Рішення

від 07.08.2023 по справі 910/6462/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2023Справа № 910/6462/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Інвеста Фінанс Груп" (03057, місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, будинок 6; ідентифікаційний код: 38577959)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкстарс" (04119, місто Київ, вулиця Хохлових Сім`ї, буд. 15; ідентифікаційний код: 44598332)

про стягнення 64 015, 36 грн,

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство "Інвеста Фінанс Груп" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкстарс" про стягнення заборгованості в сумі 64 015, 36 грн, з яких заборгованість з оплати суборендної плати становить 55 246, 24 грн, заборгованість з компенсації комунальних послуг - 8 769, 12 грн, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором суборенди № КРО/ІФГ/СО-111/ЛС від 31.01.2022, в частині здійснення оплати своїх грошових зобов`язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним на виконання умов договору були виставлені відповідачу рахунки на оплату приміщення на загальну суму 64 015, 36 грн, з урахуванням ПДВ 20%, зокрема:

- суборенда приміщення за лютий 2022 року у розмірі 17 125, 24 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 83 від 31.01.2022;

- послуги суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, водопостачання, водовідведення, опалення приміщення, по розподілу природного газу, експлуатаційних витрат) за лютий 2022 року у розмірі 6 654, 28 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 178 від 28.02.2022;

- суборенда приміщення за березень 2022 року у розмірі 17 125, 24 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 169 від 22.02.2022;

- послуги суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, опалення приміщення, по розподілу природного газу, експлуатаційних витрат) за березень 2022 року у розмірі 1 067,86 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 247 від 31.03.2022;

- суборенда приміщення за квітень 2022 року у розмірі 17 591, 04 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 279 від 26.04.2022;

- послуги суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, водопостачання, водовідведення, експлуатаційних витрат) за квітень 2022 року у розмірі 868, 28 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 333 від 30.04.2022;

- суборенда приміщення за період з 01.05.2022 року по 06.05.2022 у розмірі 3 404, 72 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 318 від 03.05.2022;

- послуги суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, водопостачання, водовідведення, експлуатаційних витрат) за травень 2022 року у розмірі 178,70 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 405 від 31.05.2022.

В той час, відповідачем в порушення договірних зобов`язань не було здійснено оплати суборенди приміщення та послуг суборенди, у зв`язку з чим, в останнього й утворилась заборгованість.

У відповіді на відзив позивач відзначає, що:

- доводи відповідача стосовно того, що йому не було передано приміщення у користування відповідно до договору є безпідставними та не підтверджуються належними та допустимими доказами;

- твердження відповідача щодо відсутності права позивача укладати договори суборенди ґрунтуються на особистих припущеннях.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У поданому відповідачем відзиві останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи:

- що жодної діяльності в об`єкті суборенди він ніколи не проводив, своїх речей чи обладнання до офісу не завозив, фактичного доступу до офісу не мав. У зв`язку з тим, що об`єкт оренди був зайнятий колишнім орендарем та блокувався позивачем, відповідач фактично не змін реалізувати своє право на користування офісом. В порушення умов договору, позивач не забезпечив відповідачу доступу до об`єкта суборенди. Тоді, як позивач усно повідомив відповідачу, що питання виїзду колишнього суборендаря найближчим часом вирішить і за цей час не буде нараховувати оренду плату, у зв`язку з чим, відповідач погодився чекати, а позивач не надсилав відповідачу рахунки на оплату орендної плати, акти приймання-передачі наданих послуг та не розривав договір з підстав невнесення гарантійного платежу. Жодних претензій чи вимог відповідачу від позивача не надходило.

- про відсутність доказів щодо відправлення відповідачу рахунків на оплату послуг оренди та комунальних послуг;

- про відсутність доказів, які підтверджують право орендаря на укладення договору суборенди.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач відзначає, що позивач, помилково ототожнюючи дві компанії (відповідача та ТОВ "Будівельна компанія "Екстра -Інвест"), як одне ціле, безпідставно вважаючи, що майно ТОВ "Будівельна компанія "Екстра -Інвест" є власністю відповідача - застосування оперативно-господарських санкцій у вигляді пломбування об`єкта оренди, тим самим штучно створив умови, що перешкоджають відповідачу отримати доступ до орендованого ним приміщення.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

19.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

29.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

07.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

31.01.2022 між Приватним підприємством "Інвеста Фінанс Груп" (далі - орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінкстарс" (далі - суборендар) укладено договір суборенди № КРО/ІФГ/СО-111/ЛС за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових 15, для використання за цільовим призначенням, всі характеристики приміщення визначені у додатку 1 до договору "Комерційні умови" (далі - додаток 1), а саме - нежитлове приміщення на 1 поверсі № 111 загальною площею 55,92 м2, а саме: площа офісу № 111 - 46,6 м2; площа ПЗК для доступу до офісу № 111 - 9,32 м2 (п. 1.1. договору).

Факт передачі приміщення у користування суборендарю підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 02.02.2022.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що за користування приміщенням суборендар зобов`язаний щомісяця, шляхом передплати, сплачувати на користь орендаря суборендну плату, яка погоджується сторонами у додатку 1 до цього договору. Суборендна плата не включає в себе компенсацію за забезпечення приміщення та приміщень загального користування (далі за текстом - ПЗК) комунальними послугами.

Згідно п. 5 додатку 1 до договору передбачено, що за користування приміщенням Суборендар зобов`язаний сплачувати на користь орендаря щомісячну суборендну плату, яка складає суму грошових коштів в українській гривні з урахуванням ПДВ 20%, яка еквівалентна:

з 01.02.2022 по 30.04.2022 - 601,21 долару США за офіційним курсом НБУ станом на дату виставлення рахунку орендарем;

з 01.05.2022 - 671,04 долару США за офіційним курсом НБУ станом на дату виставлення рахунку орендарем.

Відповідно до п. 2.5. договору платежі, передбачені цим договором і додатками до нього, сплачуються суборендарем:

- суборендна плата та інші платежі, окрім відшкодування вартості комунальних послуг, у кожному окремому випадку, не пізніше 25-го числа кожного календарного місяця за наступний календарний місяць;

- відшкодування вартості спожитих суборендарем комунальних послуг у приміщенні та ПЗК та інші витрати орендаря, пов`язані з забезпеченням приміщення та ПЗК комунальними послугами (у тому числі, але не виключно експлуатаційні витрати орендаря на утримання, профілактичний огляд і поточний ремонт мереж електропостачання) сплачуються суборендарем у кожному окремому випадку не пізніше 5-го числа поточного місяця за попередній календарний місяць.

У випадку відсутності рахунків орендаря відповідного поточного місяця, суборендар зобов`язаний самостійно звернутися до орендаря з метою їх отримання і сплати у строк, визначений договором. У разі будь-якої затримки у наданні орендарем рахунку на оплату, така затримка не може бути підставою для його несплати суборендарем (у такому разі підставою для сплати є цей договір).

Згідно пп. 4.1.2 договору суборендар зобов`язується своєчасно сплачувати суборендну плату інші платежі, передбачені договором, у визначених порядку та розмірах та незалежно від результатів своєї господарської діяльності.

Позивач вказує, що у суборендаря наявні невиконані перед орендарем грошові зобов`язання в частині сплати, зокрема:

- суборенда приміщення за лютий 2022 року у розмірі 17 125, 24 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 83 від 31.01.2022;

- послуги суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, водопостачання, водовідведення, опалення приміщення, по розподілу природного газу, експлуатаційних витрат) за лютий 2022 року у розмірі 6 654, 28 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 178 від 28.02.2022;

- суборенда приміщення за березень 2022 року у розмірі 17 125, 24 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 169 від 22.02.2022;

- послуги суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, опалення приміщення, по розподілу природного газу, експлуатаційних витрат) за березень 2022 року у розмірі 1 067,86 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 247 від 31.03.2022;

- суборенда приміщення за квітень 2022 року у розмірі 17 591, 04 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 279 від 26.04.2022;

- послуги суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, водопостачання, водовідведення, експлуатаційних витрат) за квітень 2022 року у розмірі 868, 28 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 333 від 30.04.2022;

- суборенда приміщення за період з 01.05.2022 року по 06.05.2022 у розмірі 3 404, 72 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 318 від 03.05.2022;

- послуги суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, водопостачання, водовідведення, експлуатаційних витрат) за травень 2022 року у розмірі 178, 70 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 405 від 31.05.2022.

Станом на 28.03.2023 суборендар не виконав зобов`язання за договором, за яким сума заборгованості з оплати суборендної плати та компенсації за комунальні послуги відповідача становить 64 015, 36 грн, з урахуванням ПДВ 20% з яких: 55 246, 24 грн - заборгованість з оплати суборендної плати; 8 769, 12 грн - заборгованість з компенсації комунальних послуг.

Натомість, відповідач вказує, що жодної діяльності в об`єкті суборенди він ніколи не проводив, своїх речей чи обладнання до офісу не завозив, фактичного доступу до офісу не мав. У зв`язку з тим, що об`єкт оренди був зайнятий колишнім орендарем та блокувався позивачем, відповідач фактично не змін реалізувати своє право на користування офісом. В порушення умов договору, позивач не забезпечив відповідачу доступу до об`єкта суборенди. Тоді, як позивач усно повідомив відповідачу, що питання виїзду колишнього суборендаря найближчим часом вирішить і за цей час не буде нараховувати оренду плату, у зв`язку з чим, відповідач погодився чекати, а позивач не надсилав відповідачу рахунки на оплату орендної плати, акти приймання-передачі наданих послуг та не розривав договір з підстав невнесення гарантійного платежу. Жодних претензій чи вимог відповідачу від позивача не надходило.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Так, в ході розгляду даної справи, судом встановлено, що 01.01.2021 між позивачем та ТОВ "Кронос 1991", як власником нежитлових приміщень у майновому комплексі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 15, було укладено договір оренди № КР0/0-21/ІФГ, витяг з якого на акт приймання-приймання передачі до цього договору, позивачем було додано до відповіді на відзив.

01.01.2021 ТОВ "Кронос 1991" у листі № 010121 надало ПП "Інвеста Фінанс Груп" право передавати орендовану площу у суборенду на строк дії договору оренди № КР0/0-21/ІФГ від 01.01.2021.

Відповідно до п. 7.2. договору оренди № КР0/0-21/ІФГ від 01.01.2021, цей договір укладається терміном до 30.11.2023, а в частині зобов`язань до їх повного виконання.

Як було встановлено судом вище, 31.01.2022 між ПП "Інвеста Фінанс Груп" (далі - орендар) та ТОВ "Лінкстарс" (далі - суборендар) укладено договір суборенди № КРО/ІФГ/СО-111/ЛС за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових 15, для використання за цільовим призначенням, всі характеристики приміщення визначені у додатку 1 до договору "Комерційні умови" (далі - додаток 1), а саме - нежитлове приміщення на 1 поверсі № 111 загальною площею 55,92 м2, а саме: площа офісу № 111 - 46,6 м2; площа ПЗК для доступу до офісу № 111 - 9,32 м2.

Разом з тим, відповідно до п. 5. додатку 1 до договору передбачено, що за користування приміщенням, суборендар зобов`язаний сплачувати на користь орендаря щомісячну суборендну плату, яка складає суму грошових коштів в українській гривні з урахуванням ПДВ 20%, яка еквівалентна: з 01.02.2022 по 30.04.2022 - 601, 21 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на дату виставлення рахунку орендарем.

Тобто, на час підписання договору та додатків до нього, було встановлено місячну суборендну плату на період, який починається з лютого 2022 року.

З вказаними умовами відповідач погодився та заперечень не мав, що підтверджується відповідним підписом та печаткою у додатку 1 до договору.

Факт передачі приміщення у користування суборендарю підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 02.02.2022.

Відповідно до п. 2 акту, приміщення, яке передається у користування суборендарю, ним оглянуте та перебуває у справному стані, придатному для використання відповідно до мети суборенди - використання в якості ділового офісу. Сторони свідчать, що суборендарю відомі всі особливості приміщення.

Згідно п. 3 акту, орендар та суборендар підтверджують, що в приміщенні відсутні недоліки, які б перешкоджали його використанню відповідно до мети суборенди, у тому числі приховані.

В п. 4 акту, передбачено, що суборендар претензій до орендаря немає.

Суд вказує, що даний акт підписаний сторонами, чиї підписи скріплено печатками товариств, що в свою чергу підтверджує факт передачі позивачем нежитлових приміщень в оренду у належному стані та відповідно прийняття його відповідачем, а відтак в останнього виник обов`язок здійснювати оплату за дане приміщення, а саме, згідно п. 2.5. та пп. 4.1.2 договору.

В той час, судом відхиляються твердження відповідача стосовно того, що він не проводив діяльності в об`єкті суборенди, оскільки, не мав доступу до офісу, адже, в матеріалах справи відсутні жодні звернення/претензії до орендаря щодо усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням. Також, суд вказує, що в матеріалах справи відсутні й листи/вимоги до орендаря щодо дострокового розірвання договору суборенди № КРО/ІФГ/СО-111/ЛС від 31.01.2022 у зв`язку з неможливістю отримання фактичного доступу до приміщення чи то неможливості використовувати дане приміщення у своїх господарський діяльності.

При тому, суд звертає увагу, що станом на час розгляду даної справи договір суборенди КРО/ІФГ/СО-111/ЛС від 31.01.2022 не визнаний недійсним та не є припиненим/розірваним ані в односторонньому порядку, ані в судовому.

