Ухвала

від 02.08.2023 по справі 175/2525/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 175/2525/16-ц

провадження № 61-21181св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Територіальна громада в особі Горківської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області,

третя особа - Перша дніпровська державна нотаріальна контора,

особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу - Дніпровська місцева прокуратура № 3 яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади в особі Горківської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 . Заповіту мати не залишила, на день смерті проживала та була зареєстрована у АДРЕСА_1 . Після смерті матері, у встановлений законом строк, протягом шести місяців звернулася до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Рідна бабуся позивача (мати ОСОБА_2 ) - ОСОБА_3 подала заяву про відмову від спадщини після смерті своєї доньки на користь позивача. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належні їй земельні ділянки. Після смерті ОСОБА_2 зникли усі оригінали правовстановлюючих документів на все належне їй майно. З підстав відсутності оригіналів правовстановлюючих документів - державних актів про право приватної власності на земельні ділянки позивачу було відмовлено нотаріусом у видачі відповідного свідоцтва на земельні ділянки.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельні ділянки.

Короткий зміст судових рішень

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельні ділянки:

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 9,800 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-019-0037;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 8,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-019-0038;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 8,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-019-0039;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 6,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-019-0040;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 6,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-019-0041;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 8,000 га наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-019-0042;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 4,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-019-0043;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 6,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-019-0044;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 6,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-019-0045;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 8,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-019-0046;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 8,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-019-0047;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 6,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-019-0048;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 6,000 га, наданої для особистого селянського господарства, кадастровий №1221482000-02-019-0049;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 10,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-019-0050;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 2,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 1221482000-02-028-0011;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 4,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1221482000-02-030-0041;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 8,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1221482000-02-030-0042;

- земельну ділянку, розташовану на території Горьківської сільської ради Дніпровського (Дніпропетровського) району Дніпропетровської області, площею 10,000 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1221482000-02-030-0043.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зазначені земельні ділянки належали на праві власності матері позивача ОСОБА_2 , спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, позивач вступила в управління та володіння спадковим майном і є спадкоємцем за законом, оригінали документів втрачені, що унеможливлює оформлення права власності у порядку спадкування. Оформлення права власності на позивача не порушує законних прав чи інтересів інших осіб.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд виходив з того, що спірні земельні ділянки утворені шляхом об`єднання з іншими земельними ділянками, які були об`єктом кримінального провадження. Рішеннями судів припинено право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки, які увійшли у об`єднані земельні ділянки через незаконне вибуття з державної власності, а тому ОСОБА_2 за життя не була власником спірних земельних ділянок, у зв`язку з чим право власності на спірні земельні ділянки у порядку спадкування за ОСОБА_1 не може бути визнано.

Суд першої інстанції не залучив у якості відповідача Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, який не визнає та оспорює право власності ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суду вказав, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2014 року у справі № 2-5275/11 визнано недійсними шістдесят чотири державних акти про право власності на земельні ділянки, видані на ім`я різних громадян; тридцять дев`ять договорів купівлі-продажу земельних ділянок, покупцем яких була ОСОБА_2 ; повернуто земельні ділянки за цими договорами у власність держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації. Іншим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року у справі № 2-5315/11 визнано недійсними сім державних актів на право власності на земельні ділянки площею 2,00 га кожна, витребувано ці земельні ділянки у ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Дійшовши висновку про те, що право власності ОСОБА_2 (спадкодавця) на спірні земельні ділянки припинено зазначеними судовими рішеннями, суд апеляційної інстанції не конкретизував внаслідок чого - визнання недійсними державних актів про право власності на землю або ж витребування земельних ділянок у власність держави таке право припинилось; чи увійшли земельні ділянки, витребувані у власність держави за рішеннями апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2014 року та від 01 серпня 2017 року, у склад об`єднаних земельних ділянок, право власності на які за позивачкою визнав суд першої інстанції; не встановив в контексті заявлених позовних вимог, коли і на якій правовій підставі у ОСОБА_2 (спадкодавця) виникло право власності на спірні земельні ділянки і чи існувало це право на час її смерті.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області задоволено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області сплачений судовий збір в сумі 10 335,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2014 року у справі № 2-5275/11 та іншим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року у справі № 2-5315/11 встановлено незаконність вибуття у 2008 році спірних земельних ділянок з державної власності, а також протиправність набуття права власності на них громадянами та їх подальше відчуження за договорами купівлі - продажу ОСОБА_2 . Встановлено, що майже всі правовстановлюючі документи, які стали підставою для передачі у власність громадян земельних ділянок - скасовані. Виключення становлять земельні ділянки 1221482000:02:019:0016 та 1221482000:02:028:0015, які є складовими частинами земельних ділянок 1221482000:02:019:0037, утвореної шляхом об`єднання 5 земельних ділянок, державні акти чотирьох з яких визнані недійсними та 1221482000:02:019:0041, утвореної шляхом об`єднання 3 земельних ділянок, державні акти на дві з яких визнані недійсними. Тому відповідно до статті 79-1 ЗК України земельні ділянки 1221482000:02:019:0037 та 1221482000:02:019:0041 не можуть бути об`єктами цивільних прав, а права на них не можуть бути успадковані.Врахувавши, що рішеннями судів право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки, які увійшли до складу об`єднаних земельних ділянок, припинено у зв`язку з їх незаконним вибуттям з державної власності, колегія суддів приходить до висновку, що право власності на спірні земельні ділянки не може бути визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Крім того, відповідно до роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які містяться в абзаці 5 п. 3.1 листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, за змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

Право власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_2 та її правонаступника - спадкоємця ОСОБА_1 не визнається та оспорюється державою в особі уповноваженого органу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Частину вказаних земельних ділянок на підставі рішень судів витребувано у ОСОБА_2 та її правонаступника ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке є розпорядником земель сільськогосподарського призначення. Отже, належним відповідачем у даній справі є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, однак зазначена особа до участі у справі не залучена, що є підставою для скасування рішення суду. Тому суд першої інстанції вирішив питання про його права та інтереси Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке є розпорядником земель сільськогосподарського призначення, однак яке не залучено до участі у справі, що є підставою для скасування рішення суду.

Аргументи учасників справи

У грудня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у прокуратури вже давно спливла позовна давність для визнання недійсними державних актів, припинення права власності та витребування на користь держави належних ОСОБА_2 земельних ділянок. Тому наявність інших судових рішень про визнання недійсними інших державних актів на земельні ділянки, які не є предметом цієї справи, - не може бути перешкодою для задоволення її позову. Велика Палата Верховного Суду 20 листопада 2018 року по справі № 907/50/16 зробила висновок щодо застосування позовної давності до вимог про витребування майна від добросовісного набувача.

В матеріалах справи міститься копія спадкової справи після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті своєї матері - ОСОБА_2 ; відповідь на запит суду Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 04 січня 2017 року, що за ОСОБА_2 належним чином зареєстровано право власності на усі земельні ділянки, які є предметом спадкування по цій справі.

Належний за указаних обставин справи відповідач - Територіальна громада селища Горького в особі Горьківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, на території якої знадяться належні її матері земельні ділянки, не оскаржувала законне та обґрунтоване рішення суду про визнання за нею в порядку спадкування права власності на земельні ділянки, адже спадщина не є відумерлою, а її мати за життя була законним власником зазначених земельних ділянок. Тому з апеляційною скаргою могла звернутися виключно Горьківська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, до якої у випадку скасування рішення суду першої інстанції могли перейти у власність спірні земельні ділянки, а ніяк не Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке не має жодного відношення до зазначених земельних ділянок.

Дніпропетровська РДА довідалася про порушення прав держави ще в червні 2008 року, коли заступник керівника апарату РДА ОСОБА_4 здійснила реєстрацію і підписала додаток до розпорядження №2642 від 24 червня 2008 року «Про надання дозволу на складання технічної документації про відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства» достовірно знаючи про те, що зазначене розпорядження прийняте ОСОБА_5 без узгодження з профільним заступником та посадовими особами юридичного відділу Дніпропетровської РДА. Тому сплив позовної давності повинен відраховувати від цієї дати.

Крім того, витребувати можливо виключно майно, яке індивідуально визначене, а не яке стало складовою зовсім іншого індивідуально визначеного об`єкту - іншої земельної ділянки, утвореної шляхом об`єднання з іншими земельними ділянками, після чого первісна земельна ділянка припинила своє існування як об`єкт нерухомого майна та стала складовою іншого, індивідуально визначеного об`єкту - іншої земельної ділянки, яка не була предметом кримінальної справи.

Рух справи межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2021 рокувідмовлено.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16).

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 .

Після її смерті, у встановлений законом строк, позивач звернулася до Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Рідна баба позивача (мати ОСОБА_2 ) - ОСОБА_3 подала заяву про відмову від спадщини після смерті своєї дочки на користь позивача.

З підстав відсутності оригіналів правовстановлюючих документів - державних актів про право приватної власності на земельні ділянки, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірні земельні ділянки.

Спірні земельні ділянки відповідно до листа управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі № 403-99.5-44/2-17 від 04 січня 2017 року утворилися шляхом об`єднання земельних ділянок, які були об`єктом розгляду у кримінальній справі.

Земельна ділянка 1221482000020190037 утворилася шляхом об`єднання п`яти земельних ділянок: 1. 1221482000:02:019:0028 ОСОБА_6 2,00 га; 2. 122148200:02:019:0017 ОСОБА_7 1,80 га; 3. 1221482000:02:019:0016 ОСОБА_8 2,00 га; 4. 1221482000:02:019:0015 ОСОБА_9 2,00 га; 5. 1221482000:02:019:0016 ОСОБА_10 2, 00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_1 утворилася шляхом об`єднання чотирьох земельних ділянок: 1. 1221482000:02:019:0032 ОСОБА_11 2,00 га; 2. 1221482000:02:019:0031 ОСОБА_12 2,00 га; 3. 1221482000:02:019:0030 ОСОБА_13 2, 0 га; 4. 1221482000:02:019:0029 ОСОБА_14 , 20 га.

Земельна ділянка НОМЕР_2 утворилася шляхом об`єднання чотирьох земельних ділянок: 1. 1221482000:02:019:0014 ОСОБА_15 , 2,00 га; 2. 1221482000:02:019:0013 ОСОБА_16 2,00 га; 3. 1221482000:02:019:0012 ОСОБА_17 2,00 га. 4. 1221482000:02:019:0011 ОСОБА_18 2,00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_3 утворилася шляхом об`єднання трьох земельних ділянок: 1. 1221482000:02:028:0010 ОСОБА_19 , 2,00 га; 2. 1221482000:02:028:0012 ОСОБА_20 2,00 га; 3. 1221482000:02:028:0013 ОСОБА_21 2,00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_4 утворилася шляхом об`єднання трьох земельних ділянок: 1. 1221482000:02:028:0016 ОСОБА_22 2,00 га; 2. 1221482000:02:028:0015 ОСОБА_23 2,00 га; 3. 1221482000:02:028:0014 ОСОБА_24 2,00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_5 утворилася шляхом об`єднання земельних ділянок: 1. 1221482000:02:028:0017 ОСОБА_25 2,00 га; 2. 1221482000:02:028:0018 ОСОБА_26 2,00 га; 3. 1221482000:02:028:0019 ОСОБА_27 2,00 га; 4. 1221482000:02:028:0020 ОСОБА_28 2,00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_6 утворилася шляхом об`єднання двох земельних ділянок: 1. 1221482000:02:028:0028 ОСОБА_29 2,00 га; 2. 1221482000:02:028:0026 ОСОБА_30 2,00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_7 утворилася шляхом об`єднання трьох земельних ділянок: 1. 1221482000:02:029:0015 ОСОБА_31 2,00 га; 2. 1221482000:02:028:0016 ОСОБА_32 2,00 га; 3. 1221482000:02:028:0017 ОСОБА_33 2,00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_8 утворилася шляхом об`єднання трьох земельних ділянок: 1. 1221482000:02:019:0023 ОСОБА_34 2,00 га; 2. 1221482000:02:019:0022 ОСОБА_35 2,00 га; 3. 1221482000:02:019:0021 ОСОБА_36 2,00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_9 утворилася шляхом об`єднання чотирьох земельних ділянок: 1. 1221482000:02:019:0027 ОСОБА_37 2,00 га; 2. 1221482000:02:019:0026 ОСОБА_38 2,00 га; 3. 1221482000:02:019:0025 ОСОБА_39 2,00 га; 4. 1221482000:02:019:0024 ОСОБА_40 2,00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_10 утворилася шляхом об`єднання чотирьох земельних ділянок: 1. 1221482000:02:030:0039 ОСОБА_41 2,00 га; 2. 1221482000:02:030:0038 ОСОБА_42 2,00 га; 3. 1221482000:02:030:0011 ОСОБА_43 2,00 га; 4. 1221482000:02:030:0010 ОСОБА_44 2,00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_11 утворилася шляхом об`єднання трьох земельних ділянок: 1. 1221482000:02:030:0033 ОСОБА_45 2,00 га; 2. 1221482000:02:030:0034 ОСОБА_46 2,00 га; 3. 1221482000:02:030:0035 ОСОБА_47 2,00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_12 утворилася шляхом об`єднання трьох земельних ділянок: 1. 1221482000:02:030:0015 ОСОБА_48 2,00 га; 2. 1221482000:02:030:0014 ОСОБА_49 2,00 га; 3. 1221482000:02:030:0015 ОСОБА_50 2,00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_13 утворилася шляхом об`єднання п`яти земельних ділянок: 1. 1221482000:02:030:0017 ОСОБА_51 2,00 га; 2. 1221482000:02:030:0018 ОСОБА_52 2,00 га; 3. 1221482000:02:030:0019 ОСОБА_53 2,00 га; 4. 1221482000:02:030:0031 ОСОБА_54 2,00 га; 5. 1221482000:02:030:0032 ОСОБА_55 2,00 га.

Земельна ділянка 1221482000020280011 утворилася з земельної ділянки 1221482000:02:028:0011 ОСОБА_56 2,00 га.

Земельна ділянка 1221482000020300041 утворилася шляхом об`єднання двох земельних ділянок: 1. 1221482000:02:030:0029 ОСОБА_57 2,00 га; 2. 1221482000:02:030:0028 ОСОБА_58 2,00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_14 утворилася шляхом об`єднання трьох земельних ділянок: 1. 1221482000:02:030:0026 ОСОБА_59 2,00 га; 2. 1221482000:02:030:0030 ОСОБА_60 2,00 га; 3. 1221482000:02:030:0027 ОСОБА_61 2,00 га; 4. 221482000:02:030:0025 ОСОБА_62 2,00 га.

Земельна ділянка НОМЕР_15 утворилася шляхом об`єднання п`яти земельних ділянок: 1. 1221482000:02:030:0021 ОСОБА_63 , 2,00 га; 2. 1221482000:02:030:0024 ОСОБА_64 2,00 га; 3. 1221482000:02:030:0023 ОСОБА_65 2,00 га; 4. 221482000:02:030:0022 ОСОБА_66 2,00 га; 5. 4221482000:02:030:0020 ОСОБА_67 2,00 га.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року у кримінальній справі № 175/3139/13-к визнано винними службових осіб органів виконавчої влади Дніпропетровського району ОСОБА_5 , ОСОБА_68 та ОСОБА_69 за вчинення злочинів передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 364 КК України, якими встановлено, що в порушення статей 17, 118, 141, 149 ЗК України, зловживаючи своїм службовим становищем, зазначеними особами здійснено незаконне вилучення з державної власності вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 168 га, оформлення права власності на них за 84 громадянами, без їхнього відома.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2014 року у справі № 2-5275/11 визнано недійсними шістдесят чотири державних акти про право власності на земельні ділянки, видані на ім`я різних громадян; тридцять дев`ять договорів купівлі-продажу земельних ділянок, покупцем яких була ОСОБА_2 ; повернуто земельні ділянки за цими договорами у власність держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації.

Іншим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року у справі № 2-5315/11 визнано недійсними сім державних актів на право власності на земельні ділянки площею 2,00 га кожна, витребувано ці земельні ділянки у ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Вказаними рішеннями встановлено незаконність вибуття у 2008 році спірних земельних ділянок з державної власності, а також протиправність набуття права власності на них громадянами та їх подальше відчуження за договорами купівлі-продажу ОСОБА_2 .

Майже всі правовстановлюючі документи, які стали підставою для передачі у власність громадян земельних ділянок - скасовані. Виключення становлять земельні ділянки 1221482000:02:019:0016 та 1221482000:02:028:0015, які є складовими частинами земельних ділянок 1221482000:02:019:0037, утвореної шляхом об`єднання 5 земельних ділянок, державні акти 4 з яких визнані недійсними та 1221482000:02:019:0041, утвореної шляхом об`єднання 3 земельних ділянок, державні акти на 2 з яких визнані недійсними.

Відповідно до листа Дніпровської ОДПІ №209/9/04-17-13-02-14 від 28 лютого 2017 року ОСОБА_2 не обліковується як власник земельних ділянок на території Дніпропетровського району та не є платником земельного податку.

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У пункті 5 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі №233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначено, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зроблено висновок, що під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із визнання за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельні ділянки. Суди встановили, що ОСОБА_2 - матері позивача, яка є її єдиним спадкоємцем, належали земельні ділянки. Рішеннями судів право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки, які увійшли до складу об`єднаних земельних ділянок, припинено у зв`язку з їх незаконним вибуттям з державної власності (визнано недійсними державних акти про право власності на земельні ділянки, договори купівлі-продажу, покупцем яких була ОСОБА_2 , повернуто земельні ділянки за цими договорами у власність держави, частина витребувана у правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області). Всі правовстановлюючі документи, які стали підставою для передачі у власність громадян земельних ділянок скасовані за виключенням земельних ділянок 1221482000:02:019:0016 та 1221482000:02:028:0015, які є складовими частинами земельних ділянок 1221482000:02:019:0037, утвореної шляхом об`єднання 5 земельних ділянок, державні акти 4 з яких визнані недійсними та 1221482000:02:019:0041, утвореної шляхом об`єднання 3 земельних ділянок, державні акти на 2 з яких визнані недійсними. За таких обставин апеляційний суд зробив висновок, що право власності на спірні земельні ділянки не може бути визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування; за обставин цієї справи суд першої інстанції також вирішив питання про права та інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке не залучено до участі у справі, що є підставою для скасування рішення суду. Про застосування позовної давності відповідач у цій справі не заявляв, суди це питання не вирішували.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18), на яку посилається позивач в касаційній скарзі, заступник прокурора в інтересах держави звернувся до суду із позовом про витребування цілісного майнового комплексу у товариства, оскільки набуття ним права власності відбулося незаконно - поза процедурою, визначеною Законами України «Про приватизацію державного майна», «Про оренду державного та комунального майна». Верховний Суд вказав, що судами попередніх інстанцій констатовано наявність підстав для витребування майна від відповідача, як добросовісного набувача у відповідності до положень статті 388 ЦК України. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, втручання держави в право ТОВ «Карпатські Зорі» на мирне володіння майном не суперечить сформульованим в усталеній практиці Європейського суду з прав людини критеріям правомірного втручання в це право. Витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності: витребування здійснюється на підставі норм статті 388 ЦК України у зв`язку з неправомірним заволодінням майном держави. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Як зазначено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідач - ТОВ «Карпатські Зорі» 04 квітня 2016 року (до винесення рішення судом першої інстанції) подав до суду заяву про застосування позовної давності. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду касаційної інстанції та висновком викладеним у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-1047цс17 щодо застосування інституту позовної давності до правовідносин, що регулюються статтею 388 ЦК України. Отже, Господарський суд Закарпатської області та Львівський апеляційний господарський суд дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування майна від відповідача, як добросовісного набувача у відповідності до положень статті 388 ЦК України, та відмову у позові за наслідками спливу позовної давності за заявленими вимогами.

З урахуванням предмет спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених фактичних обставин у цій справі, а також матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, висновки щодо застосування норми права, які викладені у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, не є подібними до правовідносин в справі, що переглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на яку посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скаргу мотивована також тим, що суди неналежним чином дослідили надані заявником докази. Однак оскільки суд касаційної інстанції зробив висновок про закриття касаційного провадження з підстав, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то відсутні підстави для висновку про те, що судом порушено норми процесуального права (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Доводи касаційної скарги не містять посилань на інші порушення судами норм процесуального права, визначені у частинах першій і третій статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 396, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2021 рокуу справі № 175/2525/16-ц.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук