Рішення

від 03.08.2023 по справі 920/579/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.08.2023м. СумиСправа № 920/579/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справу № 920/579/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» (42000, м. Ромни, вул. 1-й провулок Свободи, буд. 8, ідентифікаційний код 40015185)

до відповідача: Фермерського господарства «ОБРІЙ-4» (42110, Сумська область, Роменський район, смт. Терни, вул. Заводська, буд. 38, ідентифікаційний номер 41227766)

про стягнення 98 618,83 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Шевцов П.В.,

від відповідача - не з`явився

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 98 618,83 грн за договором поставки від 29.08.2023 № 00261-РМ, з них: вартість неоплаченого товару в сумі 60 078, 81 грн, штраф 7 365, 55 грн, 28 % річних 8 110, 65 грн, пеня 14 483, 31 грн, індекс інфляції 395, 27 грн, 14 % річних за користування товарним кредитом 5 321, 69 грн, втрати від курсових коливань 2 863, 55 грн, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на надання професійної правничої допомоги.

Ухвалою від 01.06.2023 у справі № 920/579/23 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначити розгляд справи по суті на 04.07.2023, 11:00.

04.07.2023 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою від 18.07.2023 судом постановлено призначити розгляд справи по суті на 03.08.2023, 12:00.

В судове засідання по суті 03.08.2023 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також заявив про надання ним доказів на підтверження розміру правничих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі відповідно до положень ч.8 ст. 129 ГПК України.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомлено, відзив не подано.

Ухвали суду від 01.06.2023 та 18.07.2023, надіслані на адресу ФГ "ОБРІЙ-4" отримані уповноваженою особою відповідача 09.06.2023 та 27.07.2023 відповідно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень та роздруківка трекінгу відправлення 4050112352904.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Відповідно до статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно із ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України здійснувалось фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами судового засідання по суті справи 03.08.2023.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Між ТОВ «КРОП-ІНКРІС» та ФГ «ОБРІЙ-4» 29.08.2022 укладено Договір поставки №00261-РМ, зокрема на умовах товарного кредиту.

Згідно п. 1.1. Договору в строки, визначені Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару та нарахованих відсотків, а також інші умови визначені в Додатках до Договору, які є невід`ємною його частиною. Фактична номенклатура, асортимент та кількість по задоволеним постачальником замовленням визначаються згідно видаткових накладних. Перераховані аванси зараховуються в оплату товару, який було реалізовано в першу чергу - п.1.2 Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору загальна вартість договору складається з загальної вартості товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.5 цього Договору, що передається за цим Договором. Вартість (ціна) товару встановлюється у гривнях і відображається в Додатках до Договору.

Порядок розрахунків по даному Договору вказаний в п.2.8. Договору, а саме: Покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.5, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в Додатках до Договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника.

Пунктами 2.2-2.5 Договору визначено наступне.

Пункт 2.2. Сторони погодили, що на дату оплати авансової частини ціна Товару підлягає обов`язковому уточненню без додаткового узгодження за формулою:

Ц = Цдог X (Коп/Кдог), де

Цдог - ціна товару на дату складання Додатку до Договору;

Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати;

Кдог - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті складання Додатку до Договору, якщо на дату, що передує даті оплати Коп/Кдог більше або дорівнює 1,01.

Пункт 2.3. У випадку, коли на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) Коп/Кпост більше або дорівнює 1,01, то ціна Товару підлягає уточненню без додаткового узгодження. У цьому випадку ціна Договору підлягає розрахунку за наступною формулою:

Цоп = Цпост X (Коп/Кпост), де

Цпост - ціна постачання, розрахована з врахуванням п.п. 2.1-2.2;

Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або даті звернення до суду;

Кпост - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання.

Якщо на дату проведення уточнення ціни товару значення комерційного курсу гривні менше за значення комерційного курсу, що застосовувався на дату, що передувала даті поставки, уточнення ціни товару, передбачене п. 2.3 цього Договору не здійснюється.

Пункт 2.4. Вирахувана курсова різниця ціни Договору, що є додатковими витратами покупця на втрати від курсових коливань відображається Постачальником у Акті узгодження ціни товару.

У разі, якщо одержані кошти не покривають вартість товару на день проведення розрахунків (через зміну курсу продажу іноземної валюти до гривні), постачальник має право направити покупцю додатковий рахунок (рахунки) на оплату решти коштів для покриття повної вартості товару на день проведення розрахунків. Постачальник має право, а покупець зобов`язаний оплатити зазначені кошти в строки, вказані в такому рахунку.

Пункт 2.5. Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу іноземної валюти до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/). Покупець підтверджує, що має доступ до даної інтернет-сторінки. Вид та комерційний курс іноземної валюти вказується в Додатках до Договору.

Матеріалами справи підтверджується й відповідачем не спростовано, що відповідач за поставлений йому товар по Договору повністю не розрахувався, здійснивши лише часткову оплату, у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Так, у межах Договору між позивачем та відповідачем підписані наступні Додатки до Договору на поставку товару, а саме:

1. Додаток №КІК00001535 від 29.08.2022 до Договору (поставка зразки насіння ріпаку), загальна сума поставки по даному Додатку - 31 578,84 грн;

2. Додаток №КІК00001536 від 29.08.2022 до Договору (поставка дексикант), загальна сума поставки по даному Додатку - 33 063,36 грн;

3. Додаток №КІК00001576 від 06.09.2022 до Договору (поставка фунгіциду), загальна сума поставки по даному Додатку - 5 248,91 грн;

По вищевказаним Додаткам до Договору, підписані наступні видаткові та товарно-транспортні накладні між позивачем та відповідачем, що підтверджує отримання відповідачем товару, а саме:

1. Видаткова накладна №К00001619 від 29.08.2022 та Товарно-транспортна накладна №РК00001619 від 29.08.2022 (Додаток №КІК00001535 від 29.08.2022);

2. Видаткова накладна №К00001618 від 29.08.2022 та Товарно-транспортна накладна №РК00001618 від 29.08.2022 (Додаток №КІК00001536 від 29.08.2022);

3. Видаткова накладна №К00001661 від 06.09.2022 та Товарно-транспортна накладна №РК0001661 від 06.09.2022 (Додаток №КІК00001576 від 06.09.2022).

Враховуючи зазначені вище Додатки до Договору, та видаткові накладні, відповідач отримав товар по Договору на загальну суму 69 891,11 грн.

Відповідачем, на день звернення до суду з позовом прострочена оплата поставленого товару, а саме:

1. Додаток №КІК00001535 від 29.08.2022, сума 31 578,84 грн., строк оплати - до 26.09.2022;

2. Додаток №КІК00001576 від 06.09.2022, сума 5 248,91 грн., строк оплати - до 26.09.2022;

3. Додаток №КІК00001536 від 29.08.2022 (після останньої оплати 14.03.2023 і віднесенням отриманих коштів на погашення суми основного боргу виникла недоплата у сумі 23 251, 06 грн).

Згідно з п.2.12. укладеного Договору, у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов`язань по цьому Договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку:

- в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.9. Договору;

- в другу чергу - в рахунок оплати заборгованості, яка виникла в ході коригування ціни (вартості) товару через зміну курсу продажу іноземної валюти до гривні, введення нових або зміни існуючих ставок ввізного мита, ПДВ при імпорті товару, введенні нових/додаткових обов`язкових платежів/зборів, що передбачено п.п. 2.2.-2.4 Договору;

- в третю чергу - в рахунок сплати відсотків річних за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2 В) Договору;

- в четверту чергу - в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п. 7.2 А) Договору;

- в п`яту чергу - в рахунок сплати штрафу, передбаченого п. 7.2 Б) Договору;

- в шосту чергу - в рахунок оплати вартості (ціни) Товару.

Тому після зарахування коштів згідно з п.2.12. сума недоплати по Додатку №КІК00001536 від 29.08.2022 - становить 23 251,06 грн (33063,36 грн - 9812,30 грн = 23 251,06 грн).

У випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що коли платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу, застосовуватися не може.

Тобто, з урахуванням викладено вище, керуючись нормами ст.534 Цивільного кодекс) України та погодженими між позивачем і відповідачем умовами Договору - п.2.9 Договору, відповідач здійснив зарахування грошових коштів у вищевказаному порядку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Також, як передбачено ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як передбачено ч.6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за поставлений йому Товар (сума неоплаченого Товару) складає 60 078, 83 грн. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Щодо нарахованих позивачем відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 14% у розмірі 5 321, 69 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.9. Договору за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений Додатком до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов`язковій оплаті покупцем.

Відповідно до п. 2.10. Договору строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого Додатком до Договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання Товару покупцем, та закінчується в день повного розрахунку покупцем за поставлений Товар, коли покупець вже не має заборгованості перед постачальником за поставлений товар згідно даного Договору.

Відповідно до п. 7.2.1. у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості товару та/або відсотків за користування товарним кредитом строком на 30 календарних днів або більше, постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язується сплатити та погоджується з тим, що відсотки за користування товарним кредитом протягом усього періоду користування цим кредитом встановлюється в розмірі 14 % та мають бути сплачені покупцем на рахунок постачальника на умовах, встановлених розділом 2 Договору.

Покупець прострочив виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості Товару строком більше ніж на 30 календарних днів, а тому Постачальником (Позивачем) нараховані відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 14 %.

Судом перевірено розрахунок нарахованих 14 %, який є арифметично правильним, а тому зазначені відсотки, що передбачені умовами Договору, у сумі 5 321, 69 грн підлягають стягненню з відповідача.

Також, на підставі п.п. В п. 7.2 Договору з Відповідача підлягає стягненню 28% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 8 110, 65 грн., та нарахований індекс інфляції в розмірі 395, 27 грн., станом на 25.05.2023.

В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (дана правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).

Так, при укладенні Договору, сторони вирішили змінити розмір річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України (3% річних) та встановити його в розмірі 28%. Тому саме 28% річних має братися при розрахунку простроченої суми заборгованості (п.п. В п. 7.2 Договору).

Таким чином, відповідач, який прострочив виконання грошового зобов`язання щодо сплати остаточної вартості поставки товарів, зобов`язаний сплатити на користь позивача 28 % річних від простроченої суми та інфляційні втрати.

Також, на підставі п.п. А) та Б) пункту 7.2 Договору з відповідача підлягає стягненню нарахована пеня в розмірі - 14 483, 31 грн. та штраф в розмірі 7 365, 55 грн, розрахунок яких перевірений судом й є арифметично правильним.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Підпунктом Б) пункту 7.2 Договору поставки №00261-РМ від 29.08.2022 покупцем передбачено сплату штрафу у розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до підпункту А) пункту 1.2 Договору у випадку порушення умов Договору постачальник має право нарахувати покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення. Відповідно до п. 5.1 Договору господарські зобов`язання сторін цього Договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками Сторін, крім зобов`язань покупця по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням (крім випадку, передбаченого п. 9.1 Договору), в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.

Також, на підставі пункту 2.3. Договору з відповідача підлягає стягненню нараховані витрати постачальника (позивача) на втрати від курсових коливань, які станом на 29.05.2023 становлять - 2 863, 55 грн.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що у випадку, коли на дату платежу за поставлений товар та/або на дату звернення до суду (у разі звернення із позовом до суду при повній або частковій несплаті) Коп/Кпост більше або дорівнює 1,01, то ціна Товару підлягає уточненню' без додаткового узгодження. У цьому випадку ціна Договору підлягає розрахунку за наступною формулою:

Цоп = Цпост х (Коп/Кпост), Д6

Цпост - ціна постачання, розрахована з врахуванням п.п. 2.1-2.2;

Коп - комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті оплати та/або даті звернення до суду;

Кпост- комерційний курс гривні до іноземної валюти на дату, що передує даті постачання.

Якщо на дату проведення уточнення ціни товару значення комерційного курсу гривні менше за значення комерційного курсу, що застосовувався на дату, що передувала даті поставки, уточнення ціни Товару, передбачене п. 2.3 цього Договору не здійснюється.

На підставі вищевикладених встановлених судом обставин, положень укладеного сторонами договору та чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, у розумінні статей 76-78 ГПК України, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 98 618, 83 грн, з яких:

-сума основного боргу (вартість неоплаченого товару) в розмірі 60 078, 81 грн;

-сума штрафу в розмірі 7 365, 55 грн;

- 28 % річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 8 110, 65 грн;

-сума інфляцих втрат в розмірі 395,27 грн;

-сума пені в розмірі 14 483,31 грн;

-сума 14 % річних за користування товарним кредитом в розмірі 5 321, 69 грн;

-сума втрат від курсових коливань 2 863, 55 грн.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2 684,00 грн підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Судом не вирішується під час ухвалення даного рішення питання розподілу витрат позивача на правову допомогу адвоката, враховуючи викладене у позові, а також заявлене у судовому засіданні 03.08.2023, представником позивача клопотання про надання ним доказів на підтверження розміру правничих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі відповідно до положень ч.8 ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «ОБРІЙ-4» (42110, Сумська область, Роменський район, смт. Терни, вул. Заводська, буд. 38, ідентифікаційний номер 41227766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОП-ІНКРІС» (42000, м. Ромни, вул. 1-й провулок Свободи, буд. 8, ідентифікаційний код 40015185) 60 078, 81 грн (шістдесят тисяч сімдесят вісім гривень вісімдесят одна копійка) заборгованості за неоплачений товар, 7 365, 55 грн (сім тисяч триста шістдесят п`ять гривень п`ятдесят п`ять копійок) штрафу, 8 110, 65 грн (вісім тисяч сто десять гривень шістдесят п`ять копійок) 28% річних, 14 483, 31 грн (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят три гривні тридцять одна копійка) пені, 395, 27 грн (триста дев`яносто п`ять гривень двадцять сім копійок) інфляційних втрат, 5 321, 69 грн (п`ять тисяч триста двадцять одна гривня шістдесят дев`ять копійок) 14% за користування товарним кредитом, 2 863, 55 грн (дві тисячі вісімсот шістдесят три гривні п`ятдесят п`ять копійок) втрат від курсових коливань, а також 2 684 грн 00 коп (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривень) відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 07.08.2023.

СуддяЮ.А. Джепа