Частинами 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як про це вказувалося судом вище, в п. 2.5. договору сторони погодили сплату суборендарем суборендної плати та інших платежів, окрім відшкодування вартості комунальних послуг, у кожному окремому випадку, не пізніше 25-го числа кожного календарного місяця за наступний календарний місяць; відшкодування вартості спожитих суборендарем комунальних послуг у приміщенні та ПЗК та інші витрати орендаря, пов`язані з забезпеченням приміщення та ПЗК комунальними послугами (у тому числі, але не виключно експлуатаційні витрати орендаря на утримання, профілактичний огляд і поточний ремонт мереж електропостачання) сплачуються суборендарем у кожному окремому випадку не пізніше 5-го числа поточного місяця за попередній календарний місяць.

У випадку відсутності рахунків орендаря відповідного поточного місяця, суборендар зобов`язаний самостійно звернутися до орендаря з метою їх отримання і сплати у строк, визначений договором. У разі будь-якої затримки у наданні орендарем рахунку на оплату, така затримка не може бути підставою для його несплати суборендарем (у такому разі підставою для сплати є цей договір).

Натомість, у відповідності до пп. 4.1.2. договору, суборендар зобов`язується своєчасно сплачувати суборендну плату інші платежі, передбачені договором, у визначених порядку та розмірах та незалежно від результатів своєї господарської діяльності.

На виконання договірних зобов`язань, позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату приміщення на загальну суму 64 015, 36 грн, з урахуванням ПДВ 20%, зокрема:

- суборенда приміщення за лютий 2022 року у розмірі 17 125, 24 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 83 від 31.01.2022;

- послуги суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, водопостачання, водовідведення, опалення приміщення, по розподілу природного газу, експлуатаційних витрат) за лютий 2022 року у розмірі 6 654, 28 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 178 від 28.02.2022;

- суборенда приміщення за березень 2022 року у розмірі 17 125, 24 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 169 від 22.02.2022;

- послуги суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, опалення приміщення, по розподілу природного газу, експлуатаційних витрат) за березень 2022 року у розмірі 1 067,86 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 247 від 31.03.2022;

- суборенда приміщення за квітень 2022 року у розмірі 17 591, 04 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 279 від 26.04.2022;

- послуги суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, водопостачання, водовідведення, експлуатаційних витрат) за квітень 2022 року у розмірі 868, 28 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 333 від 30.04.2022;

- суборенда приміщення за період з 01.05.2022 року по 06.05.2022 у розмірі 3 404, 72 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 318 від 03.05.2022;

- послуги суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, водопостачання, водовідведення, експлуатаційних витрат) за травень 2022 року у розмірі 178,70 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 405 від 31.05.2022.

Разом з тим, суд відзначає, що умовами договору на позивача (орендаря) не покладено обов`язок щодо надіслання рахунків на оплату, тоді, як на відповідача (суборендаря) покладено обов`язок звернення до орендаря, у випадку відсутності рахунків орендаря відповідного поточного місяця, з метою їх отримання і сплати у строк визначений договором.

В той час, доказів здійснення оплати за вказаними вище рахунками в матеріалах справи не міститься, ані станом на час звернення до суду з даним позовом, ані станом на час розгляду даної справи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що оскільки, доказів повернення орендованого майна позивачу, відповідачем не надано, у відповідача наявний обов`язок виконувати умови укладеного з позивачем договору суборенди КРО/ІФГ/СО-111/ЛС від 31.01.2022, допоки даний договір є чинним, не є розірваним/припиненим.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати суборенди приміщення та послуг суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, опалення приміщення, по розподілу природного газу, експлуатаційних витрат) та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору суборенди КРО/ІФГ/СО-111/ЛС від 31.01.2022 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати послуг суборенди (відшкодування витрат за енергопостачання, опалення приміщення, по розподілу природного газу, експлуатаційних витрат), відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача оплати суборендної плати та компенсації за комунальні послуги в сумі 64 015, 36 грн, з урахуванням ПДВ 20% з яких: 55 246, 24 грн - заборгованість з оплати суборендної плати та 8 769, 12 грн - заборгованість з компенсації комунальних послуг.

Разом з тим, суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Інвеста Фінанс Груп" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкстарс" (04119, місто Київ, вулиця Хохлових Сім`ї, буд. 15; ідентифікаційний код: 44598332) на користь Приватного підприємства "Інвеста Фінанс Груп" (03057, місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, будинок 6; ідентифікаційний код: 38577959) заборгованість в розмірі 64 015 (шістдесят чотири тисячі п`ятнадцять) грн 36 коп. та судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.08.2023 (після виходу з відпустки).

Суддя Дмитро БАРАНОВ