Рішення

від 08.08.2023 по справі 910/9110/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2023Справа № 910/9110/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ КРЕДИТ"

про стягнення 448755,60 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ КРЕДИТ" про стягнення 448755,60 грн заборгованості, з яких: 394941,00 грн - основний борг, 9817,63 грн - 3% річних, 43996,97 грн - інфляційне збільшення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за субліцензійним договором №09-07-19/1 від 09.07.2019 про передачу права на використання комп`ютерної програми "Delta M. Collection".

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.06.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9110/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

18.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості, згідно із якою заборгованість відповідача станом на 14.07.2023 становить 394941,00 грн.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.06.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 04050, місто Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 81, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 15.06.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов субліцензійного договору №09-07-19/1 від 09.07.2019 про передачу права на використання комп`ютерної програми "Delta M. Collection" позивач передав відповідачу право на використання копії комп`ютерної програми "Delta M. Collection", а відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити позивачу винагороду (роялті) у розмірі 73300,00 доларів США на умовах пільгового періоду на строк до 17 (сімнадцяти) місяців з дати укладення акту приймання-передачі системи щомісячними платежами у розмірі 1500,00 доларів США (в редакції додаткової угоди №1 від 03.11.2021), а також інтеграційний (інсталяційний) платіж, який є частиною субліцензійного платежу, у розмірі 15080,00 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за субліцензійним договором в частині оплати послуг з надання права на використання копії комп`ютерної програми "Delta М. Collection" у період з березня 2022 року по жовтень 2022 року, у зв`язку із чим заборгованість відповідача становить 394941,00 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував 3% річних у сумі 9817,63 грн та інфляційні втрати у сумі 43996,97 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

09.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" (ліцензіат, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ КРЕДИТ" (субліцензіат, відповідач) укладений субліцензійний договір №09-07-19/1 про передачу права на використання комп`ютерної програми "Delta M. Collection" (надалі - договір) відповідно до умов якого ліцензіат зобов`язується передати субліцензіанту право на використання (надалі - право) копії комп`ютерної програми "Delta M. Collection", включаючи модуль телефонії "Delta Tell", яка складається з серверної, клієнтської частин, бази даних та встановити на комп`ютерному обладнанні субліцензіата для використання систему, з урахуванням вимог викладених у додатку №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною, а субліцензіат зобов`язується прийняти та оплатити право на використання системи. Роботи по встановленню і тестуванню системи входять у вартість цього договору, яка встановлюється розділом № 4 договору.

Відповідно до п.3.2 договору, передача системи субліцензіату оформлюється відповідним актом приймання-передачі, що складається і підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору. Вказаний Акт приймання-передачі формується ліцензіатом одночасно із завершенням процесу встановлення системи на комп`ютерному обладнанні субліцензіата.

Згідно п.4.1. договору, сторони договору погодили, що за надане ліцензіатом право використання системи, за умови виконання положень п. 4.2.1. договору, субліцензіат сплачує винагороду (роялті) у розмірі 73300,00 доларів США, без ПДВ, при цьому еквівалент в національну валюту України - гривні, встановлюється за офіційним курсом Національного банку України, станом на дату виставлення рахунку для оплати вищевказаної винагороди або, у випадках, передбачених договором, станом на дату здійснення оплати.

Відповідно до п.4.3. договору, сторони дійшли взаємної згоди щодо сплати субліцензіатом на користь ліцензіата інтеграційного (інсталяційного) платежу, який є частиною субліцензійного платежу, у розмірі 15080,00 (п`ятнадцять тисяч вісімдесят) доларів США, без ПДВ, при цьому еквівалент в національну валюту України - гривні, встановлюється за офіційним курсом Національного банку України, станом на дату виставлення рахунку для оплати. Оплата такого платежу включає в себе подальші щомісячні платежі, передбачені п. 4.2.1 договору за період, в межах розміру інтеграційного платежу до його повного вичерпання та здійснюється у наступному порядку: плата 100% (сто відсотків) інтеграційного платежу здійснюється субліцензіатом в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування суми грошових коштів на рахунок ліцензіата, визначений в розділі № 10 договору протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору на основі виставленого рахунку, що виставляється ліцензіатом протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору.

Відповідно до пп.4.2.1. п.4.2. договору, оплата винагороди, вказаної в п.4.1 договору здійснюється субліцензіатом в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування суми грошових коштів на рахунок ліцензіата, визначений в розділі №8 договору, у наступному порядку та строки:

4.2.1. Сторони дійшли до взаємної згоди про надання субліцензіату пільгового періоду на строк до 12 (дванадцяти) місяців з дати укладення Акту приймання-передачі системи, протягом якого субліцензіа вносить щомісячні платежі у розмірі 2500,00 доларів США, без ПДВ, при цьому еквівалент в національну валюту України - гривні, встановлюється за офіційним курсом Національної банку України, станом на дату виставлення рахунку для оплати вищевказаної винагороди. При цьому ліцензіат виставляє такі рахунки до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом направлення на електронну адресу, зазначену в реквізитах до даного договору, а субліцензіат зобов`язаний оплатити такі рахунки не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця.

Після спливу строку в 12 (дванадцять) місяців, субліцензіат вносить на рахунок ліцензіата платіж який визначається, як різниця між розміром винагороди, визначеної п. 4.1. договору та сумою фактично сплачених місячних платежів, в порядку, визначеному абз. 1 п. 4.2.1. договору з урахуванням п. 4.3. договору, у строк до 1 (першого) числа місця, наступного за місяцем, в якому був здійснений останній платіж.

У пункті 4.2.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 03.11.2021), сторони дійшли до взаємної згоди про надання субліцензіату пільгового періоду на строк до 17 (сімнадцяти) місяців з дати укладення акту приймання-передачі системи, протягом якого субліцензіат вносить щомісячні платежі у такому порядку та розмірі:

щомісячний платіж у розмірі 1500,00 доларів США здійснюється субліцензіатом на поточний рахунок ліцензіата до 10 (десятого) числа поточного місяця, починаючи з дати укладання акту приймання-передачі системи, без ПДВ, при цьому еквівалент в національну валюту України - гривні, встановлюється за офіційним курсом Національного банку України, станом на дату виставлення рахунку для оплати вищевказаної винагороди. При цьому ліцензіат виставляє такі рахунки до 5 (п`ятого) числа поточного місяця шляхом направлення на електронну адресу, зазначену в реквізитах до даного договору (пп. А).

Згідно із матеріалів справи 09.07.2019 позивач виставив рахунок на оплату №81 на загальну суму 386 080,00 грн, що еквівалентно 15 080,00 доларів США згідно офіційного курсу НБУ станом на дату виставлення рахунку. Відповідач у період з 10.07.2019 по 01.08.2019 сплатив на користь позивача 386 080,00 грн, що підтверджується банківськими виписками за 10.07.2019, 19.07.2019, 25.07.2019, 01.08.2019.

31.05.2021 на виконання п.3.2. договору, між позивачем та відповідачем було складено та підписано Акт приймання-передачі системи.

У період з червня 2021 року по лютий 2022 року між сторонами підписані акти надання послуг (в тому числі, з використанням сервісу електронного документообігу "Вчасно"): №172 від 30.06.2021 на суму 67940,75 грн, №19 від 31.07.2021 на суму 67216,75 грн, №243 від 31.08.2021 на суму 67324,50 грн, №288 від 30.09.2021 на суму 66440,00 грн, №324 від 31.10.2021 на суму 65816,25 грн, №42 від 31.01.2022 на суму 12814,90 грн, №122 від 28.02.2022 на суму 12895,35 грн. За поясненнями позивача акти надання послуг №366 від 30.11.2021 на суму 12838,15 грн та № 405 від 31.12.2021 на суму 12793,35 грн відповідачем не підписані. Вказані акти позивачем у матеріали справи не надані.

За обґрунтуваннями позивача оплата за користування системою за період користування з 01.06.2021 року по 28.02.2022 відповідачем сплачена у повному обсязі та була перерахована у відповідності до змін, внесених додатковою угодою №1 від 03.11.2021 і становить суму інтеграційного (інсталяційного) платежу у розмірі 15080,00 доларів США, без ПДВ, що еквівалентно 386 080,00 грн згідно офіційного курсу НБУ станом на дату виставлення рахунку №81 від 09.07.2019.

У період з березня 2022 року по жовтень 2022 року включно між сторонами з використанням сервісу електронного документообігу "Вчасно" підписані акти надання послуг №123 від 31.03.2022 на суму 43882,35 грн, №155 від 30.04.2022 на суму 43882,35 грн, №196 від 31.05.2022 на суму 43882,35 грн, №234 від 30.06.2022 на суму 43882,35 грн, №271 від 31.07.2022 на суму 54852,90 грн, №316 від 31.08.2022 на суму 54852,90 грн, №361 від 30.09.2022 на суму 54852,90 грн, №401 від 31.10.2022 на суму 54852,90 грн, згідно із якими вартість послуг з надання права на використання комп`ютерної програми "Delta М. Collection" становить 394941,00 грн.

09.03.2023 позивач направив відповідачу претензію з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 394 941,00 грн за використання копії комп`ютерної програми "Delta М. Collection" за період з 01.03.2022 по 31.10.2022 включно. Разом із претензією позивачем направлені акти надання послуг та рахунки за вказаний період.

Оскільки відповідач оплату заборгованості за використання копії комп`ютерної програми "Delta М. Collection" за період з 01.03.2022 по 31.10.2022 не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 394941,00 грн, а також нарахованих, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, на підставі ст.625 ЦК України, 3% річних у сумі 9817,63 грн та інфляційних втрат у сумі 43996,97 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Предметом договору про надання послуг є процес надання послуг, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності.

Спір у справі виник у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати заборгованості за використання копії комп`ютерної програми "Delta М. Collection" за період з 01.03.2022 по 31.10.2022 включно.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

У пункті 4.2.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 03.11.2021), сторонами погоджено, що відповідач здійснює щомісячний платіж у розмірі 1500,00 доларів США здійснюється субліцензіатом на поточний рахунок ліцензіата до 10 (десятого) числа поточного місяця, починаючи з дати укладання акту приймання-передачі системи, тобто з 01.06.2021 (дата підписання акту приймання-передачі системи - 31.05.2021). Також сторони дійшли згоди, що еквівалент в національну валюту України - гривні, встановлюється за офіційним курсом Національного банку України, станом на дату виставлення рахунку для оплати вищевказаної винагороди.

Згідно із наявними у матеріалах справи актами надання послуг №123 від 31.03.2022 на суму 43882,35 грн, №155 від 30.04.2022 на суму 43882,35 грн, №196 від 31.05.2022 на суму 43882,35 грн, №234 від 30.06.2022 на суму 43882,35 грн, №271 від 31.07.2022 на суму 54852,90 грн, №316 від 31.08.2022 на суму 54852,90 грн, №361 від 30.09.2022 на суму 54852,90 грн, №401 від 31.10.2022 на суму 54852,90 грн та рахунками на оплату за період з березня 2022 року по жовтень 2022 року вартість послуг з надання права на використання комп`ютерної програми "Delta М. Collection" становить 394941,00 грн.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до умов договору, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснювати щомісячний платіж у розмірі 1500,00 доларів США до 10 (десятого) числа поточного місяця. При цьому, визначена у договорі умова, що еквівалент в національну валюту України - гривні, встановлюється за офіційним курсом НБУ, станом на дату виставлення рахунку, не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України. За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Окрім того, згідно із наявних у матеріалах справи актів наданих послуг, останні містять посилання на рахунки за спірний період, відтак, з огляду на підписання відповідачем актів надання послуг та зазначення в останніх рахунків, вартості наданих послуг, періоду за який надані послуги та загальної суми їх вартості, відповідач був обізнаний щодо суми оплати за конкретний місяць використання комп`ютерної програми "Delta М. Collection".

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Невиконане зобов`язання у сумі 394941,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за використання комп`ютерної програми "Delta М. Collection" за період з 01.03.2022 по 31.10.2022 включно у сумі 394941,00 грн відповідачем не надано.

При цьому судом враховано, що у відповідності до змін, внесених додатковою угодою №1 від 03.11.2021, сторони дійшли згоди змінити розмір щомісячного платежу та встановити його у сумі 1500,00 доларів США починаючи з дати укладання акту приймання-передачі системи. Тобто, платежі здійснені до листопада 2021 року у сумі 2500 доларів США підлягали перерахунку.

Судом встановлено, що з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 03.11.2021, сума оплати, яка мала бути внесена відповідачем та одночасно підлягала врахуванню у внесений інтеграційний (інсталяційний) платіж становила 329610,75 грн. Однак, у відповідності до п.4.2.2. договору (у редакції додаткової угоди №1 від 03.11.2021) після спливу строку в 17 місяців з дати укладання акту приймання-передачі системи відповідач вносить на рахунок позивача платіж, який визначається, як різниця між розміром винагороди, визначеної п. 4.1. договору та сумою фактично сплачених місячних платежів. З огляду на наведені умови договору, оскільки у суду відсутні підстави здійснювати зарахування платежів, по договору черговості оплат не встановлено, а спірним у цій справі є період з 01.03.2022 по 31.10.2022 та грошові зобов`язання між сторонами не припинені, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 394941,00 грн заборгованості.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 394941,00 грн.

Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних у сумі 9817,63 грн та інфляційних втрат у сумі 43996,97 грн, судом встановлено таке.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем допущено помилки в визначенні періодів нарахування, а саме дати початку прострочення визначені без врахуванням приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що правильними періодами нарахування є: з 12.04.2022 по 10.05.2022 на суму 43882,35 грн, з 11.05.2022 по 10.06.2022 на суму 87764,70 грн, з 11.06.2022 по 11.07.2022 на суму 131647,05 грн, з 12.07.2022 по 10.08.2022 на суму 175529,40 грн, з 11.08.2022 по 12.09.2022 на суму 230382,30 грн, з 13.09.2022 по 10.10.2022 на суму 285235,20 грн, з 11.10.2022 по 10.11.2022 на суму 340088,10 грн, з 11.11.2022 по 31.12.2022 на суму 394941,00 грн, з 01.01.2023 по 31.05.2023 на суму 394941,00 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних судом встановлено, що обґрунтованою є сума 9801,39 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з квітня 2022 року по квітень 2023 року, суд встановив, що розрахунок є арифметично правильними, здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 43996,97 грн, суд задовольняє повністю.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України та за встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 394941,00 грн, 3% річних у сумі 9801,39 грн та інфляційних втрат у сумі 43996,97 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ КРЕДИТ" заборгованості у сумі 394941,00 грн, 3% річних у сумі 9801,39 грн та інфляційних втрат у сумі 43996,97 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ КРЕДИТ" (04050, місто Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 81, ідентифікаційний код 38266014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТУДІЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" (02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 2/30, ідентифікаційний код 36214907) заборгованість у сумі 394941,00 грн, 3% річних у сумі 9801,39 грн, інфляційні втрати у сумі 43996,97 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 6731,09 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.08.2023.

Суддя С.О. Турчин