Рішення

від 07.08.2023 по справі 563/358/23

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 563/358/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2023 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.

за участю представниці позивача, адвоката Турович О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК СЕЛЯНСЬКЕ» про розірвання трудового договору,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вказуючи, що 02 червня 2014 року між нею та ТОВ «СВК СЕЛЯНСЬКЕ» укладено трудовий договір, згідно якого її прийнято на посаду прибиральника службових приміщень цього товариства.

03 жовтня 2020 року звернулась до відповідача із заявою про звільнення її за згодою сторін. Однак, наказ про її звільнення відповідачем не видано. На займаній посаді працювала до 18 жовтня 2020 року.

Про те, що рахується на роботі в ТОВ «СВК СЕЛЯНСЬКЕ», дізналась тоді, коли звернулася до Центру зайнятості, що б стати на облік для влаштування на роботу.

А тому просить суд, безстроковий трудовий договір, укладений 02 червня 2014 року між нею та ТОВ «СВК СЕЛЯНСЬКЕ», розірвати у відповідності до вимог ч.3 ст.38 КЗпП України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала. Просила безстроковий трудовий договір, укладений 02 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СВК СЕЛЯНСЬКЕ», розірвати, проте з підстав, передбачених ч.1 ст.38 КЗпП України. Зазначила, що відповідач до моменту фактичного припинення трудових відносин регулярно виплачував заробітну плату для позивача.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, відзив на позов не подав.

Представник позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Згідно із ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представниці позивачки, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

02 червня 2014 року позивачку ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ «СВК СЕЛЯНСЬКЕ» на посаду прибиральник службових приміщень, що підтверджується трудовою книжкою позивачки серії НОМЕР_1 від 16.06.1986.

03 жовтня 2020 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про звільнення її із займаної посади за власним бажанням.

18 жовтня 2020 року між сторонами фактично припиненні трудові відносини, позивачу видано трудову книжку, однак, наказ про її звільненні донині не видано та відповідний запис до трудової книжки не занесено. З цієї дати позивачу припинено нарахування та виплату заробітної плати, що видно з інформації наданої ГУПФ України в Рівненській області. Проте, позивачка донині вважається такою, що працевлаштована в ТОВ «СВК СЕЛЯНСЬКЕ», що позбавляє її стати на облік для влаштування на роботу у Центрі зайнятості.

Управління держпраці у Рівненської області у своєму повідомленні за №РВ/1/75-3В-22 від 22.10.2022 зазначило, що роботодавець ТОВ «СВК СЕЛЯНСЬКЕ» відсутній за місцем реєстрації.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. №14-рп/2004, від 16.10.2007 р. №8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. №2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України.

Згідно із ч.1 ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61-28466св18), вказано, що «за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року в справі № 686/10718/17 (провадження № 61-6185св19) зроблено висновок, що «при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України».

Встановлено, що позивач з 02 червня 2014 року по день ухвалення рішення працевлаштована у відповідача на посаді прибиральник службових приміщень.

Також судом встановлено, що у відповідності до сформованих індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача з реєстру застрахованих осіб (автоматизованого банку відомостей, створеного для ведення обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, ведення якого забезпечує Пенсійний фонд України) відповідачем не здійснюється внесення інформації про страховий стаж, сплату страхових внесків та заробітну плату позивача.

Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку.

Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.

Суд зауважує, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань ТОВ «СВК СЕЛЯНСЬКЕ», навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі відповідачем не доведено), не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від розгляду звернень працівників, у тому числі позивача, оскільки у даному випадку це є гарантією передбаченою статтею 43 Конституції України (право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується).

Відповідач ознайомившись із заявою позивача про її звільнення, належним чином не відреагував, що порушує її право на працю.

Враховуючи те, що позивач у заяві про звільнення визначила дату звільнення, в наступному не відкликала подану нею заяву про звільнення, не висловила іншим чином намірів про бажання продовження трудових відносин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для припинення трудових відносин з відповідачем на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідачана користьпозивача підлягаютьстягненню судовівитрати посправі увигляді сплаченого позивачем при подачі позову судового збору.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Безстроковий трудовий договір, укладений 02 червня 2014 року між ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «СВК СЕЛЯНСЬКЕ», на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України розірвати.

Стягнути з ТОВ «СВК СЕЛЯНСЬКЕ`на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп., що був сплачений позивачем при подачі позовної заяви.

Відповідачем може бути подана до Корецького районного суду Рівненської області заява про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони посправі:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; Відповідач ТОВ «СВК СЕЛЯНСЬКЕ», ЄДРПОУ 39181932, м.Київ, вул.П.Мирного, буд.16, кв.13.

Повне рішення суду виготовлене 08 серпня 2023 року.

С у д д я :