Рішення

від 08.08.2023 по справі 904/3281/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2023м. ДніпроСправа № 904/3281/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробничий центр "Техноекос" (м. Дніпро)

до Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором № 69-АВ/2021 від 31.08.2021 у загальному розмірі 670 921 грн. 92 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Науково-виробничий центр "Техноекос" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (далі - відповідач) заборгованість за договором №69-АВ/2021 від 31.08.2021 у загальному розмірі 670 921 грн. 92 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 665 760 грн. 00 коп. - основний борг;

- 1 331 грн. 52 коп. - інфляційні втрати;

- 3 830 грн. 40 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №69-АВ/2021 від 31.08.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем 22.03.2023 послуги, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 665 760 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за квітень 2023 року у сумі 1 331 грн. 52 коп., а також 3% річних за період прострочення з 23.03.2023 по 31.05.2023 у сумі 3 830 грн. 40 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 064 грн. 00 коп.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 36075/23 від 21.07.2023), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- відповідно до пункту 3.3. договору № 69-АВ/2021 від 31.08.2021 не визначений строк оплати кінцевого розрахунку 40% після підписання акту здачі-приймання робіт, а саме суми у розмірі 665 760 грн. 00 коп., яка визначена позивачем як сума основного боргу, таким чином, строк виконання зобов`язання відповідачем не настав;

- відповідно до пункту 3.3. договору № 69-АВ/2021 від 31.08.2021 умовами оплати є надання рахунку позивачем відповідачу, але позивач не надав рахунок відповідачу на оплату суми 665 760 грн. 00 коп.;

- враховуючи, що строк виконання зобов`язання відповідачем не настав, позивачем безпідставно нараховані як інфляційні втрати, так і 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву був направлений позивачу засобами поштового зв`язку 20.07.2023 у відправленні № 4900810998771 (а.с.58-59).

Судом здійснено відстеження вказаного поштового відправлення та з`ясовано, що позивач протягом двох тижнів не забезпечив його отримання, у зв`язку з чим поштове відправлення 05.08.2023 повернулося за зворотною адресою (а.с.60-62).

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відповіді на відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема позивачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо висловлених відповідачем заперечень. У даному випадку додатково наданий строк - майже три тижні з моменту надходження до суду відзиву на позовну заяву (21.07.2023), господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській (місцезнаходження позивача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Приймаючи до уваги Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, станом на 08.08.2023 строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно із частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 28.07.2023, а строк розгляду даної справи закінчується 28.08.2023, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 31.08.2021 між Приватним підприємством "Науково-виробничий центр "Техноекос" (далі - виконавець, позивач) та Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (далі - замовник, відповідач) укладено договір № 69-АВ/2021 (далі - договір, а.с.10-13), відповідно до умов пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання виконати наступні науково-технічні роботи (код за ДК 016:2010-74.90):

- "Проведення інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на ДП "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" (підпункт 1.1.1. договору);

- "Розроблення документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел виробництва ДП "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" (підпункт 1.1.2. договору);

- "Супроводження процедури узгодження розроблених матеріалів в Держпродспоживслужбі України та Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України. Отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємства ДП "ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова" (підпункт 1.1.3. договору).

Згідно з умовами пункту 1.2. договору наукові, технічні та інші вимоги до виконання робіт вказані у технічному завданні (додаток № 1); зміст окремих складових роботи наведено у календарному плані (додаток № 2).

У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022. Термін дії договору може бути подовжений із оформленням додаткової угоди.

Невід`ємними частинами договору є:

- додаток № 1 "технічне завдання" (а.с. 14-15);

- додаток № 2 "Календарний план робіт" (а.с. 16-17);

- додаток № 3 "Протокол угоди про договірну ціну" (а.с. 18).

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Визначаючи правову природу спірних правовідносин, суд звертає увагу на таке.

Відокремлення договорів про надання послуг від договорів про виконання робіт (договорів підряду) можливо здійснити за наступними критеріями:

- предмет договору підряду є завжди індивідуалізованим, тобто являє собою упредметнений (матеріалізований) результат зусиль (робіт) підрядника. Результат роботи підрядника виражається в тій чи іншій матеріальній формі. Основним результатом при наданні послуг є результат нематеріального характеру, який не втілюється у жодну з матеріальних форм, однак, попри відсутність матеріальної форми, має економічну цінність та корисний ефект для замовника такої послуги;

- виконуючи взяту на себе роботу за договором підряду, підрядник зберігає певну самостійність, яка виражається в тому, що він сам організовує свою роботу, визначає способи її виконання, черговість виконання окремих операцій. Щодо договорів про надання послуг чинним законодавством не передбачений контроль з боку замовника за процесом надання йому послуги виконавцем, хоча він і є можливим за наявності згоди сторін, вираженої в конкретних умовах договору;

- юридичним завершенням договору підряду є підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, і ця процедура, на відміну від договору про надання послуг, також врегульована чинним законодавством.

Таким чином, основний критерій відмінності роботи від послуги, на який найчастіше звертається увага при розгляді господарських справ (встановлення дійсних правовідносин між сторонами спору) - майновий результат роботи і відсутність такого у послуги.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо вартості роботи та порядку розрахунків, а саме:

- замовник оплачує послугу, що надається виконавцем, за погодженою ціною відповідно до Протоколу угоди про договірну ціну (додаток № 3). У випадку зміни ціни сторони підписують додаткову угоду, що є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1. договору);

- вартість проведення науково-технічних робіт на момент укладання договору складає 1 387 000 грн. 00 коп., ПДВ 20% - 277 400 грн. 00 коп. Загальна сума з урахуванням ПДВ становить 1 664 400 грн. 00 коп. (пункт 3.2. договору);

- умови оплати: 30% попередня оплата на підставі виставленого рахунку виконавця, 30% після реєстрації звіту з інвентаризації викидів в Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України та кінцевим розрахунком 40% після підписання акту здачі-приймання робіт. Після проведення перших двох етапів оплати ціна на сплачений обсяг робіт зміні не підлягає (пункт 3.3. договору);

- валюта платежу - гривня (пункт 3.4. договору).

У подальшому, 05.07.2022 сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до договору № 69-АВ/2021 від 31.08.2021 (далі - додаткова угода № 1, а.с. 19), за умовами пункту 2 якої сторони погодились викласти пункт 3.3. договору в наступній редакції:

"Умови оплати: 30% попередня оплата на підставі виставленого рахунку виконавця, 30% після проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин та надання Звіту з інвентаризації замовнику та з кінцевим розрахунком 40% після підписання акту здачі-приймання робіт. Після проведення перших двох етапів оплати ціна на сплачений обсяг робіт зміні не підлягає".

Крім того, 28.11.2022 сторонами була укладена Додаткова угода № 2 до договору № 69-АВ/2021 від 31.08.2021 (далі - додаткова угода № 2, а.с. 21), за умовами якої сторони погодились внести наступні зміни до договору:

- пункт 2.1.2. договору викласти у наступній редакції: "Виконати роботи протягом 440 діб з дати надання вихідних даних та надходження коштів попередньої оплати на рахунок виконавця" (пункт 1 додаткової угоди № 2);

- пункт 9.1. договору викласти у наступній редакції: "Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023. Термін дії договору може бути подовжений із оформленням додаткової угоди" (пункт 2 додаткової угоди № 2);

- відредагувати Календарний план (додаток № 2 до договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 05.07.2022) в частині терміну виконання робіт (пункт 3 додаткової угоди № 2);

- вважати таким, що втратив чинність Календарний план (додаток № 2) до договору №69-АВ/2021 від 31.08.2021 та додаткової угоди № 1 від 05.07.2022.

Як убачається з матеріалів справи, у період з липня 2022 року по березень 2023 року на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги по проведенню інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та інші, загальна вартість яких склала 1 664 400 грн. 00 коп., на підтвердження чого сторонами були складені та підписані такі Акти здавання-приймання послуг за договором № 69-АВ/2021 від 31.08.2021:

- Акт здавання-приймання послуг № 1-69-АВ/2021/2022 від 12.07.2022 на суму 998 640 грн. 00 коп. (а.с.22);

- Акт здавання-приймання послуг № 2-69-АВ/2021/2023 від 22.03.2023 на суму 665 760 грн. 00 коп. (а.с.23).

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень; підписанням актів сторони підтверджують, що замовник не має зауважень та пропозицій щодо якості виконаних послуг.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником акту надання послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття послуг за зазначеними Актами здавання-приймання послуг відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цієї послуги.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було вказано вище, 05.07.2022 сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до договору № 69-АВ/2021 від 31.08.2021, за умовами пункту 2 якої сторони погодились викласти пункт 3.3. договору в наступній редакції: "Умови оплати: 30% попередня оплата на підставі виставленого рахунку виконавця, 30% після проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин та надання Звіту з інвентаризації замовнику та з кінцевим розрахунком 40% після підписання акту здачі-приймання робіт. Після проведення перших двох етапів оплати ціна на сплачений обсяг робіт зміні не підлягає".

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, вказані вище послуги були оплачені відповідачем лише частково - на суму 998 640 грн. 00 коп. наступним чином:

- в сумі 499 320 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 4634 від 26.10.2021 (а.с.25);

- в сумі 499 320 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 4387 від 23.08.2022 (а.с.24).

В той же час, проаналізувавши зміст пункту 3.3. договору (в редакції Додаткової угоди від 05.07.2022), суд прийшов до висновку, що строк оплати наданих позивачем за договором послуг сторонами не встановлений, отже в даному випадку підлягають застосуванню положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до вказаних вимог, позивач звертався до відповідача із претензією вих. № 1-110/05/23 від 05.05.2023, в якій він просив негайно, але в будь-якому випадку, не пізніше 7-ми календарних днів від дати отримання даної претензії, сплатити на користь ПП "НВЦ" Техноекос" заборгованість по договору № 69-АВ/2021 від 31.08.2021, що складає 554 800 грн. 00 коп., ПДВ - 110 960 грн. 00 коп., загальна сума з ПДВ - 665 760 грн. 00 коп. (а.с.26-27). Наявними в матеріалах доказами (поштовими квитанцією, описом вкладення та накладною № 4900000581092) підтверджується, що вказана претензія була направлена на юридичну адресу відповідача засобами поштового зв`язку 08.05.2023 у поштовому відправленні №4900000581092 (а.с.28). При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справи відстеження на офіційному сайті АТ "Укрпошта" відправлення № 4900000581092 вбачається, що претензія була отримана відповідачем 09.05.2023 (а.с.29).

Як зазначає позивач, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення

Таким чином, як зазначає позивач, ним взяті на себе зобов`язання щодо надання послуг були виконані у повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості та обсягу наданих послуг відповідач з моменту їх надання і до теперішнього часу не висловлював, в свою чергу відповідачем взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем 22.03.2023 послуг були порушені, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 665 760 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за квітень 2023 року у сумі 1 331 грн. 52 коп., а також 3% річних за період прострочення з 23.03.2023 по 31.05.2023 у сумі 3 830 грн. 40 коп. Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як установлено судом вище, вимога позивача щодо оплати наданих 22.03.2023 послуг була отримана відповідачем 09.05.2023, отже, враховуючи її зміст, граничним строком оплати наданих 22.03.2023 послуг на суму 665 760 грн. 00 коп. є 16.05.2023 (09.05.2023 (дата вручення претензії ) + 7 днів на оплату).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як установлено судом вище, строк оплати наданих 22.03.2023 послуг на суму 665 760 грн. 00 коп. є таким, що настав 16.05.2023.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати наданих позивачем 22.03.2023 послуг на суму 665 760 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача щодо відсутності прострочення та ненастання строку оплати послуг, з огляду на таке.

Суд не досліджує питання фактичного отримання рахунку на оплату з огляду на таке:

- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі;

- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов`язку з оплати поставленого товару.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №922/1831/15 від 09.07.2020, у справі № 908/771/19 від 18.02.2020, у справі № 910/1558/19 від 13.02.2020, у справі ; 910/14282/18 від 17.07.2019, у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі №910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 665 760 грн. 00 коп. є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 665 760 грн. 00 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за квітень 2023 року у сумі 1 331 грн. 52 коп.

Судом враховано, що Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.3-4), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості, але період нарахування інфляційних втрат визначено невірно, оскільки судом встановлено, що граничним строком оплати наданих 22.03.2023 послуг на суму 665 760 грн. 00 коп. є 16.05.2023, отже інфляційні втрати у квітні 2023 року нараховані безпідставно.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1 331 грн. 52 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 23.03.2023 по 31.05.2023 у сумі 3 830 грн. 40 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 3-4), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості, але період прострочення визначено позивачем невірно, оскільки судом встановлено, що граничним строком оплати наданих 22.03.2023 послуг на суму 665 760 грн. 00 коп. є 16.05.2023, отже 3% річних підлягають нарахуванню лише з 17.05.2023, а не з 23.03.2023, як розрахував позивач.

Таким чином, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с. 3-4), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, судом встановлено, що 3% річних підлягають нарахуванню на суму 665 760 грн. 00 коп. у період з 17.05.2023 по 31.05.2023 та в цей період складають 820 грн. 80 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 820 грн. 80 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 9 998 грн. 71 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Науково-виробничий центр "Техноекос" до Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" про стягнення заборгованості за договором № 69-АВ/2021 від 31.08.2021 у загальному розмірі 670 921 грн. 92 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (вулиця Криворізька, будинок 1, м. Дніпро, 49008; ідентифікаційний код 14308368) на користь Приватного підприємства "Науково-виробничий центр "Техноекос" (вулиця Старокозацька, будинок 52, офіс 670, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 31385378) - 665 760 грн. 00 коп. основного боргу, 820 грн. 80 коп. - 3% річних та 9 998 грн. 71 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 08.08.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко