Рішення

від 07.08.2023 по справі 927/856/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 серпня 2023 року м. Чернігів справа № 927/856/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С.Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву

за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11 (ІНФОРМАЦІЯ_1)до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПАНЕЛЬ" 14000, м. Чернігів, провулок Д.Самоквасова, 7-а (ІНФОРМАЦІЯ_2)про стягнення 365 012 грн 96 коп.

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПАНЕЛЬ" про стягнення 284 276,85 грн заборгованості за кредитом, наданим згідно кредитного договору № N20.31.0000000603 від 24.05.2021, 56 496,11 грн заборгованості по процентам та 24 240,00 грн залишку по винагороді за кредитне обслуговування та управління фінансовим інструментом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по поверненню кредитних коштів.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу № 927/856/23 малозначною; задоволено клопотання Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" щодо здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; зобов`язано позивача в строк протягом трьох днів з дня вручення даної ухвали подати суду доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором № N20.31.0000000603 від 24.05.2021 в доступному для читання вигляді; встановлено процесуальні строки для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; роз`яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

04.07.2023 від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 26.06.2023 з доданим розрахунком заборгованості.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 26.06.2023, направлена на адресу відповідача, повернулась неврученою з відміткою відділу поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, вказана вище ухвала суду від 26.06.2023, є такою, що отримана відповідачем 05.07.2023 (дата відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження), а тому відповідач є таким, що належним чином був повідомлений про розгляд даної справи.

Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальним правом на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін останні не скористались.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

24.05.2021 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпанель» (позичальник) було укладено кредитний договір № N20.31.0000000603.

Відповідно до п. 1.1 договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2. цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Строковий кредит надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.

За приписами п.1.3 договору усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього договору - "Істотні умови кредитування".

Згідно з Істотними умовами кредитування вид кредиту - строковий кредит. Ліміт договору - 400000,00грн. на поповнення обігових коштів. Термін повернення кредиту 23.05.2023. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (Додаток №1 договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.

Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 23.05.2023.

За користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90% річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.213 цього договору, банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 19,90 % річних. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 19,90 % річних і дати початку її нарахування.

Позичальник щомісячно, сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування, у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п.А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.

Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,000001 % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору.

Пунктами 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 договору сторони погодили, що позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. 4.1,4.2,4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору; сплатити банку винагороду відповідно до п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.

За приписами п. 4.1 договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, згідно з п. 1.2., 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А6 цього договору.

Згідно п. 4.3 договору сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1.,4.2. цього договору, здійснюється відповідно до п. А8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дати фактичного повного погашення кредиту є дата фактичного погашення кредиту.

Відповідно до п. 4.5, 4.6 договору позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А10 договору. Позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п. А11 цього договору.

Пунктами 6.1-6.3 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей договір у частині п.4.4. цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором. Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач відповідно до меморіального ордеру №TR.17880926.22164.70198 від 25.05.2021 перерахував відповідачу кошти у розмірі 400000,00 грн, призначення платежу: видача кредиту згідно договору № N20.31.0000000603 від 24.05.2021.

Факт отримання позичальником кредитних коштів у сумі 400000,00 грн. відповідачем не заперечено.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов`язання по кредитному договору № N20.31.0000000603 від 24.05.2021 у повному обсязі та надав відповідачу кредит в сумі 400000,00 грн.

Як було встановлено судом, згідно з кредитним договором термін повернення кредиту: 23.05.2023. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 цього договору).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема виписки з особового рахунку відповідача, останній свої зобов`язання щодо помісячної сплати суми кредиту виконав частково.

Загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 284276,85 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № N20.31.0000000603 від 24.05.2021, наданим позивачем.

Доказів погашення суми заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 284276,85 грн відповідачем суду не надано.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку на підставі п. А6 договору відповідачу нараховано 56496,11 грн процентів за користування кредитними коштами, виходячи з 19,90 % річних. На підставі п. А.10, А.11 договору відповідачу нараховано 24240,00 грн. винагороди.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити проценти за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчить наявний в матеріалах справи меморіальний ордер №TR.17880926.22164.70198 від 25.05.2021, а також наданий позивачем розрахунок заборгованості, позивач виконав взяті на себе зобов`язання та надав відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору № N20.31.0000000603 від 24.05.2021.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору позичальник зобов`язується повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.

З огляду на вищевикладене, а також беручи до уваги погоджені сторонами умови договору, де сторони чітко визначили всі його істотні умови, а також погодили умови погашення кредиту в розмірі та строки відповідно до графіку платежів, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за спірним договором в частині повернення суми наданого кредиту, вимогу про стягнення 284276,85 грн. загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), суд визнає обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 56496,11 грн. загального залишку заборгованості за процентами та 24240,00 грн. загального залишку заборгованості за винагородою суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 2 ст. 1056 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Умовами п. 2.2.2., 2.2.5 Договору передбачено, що позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3. цього Договору та сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4., 4.5, 4.6, 4.13 цього Договору. Між тим умовами п. А6, п. А10, п. A11 Договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90 % річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, Банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання.

Крім того, позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0.99 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,000001 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 56496,11 грн. загального залишку заборгованості за процентами та 24240,00 грн. загального залишку заборгованості за винагородою, враховуючи умови договору, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв`язку з чим є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором № N20.31.0000000603 від 24.05.2021 та доказів, які підтверджують своєчасне та повне повернення ним отриманого від позивача кредиту, а також доказів, які підтверджують неможливість своєчасного та повного повернення ним отриманої суми кредиту, а тому дії відповідача щодо несвоєчасного повернення позивачу отриманих коштів є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 5475,19 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПАНЕЛЬ" про стягнення 365012,96 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПАНЕЛЬ" (14000, м. Чернігів, провулок Д.Самоквасова, 7-а, код 41000384) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11; код 14360080) 284276,85 грн заборгованості по кредиту, 56496,11 грн заборгованості по процентам, 24240,00 грн заборгованості за винагородою та 5475,19 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2023.

Суддя А.С. Сидоренко