Рішення

від 31.07.2023 по справі 910/8131/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2023Справа № 910/8131/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМІКСАКТИВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСОЛУМ»

про стягнення 21 251, 58 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОМІКСАКТИВ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСОЛУМ» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 21 251, 58 грн., з яких: 15 138, 76 грн. - основного боргу, 805, 05 грн. - 3 % річних та 5 307, 77 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором відповідального зберігання № 4780 від 31.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема повідомлено, що відповідач протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Фрометівська, буд. 2, корп. 5, м. Київ, 03039, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.05.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОМІКСАКТИВ" (далі - зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСОЛУМ» (далі - поклажодавець) укладено договір відповідального зберігання № 4780, умовами якого передбачено, що поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання мінеральні добрива, агрохімікати, пестициди, регулятори росту рослин, інше майно (далі -Товар), які є власністю поклажодавця, у складські приміщення та на відкриті площадки зберігача, які знаходяться за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Великоснітинська, буд. 59.

Для виконання своїх зобов?язань за цим договором зберігач резервує за поклажодавцем частину складського приміщення розміром (площею) 80 м2, придатне для зберігання пестицидів та агрохімікатів, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Великоснітинська, 59. У випадку, якщо поклажодавець займає частину площ складського приміщення розміром більше, ніж вище зазначено, поклажодавець зобов?язаний вносити плату, відповідно до п. 3.4. договору, за користування фактично зайнятою площею складського приміщення, яка буде зазначатися зберігачем у виставленому рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 1.2. договору, загальна кількість товару визначається відповідно до актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання.

Згідно п. 1.3. договору, в рамках дії даного договору, за додаткову плату, зберігач, за заявками поклажодавця, надає наступні послуги:

1.3.1. вантажно-розвантажувальні роботи під час зберігання та відпуску Товару Поклажодавця третім особам, переданого Зберігачу відповідно до п. 1.1. цього Договору;

1.3.2. формування Товару Поклажодавця в палети та/або відправлення Товару кур?єрською службою доставки;

1.3.3. фасування/перефасування Товару Поклажодавця у мішки та/або біг-беги Зберігача;

1.3.4. ручного завантаженню/розвантаженню Товару Поклажодавця;

1.3.5. палетизації Товару Поклажодавця, з використанням стреч-плівки та/або піддонів Зберігача.

За умовами п. 3.1. договору, вартість послут Зберігача вказана в Додатку Ne 1 до цього договору.

Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата за послуги передбачені п. 1.3. даного договору здійснюється Поклажодавцем щомісячно протягом трьох банківських днів місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування Поклажодавцем коштів на розрахунковий рахунок Зберігача. Для своєчасного здійснення оплати Зберігач зобов?язується надати Поклажодавцю для підписання факсимільні копії актів виконаних робіт, рахунків, податкових накладних та накладних на відвантажений Товар за звітний період. Зберігач зобов?язується протягом 2 (двох) банківських днів після направляння факсимільних копій зазначених документів, надати Поклажодавцю оригінали актів виконаних робіт, рахунків, податкових накладних та накладних на відвантажений Товар за звітний період. Протягом 10 (десяти) банківських днів, з моменту отримання Поклажодавцем оригіналів документів, Поклажодавець зобов?язується повернути один примірник підписаного акту виконаних робіт Зберігачу.

Цей договір набирає чинності з 01.10.2020 і діє до 04.08.2021 включно (п. 7.1. договору).

Додатком № 1 до договору № 4780 від 31.03.2021 сторони погодили вартість послуг зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору були надані послуги зберігання на загальну суму 24 738, 76 грн, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг № 559 від 31.05.2021 на суму 9 620, 40 грн, № 656 від 30.06.2021 на суму 9 661, 20 грн, № 662 від 30.06.2021 на суму 200, 00 грн, № 695 від 21.07.2021 на суму 5 257, 16 грн, які підписані представниками сторін з використанням ЕЦП, а також виставленими рахунками на оплату № 18146 від 31.05.2021, № 18221 від 30.06.2021, № 18228 від 30.06.2021 на суму 200, 00 грн, № 18256 від 21.07.2021.

Проте, відповідач за надані послуги у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСОЛУМ» утворилась заборгованість у розмірі 15 138, 76 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов`язання щодо оплати наданих послуг зберігання, зокрема погашення заборгованості у розмірі 15 138, 76 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 805, 05 грн. - 3 % річних за період з 04.08.2021 по 12.05.2023 та 5 307, 77 грн. - інфляційних втрат за період з серпня 2021 по квітень 2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 4780 від 31.03.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором, з елеменами договору про надання послуг та договору зберігання.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписами ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. (стаття 946 Цивільного кодексу України)

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги зберігання на загальну суму 24 738, 76 грн, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами надання послуг № 559 від 31.05.2021 на суму 9 620, 40 грн, № 656 від 30.06.2021 на суму 9 661, 20 грн, № 662 від 30.06.2021 на суму 200, 00 грн, № 695 від 21.07.2021 на суму 5 257, 16 грн, які підписані представниками сторін з використанням ЕЦП, а також виставленими рахунками на оплату № 18146 від 31.05.2021, № 18221 від 30.06.2021, № 18228 від 30.06.2021 на суму 200, 00 грн, № 18256 від 21.07.2021.

Однак, відповідач за надані послуги у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСОЛУМ» утворилась заборгованість у розмірі 15 138, 76 грн.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата за послуги передбачені п. 1.3. даного договору здійснюється Поклажодавцем щомісячно протягом трьох банківських днів місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування Поклажодавцем коштів на розрахунковий рахунок Зберігача. Для своєчасного здійснення оплати Зберігач зобов?язується надати Поклажодавцю для підписання факсимільні копії актів виконаних робіт, рахунків, податкових накладних та накладних на відвантажений Товар за звітний період. Зберігач зобов?язується протягом 2 (двох) банківських днів після направляння факсимільних копій зазначених документів, надати Поклажодавцю оригінали актів виконаних робіт, рахунків, податкових накладних та накладних на відвантажений Товар за звітний період. Протягом 10 (десяти) банківських днів, з моменту отримання Поклажодавцем оригіналів документів, Поклажодавець зобов?язується повернути один примірник підписаного акту виконаних робіт Зберігачу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, приймаючи до уваги п. 3.2. та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги протягом трьох банківських днів місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг зберігання, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору відповідального зберігання № 4780 від 31.03.2021 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15 138, 76 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 805, 05 грн. - 3 % річних за період з 04.08.2021 по 12.05.2023 та 5 307, 77 грн. - інфляційних втрат за період з серпня 2021 по квітень 2023.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування, оскільки як зазначено судом вище протягом трьох банківських днів місяця, наступного за звітним, відповідно, починаючи з 05.08.2021 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому розмір інфляційних втрат визначений позивачем вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 788, 87 грн, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 05.08.2021 по 12.05.2023 та сума інфляційних втрат у розмірі 5 307, 77 грн за період з серпня 2021 по квітень 2023, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМІКСАКТИВ" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСОЛУМ» (вул. Фрометівська, буд. 2, корп. 5, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код - 41980763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМІКСАКТИВ" (вул. Сікорського Ігоря Авіаконструктора, буд. 8, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код - 41779808) 15 138 (п`ятнадцять тисяч сто тридцять вісім) грн 76 коп. - заборгованості, 788 (сімсот вісімдесят вісім) грн 87 коп. - 3 % річних, 5 307 (п`ять тисяч триста сім) грн 77 коп. - інфляційних втрат та 2 681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одну) грн. 96 коп. - судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков