Рішення

від 20.07.2023 по справі 320/6274/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2023 року № 320/6274/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промлісторг» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Промлісторг» (07252, Київська область, Іванківський район, с.Русаки, вул.Леніна, 1) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0030961405, податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0030971405, податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0030731405 та податкове повідомлення-рішення від 16.10.2018 № 0031051406.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що податковим органом протиправно сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки висновки акта перевірки є хибними та недоведеними, адже доводи податкового органу про нереальність/безтоварність господарських операцій з контрагентами ґрунтується лише припущеннях та не можуть вважатись, у розумінні ПК України, наявністю порушень з боку позивача. Крім того, посилання відповідача на факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в касі товариства є безпідставним, оскільки готівка з карткового рахунка із застосуванням корпоративної платіжної картки використовується без оприбуткування у касі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 відкрито провадження у справі. В подальшому розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

11.01.2019 до суду від Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, з урахуванням встановленого під час проведення документальної планової перевірки позивача за результатами якої встановлено заниження податку на прибуток, занижено суму податку на додану вартість та завищено суму від`ємного значення. Також встановлено, не подання контролюючому органу Звіту про суми податкових пільг за 2017 рік, занижено податок на доходи фізичних осіб та встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів.

Під час розгляду справи, сторонами надано суду додаткові пояснення щодо фактичних обставин справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 28.08.2018 №№ 3672, 3673, 3674, 3675, 3676, 3677, 3679 виданих ГУ ДФС у Київській області, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу ГУДФС у Київській області від 14.08.2018 № 1697 ГУ ДФС у Київській області, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Промлісторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2015 по 30.06.2018.

ТОВ «Промлісторг» проінформовано про проведення документальної планової перевірки письмовим повідомленням від 14.08.2018 № 407, яке надіслано поштою. Наказ про проведення перевірки від 14.08.2018 № 1697, також надіслано поштою. З направленням на право про проведення перевірки ознайомлено директора ТОВ «Промлісторг» ОСОБА_1 , 28.08.2018, під підпис. В журналі реєстрації перевірок чинено відповідний запис № 6 від 28.08.2018.

За результатами перевірки, контролюючим органом було складено акт від 24.09.2018 № 812/10-36-14-05/35585506 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Промлісторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, яким встановлено порушення:

п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.3.1 п.138.3 ст.138, пп.139.2.2 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 94 274, 59грн., в тому числі по періодах: рік 2015 40 625, 83грн.; рік 2016 37 268, 41 грн.; рік 2017 16 380, 35 грн.;

пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 59 642 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2015 року 24 016 грн., листопад 2015 року 17 204 грн.; грудень 2015 року 6 922 грн., листопад 2016 року 11 500 грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 37 693 грн.;

п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України, не подано контролюючому органу Звіт про суми податкових пільг за 2017 рік;

п.173.3 ст.173, абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 510, 00 грн.;

п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 (в редакції, яка діяла до 05.01.2018), встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів на загальну суми 27 800, 00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення:

від 17.10.2018 № 0030731405 на суму 170 842, 50 грн. в т.ч. штрафні санкції 23 668, 50 грн. (податок на прибуток підприємств);

від 17.10.2018 № 0030971405 на суму 37 693, 00 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість;

від 17.10.2018 № 0030961405 на суму 74 552, 50 грн. в т.ч. штрафні санкції 14 910, 50 грн. (податок на додану вартість);

від 16.10.2018 № 0031051406 на суму 90000, 00 грн. штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Водночас, із визначеного в ПКУ поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПКУ порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до висновків акту перевірки, встановлено заниження податку на прибуток в період з 01.07.2015 по 30.06.2018 на назальну суму 94 274, 59 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Промлісторг» надало документи, які свідчать про заправку дизельним пальним транспортні засоби на автозаправних станціях ТОВ «Стейл Оіл» згідно фіскальних чеків на загальну суму 349 544, 34грн.

Як наголошує Позивач, розрахунки за дизельне пальне проводились в готівковій формі, що підтверджується фіскальними чеками за період з 12.08.2015 по 27.11.2015.

Однак, перевіряючими в акті перевірки зазначено, що позивачем не надано до перевірки документів, які б відображали та підтверджували наявність транспортних засобів на підприємстві, тобто відсутній об`єкт який фактично заправлявся дизельним пальним, що безпосередньо вплинуло на формування витрат.

Проте судом встановлено, що відповідно до договору підряду № від 01.01.2015 про надання послуг по вивезенню деревини, укладеного між ТОВ «Промлісторг» (Відправник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник), Перевізник зобов`язується доставити довірений Відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу.

Також, 01.07.2015, 01.08.2015 та 01.01.2016 між сторонами було укладено додаткові угоди, відповідно до яких витрати паливно-мастильних матеріалів в частині забезпечення здійснення перевезення необхідних Відправнику, бере на себе ТОВ «Промлісторг». Розрахунки витрат палива погоджено сторонами, а саме з 01.07.2015 1.4 літра, з 01.08.2015 1.55 літра, з 01.01.2016 0.65 літра на 1 м.куб перевезеного лісоматеріалу.

Позивачем на підтвердження виконання умов договору та на підтвердження використання дизельного пального в межах своєї господарської діяльності, надано перевіряючим акти списання товарів, акти приймання-передачі матеріалів (дизельного пального), акти приймання робіт (надання послуг), довідки-розрахунки, реєстри авто послуг, податкові накладні, фіскальні чеки.

Актом перевірки встановлено, що Позивачем під час перевірки було надано документи, які свідчать про надання послуг ТОВ «Укрростехно» Позивачеві, а саме послуги евакуатора, мийки сідельного тягача, зміну комплекту зчеплення, демонтаж-монтаж маховика, заміна вінця маховика та інше технічне обслуговування.

Як зазначає податковий орган, наданих до перевірки документів, підтверджуючих факт проведення вищезазначених операцій, встановлено відсутність на балансі позивача транспортних засобів, а тому на думку податкового органу, надання зазначених послуг є неможливим як і віднесення до витрат вказаних ремонтних робіт та заміни запчастин.

Суд зазначає наступне, відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 01.08.2015 до договору підряду № 1 від 01.01.2015, сторони погодили, що несправність (поломка) транспортних засобів викликана інтенсивністю / невідкладністю виконання робіт по заявці на вимогу Відправника усувається за рахунок Відправника, тобто ТОВ «Промлісторг».

Отже з даного слідує, що вказаний ремонт техніки здійснювався з метою виконання умов договору по наданню послуг по вивезенню деревини та для підтримання автотранспорту в робочому стані, а тому витрати на вартість ремонту відноситься до поточних витрат товариства.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Документальне оформлення операцій з ремонт майна регулюється нормативними документами щодо бухгалтерського обліку.

Перевіяючими встановлено, що 05.02.2016 між ТОВ «Промлісторг» (Замовник) та МПП «Техпром» (Виконавець) укладено договір № 2 щодо ремонту привода переміщення крана козлового ККС 20/5, який знаходиться у смт.Бородянка, Київська область.

Відповідно до Договору оренди нерухомого майна від 01.06.2016 № 1/01/16 ТОВ «Промлісторг» прийнято в оренду від ВПФ «Будтранссервіс» у строкове платне користування майно, а саме площадку під кран, 1 тис. м2, за адресою: Київська область, смт.Бородянка, вул.Вокзальна, 2а та кран козловий ККС 20/5.

Відповідно до п.7.1 вказаного договору Позивач зобов`язується самостійно та за власний рахунок здійснювати поточний ремонт майна протягом строку оренди. Тобто, позивачем здійснено ремонтні роботи орендованого майна, кран козловий КСС 20/5 за власний рахунок у відповідності до умов договору.

Як зазначає позивач, ремонт здійснювався з метою підтримання техніки в робочому стані для уникнення збільшення вигод від використання , тому вартість ремонту віднесено до поточних витрат товариства у відповідності до вимог бухгалтерського обліку.

Актом перевірки також встановлено, що ТОВ «Промлісторг» отримувало від ТОВ «РС-БУД» будівельні матеріали, зокрема: метало черепиця, планка торцева, планка внутрішнього стику, планка захисту карнизу на загальну суму 57 500, 48грн., згідно видаткової накладної № РСН-000747.

Однак, як зазначає податкових орган, зазначені будівельні отримано для ремонту неіснуючого об`єкту, а тому віднесення зазначеної суми є неправомірним.

З приводу зазначеного суд зазначає, що відповідно договору оренди нерухомого майна № 10/16 від 01.10.2016, № 01/01/17 від 01.01.2017 позивачем від ВПФ «Будтранссервіс» у строкове платне користування одержано майно, площадку під краном розміром 5 тис м2 за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул.Вокзальна, 2а.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV, кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення).

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції. При цьому, ПК України та Закон № 996-ХIV, не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV, підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак, кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам. Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас, немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше, це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України, обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

При цьому, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють не уповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Відповідно до норм п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вище в цьому пункті.

Згідно із п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та витрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат згідно періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта. Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та витрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.07.2015 по 30.06.2018 встановлено, що в серпні 2015 року, вересня 2015 року, жовтня 2015 року, листопаді 2015 року, грудні 2015 року, лютому 2016 року, листопаді 2016 року, позивач мав взаєморозрахунки з ТОВ «Стейт Оіл» МПП «Техпром», ТОВ «Укростехно», ТОВ «РС-Буд» та включило до складу податкового кредиту суму податкового кредиту в розмірі 97 335, 00грн.

Як зазначає представник податкового органу, вказана сума вплинула на збільшення від`ємного значення рядка 17 «Усього податкового кредиту», 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду», 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» в деклараціях на загальну суму 37 693,00грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 59 642,00грн.

Зазначені порушення є похідними від встановленого порушення п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.3.1 п.138.3 ст.138, пп.139.2.2 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що згідно Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є податкова накладна, що надається платником податку на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності.

На момент перевірки, якщо суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у солдатових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними.

Податковий кредиту з податку на додану вартість визначено на підставі отриманих податкових накладних.

Судом досліджено надані позивачем податкові накладні, останні містять все передбачені законодавством відомості.

Крім того, податкові накладні прийняті податковим органом без зауважень, останнє не спростовано актом перевірки, ані представником відповідача.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належними чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що в свою чергу було зроблено позивачем.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, як документи, що містять відомості про господарську операцію.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з системного аналізу вказаної норми, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування обліку платника податку беруться до уваги ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які підписані сторонами, скріплені печатками сторін, мають відповідні реквізити, як передбачено чинним законодавством України.

Формування податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання з оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування та податковий кредит наступає за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними.

Первинні документи (податкові та видаткові накладні, угоди, акти виконаних робіт, розрахунки, рахунки-фактури та інші) наявні в матеріалах справи, а також були надані під час проведення перевірки, що не спростовано представником відповідача.

Актом перевірки також встановлено порушення п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме:

відповідно до звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку ТОВ «Промлісторг» 02.12.2015 отримано готівкові кошти з ПАТ «Приватбанк» у сумі 8000,00грн., які оприбутковані в касі товариства 03.12.2015, прибутковий касовий ордер № 94 та відображені в касовій книзі товариства 03.12.2015;

відповідно до звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку ТОВ «Промлісторг» 26.01.2016 отримано готівкові кошти з ПАТ «Приватбанк» у сумі 9800,00грн., які оприбутковані в касі товариства 27.01.2016, прибутковий касовий ордер № 3 та відображені в касовій книзі товариства 27.01.2016;

відповідно до звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку ТОВ «Промлісторг» 02.08.2017 отримано готівкові кошти з ПАТ «Приватбанк» у сумі 10000,00грн., які оприбутковані в касі товариства 03.08.2017, прибутковий касовий ордер № 23 та відображені в касовій книзі товариства 03.08.2017.

Відповідно до пп. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі Положення № 637), визначено, що готівкові кошти видаються відповідній особі під звіт за умови звітування нею у встановленому порядку раніше отриманні під звіт суми.

При цьому видавати готівкові кошти під звіт на виробничі (господарські) потреби дозволяються на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Відповідно до п.2.12 Положення № 637, фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки

Судом досліджено звіти позивача, з зазначеними вище періодами, рух та видачі коштів відбувалась по картковому рахунку НОМЕР_1 (ПАТ «Приватибанк»), який є корпоративним, та одержувачем якого є ОСОБА_1 директор ТОВ «Промлісторг».

Видача готівки підтверджується також, меморіальними ордерами, засвідченні копії наявні в матеріалах справи.

На думку суду, висновок податкового органу про факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в касі товариства є безпідставним, так як готівка з карткового рахунку із застосуванням корпоративної платіжної картки використовується без оприбуткування в касу.

Отже, доводи та висновки податкового органу не підтверджують наявності порушень, оскільки вони не спростовують реальності господарських операцій.

Суд вважає, що відповідачем не було доведено суду та надано належних доказів про наявність встановлених та підтверджених фактів, висновок відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтується на припущеннях та є недоопрацьованим.

Варто врахувати, що висновки акта перевірки не містять належних обґрунтувань, що саме позивач порушувало вимоги Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з контрагентами зазначеними вище. Висновки, які було здійснено податковим органом та які зазначено в акті, базуються на припущеннях та відсутності інформації в базах даних податкового органу.

Таким чином суд вважає, з урахуванням змісту та обсягу наданих первинних документів по спірним господарським взаємовідносинам, суд констатує, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем до матеріалів справи залучено сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій.

Досліджені судом документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності.

У свою чергу всі висновки податкового органу базуються на припущеннях, зазначені допущення податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства не може бути поставлено в провину позивачу, який надав до перевірки всі необхідні документи для підтвердження господарської операції, доцільності її здійснення, що не дає суду підстав для визнання прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень законним та таким, що прийняті згідно критеріїв, визначених ст. 2 КАС України, при цьому, тягар доказування правомірності прийняття суб`єктом владних повноважень рішень, покладається на відповідача, який при прийнятті рішень що породжують для особи певні наслідки, має діяти у якнайпослідовніший спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням змісту первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, що у сукупності, не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача.

Аналогічна правова позиція щодо спірних правовідносин, викладена в постанові Верховного Суду № 816/338/14, постанові Верховного Суду України від 05.12.2006 №21-527во06, постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13.

Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.10.2018 № 0030961405, № 0030971405, № 0030731405 та податкове повідомлення-рішення від 16.10.2018 № 0031051406.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь судовий збір у розмірі 4801 грн. (чотири тисячі вісімсот одна гривня 32 коп.)

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промлісторг» (ЄДРПОУ: 35585506, адреса: вул. Леніна, буд. 1, Київська область, Іванківський район, с.Русаки, 07252)

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (ЄДРПОУ: 44096797, адреса: вул. Святослава Хороброго, буд. 5а, м. Київ, 03151)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення виготовлене у повному обсязі та підписане 20.07.2023

Суддя Панченко Н.Д.