Рішення

від 07.08.2023 по справі 910/8422/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2023Справа № 910/8422/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Компанія «Аполлон» (вул. Яворницького, буд. 8, кв. 82, м. Львів, Львівська область, 79054; ідентифікаційний код 31589617)

до Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 00032945)

про стягнення 61 086, 73 грн,

Представник сторін: не викликались

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «Компанія «Аполлон» (далі за текстом - ПП «Компанія «Аполлон», Позивач, Виконавець) з позовом до Фонду державного майна України (далі за текстом - ФДМУ, Відповідач, Замовник) про стягнення заборгованості за договором № 21 про закупівлю послуг з друку та доставки надрукованої продукції від 01.02.2021 (далі за текстом - Договір) в розмірі 61 086, 73 грн, яка складається із суми основного боргу - 35 634 грн, інфляційних втрат - 12 095,74 грн, 3 % річних - 1 918, 73 грн, та пені - 11 438, 26 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору надано послуги з друку та доставки надрукованої продукції за 2022 рік на загальну суму 56 862 грн, які Відповідачем станом на дату звернення до суду з позовом не оплачені в повному обсязі, що призвело до утворення у останнього заборгованості в розмірі 35 634 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання Позивачем також здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), а також пеню на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого відзиву вбачаються заперечення Відповідача щодо дати отримання Акту від 28.03.2022 та зазначається, що останній надано Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку лише у серпні 2022, а не в березні 2022.

Відповідач посилається на неможливість оплати Акту виконаних послуг від 28.03.2022 № 2 з огляду на скорочення видатків на 149,7 млр.грн відповідно до Постанови КМУ від 10.03.2022 № 245 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» за КПКВК 6611020 «Заходи пов`язані з проведенням приватизації державного майна».

Крім того, Відповідач посилається на форс-мажорні обставини, встановлені листом ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та зазначає, що з 01.03.2022 наказом Фонду № ВС-1 встановлено простій апарату, який було припинено лише з 23.05.2022 наказом № 478 від 15.05.2022, при тому що розрахунки інфляційних втрат, 3 % річних за Актом № 2 від 28.03.2022 починаються з травня 2022, що є неправомірним.

Також Відповідачем вказується на положення пунктів 3.3 та 3.4 Договору, відповідно до яких закріплено випадки звільнення Замовника від відповідальності за прострочення строків оплати.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

20.06.2023 та 23.06.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли відзиви на позовну заяву.

Дослідивши відзив на позовну заяву, який зареєстровано канцелярією Господарського суду міста Києва 20.06.2023, суд дійшов висновку повернути такий відзив Відповідачу без розгляду на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) з огляду на відсутність доказів направлення відзиву Позивачу, що вимагається пунктом 2 частини 6 статті 165 ГПК України.

Відзив, зареєстрований канцелярією Господарського суду міста Києва 23.06.2023 прийнято судом до розгляду.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.02.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець за завданням Замовника зобов`язується надати послуги з друку та доставки офіційного друкованого видання Фонду-газети «Відомості приватизації».

Вартість послуг за цим Договором становить 60 000 грн, в тому числі 10 000 грн ПДВ. (пункт 2.1 Договору в редакції договору про внесення змін № 454 від 31.12.2021).

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Договору оплата за надані послуги здійснюється щомісячно на підставі наданого Виконавцем Акта приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається інформація відповідно до листа - замовлення.

Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у національній валюті через Державну казначейську службу України на рахунок Виконавця протягом 15 - ти робочих днів з дня підписання Акта.

Відповідно до пункту 3.3 Договору сторони погодили можливість виконання замовлення у борг з гарантією розрахунку. У разі відсутності фінансування з Державного бюджету України, а також несвоєчасної оплати Державною казначейською службою України Замовник не несе відповідальності за прострочення оплати.

Замовник приймає послуги у разі відсутності претензій щодо їх відповідності технічним вимогам шляхом підписання Акта (пункт 3.5. Договору).

Згідно з пунктом 6.1 та 6.2 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона не може виконати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 1 робочого дня з дня моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.03.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань відповідно до умов цього Договору (пункт 8.1. Договору в редакції договору про внесення змін № 442 від 28.12.2021).

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами підписано Акт виконання (здачі-приймання) робіт (послуг) № 1 від 09.02.2022 за друк газет на суму 21 228 грн.

Згідно доводів сторін та згідно наданої Позивачем банківської виписки оплата за Актом № 1 від 09.02.2022 Відповідачем здійснена 10.05.2023.

В подальшому між сторонами підписано Акт виконання (здачі-приймання) робіт (послуг) № 2 від 28.03.2022 за друк газет на суму 35 634 грн., який станом на дату звернення до суду з позовом залишається неоплаченим.

Суд вказує, що вказані вище акти підписані представниками сторін, що відповідно підтверджує факт надання робіт Позивачем, прийняття їх Відповідачем без претензій та зауважень та відповідно виникнення у останнього обов`язку з їх оплати.

Враховуючи заперечення Відповідача, судом досліджено умови Договору та відповідно встановлено, що пунктом 3.1 на Відповідача покладено обов`язок надати Замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг, однак не врегульовано питання порядку його вручення/надання, що також не виключає можливість Відповідача отримувати такі Акти у Позивача самостійно задля належного виконання умов Договору.

Водночас, враховуючи те, що такі Акти підписані сторонами, суд вважає, що Позивачем такі Акти надано у відповідності до умов Договору, однак, враховуючи те, що сторонами у Актах виконання (здачі-приймання) робіт (послуг) № 1 від 09.02.2022 та № 2 від 28.03.2022 не визначено власноруч дату їх підписання, суд дійшов висновку, що такі акти підписано сторонами в день їх датування, тобто 09.02.2022 та 28.03.2022.

При цьому, доказів отримання Відповідачем (Департаментом) Акту № 2 від 28.03.2022 у серпні 2022 також не є підтвердженими, а відтак не можуть братися судом до розгляду.

Відтак, враховуючи положення пункту 3.2. Договору зобов`язання з оплати Актів № 1 від 09.02.2022 та № 2 від 28.03.2022 у Відповідача настало 03.03.2022 та 19.04.2022 відповідно.

Із врахуванням заперечень Відповідача, викладених у відзиві, суд вказує, що Відповідачем не надано доказів встановлення простою апарату згідно наказу Фонду № ВС-1 від 01.03.2022 та припинення такого простою згідно наказу № 478 від 15.05.2022.

Факт відсутності вказаних наказів та фактичне не додання їх до відзиву підтверджується актом від 23.06.2023, складеним працівниками канцелярії Господарського суду міста Києва.

Суд вказує, що такі накази також відсутні в загальному доступі в мережі Інтернет.

Доводи Відповідача щодо неможливості задоволення позову обґрунтовуються відсутністю коштів з огляду на те, що постановою КМУ від 10.03.2022 № 245 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» скорочено видатки на «Заходи пов`язані з проведенням приватизації державного майна» у 2022 році.

На підтвердження факту понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано: договір про надання правової допомоги № 11/23 від 13.03.2023, додаток № 1 від 13.03.2023 до договору про надання правової допомоги № 11/23 від 13.03.2023, звіт про надану правову допомогу (проміжний) від 18.05.2023; квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 48796374-1 від 19.05.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 000558 від 22.03.2017; ордер серії ВС № 1193206 від 14.03.2023.

Пунктом 2 додатку № 1 від 13.03.2023 до договору про надання правової допомоги № 11/23 від 13.03.2023 закріплено фіксований розмір гонорару 15 000 грн.

Суд вказує, з підписаного сторонами звіту про надану правову допомогу від 18.05.2023 вбачається, що адвокатом затрачено 9 годин часу на наступну правову допомогу:

- вивчення надання, матеріалів (документів) на 20 аркушах паперу із затратою часу 1, 5 год.;

- написання позовної заяви, в тому числі: розрахунок ціни позову, розрахунок розміру судового збору, підготовка правової позиції у справі, написання позову із затратою 6 год;

- завершення роботи над позовною заявою із затратою 1,5 год.

Зазначені вище роботи прийняті Позивачем та в подальшому повністю оплачені 19.05.2023.

Заперечення Відповідача щодо розміру заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором підряду та поставки.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

На підставі встановлених судом вище обставин, враховуючи те, що Відповідачем підписано акти за спірний період за Договором, однак оплачено лише Акт № 1 від 09.02.2022 з порушенням визначених пунктом 3.2. Договору строків, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених Позивачем вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 35 634, 00 грн за Актом № 2 від 28.03.2022.

Що стосується заперечень Відповідача в частині неможливості оплати Акту № 2 від 28.03.2022 суд вказує, що дослідивши постанову КМУ від 10.03.2022 № 245 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» та Скорочення

видатків та кредитування загального фонду державного бюджету, передбачених головним розпорядникам коштів державного бюджету на 2022 рік судом встановлено, що скорочення видатків Відповідача у 2022 році відбулося в частині заходів, пов`язаних з проведенням приватизації державного майна, до яких також включено «видання та розповсюдження друкованих видань».

Водночас, суд вказує, що умовами Договору закріплено, що відсутність фінансування з Державного бюджету України та оплата робіт Державною казначейською службою України з прострочення є підставою для звільнення Виконавця від відповідальності, однак не звільняє від обов`язку оплати вартості виконаних робіт в цілому, за укладеним у 2021 році Договором.

При цьому суд вказує, що Відповідачем не надано доказів, що відповідне фінансування також скорочено і у 2023 році, чим унеможливило виконання зобов`язання.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Що стосується нарахованих Позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені суд зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Суд зазначає, що враховуючи відсутність в матеріалах справи наказів Відповідача № ВС-1 від 01.03.2022 та № 478 від 15.05.2022, на які сторона посилається як на підставу що унеможливила здійснити перерахування коштів у визначений Договором строк, а саме до 03.03.2022 та до 19.04.2022 відповідно, такі доводи є непідтвердженими та не можуть братися судом при вирішенні спору по суті.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання Відповідача з оплати робіт за Договором є таким, що порушене.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки останні виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Враховуючи те, що Позивач, підписуючи умови Договору, погодився виконувати замовлення в борг (пункт 3.3. Договору), при тому, що відсутність фінансування та здійсненням оплати за Договором з простроченням не покладає на Відповідача відповідальності (пункт 3.4. Договору), суд погоджується з доводами Відповідача в цій частині та зазначає, що здійснені Позивачем нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені за період 2022 року є неправомірними.

Враховуючи відсутність доказів того, що КМУ також скорочувалися видатки на заходи, пов`язані з проведенням приватизації державного майна у 2023 році, суд вважає правомірними нарахування Позивачем 3 % річних та інфляційних втрат за періоди, визначені Позивачем у 2023 році, що за підрахунками суду становить:

- за Актом № 1 від 09.02.2022 - 686, 56 грн інфляційні втрати та 209,37 грн 3 % річних;

- за Актом № 2 від 28.03.2022 - 1 152, 49 грн інфляційні втрати та 351, 46 грн 3 % річних.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин, на переконання суду є безпідставним оскільки, по-перше: Відповідач не повідомив Позивача про настання таких обставин, як це передбачено пунктом 6.2 Договору, а по-друге: посилання Відповідача виключно на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.7-7.1. є недостатнім, оскільки Відповідачем не доведено належними та допустими доказами того, що такі форс-мажорні обставини (на які сторона посилається) дійсно унеможливили вчасно здійснити перерахування коштів за Договором.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Що стосується заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із визначеними частиною 4 вказаної статті критеріями.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять заперечень Відповідача, в тому числи і у відзиві щодо заявлених Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вказує, що розмір гонорару адвоката в даному випадку є фіксованим, проте враховуючи наявність підписаного між сторонами Звіту про надання правової допомоги від 18.05.2023, в якому визначено конкретний перелік послуг, які надані адвокатом клієнту (Позивачу) із затратою в загальному 9 годин часу, вбачається за можливе встановити конкретний перелік дій адвоката в межах даної справи.

Так, незрозумілим є зазначення адвокатом такої послуги як «Завершення роботи над позовною заявою» із затратою 1,5 години часу.

На переконання суду, така послуга є узагальненою, неконкретизованою та незрозумілою, а відтак не вбачається встановити, які саме дії адвокатом вчинено та чи взагалі така послуга має відношення до розгляду даної справи, а вартість такої послуги є співмірною з предметом спору.

Відтак враховуючи загальну суму гонорару 15 000 грн та загальний час, затрачений адвокатом в межах даної справи - 9 годин, за підрахунками суду вартість 1 години часу становить 1 666, 66 грн, а відтак вартість послуги «Завершення роботи над позовною заявою» становить 2 500 грн, сума якої на переконання суду не має покладатися та відшкодовуватися Відповідачем з огляду на зазначені судом вище обставини.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку з чим сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню Відповідачем становить 6 839, 31 грн.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови Договору в частині здійснення оплати за виконані роботи, однак враховуючи положення пунктів 3.3. та 3.4. Договору, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Компанія «Аполлон» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 00032945) на користь Приватного підприємства «Компанія «Аполлон» (вул. Яворницького, буд. 8, кв. 82, м. Львів, Львівська область, 79054; ідентифікаційний код 31589617) суму основного боргу - 35 634 (тридцять п`ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн 00 коп, інфляційні втрати - 1 839 (одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять) грн 05 коп, 560 (п`ятсот шістдесят) грн 83 коп 3 % річних, судовий збір - 1 671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн 11 коп та витрати на професійну правничу допомогу - 6 839 (шість тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн 31 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. В задоволенні відшкодування Позивачу іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 07.08.2023

Суддя Антон ПУКАС