Рішення

від 08.08.2023 по справі 344/11180/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/11180/23

Провадження № 2-а/344/154/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Домбровської Г.В.

при секретарі с/з: Маланій Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області в особі інспектора лейтенанта поліції Гірного Назарія Ігоровича

про скасування постанови у справі про адміністративне

правопорушення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

ОСОБА_1 (надалі також «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області в особі інспектора лейтенанта поліції Гірного Назарія Ігоровича (надалі також «Відповідач») про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6614253 від 01 березня 2023 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанову в справі про адміністративне правопорушення серії №6614253 від 01 березня 2023 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, без врахування всіх обставин та невірного застосування норм чинного законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Як зазначив в позовній заяві та в судових засіданнях Позивач, докази на підтвердження факту вчинення ним адміністративного правопорушення відсутні, як і відсутні будь-які докази вини ОСОБА_1 .

Представник Відповідача Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, направив на адресу Суду Відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні з підстав необґрунтованості. На підтвердження законності оскаржуваної постанови надано суду відповідні документи.

Зокрема, заперечуючи проти позову, представник Відповідача у відзиві та в судових засіданнях покликався на те, що оскільки Позивач вчинив порушення Правил дорожнього руху, а саме припаркував свій транспортний засіб з порушенням ПДР а саме заблокував виїзд іншим транспортним засобам, Позивача було у встановленому чинним законодавством порядку притягнуто до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення Позивача, представника Відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області,

В С Т А Н О В И В:

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі «Правила дорожнього руху»).

Відповідно до п. 15.1 Правил дорожнього руху зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Згідно п. 15.10 «д» Правил дорожнього руху регулювання стоянка забороняється:

д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі також «КУпАП») ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення врегульовано Главою 22 КУпАП.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 280 КУпАП).

Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1-4 статті 213 цього Кодексу, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу головуючим на засіданні і секретарем цього органу. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.

01 березня 2023 року інспектором лейтенантом поліції 1 бат. 2 роти Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Гірним Н.І. винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №6614253, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 122 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн.

Вищевказану постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС №6614253 від 01 березня 2023 року ОСОБА_1 вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, просить поновити строк на оскарження даної постанови у зв`язку з поважними причинами його пропуску.

1) Щодо строків оскарження постанови Суд зауважує наступне.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно пункту 1 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

У відповідності з положеннями статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частина друга статті 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини третя та четверта статті 123 КАС України).

Така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 140/2046/19.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Оскаржувану постанову винесено інспектором Відповідача 01.03.2023 року, при її винесенні Позивач був присутнім.

13.03.2023 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про оскарження даної постанови (справа №344/4367/23).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.03.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Гірного Назарія Ігоровича - залишено без руху, надавши позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали для виправлення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Гірного Назарія Ігоровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - вважати неподаною та повернуто позивачу.

На вказані причини Позивач ОСОБА_1 посилається як на поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та просить поновити такий строк.

Згідно загальновідомої інформації 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прийнято рішення про введення в Україні воєнного стану з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб.

Дія воєнного стану по всій території України неодноразово продовжувалася, і триває станом на час розгляду справи.

Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи все вищезазначене в сукупності, та зокрема, період введеного в державі воєнного стану, Суд вважає причини пропуску Позивачем строку звернення до суду поважними та знаходить підстави для його поновлення.

2) Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Крім того, Суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.

Так, Суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суб`єкт владних повноважень інспектор Відповідача, повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.

Як зазначено в Постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №6614253 від 01 березня 2023 року, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Вольксваген Тігуан, номерний знак НОМЕР_1 , 01.03.2023 року о 12:35:21, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 76, здійснив стоянку у місці. Де ТЗ, що зупинився, унеможливлював рух інших ТЗ, чим порушив п.15.10.д ПДР Порушення стоянки у місцях, де ТЗ, що стоїть, робить неможливим рух інших ТЗ або пішоходам.

До постанови додано відео з нагрудної камери 471263 (пункт 7 постанови).

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

В ході розгляду даної адміністративної справи Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, виконано обов`язок щодо доведення правомірності винесеної постанови, яка оскаржується Позивачем, надано Суду належні докази на підтвердження такого.

Так, на наданих представником Відповідача разом із відзивом на позов фотороздруківках з місця розгляду справи (а.с.38, 39) чітко видно фіксацію автомобіля Позивача у місці, стоянка на якому перешкоджала руху іншому транспортному засобу.

Позивачем факту того, що зафіксований на даних фотокартках транспортний засіб є тим автомобілем, яким він керував станом на час розгляду справи про адміністративне правопорушення, і за кермом даного автомобіля на той час перебував саме він, не заперечувалося.

Будь-які доводи Позивача в судовому засіданні щодо того, що водій автомобіля, якому ніби-то було створено перешкоду в русі, мав можливість виїзду, висловлювання щодо відсутності у водія даного автомобіля досвіду керування є власними суб`єктивними припущеннями Позивача, які факту порушення ПДР не спростовують.

Факт порушення Позивачем вимог пункту 15.10.д ПДР підтверджується належними доказами, що містяться в матеріалах справи (а.с.38,39).

Посилання Позивача на те, що інспектор поліції міг обмежитися усними зауваженнями та не виносити оскаржувану постанову не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки санкція ч.3 статті 122 КУпАП такого стягнення, як попередження, не передбачає.

Жодних пояснень щодо вимушеності стоянки у зв`язку з непереборними (чи вимушеними) обставинами Суду не надано, що спростовує доводи Позивача про нез`ясування інспектором поліції наявності вини Позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Інших належних доказів на підтвердження протиправності оскаржуваної постанови позовна заява не містить, і Позивачем таких доказів суду не надано.

Доводів Позивача щодо допущених Відповідачем процесуальних порушень при розгляді справи про адміністративне правопорушення позовна заява не містить.

Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення та виносячи за її результатами оскаржувану постанову, Відповідачем не було порушено вимог закону, а, відтак, підстави для скасування оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення відсутні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, виконано обов`язок щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є необґрунтованими, та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 33, 122 ч. 3, 251, 252, 254, 256, 258 КУпАП, керуючись ст. ст. 9, 77, 241-246, 286 КАС України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області,

В И Р І Ш И В :

1. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.

2. В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2023 року.

Суддя Домбровська Г.В.