ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
02.08.2023Справа № 910/7824/23
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
Справу № 910/7824/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПА СОЛЮШНС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМПОЛІ ТРЕВЕЛ ТРАНС 2023"
про стягнення 182 906,84 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПА СОЛЮШНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСАД.ЦЕНТР" про стягнення 182 906,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 291221ПАС від 29.12.2021 в частині не повернення попередньої оплати за непоставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 140 001,50 грн, за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в сумі 37 784,74 грн та 3% річних - 5120,60 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.
При цьому, судом встановлено, що 29.06.2023 була проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу Відповідача, а саме зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміна місцезнаходження юридичної особи, зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого), зміна структури власності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.1,3 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.
Так само, зміна адреси місцезнаходження юридичної особи-боржника не є підставою для заміни боржника у справі (або у виконавчому провадженні), оскільки боржником залишається та сама юридична особа - в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМПОЛІ ТРЕВЕЛ ТРАНС 2023» (нове найменування відповідача).
Таким чином, оскільки при зміні найменування та адреси місцезнаходження відповідача у даній справі не відбулась зміна організаційно-правової форми відповідача, тоді як зміна найменування та адреси місцезнаходження саме по собі не потребує їх заміни судом відповідно до норм ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вірним найменуванням відповідача у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМПОЛІ ТРЕВЕЛ ТРАНС 2023».
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 18, оф.221.
12.06.2023 відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 24.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
УСТАНОВИВ:
29.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПА СОЛЮШНС" (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАСАД.ЦЕНТР", яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМПОЛІ ТРЕВЕЛ ТРАНС 2023», (далі - Постачальник) було укладено Договір №291221ПАС (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник постачає Покупцю будівельні матеріали, в подальшому - «Товар», за типами, ціною, технічними характеристиками та в кількості згідно з Додатком 1, який є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар відповідно до умов цього Договору.
Згідно з п.2.1 Договору ціна за одиницю Товару вказана в Додатку 1. Загальна вартість Товару з ПДВ становить 400 003,00грн. (чотириста тисяч три гривні 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 66 667.17 грн. (шістсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім гривень 17 коп.).
Оплата Товар здійснюється шляхом перерахування безпосередньо на рахунок Постачальника грошових коштів протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання даного договору, на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної. (п.2.2 Договору)
Пунктами 3.1, 3.2. договору передбачено, що Поставка Товару за цим Договором здійснюється Постачальником за адресою: 07301, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, "КАРАТ" ПРОМИСЛОВИЙ МАЙДАНЧИК, будинок 5-А. Постачальник постачає Товар не пізніше ніж через 12 (дванадцять) тижнів від моменту підписання договору двома Сторонами.
Відповідно до п.3.7 Договору якщо Покупець не приймає поставку в узгоджений відповідно до п.3.2 цього Договору термін або якщо Сторони не дійшли згоди щодо такого нового терміну поставки, або повністю відмовляться прийняти товар, Покупець, у будь-якому випадку, має повідомити про це Постачальника на електронну адресу, не менше ніж за 20 календарних днів до кінцевої дати постачання, визначеної п.3.2, а Постачальник повертає всю суму авансового платежу на розрахунковий рахунок Покупця протягом 5 банківських днів від дати отримання такого повідомлення, про що укладається відповідна додаткова угода до цього Договору.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами та діє до 30.04.2022 р., а в частині виконання зобов`язань - до повного і належного виконання цих зобов`язань. Цей Договір може бути достроково припинено: у випадку досягнення взаємної згоди Сторін, що оформлюється відповідною додатковою угодою до цього Договору.
Додатком №1 до Договору №291221ПАС від 29.12.2021 сторонами узгоджено найменування, кількість та ціну за товар.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору №291221ПАС від 29.12.2021 позивач перерахував на рахунок відповідача 400 003,00 грн згідно з платіжним дорученням №48 від 29.12.2021 із зазначенням призначення платежу: «сплата за будівельні товари зг.Рах.№672 від 29.12.2021 р., у т.ч. ПДВ 20% = 66 667,17грн.»
04.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПА СОЛЮШНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАСАД.ЦЕНТР" було укладено Додаткову угоду до Договору №291221ПАС від 29.12.2021 відповідно до умов якої, на основі п.3.7. діючого договору № 291221 ПАС від « 29» грудня 2021 р. Покупець відмовляється приймати Будівельні матеріали через відсутність потреби в них, про що відправлено лист на електронну адресу Продавця.
Відповідно до п.2 Додаткової угоди Продавець зобов`язується повернути грошові кошти на рахунок Покупця в строк до 25.02.2021р. в сумі 400 003,00 грн. (чотириста тисяч три гривні 00 коп.), крім того ПДВ 20% - 66 667,17 грн.(шістсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім гривень 17 коп.).
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач повернув попередню оплату частково на загальну суму 260 001,50 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжним дорученням №1636 від 08.02.2022 на суму 200 001,50 грн, платіжним дорученням №46 від 09.09.2022 на суму 10 000,00 грн та платіжним дорученням №89 від 30.12.2022 на суму 50 000,00 грн.
