Рішення

від 07.08.2023 по справі 911/1384/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1384/23

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОКО ВІТЧИЗНИ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВК-МІЛК»

про стягнення 118 181, 00 грн

без виклику учасників процесу

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОЛОКО ВІТЧИЗНИ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВК-МІЛК» (далі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 118 181, 00 грн, 53 195, 88 грн основний борг, 29 486, 54 пеня, 15 958, 75 грн штраф, 2 374, 14 грн 3% річних та 17 165, 77 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 3, 11, 13, 14, 15, 16, 509, 510, 525, 526, 549, 530, 626, 638 Цивільного кодексу України, ст. 193, 202 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки молока-сировини коров`ячого незбираного №0806/Б21 від 08.06.2021, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, та не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою від 09.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу в строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу в строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 09.06.2023 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 23.06.2023 (включно).

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Вокзальна, будинок 22 А.

Ухвала Господарського суду Київської області від 09.05.2023 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача та отримана відповідачем 22.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами в справі №911/1384/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

08.06.2021 між позивачем (далі постачальник) та відповідачем (далі покупець) укладено договір поставки молока-сировини коров`ячого незбираного № 0806/Б21, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в погоджені сторонами терміни передати у власність покупцю молоко-сировину коров`яче незбиране (далі - товар), а покупець зобов`язується вчасно прийняти товар оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору планова кількість товару та графік його передачі покупцю зазначається сторонами в додатках/додаткових угодах до цього договору. Кількість товару, шо поставляється, може коригуватися сторонами в межах +/- 10% без обов`язкового підписання додаткової угоди до договору. Відступлення від планового обсягу чи графіку поставок узгоджується сторонами засобами електронного чи факсимільного зв`язку за реквізитами уповноважених представників, вказаних в цьому договорі за 7 календарних днів до запланованої дати зміни планового обсягу чи графіку поставок. Остаточна кількість поставленого товару та дати поставок зазначаються в товарно-транспортних накладних за формою № 1-ТН (далі - ТТН) та спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини за формою №1-ТН (МС) (далі - СТН). Сторони дійшли згоди, що партією товару вважається весь товар зазначений в одній ТТН і СТН, які оформлюється сторонами при попередньому прийманні товару. Покупець не має права відмовитися від приймання планової кількості товару узгодженою відповідним графіком поставок.

Згідно із п. 2.2. договору поставка товару здійснюється автотранспортом та за рахунок покупця на умовах ЕХW, ферма постачальника (згідно правил Інкотермс 2010), за адресою: Сумська обл., Конотопський р-н., с. Шпотівка. вул. Виробнича, 2, та/або Сумська обл., Конотопський р-н., с. Тернівка, вул. Миру, 43, та/або Сумська обл., Сумський р-н, с. Мар`ївка, вул. Іванова, 3б. Датою поставки є дата вказана на ТТН і СТН.

У пункті 2.2. договору сторонами погоджено, що попереднє приймання товару по кількості та якості товару здійснюється на фермі постачальника шляхом підписання ТТН і СТН представниками постачальника (відповідальна особа, що передає товар) та покупця (водій), після чого до покупця переходять ризики знищення/псування товару.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що остаточне приймання товару по кількості та якості здійснюється на виробничому підрозділі покупця шляхом підписання відповідальними представниками покупця ТТН та СТН, після чого до покупця переходить право власності на товар.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. договору базова ціна товару встановлюється за 1 кг товару відповідного ґатунку виходячи з базисного вмісту жиру 3,4% та білку 3,0% та зазначається в протоколу погодження ціни або інших підписаних сторонами додатках/додаткових угодах до цього договору. Ціна, за якою покупець здійснює кінцеву оплату за поставлений товар, розраховується з урахуванням ПДВ, а також в залежності від фактичних показників якості, вмісту жиру та білку, ґатунковості. При розрахунку ціна за фактичний вміст жиру нараховується на 40%, а за фактичний вмістбілку на 60% від відповідної базової ціни певного ґатунку. Базова ціна на товар може корегуватися за домовленістю сторін шляхом підписання протоколу погодження ціни.

Оплата вартості товару здійснюється, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати, із розрахунку на планові натуральні фізико-хімічні показники (жир - 4,0%, білок - 3,45%), якщо інші умови не визначені додатком, або додатковою угодою до договору (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору обов`язок покупця з оплати товару вважається виконаним після зарахування коштів на рахунок постачальника.

Згідно із п. 5.2. договору за порушення грошових зобов`язань за цим договором покупець на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період невиконання зобов`язань, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов`язань. За прострочення оплати товару більш ніж на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. За прострочення оплати товару більш ніж на 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

У пункті 5.6. договору сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Даний договір набуває чинності від дати його підписання сторонами, та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.15. договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 513 195, 88 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 51 від 30.06.2021 на суму 321 278, 51 грн, № 62 від 31.07.2021 на суму 650 000, 57 грн, № 76 від 31.08.2021 на суму 1 172 372, 58 грн № 91 від 30.09.2021 на суму 369 544, 22 грн, які підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.

У свою чергу відповідачем частково оплачено поставлений товар, що підтверджується наступними платіжними дорученнями, а саме: № 2310 від 17.06.2021 на суму 130 000, 00 грн, № 2340 від 25.06.2021 на суму 140 000, 00 грн, № 2345 від 25.06.2021 на суму 30 000, 00 грн, № 2404 від 02.07.2021 на суму 140 000, 00 грн, № 2429 від 08.07.2021 на суму 1 500, 00 грн, № 4388 від 08.07.2021 на суму 138 500, 00 грн, № 4391 від 22.07.2021 на суму 120 000, 00 грн, № 4392 від 29.07.2021 на суму 130 000, 00 грн, № 2581 від 02.08.2021 на суму 160 000, 00 грн, № 4393 від 05,08.2021 на суму 105 000, 00 грн, № 2601 від 05.08.2021 на суму 75 000, 00 грн, № 2620 від 06.08.2021 на суму 180 000, 00 грн, № 2659 від 12.08.2021 на суму 50 000, 00 грн, № 2666 від 13.08.2021 на суму 140 000, 00 грн, № 4394 від 13.08.2021 на суму 100 000, 00 грн, № 2671 від 16.08.2021 на суму 70 000, 00 грн, №2814 від 10.09.2021 на суму 5 000, 00 грн, № 4419 від 10.09.2021 на суму 4 000, 00 грн, № 2883 від 23.09.2021 на суму 81 200, 00 грн, № 4423 від 23.09.2021 на суму 98 800, 00 грн, № 2947 від 06.10.2021 на суму 30 000, 00 грн та платіжними інструкціями, а саме: № 4403 від 19.08.2021 на суму 56 500, 00 грн, № 4373 від 19.08.2021 на суму 6 000, 00 грн,№ 2700 від 20.082021 на суму 97 500, 00 грн, № 2749 від 28.08.2021 на суму 180 000, 00 грн, № 2812 від 10.09.2021 на суму 106 000, 00 грн, № 2813 від 10.09.2021 на суму 70 000, 00 грн, що в загальному розмірі складає 2 445 000, 00 грн.

Позивач зазначає, що 22.10.2021 відповідачем була здійснена оплата поставленого товару в розмірі 15 000, 00 грн.

Також сторонами погоджено акт звідки взаємних розрахунків за період серпень 2021 року, відповідно до якого станом на 31.08.2021 за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 93 651, 66 грн.

Відповідачем надано позивачу гарантійний лист за вих. № 01/155 від 29.09.2021, відповідно до якого станом на 29.09.2021 заборгованість відповідача складала 98 195, 89 грн, яку останній гарантував сплачувати позивачу в наступному порядку:

06.10.2021 в розмірі 30 000, 00 грн;

10.10.2021 в розмір 30 000, 00 грн;

14.10.2021 в розмірі 38 195, 89 грн.

Позивачем 10.01.2022 на адресу відповідача направлено вимогу за вих. № б/н від 28.12.2021, в якій позивач просив сплатити заборгованість за договором у розмірі 71 135, 31 грн, а саме: 53 195, 88 грн основного боргу, 1 687, 69 грн пені, 292, 94 грн 3% річних, 5 319, 60 грн штрафу 10% та 10 639, 20 грн штрафу 20%. Направлення вказаної вимоги підтверджується накладною № 4161510270507 та описом вкладення цінного листа.

Відповіді на вказану вище вимогу матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача: 53 195, 88 грн основного боргу, 29 486, 54 пені, 15 958, 75 штрафу, 2 374, 14 грн 3% річних та 17 165, 77 грн інфляційних втрат.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як підтверджується матеріалами справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 513 195, 88 грн, що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані та скріплені печаткою з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 4.3. договору оплата вартості товару здійснюється, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати.

Враховуючи зазначене вище суд приходить до висновку, що строк оплати товару настав.

У свою чергу відповідачем частково оплачено поставлений товар, що підтверджується наступними платіжними дорученнями, а саме: № 2310 від 17.06.2021 на суму 130 000, 00 грн, № 2340 від 25.06.2021 на суму 140 000, 00 грн, № 2345 від 25.06.2021 на суму 30 000, 00 грн, № 2404 від 02.07.2021 на суму 140 000, 00 грн, № 2429 від 08.07.2021 на суму 1 500, 00 грн, № 4388 від 08.07.2021 на суму 138 500, 00 грн, № 4391 від 22.07.2021 на суму 120 000, 00 грн, № 4392 від 29.07.2021 на суму 130 000, 00 грн, № 2581 від 02.08.2021 на суму 160 000, 00 грн, № 4393 від 05,08.2021 на суму 105 000, 00 грн, № 2601 від 05.08.2021 на суму 75 000, 00 грн, № 2620 від 06.08.2021 на суму 180 000, 00 грн, № 2659 від 12.08.2021 на суму 50 000, 00 грн, № 2666 від 13.08.2021 на суму140 000, 00 грн, № 4394 від 13.08.2021 на суму 100 000, 00 грн, № 2671 від 16.08.2021 на суму 70 000, 00 грн, №2814 від 10.09.2021 на суму 5 000, 00 грн, № 4419 від 10.09.2021 на суму 4 000, 00 грн, № 2883 від 23.09.2021 на суму 81 200, 00 грн, № 4423 від 23.09.2021 на суму 98 800, 00 грн, № 2947 від 06.10.2021 на суму 30 000, 00 грн та платіжними інструкціями, а саме: № 4403 від 19.08.2021 на суму 56 500, 00 грн, № 4373 від 19.08.2021 на суму 6 000, 00 грн,№ 2700 від 20.082021 на суму 97 500, 00 грн, № 2749 від 28.08.2021 на суму 180 000, 00 грн, № 2812 від 10.09.2021 на суму 106 000, 00 грн, № 2813 від 10.09.2021 на суму 70 000, 00 грн, що в загальному розмірі складає 2 445 000, 00 грн.

Також, позивач підтверджує, що 22.10.2021 відповідачем була здійснена оплата поставленого товару в розмірі 15 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем надано позивачу гарантійний лист за вих. № 01/155 від 29.09.2021, відповідно до якого станом на 29.09.2021 заборгованість відповідача складала 98 195, 89 грн.

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює гарантійний лист відповідача за вих. № 01/155 від 29.09.2021 та часткові оплати останнього, як визнання ним основного боргу.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару в розмірі 53 195, 88 грн (2 513 195, 88 грн (сума поставленого товару) 2 460 000, 00 грн ((2 445 000, 00 грн + 15 000, 00 грн) (сума оплаченого товару). Доказів її погашення, відповідачем у порядку передбаченому ГПК України, суду не надано та вказана заборгованість не спростована, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача 2 374, 14 грн 3% річних за період з 23.10.2021 по 18.04.2023 та 17 165, 77 грн інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем у розмірі 2 374, 14 грн за період з 23.10.2021 по 18.04.2023, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також судом перевірено розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року в загальному розмірі 17 165, 77 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем невірно визначено сукупний індекс інфляції за заявлений період, а саме - 1,32269, тоді як вірним є 1,32533941, а тому судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по квітень 2023 року складає 17 306, 72 грн.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України згідно якого, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог. Тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі визначеному позивачем 17 165, 77 грн.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 23.10.2021 по 18.04.2023 в розмірі 29 486, 54 грн та 15 958, 75 штрафу.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 в справі № 910/6046/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Згідно із п. 5.2. договору за порушення грошових зобов`язань за договором покупець на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період невиконання зобов`язань, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов`язань. За прострочення оплати товару більш ніж на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. За прострочення оплати товару більш ніж на 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

У пункті 5.6. договору сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що сторони в пункті 5.6. договору погодили строк відмінний від встановленого шестимісячного строку в ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період з 23.10.2021 по 18.04.2023 в розмірі 29 486, 54 грн, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення штрафу в розмірі 15 958, 75 грн, то суд зазначає, що відповідачем нараховано штраф двічі, а саме в розмірі 10% від суми заборгованості (5 319, 58 грн) за прострочення оплати товару більш ніж на 10 календарних днів та 20% від суми заборгованості (10 639, 17 грн) за прострочення оплати товару більш ніж на 20 календарних днів.

Однак стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 20 календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки, як уже зазначалося вище, з установлених судами обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання грошового зобов`язання за договором поставки на строк понад 20 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов`язання на строк понад 10 календарних днів.

Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 20 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Тому є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання на строк понад 20 календарних днів, а саме в розмірі 10 639, 17 грн (20% від суми заборгованості), в решті штрафу слід відмовити.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 53 195, 88 грн основного боргу, 29 486, 54 грн пені, 10 639, 17 грн штрафу, 2 374, 14 грн 3% річних та 17 165, 77 грн інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 77-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОКО ВІТЧИЗНИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВК-МІЛК» про стягнення 118 181, 00 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВК-МІЛК» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Вокзальна, будинок 22 А, ідентифікаційний код 38010015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОКО ВІТЧИЗНИ» (41600, Сумська область, місто Конотоп, вулиця Успенсько-Троїцька, будинок 39, ідентифікаційний код 42634221) 53 195 (п`ятдесят три тисячі сто дев`яносто п`ять) грн 88 коп. основного боргу, 29 486 (двадцять дев`ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 54 коп. пені, 10 639 (десять тисяч шістсот тридцять дев`ять) грн 17 коп. штрафу, 2 374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн 14 коп. 3% річних, 17 165 (сімнадцять тисяч сто шістдесят п`ять) грн 77 коп. інфляційних втрат та 2 563 (дві тисячі п`ятсот шістдесят три) грн 19 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається:(http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова