Рішення

від 03.08.2023 по справі 757/17719/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17719/23-ц

Категорія 17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань - Рябошапко М.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ТОВ «Козельщинський пелетний завод»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Козельщинський пелетний завод» про стягнення заборгованості за договором позики,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Козельщинський пелетний завод» (далі - ТОВ «Козельщинський пелетний завод» про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 квітня 2020 року між позивачкою та ТОВ «Козельщинський пелетний завод» укладено договір позики, відповідно до умов якого вона передала у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 205 000,00 грн, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути позикодавцеві таку суму коштів у строк до 01 грудня 2020 року.

Відповідно до пункту 5.1 Договору позики, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 01 грудня 2020 року, а у частині невиконання сторонами зобов`язань - до моменту їх повного виконання.

Позивачка на виконання своїх зобов`язань за укладеним Договором через відділення банку здійснила перерахування на користь відповідача на його розрахунковий рахунок грошові кошти у розмірі 205 000,00 грн, тобто виконала свої зобов`язання за Договором в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання перед позивачкою за укладеним Договором не виконав в строк до 01 грудня 2020 року та суму позики в розмірі 205 000,00 грн не повернув, а тому на відповідача має бути покладено відповідальність за порушення грошового зобов`язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України. В досудовому порядку виниклий спір між сторонами врегулювати не вдалося.

Посилаючись на те, що відповідач своїх зобов`язань щодо здійснення повернення коштів у строки, визначені договором не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, просить стягнути з ТОВ «Козельщинський пелетний завод» 205 000,00 грн заборгованості за договором позики, 91 824,08 грн - інфляційних втрат та 14 724,92 грн - 3% річних.

Ухвалою судді від 04 травня 2023 року в справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

Позивачка в судове засідання не з`явилася. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без її участі.

Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Відповідач, повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони гуртуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Козельщинський палетний завод» укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 205 000,00 грн, які відповідач зобов`язався повернути до 01 грудня 2020 року (пункт 1.1., 2.1, 3.1 Договору позики).

Для підтвердження факту повернення позики, сторони на дату її повернення складають в довільній формі акт про повернення суми позики.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, сторони несуть відповідальність встановлену чинним законодавством України за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 5.1 Договору, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до «01» грудня 2020 року, а у частині невиконання сторонами зобов`язань - до моменту їх повернення.

Відповідач, зобов`язання за Договором позики не виконав, станом на день звернення до суду обумовленої суми коштів ОСОБА_1 не повернув, що призвело до порушення прав позивачки.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення суми боргу за договором позики від 09 квітня 2020 року в розмірі 205 000,00 грн, а тому позовні вимоги позивачки в частині стягнення 205 000,00 грн в якості неповернутої суми позики є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування трьох процентів річних та інфляційних страт відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Ураховуючи викладене, з відповідача на користь позивачки за період прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Тобто за період з 02 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року: 205 000,00 грн х 3 % х 30 : 365 : 100 = 504,10 грн; за період з 01 січня 2021 року по 24 квітня 2023 року (на момент звернення до суду з даним позовом): 205 000,00 грн х 3 % х 844 : 365 : 100 = 14 220,82, а всього 14 724,92 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 3 % річних за договором позики від 09 квітня 2020 року за період з 02 грудня 2020 року до 24 квітня 2023 року в сумі 14 724,92 грн.

Що стосується інфляційних втрат, то слід зазначити про те, що згідно аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики «Урядовий кур`єр».

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Таким чином, інфляційні втрати в даному випадку слід розраховувати з 02 грудня 2020 року по 24 квітня 2023 року.

Так, за договором від 09 квітня 2020 року інфляційні втрати складають 91 824,08 грн.

Таким чином, у зв`язку з простроченням повернення грошових коштів за договором позики, вимоги позивачки про застосування статті 625 ЦК України та стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних є обґрунтованими.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 115,49 грн. відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Згідно статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частин першої, третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, представництво позивачки ОСОБА_1 здійснювалося адвокатом Будігай О.В. відповідно до договору від 09 лютого 2023 року № 03, додаткового договору № 01 до договору від 09 лютого 2023 року № 2, у додатковому договорі про надання професійної правничої допомоги сторони визначили фіксований розмір вартості послуг (гонорару) за правничу допомогу.

Згідно частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З огляду на викладене, позивачка та адвокат визначили в договорі розмір гонорару (25 000,00 грн) за представництво інтересів позивачки в суді, які позивачка має сплатити у зв`язку з розглядом справи, означені витрати пов`язані з розглядом справи.

При цьому, суд бере до уваги те, що відповідач своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався, хоча положеннями пункту 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на нього.

Враховуючи результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн в даній конкретній справі відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

З урахуванням наведеного, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також з огляду на приписи пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме: пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100 %) у сумі 25 000,00 грн.

Керуючись статтями 192, 193, 524, 526, 530, 545, 625, 1046-1050 ЦК України, статтями 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 280, 354, 355 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Козельщинський пелетний завод» на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 205 000,00 (двісті п`ять тисяч) грн, % річних в розмірі 14 724 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять чотири тисячі) грн 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 91 824 (дев`яносто одна тисяча вісімсот двадцять чотири тисячі) грн 08 коп., а всього 311 549 (триста одинадцять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Козельщинський пелетний завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 115 (три тисячі сто п`ятнадцять) грн 49 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Козельщинський пелетний завод» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Козельщинський пелетний завод» (код ЄДРПОУ 43365119, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 719).

Повний текст судового рішення складено 07 серпня 2023 року.

Суддя О.Л.Бусик