Рішення

від 04.08.2023 по справі 908/1729/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/156/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2023 Справа № 908/1729/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д." (електрона пошта: tender@wwm.ua; вул. Кирилівська, буд. 160, м. Київ, 04073; код ЄДРПОУ 20028213)

До відповідача: Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (електрона пошта: iskra@iskra.zp.ua; вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071; код ЄДРПОУ 14313866)

про стягнення 214 737,08 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

23.05.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д." до Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" про стягнення 214 737,08 грн., в т.ч. основної заборгованості у розмірі 91 860,00 грн., пені за загальний період з 09.07.2020 по 16.05.2023 включно на суму 70 908,95 грн., 3 % річних за період з 09.07.2020 по 16.05.2023 включно у розмірі 7 886,26 грн. та інфляційні витрати за період з липня 2020 по березень 2023 включно на суму 44 081,87 грн.

23.05.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1729/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 04.07.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

29.06.2023 від Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" до господарського суду Запорізької області надійшов відзив на позовну заяву № 21/111-юр від 26.06.2023 (вх. № 14006/08-08/23 від 29.06.2023), згідно якого відповідач частково заперечив проти позовних вимог.

Крім цього, 29.06.2023 разом з вищевказаним відзивом на позовну заяву від КП «НВК "Іскра" до суду надійшло клопотання про зменшення розміру сум 3 % річних та інфляційних витрат № 21/113юр від 26.06.2023 (вх. № 14010/08-08/23 від 29.06.2023) та клопотання про зменшення розміру пені № 21/112-юр від 26.06.2023 (вх. № 14011/08-08/23 від 29.06.2023).

Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 04.08.2023 судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 20.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д." (Постачальник) та Казенним підприємством "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (Покупець) укладений договір поставки № 17/290юр (договір), на виконання умов якого позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 91 860,00 грн., що підтверджується накладною № WWM00035255 від 25.05.2020. Проте, в порушення умов договору відповідач у передбачений строк оплату за отриманий товар не здійснив. У зв`язку з відсутністю оплати, позивачем нараховано пеню за період з 09.07.2020 по 16.05.2023 на суму 70 908,95 грн., 3 % річних за період з 09.07.2020 по 16.05.2023 у розмірі 7 886,26 грн. та інфляційні витрати за період з липня 2020 по березень 2023 на суму 44 081,87 грн. На підставі викладеного, посилаючись на умови договору поставки № 17/290юр від 20.05.2020, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" частково заперечило проти позовних вимог посилаючись на те, що у відповідності до умов договору, строк нарахування санкції має починатись з 09.07.2020 року. Крім цього, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в країні введено воєнний стан. Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Таким чином, невиконання умов договору № 17/290 від 20.05.2020 через існування форс-мажорних обставин звільняє КП «НВК «Іскра» від сплати 3 % річних та інфляційних витрат з 24.02.2022. Також, посилаючись на ч. 6 ст. 232 ГК України відповідач заперечив проти вимоги щодо стягнення пені за вказаний позивачем період та зазначив, що період розрахунку пені складає з 09.07.2020 по 07.01.2021 у розмірі 5 496,50 грн. Крім цього, відповідач зазначив що 23.06.2023 КП «НВК «Іскра» сплачено суму основної заборгованості на суму 91 860,00 грн., у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім цього, відповідач просить суд стягнути пеню за період з 09.07.2020 по 07.01.2021 у розмірі 5 496,50 грн., 3 % річних за період з 09.07.2020 по 24.02.2022 у розмірі 4 484,78 грн. та інфляційні витрати за період з липня 2020 по лютий 2022 на суму 15 190,27 грн.

Станом на 04.08.2023 відповіді на відзив позивач до суду не надав.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д." (Постачальник) та Казенним підприємством "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (Покупець) укладений договір поставки № 17/290юр (договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування товару, його кількість та якісні показники, код класифікатора ДК 021:2015, місце поставки, строк поставки, ціна товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватись згідно договору, вказується в специфікації, яка з моменту підписання сторонами складає невід`ємну частину договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна ціна договору складає 91 860,00 грн. з ПДВ (дев`яносто одна тисяча вісімсот шістдесят грн. 00 коп.)

Відповідно до п. 2.2 договору, оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів в сумі, визначеній у специфікації, на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі.

Оплата здійснюється в розмірах, що визначені у специфікації - 100 % оплата після поставки товару протягом 30 робочих днів. Сторони можуть погодити інші умови оплати в специфікації до договору (п. 2.3. договору).

Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця (п. 2.5. договору).

Пунктом 2.6. договору передбачено, що покупець має право здійснити оплату товару до настання раніше узгоджених строків оплати.

Згідно п.п. 3.3.2. договору, покупець зобов`язаний оплатити поставлену та прийняту вхідним контролем покупця партію товару в строки, що погоджені в специфікації та в порядку передбаченому в розділі 2 цього договору.

За невиконання або неналежне виконання умов даного Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 4.1. договору).

У випадку порушення більш ніж на тридцять робочих днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.7. договору передбачено, що сплата неустойки (штрафу, пені), відсотків за користування коштами, а також відшкодування збитків не звільняє сторону від обов`язку виконання зобов`язань за Договором.

Згідно п. 5.1. договору, сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо вони є наслідком дії обставин непереборної сили, таких як: стихійні лиха, війни і військові дії, страйки, масові безладдя і хвилювання, аварії і катастрофи,епідемії,введення карантину, а також прийняття органами державної влади чи управління нормативно-правових актів, що унеможливлюють виконання договору. При цьому термін виконання зобов`язань за цим договором відкладається відповідно до часу, протягом якого діяли форс-мажорні обставини, але не більше трьох місяців з моменту їх виникнення.

Відповідно до п. 5.2. договору, при настанні вищезазначених обставин непереборної сили, винна сторона повинна в п`ятиденний термін з моменту, коли їй стало відомо про настання таких обставин, сповістити про це іншу сторону. Настання обставин непереборної сили підтверджується документом виданим компетентним органом за місцем виникнення зазначених обставин. Недотримання зазначених умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини.

Усі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути з договору чи в зв`язку з його виконанням, будуть по можливості вирішуватися шляхом переговорів уповноважених на це представників сторін (п. 6.1. договору).

Суперечка, неврегульована сторонами, підлягає передачі на розгляд Господарського суду відповідно до чинного законодавства України (п. 6.2).

Пунктом 8.6. договору передбачено, що договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині гарантійних обов`язків та взаєморозрахунків - до їх виконання.

Додатком до договору є специфікація №1 від 20.05.2020, в якій сторони погодили поставку товару (заправочний набір WWM для Epson WorkForce Pro WF-M5690/WF-M5190 (5 заправок) Black (IR1.T8651-5/BP) у кількості 50 штук на загальну суму 91 860,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15 310,00 грн. Умови оплати: 100% оплата після поставки товару впродовж 30 робочих днів.

На виконання умов договору, 25.05.2020 позивач передав у власність відповідача товар визначений специфікацією № 1 від 20.05.2020 на суму 91 860,00 грн., за наслідками чого складено видаткову накладну № WWM00035255 від 25.05.2020

Вищевказаний товар отримав економіст з МТЗ 1 категорії ОСОБА_1 на підставі довіреності № 595 від 22.05.2020. Таким чином, 25.05.2020 у власність відповідача передано товар на загальну суму 91 860,00 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриманий товар, 30.12.2021 позивач на адресу відповідача надіслав претензію № ПР/17/290юр від 30.12.2021 з вимогою у семиденний термін з дня отримання вказаної претензії здійснити оплату згідно договору № 17/290юр від 20.05.2020.

Проте, вказана претензія КП «НВК «Іскра» залишена без відповіді та задоволення.

В матеріалах справи міститься підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача акт звірки взаємних розрахунків за період 2022 року, згідно якого заборгованість КП «НВК «Іскра» перед ТОВ "Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д." складає 91 860,00 грн. (а.с. 24).

У зв`язку з порушенням строків оплати за отриманий товар на суму 91 860,00 грн., позивач нарахував відповідачу пеню за період з 09.07.2020 по 16.05.2023 на суму 70 908,95 грн., 3 % річних за період з 09.07.2020 по 16.05.2023 у розмірі 7 886,26 грн. та інфляційні витрати за період з липня 2020 по березень 2023 на суму 44 081,87 грн.

На підставі викладеного, 19.05.2023 ТОВ "Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д." звернулось до господарського суду Запорізької області з вказаною позовною заявою.

З матеріалів справи також вбачається, що 23.06.2023 відповідачем на користь позивача перераховані грошові кошти на загальну суму 91 860,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 7318 від 23.06.2023 (призначення платежу: згідно видаткової накладної № WWM00035255 від 25.05.2020, за заправочний набір, договір № 17/290-юр від 20.05.2020, в т.ч. ПДВ - 15 310,00 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав майно за видатковими накладними, та дій відповідача, який це майно прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість поставленого товару, тобто мають ознаки укладення договору поставки у спрощений спосіб визначений ч. 1 ст. 181 ГК України.

Правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, який регулюється статтями 264-271 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України, передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, замовник зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вставлено судом, у п. 2.3. договору та специфікації № 1 від 20.05.2020 сторони визначили умови оплати за товар, а саме: 100 % оплата після поставки товару впродовж 30 робочих днів.

Враховуючи отримання відповідачем товару 25.05.2020, кінцевий строк оплати товару - 06.07.2020.

У визначений договором строк відповідач оплату не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, під час розгляду якої платіжною інструкцією № 7318 від 23.06.2023 відповідач здійснив оплату поставленого товару на загальну суму 91 860,00 грн. після відкриття провадження у справі № 908/1729/23.

Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Оскільки відповідачем здійснено оплату основної заборгованості на суму 91 860,00 грн. після відкриття провадження у справі, провадження у справі в частині стягнення з Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д." основної заборгованості на суму 91 860,00 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено пеню за загальний період з 09.07.2020 по 16.05.2023 на суму 70 908,95 грн., 3 % річних за період з 09.07.2020 по 16.05.2023 у розмірі 7 886,26 грн. та інфляційні витрати за період з липня 2020 по березень 2023 на суму 44 081,87 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. розділу 4 договору «Відповідальність сторін», сторони передбачили, що у випадку порушення більш ніж на тридцять робочих днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за заявлений період з 09.07.2020 по 16.05.2023 включно на суму 70 908,95 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», керуючись ч. 6 ст. 232 ГК України суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення пені за період з 09.07.2020 по 07.01.2021 включно у розмірі 5 512,18 грн., з відмовою у стягненні 65 396,77 грн.

Посилання ТОВ "Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д." у позовні заяві на п. 7.6. договору та зазначення, що «неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення» судом до уваги не приймаються, оскільки в укладеному між сторонами договору поставки № 17/290юр від 20.05.2020 відсутній пункт 7.6. У розділі 4 «Відповідальність сторін» також відсутня умова щодо продовження строків нарахування пені.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача в цій частині судом до уваги не приймаються.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період з 09.07.2020 по 16.05.2023 у розмірі 7 886,26 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення 3 % річних за період з 09.07.2020 по 16.05.2023 включно у розмірі 7 863,61 грн., з відмовою у стягненні 22,65 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за період з липня 2020 по березень 2023 на суму 44 081,87 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення інфляційних витрат за період з липня 2020 по березень 2023 включно на суму 43 810,53 грн., з відмовою у стягненні 271,34 грн.

Стосовно клопотань відповідача про зменшення розмірів 3 % річних та інфляційних витрат у зв`язку з форс-мажорними обставинами суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, форс-мажор (він же - обставини непереборної сили) звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань.

Частиною ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що не вважаються обставинами непереборної сили зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за невиконання зобов`язань за спірним договором, тобто від нарахування штрафів/пені, проте не звільняють від необхідності виконання основних зобов`язань, що обумовлені договором, законом або стягнутої за рішенням суду.

Крім цього, у п. 5.1. договору сторони передбачили, що при настанні обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язань за цим договором відкладається відповідно до часу, протягом якого діяли форс-мажорні обставини, але не більше трьох місяців з моменту їх виникнення.

Відповідно до п. 5.2. договору, при настанні вищезазначених обставин непереборної сили, винна сторона повинна в п`ятиденний термін з моменту, коли їй стало відомо про настання таких обставин, сповістити про це іншу сторону. Настання обставин непереборної сили підтверджується документом виданим компетентним органом за місцем виникнення зазначених обставин. Недотримання зазначених умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини.

Як встановлено судом, кінцевий строк оплати товару по договору - 06.07.2020.

Відповідач здійснив оплату товару платіжною інструкцією № 7318 від 23.06.2023 після відкриття провадження у справі, тобто майже через три роки.

Отже, вказані твердження відповідача щодо настання для підприємства форс-мажорних обставин, які є підставою для відкладення строку виконання зобов`язань з оплати за надані послуги є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними встановленими судом обставинами.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 2 235,70 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д." основної заборгованості у розмірі 91 860 (дев`яносто одна тисяча вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071; код ЄДРПОУ 14313866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д." (вул. Кирилівська, буд. 160, м. Київ, 04073; код ЄДРПОУ 20028213) пеню за період з 09.07.2020 по 07.01.2021 включно у розмірі 5 512 (п`ять тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 18 коп., 3% річних за період з 09.07.2020 по 16.05.2023 включно у розмірі 7 863 (сім тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 61 коп., інфляційні витрати за період з липня 2020 по березень 2023 включно на суму 43 810 (сорок три тисячі вісімсот десять) грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п`ять) грн. 70 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.