Рішення

від 08.08.2023 по справі 910/9538/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2023Справа № 910/9538/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення 133 212,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк Гарант" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - Компанія) заборгованості в розмірі 133 212,00 грн, з яких: 97 356,00 грн - основний борг, 31 377,62 грн - інфляційні втрати та 4 478,38 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з охорони в головному офісі від 1 жовтня 2021 року № 34-01/10-21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 червня 2023 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9538/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

19 липня 2023 року на адресу суду від Компанії надійшов відзив на позовну заяву від 14 липня 2023 року № 01.3.2-01-121, у якому відовідач проти заявлених вимог заперечив та зазначив, що неналежне виконання зобов`язань за вказаним договором сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин, які виникли у зв`язку із введенням з 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану. Крім того, Компанія посилалася на своє скрутне фінансове становище та неможливість ведення господарської діяльності в умовах воєнного стану. Тому, на думку відповідача, у силу положень частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), він звільнений від відповідальності за неналежне виконання зазначених договірних зобов`язань.

Цього ж дня на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 17 липня 2023 року, у якій останній навів свої доводи та аргументи на спростування правової позиції відповідача, зазначивши, що настання форс-мажорних обставин, так само як і скрутне матеріальне становище, не звільняють боржника від виконання договірного грошового зобов`язання у строки, встановлені договором та чинним законодавством України. Крім того, Компанія не довела настання для неї обставин непереборної сили в передбаченому договором порядку. Разом із цим, заборгованість відповідача за договором утворилася до початку воєнного стану в Україні.

Жодних інших клопотань та заяв по суті справи від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

1 жовтня 2021 року між Компанією та Товариством укладено договір про надання послуг з охорони в головному офісі № 34-01/10-21, за умовами якого останнє зобов`язалося за дорученням відповідача забезпечувати охорону території офісу Компанії, що розташований за адресою: місто Київ, Харківське шосе, 201/203 шляхом облашутвання одного 24-годинного поста (пункт 1.1 вказаної угоди).

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Функціональні обов`язки працівників Товариства визначаються в Інструкції Компанії "Про забезпечення пропускного та внутрішнього об`єктового режиму на об`єкті "Ангарний комплекс" МАУ на території ДП МА "Бориспіль", що є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1.8 даного правочину).

Відповідно до пункту 4.2 договору Компанія зобов`язалася оплачувати роботу Товариства в розмірі й у строки, передбачені пунктами 8.1 та 8.2 цієї угоди, а саме: сплачувати позивачу щомісячну плату за надання послуг з охорони до 25 числа поточного місяця (за поточний місяць) у розмірі 32 452,00 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 5 408,66 грн, з урахуванням визначених та узгоджених із Компанією критеріїв рівня якості надання послуг.

Товариство до 25 числа поточного місяця (за поточний місяць) надає Компанії акт прийому-передачі отриманих у поточному місяці послуг з охорони (пункт 8.3 договору).

За умовами пункту 10.1 договору останній діє з 00:00 год 1 жовтня 2021 року по 00:00 год 31 січня 2023 року та може бути продовжений за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до нього строком на 12 місяців.

Судом встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору позивач у період з жовтня 2021 року по грудень 2021 року надав Компанії охоронні послуги на загальну суму 97 356,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 31 жовтня 2021 року № ОУ-0000069 на суму 32 452,00 грн, від 30 листопада 2021 року № ОУ-0000080 на суму 32 452,00 грн, від 31 грудня 2021 року № ОУ-0000103 на суму 32 452,00 грн, а також копіями рахунків-фактур: від 29 жовтня 2021 року № СФ-0000071 на суму 32 452,00 грн, від 18 листопада 2021 року № СФ-0000083 на суму 32 452,00 грн та від 14 грудня 2021 року № СФ-0000105 на суму 32 452,00 грн.

Вищевказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих юридичних осіб без претензій відповідача щодо якості наданих послуг.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за наведеним договором також свідчить відсутність з боку замовника претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов цього правочину.

У той же час, всупереч умовам вищенаведеної угоди, відповідач узятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому послуг за вищевказаний період не виконав, у зв`язку з чим позивач 16 лютого 2023 року направив на адресу Компанії лист від цієї ж дати за вих. № 16 102-23, у якому просив погасити наявну заборгованість за договором. Однак ця вимога була залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 97 356,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги останнього про стягнення з Компанії зазначеної суми боргу, у зв`язку з чим така вимога підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просив суд стягнути з Компанії 4 478,38 грн трьох процентів річних та 31 377,62 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за періоди прострочення: з 1 листопада 2021 року по 13 червня 2023 року за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2021 року № ОУ-0000069 на суму боргу в розмірі 32 452,00 грн; з 1 грудня 2021 року по 13 червня 2023 року за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000080 на суму боргу в розмірі 32 452,00 грн та з 1 січня 2022 року по 13 червня 2023 року за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000103 на суму боргу в розмірі 32 452,00 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки позивачем невірно визначено їх загальну суму при додаванні результатів розрахунку вказаних компенсаційних виплат за окремими актами приймання-передачі послуг.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір інфляційних втрат складає 31 377,02 грн, у зв`язку з чим позов у частині стягнення з Компанії вказаної компенсаційної виплати підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. Вимога про стягнення 0,60 грн інфляційних втрат є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Разом із цим, оскільки заявлений позивачем розмір трьох процентів річних не перевищує розрахованої судом суми вказаної компенсаційної виплати, дана вимога позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.

Разом із цим, за умовами пунктів 9.1 - 9.4 договору сторони звільняються від відповідальності в разі затримки виконання зобов`язань або невиконання обов`язків за договором, якщо така затримка чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), до яких належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха; оголошення ембарго, інші дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов`язків. Сторони зобов`язані письмово, не пізніше 5 діб з моменту настання вищевказаних обставин, повідомити одна одну про їх настання, якщо вони перешкоджають належному виконанню договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України або іншими компетентними органами.

Частиною 1 статті 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Проте у порушення приписів чинного законодавства та умов договору на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

У свою чергу, надане відповідачем повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на конкретне зобов`язання.

Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (01030, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4; ідентифікаційний код 14348681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Гарант" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 7, офіс 5; ідентифікаційний код 39229612) 97 356 (дев`яносто сім тисяч триста п`ятдесят шість) грн 00 коп. основного боргу, 31 377 (тридцять одну тисячу триста сімдесят сім) грн 02 коп. інфляційних втрат, 4 478 (чотири тисячі чотириста сімдесят вісім) грн 38 коп. трьох проценти річних та 2 683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 99 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 8 серпня 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко