Ухвала

від 07.08.2023 по справі 522/13799/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/13799/23

Номер провадження 2-з/522/275/23

У Х В А Л А

07 серпня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого суддіНауменко А.В.,

за участю секретаряЗвонецької І.М.,

розглянувши у судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Рити Юріївни, про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Рити Юріївни, про визнання заповіту недійсним.

02 серпня 2023 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд:

Заборонити приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Одеської області Шепелюк Р.Ю. видавати будь-кому свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14.09.2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Балта, Балтської територіальної громади Подільського району Одеської області до набрання рішенням суду законної сили.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви позивача, судом встановлено, що у задоволенні такої слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Рити Юріївни, про визнання заповіту недійсним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із роз`яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Заявник просить заборонити нотаріусу видавати спадкоємцю за заповітом свідоцтво про право на спадщину, однак час відведений для отримання свідоцтва обмежений законом, відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином суд вбачає, що свідоцтво про отримання спадщини за заповітом не видавалось за період з 04.10.2022 року по 04.04.2023 року.

Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у відповідності до Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим 22.02.2012р. наказом Міністерства юстиції України № 296/5. Зазначеними нормативними актами, крім іншого, визначені права та обов`язки нотаріуса.

Між тим, заборона нотаріусу вчиняти дії, які не суперечать вимогам закону, не є доцільною, може призвести до порушення законних прав інших осіб.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована позивачем тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки відповідач має намір отримати свідоцтво про право на спадщину на спірне спадкове майно.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Керуючись ст.ст. 151, 153, 353, 354, п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень розділу ХІІІ ЦПК України ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Рити Юріївни, про визнання заповіту недійсним відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.В.Науменко