КБ "ПриватБанк" від 21.07.2020 № 0017767630221).

Крім того, відповідач відзначає, що ним також було двічі сплачено за березень 2020 року згідно платіжної інструкції № 749 від 03.04.2020 на суму 630,00 грн та квитанції AT КБ "ПриватБанк" від 21.07.2020 № 0017767662181 на суму 630, 00 грн.

У зв`язку з чим, на переконання відповідача в нього відсутня заборгованість за червень 2020 pоку, а у зв`язку із подвійною оплатою за березень 2020 pоку, можна зменшити заборгованість за один місяць (грудень) 2018 року.

Відтак, відповідач зазначає наявність заборгованості в сумі 2 520, 00 грн, тобто, за чотири місяці, згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № 8067 від 31.07.2018; № 8315 від 31.08.2018; № 8644 від 30.09.2018 та № 8987 від 31.10.2018.

Крім того, відповідача просить суд застосувати до вимог позивача про стягнення суми основного боргу та пені наслідки пропуску строку позовної давності.

Також, відповідач просить суд зменшити суду інфляційної складової боргу до 100, 00 грн.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

23.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи

06.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.07.2013 між Дочірнім підприємством "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-3" та Товариством з обмеженою відповідальністю"Аксепт-Буд" укладено договір № 63/13 на технічне обслуговування ліфтів замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання щодо організації та виконання робіт з часткового № 1 технічного обслуговування ліфтів (надалі - ТО ліфтів) на об`єктах замовника відповідно до додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору, а замовник у свою чергу, зобов`язувався приймати та своєчасно оплачувати виконані роботи.

Відповідно до п. 2.1. договору, щомісячна вартість ТО ліфтів за договором складає 1 913, 06 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 318, 84 грн.

Положеннями п. 5.4. договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником щомісячно протягом 10-ти робочих днів після підписання актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, але не пізніше десятого числа наступного місяця.

Згідно п. 6.1. договору, у разі порушення строку оплати за виконані роботи, вказаного в п. 5.4. Договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Стягнення штрафних санкцій здійснюється на підставі чинного законодавства України (п. 6.4. договору).

Розрахунок визначеної вартості ТО ліфтів також наведений в додатку № 1 до договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до підрядного договору № 63/13 на технічне обслуговування ліфтів від 31.01.2015, щомісячна вартість робіт з ТО ліфта за договором стала складати 630, 00 грн.

Позивач вказує, що станом на звернення до суду з даним позовом за відповідачем рахується дебіторська заборгованість в розмірі 3 780, 00 грн, яка виникла у зв`язку з частковою не оплатою вартості ТО ліфтів за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2018 року та за червень 2020 року, шо підтверджується двосторонніми актами здачі-приймання робіт (наданих послуг).

В той час, відповідач вказує, що вартість ТО ліфтів за червень 2020 року ним була оплачена 21.07.2020 (квитанція AT КБ "ПриватБанк" від 21.07.2020 № 0017767630221).

Крім того, відповідач відзначає, що ним також було двічі сплачено за березень 2020 року згідно платіжної інструкції № 749 від 03.04.2020 на суму 630,00 грн та квитанції AT КБ "ПриватБанк" від 21.07.2020 № 0017767662181 на суму 630, 00 грн.

У зв`язку з чим, на переконання відповідача в нього відсутня заборгованість за червень 2020 pоку, а у зв`язку із подвійною оплатою за березень 2020 pоку, можна зменшити заборгованість за один місяць (грудень) 2018 року.

У свою чергу, суд вказує, що означені обставини й підлягають встановленню або ж спростуванню в ході розгляду даної справи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 63/13 від 01.07.2013, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частинами 2, 3 ст. 875 Цивільного кодексу України встановлено, що договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Нормами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч.1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджуєтьсь виконання позивачем робіт (надання послуг) технічного обслуговування ліфтів на суму 3 780, 00 грн, а саме актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 8067 від 31.07.2018 на суму 630, 00 грн, № 8315 від 31.08.2018 на суму 630, 00 грн, № 8644 від 09.09.2018 на суму 630, 00 грн, № 8987 від 31.10.2018 на суму 630, 00 грн, № 9639 від 31.12.2018 на суму 630, 00 грн, № 1752 від 30.06.2020 на суму 630, 00 грн.

Вказані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані сторонами та скріплені відтисками печаток товариств без будь-яких зауважень до ціни та якості наданих послуг.

Зважаючи на те, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8067 від 31.07.2018, № 8315 від 31.08.2018, № 8644 від 30.09.2018, № 8987 від 31.10.2018, № 9639 від 31.12.2018 були підписані у зазначені в них дати, отже роботи повинні були бути оплачені замовником не пізніше кожного десятого числа наступного місяця.

Отже, граничний строк сплати грошових коштів по наступним актам здачі-приймання робіт (надання послуг):

№ 8067 від 31.07.2018 настав 10.08.2018;

№ 8315 від 31.08.2018 настав 10.09.2018;

№ 8644 від 30.09.2018 настав 10.10.2018;

№ 8987 від 31.10.2018 настав 10.11.2018;

№ 9639 від 31.12.2018 настав 10.01.2019;

№ 1752 від 30.06.2020 настав 10.07.2020.

Більш того, відповідачем також не заперечується факту надання позивачем у вказані періоди послуг технічного обслуговування ліфтів на суму 3 780, 00 грн.

В той час, як про це вказує відповідач та що у свою чергу встановлено судом та не було спростовано позивачем, 21.07.2020 ТОВ "Аксепт-Буд" було здійснено оплату рахунку № 6095 від 01.06.2020 згідно квитанції AT КБ "ПриватБанк" від 21.07.2020 № 0017767630221) на суму 630,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем також двічі було сплачено за березень 2020 року згідно платіжної інструкції 749 від 03.04.2020 на суму 630,00 грн. та квитанції АТ КБ "ПриватБанк" від 21.07.2020 № 0017767662181 на суму 630, 00 грн.

У зв`язку з чим, суд вважає можливим оплату згідно квитанції АТ КБ "ПриватБанк" від 21.07.2020 № 017767662181 врахувати як погашення заборгованості за грудень 2018.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення до суду з даним позовом у відповідача була наявна заборгованість 2 520, 00 грн.

Наявність заборгованості в сумі 2 520, 00 грн, тобто, за чотири місяці, згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № 8067 від 31.07.2018; № 8315 від 31.08.2018; № 8644 від 30.09.2018 та № 8987 від 31.10.2018 відповідачем не заперечується.

Частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати наданих позивачем послуг з технічного обслуговування ліфтів на відповідно не представив суду докази здійснення повної оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 63/13 від 01.07.2013 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Що стосується здійснених позивачем нарахувань пені - 458, 29 грн, 3% річних - 477, 29 грн та інфляційних втрат - 2 266, 64 грн, то суд вказує наступне.

В п. 6.1. договору стотони погодили, що у разі порушення строку оплати за виконані роботи, вказаного в п. 5.4. Договору, замовник сплачує підряднику пеню у разі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Стягнення штрафних санкцій здійснюється на підставі чинного законодавства України (п. 6.4. договору).

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Що стосується нарахування позивачем пені, то як було встановлено судом вище, відповідачем було здійснено оплату рахунку № 6095 від 01.06.2020 - 21.07.2020, у зв`язку з чим, правомірним дня нарахування пені є період з 11.07.2020 по 20.07.2020 (виходячи із суми 630, 00 грн) пеня становить - 99, 40 грн.

Що стосується нарахування 3% річних та інфляційних втрат, то оскільки судом було встановлено, що відповідачем було здійснено оплату рахунку № 6095 від 01.06.2020 - 21.07.2020 та повторну оплату, яку було здійснено за березень 2020 згідно квитанції АТ КБ "ПриватБанк" від 21.07.2020 № 017767662181 судом було враховано, як погашення заборгованості за грудень 2018 року, то за таких обставин, означені нарахування необхідно здійснювати в наступні періодами виходячи із суми 630, 00 грн.

11.08.2018 по 17.04.2023: 3% річних - 88, 55 грн, інфляційні втрати - 416, 17 грн,

11.09.2018 по 17.04.2023: 3% річних - 86, 94 грн, інфляційні втрати - 416, 17 грн,

11.10.2018 по 17.04.2023: 3% річних - 85,39 грн, інфляційні втрати - 396, 67 грн,

11.11.2018 по 17.04.2023: 3% річних - 83, 78 грн, інфляційні втрати - 379, 50 грн,

11.01.2019 по 20.07.2020: 3% річних - 28, 81 грн, інфляційні втрати - 34, 72 грн,

11.07.2020 по 20.07.2020: 3% річних - 0, 52 грн, інфляційних втрат - дефляція.

Таким чином, за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 373, 99 грн - 3% річних та 1 643, 23 грн - інфляційних втрат.

В той час, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача в частині зменшення інфляційної складової боргу до 100, 00 грн, з огляду на наступне.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Відтак, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Що ж стосується заявленого відповідачем клопотання про застосування до вимог позивача про стягнення як основного боргу так й пені наслідків сплину позовної давності, то суд не вбачає підстав для застосування таких наслідків, з огляду на наступне.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання, які взяли сторони на себе при укладенні договору, повинні виконуватися належним чином та відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - не строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК У країни).

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Разом з тим, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного Кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину.

У свою сергу, постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 за № 1423) дія карантину на території України продовжена до 30 квітня 2023 року.

Таким чином, оскільки, позивач звернувся до суду з позовом 19.04.2023 (штемпель про відправлення), то за таких обставин, ним не було пропущено ні загальний, ні спеціальний строк позовної давності на звернення з позовом про стягнення основного боргу та пені, адже, такий строк був продовжений в силу Закону на строк дії карантину.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з технічного обслуговування ліфтів, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог здійснивши власні розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2 520, 00 грн - основного боргу, 99, 40 грн - пені, 373, 99 грн - 3% річних та 1 643, 23 грн - інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-3" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Буд" (03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, 9, кімната 414; ідентифікаційний код: 30382397) на користь Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-3" (03115, місто Київ, вулиця Михайла Котельникова, буд. 23; ідентифікаційний код 05432796) заборгованість в сумі 2 520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) грн 00 коп., пеню в сумі 99 (дев`яносто дев`ять) грн 40 коп., 3% річних в сумі 373 (триста сімдесят три) грн 99 коп., інфляційні втрати в сумі 1 643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн 23 коп. та судовий збір в сумі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят два) грн 26 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 01.08.2023 (після виходу з відпустки).

Суддя Дмитро БАРАНОВ