У зв`язку із неповерненням попередньої оплати в повному обсязі позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами сплатити борг.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив повернення попередньої оплати у повному обсязі. Таким чином, заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПА СОЛЮШНС" становить 140 001,50 грн. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСАД.ЦЕНТР" 3% річних у розмірі 5 120,60 грн та інфляційні у розмірі 37 784,74 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПА СОЛЮШНС" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору №291221ПАС від 29.12.2021 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору №291221ПАС від 29.12.2021 позивач перерахував на рахунок відповідача 400 003,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №48 від 29.12.2021 із зазначенням призначення платежу: «сплата за будівельні товари зг.Рах.№672 від 29.12.2021 р., у т.ч. ПДВ 20% = 66 667,17грн.»
Пунктами 3.1, 3.2. договору передбачено, що Поставка Товару за цим Договором здійснюється Постачальником за адресою: 07301, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, "КАРАТ" ПРОМИСЛОВИЙ МАЙДАНЧИК, будинок 5-А. Постачальник постачає Товар не пізніше ніж через 12 (дванадцять) тижнів від моменту підписання договору двома Сторонами.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМПОЛІ ТРЕВЕЛ ТРАНС 2023" на виконання умов Договору зобов`язано було здійснити поставку товару позивачу у строк не пізніше 23.03.2022.
Відповідно до п.3.7 Договору якщо Покупець не приймає поставку в узгоджений відповідно до п.3.2 цього Договору термін або якщо Сторони не дійшли згоди щодо такого нового терміну поставки, або повністю відмовляться прийняти товар, Покупець, у будь-якому випадку, має повідомити про це Постачальника на електронну адресу, не менше ніж за 20 календарних днів до кінцевої дати постачання, визначеної п.3.2, а Постачальник повертає всю суму авансового платежу на розрахунковий рахунок Покупця протягом 5 банківських днів від дати отримання такого повідомлення, про що укладається відповідна додаткова угода до цього Договору.
04.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПА СОЛЮШНС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМПОЛІ ТРЕВЕЛ ТРАНС 2023" було укладено Додаткову угоду до Договору №291221ПАС від 29.12.2021 відповідно до умов якої, на основі п.3.7. діючого договору № 291221 ПАС від « 29» грудня 2021 р. Покупець відмовляється приймати Будівельні матеріали через відсутність потреби в них, про що відправлено лист на електронну адресу Продавця.
Відповідно до п.2 Додаткової угоди Продавець зобов`язується повернути грошові кошти на рахунок Покупця в строк до 25.02.2021 р. в сумі 400 003,00 грн. (чотириста тисяч три гривні 00 коп.), крім того ПДВ 20% - 66 667,17 грн.(шістсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім гривень 17 коп.).
При цьому, суд звертає увагу, що у п.2 додаткової угоди від 04.02.2022 до Договору №291221ПАС від 29.12.2021 сторони допустили описку в частині дати повернення суми попередньої оплати, а саме замість 25.02.2022 зазначено 25.02.2021, оскільки вказана додаткова угода укладена 04.02.2022.
Таким чином у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти).
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач повернув попередню оплату частково на загальну суму 260 001,50 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжним дорученням №1636 від 08.02.2022 на суму 200 001,50 грн, платіжним дорученням №46 від 09.09.2022 на суму 10 000,00 грн та платіжним дорученням №89 від 30.12.2022 на суму 50 000,00 грн.
Однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 140 001,50 грн.
Отже, відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, умов Договору та Додаткової угоди до договору, не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 140 001,50 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМПОЛІ ТРЕВЕЛ ТРАНС 2023" 3% річних у розмірі 5 120,60 грн та інфляційні у розмірі 37 784,74 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до п.5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5 120,60 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню, у зв`язку із невірним визначенням позивачем періоду початку прострочення відповідача, оскільки кількість днів прострочення станом на день складання позовної заяви становить 444 дні, а не 445.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 26.02.2022 по 15.05.2023 у розмірі 5 109,10 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, у розмірі 37 784,74 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі, однак із визначенням іншого періоду початку прострочення, оскільки кількість днів прострочення станом на день складання позовної заяви становить 444 дні, а не 445. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки з 26.02.2022 по 15.05.2023 у розмірі 37 784,74 грн.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМПОЛІ ТРЕВЕЛ ТРАНС 2023" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПА СОЛЮШНС" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 140 001,50 грн, 3% річних у розмірі 5 109,10 грн та інфляційні у розмірі 37 784,74 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМПОЛІ ТРЕВЕЛ ТРАНС 2023" (02099, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 9, ідентифікаційний код 41652585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПА СОЛЮШНС" (07301, Київська обл., м. Вишгород, Промисловий майданчик «Карат», буд. 5-а, ідентифікаційний код 44536983) заборгованість у розмірі 140 001 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 5 109 грн. 10 коп., інфляційні у розмірі 37 784 грн. 74 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 743 грн. 43 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 08.08.2023.
Суддя А.І. Привалов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 02.08.2023 |
Оприлюднено | 09.08.2023 |
Номер документу | 112686215 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Привалов А.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні