Рішення

від 07.08.2023 по справі 927/706/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 серпня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/706/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Селянське (фермерське) господарство «Світанок»,

код ЄДРПОУ 30368168, вул. Шкільна, 8, с. Стадниця, Білоцерківський район, Київська область, 09834

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лілія Агро Плюс»,

код ЄДРПОУ 43946343, вул. Івана Мазепи, 51, кв. 110, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 166 471,72 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «Світанок» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілія Агро Плюс», у якому просить суд стягнути з відповідача 166 471,72 грн заборгованості, а саме: 90 000 грн поворотної фінансової допомоги, 47 219,18 грн пені, 25 886,76 грн інфляційних втрат та 3365,75 грн - 3% річних.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 22.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також ухвалою від 09.06.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.06.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача (вул. Івана Мазепи, 51, кв. 110, м. Чернігів, 14000) повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 19.06.2023.

Судом отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР), у якому зазначено місцезнаходження відповідача: вул. Івана Мазепи, 51, кв. 110, м. Чернігів, 14000.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать відомості про місцезнаходження юридичної особи та інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон та/або адреса електронної пошти (ч. 2 ст. 9 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст. 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості щодо зміни місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілія Агро Плюс» у Єдиному державному реєстрі відсутні.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено, зокрема, у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Таким чином, у розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 09.06.2023 є 19.06.2023.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 04.07.2023.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1/02/2021 від 02.02.2021 в частині повернення коштів у розмірі 90 000,00 грн, у зв`язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення також 47 219,18 грн пені, 25 886,79 грн інфляційних втрат та 3365,76 грн 3% річних.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

02.02.2021 між Селянським (фермерським) господарством «Світанок» (далі Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лілія Агро Плюс» (далі Позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №1/02/2021 (далі - Договір) (а.с. 7-8).

Відповідно до п. 1.1 Договору Позикодавець надає Позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.1, 2.3 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 90 000,00 грн. Поворотна фінасова допомога надається на безоплатній та безпроцентній основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата процентів чи інших видів компенсацій сторонами не стягується.

Поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника з розрахункового рахунка Позикодавця (п. 2.4 Договору).

Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника (п. 2.5 Договору).

У пункті 2.7 Договору сторони визначили, що поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Позикодавцем, але на строк, не більший ніж 12 календарних місяців із дати платежу, передбаченого пунктом 2.5 цього Договору.

За умовами п. 3.1, 3.2 Договору повернення грошових коштів Позикодавцю проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця в установі банку.

Датою повернення платежу вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка Позичальника.

Відповідно до п. 5.3 Договору у випадках прострочення строків повернення суми поворотної фінансової допомоги, передбачених п. 2.7 цього Договору, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, передбаченої п. 2.1 Договору, за весь час прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.02.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу фінансову допомогу в сумі 90 000,00 грн, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №110 від 02.02.2021 та виписку по рахунку (а.с. 9-10).

З урахуванням п. 2.7 Договору відповідач повинен був повернути позивачу надані кошти у розмірі 90 000,00 грн у строк до 02.02.2022, проте своїх зобов`язань за Договором не виконав.

07.04.2023 позивач направи відповідачу вимогу від 4.04.2023 №115, у якій просив перерахувати заборгованість за Договором протягом трьох банківських днів з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 15-17)

Доказів повернення позивачу коштів у розмірі 90 000,00 грн відповідач суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються статтями 1046 - 1053 ЦК України (постанова Верховного Суду від 28.08.2019 у справі №140/125/17).

Отже, укладений між сторонами договір про надання поворотної фінансової допомоги №1/02/2021 від 02.02.2021 за своєю правовою природою є договором позики.

За приписами ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення основної заборгованості.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У пункті 2.7 Договору сторони визначили, що поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Позикодавцем, але на строк, не більший ніж 12 календарних місяців із дати платежу, передбаченого пунктом 2.5 цього Договору.

Таким чином, строк виконання зобов`язання з повернення позики виникає за першою з обумовлених подій: або з моменту пред`явлення позикодавцем відповідної вимоги, або через 12 місяців.

Відповідно до приписів ст. 251-254 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Оскільки фактично позика була надана 02.02.2021, 12-місячний строк її повернення спливає 02.02.2022.

До цієї дати позивач з вимогою про повернення позики до відповідача не звертався.

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу надані кошти у розмірі 90 000,00 грн у строк до 02.02.2022, проте своїх зобов`язань за Договором не виконав.

Оскільки відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав та не повернув позивачу надану поворотну фінансову допомогу у визначений Договором строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів у розмірі 90 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Враховуючи порушення відповідачем строків повернення фінансової допомоги, позивач нарахував та заявив до стягнення 47 219,18 грн пені, нарахованої за період з 03.02.2022 до 03.05.2023.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони у Договорі встановили відповідальність відповідача за несвоєчасне повернення фінансової допомоги у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» №691-IX від 16.06.2020, були внесені зміни до розділу IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України та доповнено п. 8 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Зазначені зміни також внесено до Цивільного кодексу України (розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 15).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (з урахуванням внесених змін) установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався та діяв до 30.06.2023.

Також відповідно до ч. 3 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.

Отже, вказаними законами скасовано цивільну відповідальність щодо сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), на період дії карантину та воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Оскільки укладений між сторонами договір про надання поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, на спірні правовідносини розповсюджують положення п. 8 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та п. 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що прострочення позичальника (відповідача) за Договором відбулося у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України, а також у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язків сплати на користь позивача пені.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 47 219,18 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3365,75 грн 3% річних за період з 03.02.2022 по 03.05.2023 та 25 886,79 грн інфляційних втрат за лютий 2022 року березень 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Враховуючи наведені вище положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, з 24.02.2022 включно позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Таким чином, нарахування відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України за період з 24.02.2022 по 03.05.2023 є неправомірним.

Відтак 3% річних підлягають нарахуванню за період з 03.02.2022 по 23.02.2022, а їх розмір за перерахунком суду становить 155,34 грн, що є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Щодо періоду нарахування інфляційних втрат.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено порядок розрахунку інфляційних втрат відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Так, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Оскільки у лютому 2022 року прострочення відповідача тривало з 03-го по 23-й день календарного місяця лютого, тобто більше півмісяця, тому за цей місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу.

Таким чином, за перерахунком суду розмір інфляційних втрат за лютий 2022 року становить 1440,00 грн, а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у зазначених судом розмірах.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1476,78 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

У позовній заяві позивач зазначив попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 30 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач надав договір про надання правової допомоги №б/н від 01.05.2023, укладений з адвокатом Столярчуком В. М., проте до ухвалення рішення суду доказів фактичного надання адвокатом послуг з правничої допомоги у цій справі суду не надав.

Відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у суду відсутні.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілія Агро Плюс» (код ЄДРПОУ 43946343, вул. Івана Мазепи, 51, кв. 110, м. Чернігів, 14000) на користь Селянського (фермерського) господарства «Світанок» (код ЄДРПОУ 30368168, вул. Шкільна, 8, с. Стадниця, Білоцерківський район, Київська область, 09834) 90 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 1440,00 грн інфляційних втрат, 155,34 грн - 3% річних та 1476,78 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун