Рішення

від 07.08.2023 по справі 911/1105/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1105/23

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНІ СПРЕЇ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІС ПРОДЖЕКТ»

про стягнення 78 742, 69 грн,

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНІ СПРЕЇ» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІС ПРОДЖЕКТ» (далі відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 78 742, 69 грн, з яких: 73 590, 72 грн основний борг, 1 100, 84 грн 3% річних та 4 051, 13 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки № 779 від 01.01.2022, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 19.04.2023 позовну заяву залишено без руху, в зв`язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог ст.162 та ст. 164, 174 України та надано 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків.

01.05.2023 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 911/1105/23 та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

29.06.2023 від відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що ним частково оплачена заборгованість позивачу в загальному розмірі 20 400, 00 грн, а саме: 09.05.2023 в розмірі 7 800, 00 грн, 16.05.2023 в розмірі 7 600, 00 грн та 20.06.2023 в розмірі 5 000, 00 грн, тому просить закрити провадження в справі в цій частині. Також вказує, що позивачем у позові не обґрунтовано період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

03.07.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: виписка банку по рахунку останнього за період з 01.01.2023 по 29.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2023 позивачу продовжено строк для подання відповіді на відзив до 14.07.2023 та відповідачу продовжено строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 24.07.2023 з підстав викладених в ухвалі суду.

17.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

26.07.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: копії платіжних інструкцій №15 від 30.06.2023, №25 від 04.07.2023, № 47 від 13.07.2023 та №52 від 18.07.2023 на підтвердження часткової оплати.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) в розумний строк, за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

01.01.2022 між позивачем (далі постачальник) та відповідачем (далі покупець) укладено договір поставки № 779, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується систематично доставляти і передавати на умовах та в строки, узгоджені сторонами в замовленні покупця та (або) графіку поставок (додаток № 3 до цього договору) (з урахуванням п. 2.15. договору), непродовольчу продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено що за цим договором найменування товару, його асортимент та ціна визначається специфікацією (додаток № 1 до цього договору), що є ного невід`ємною частиною.

Згідно із п. 1.6. договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Дата підписання сторонами видаткової накладної є датою прийому-передачі товару покупцю.

У пункті 2.1. договору передбачено, що поставкатовару покупцю здійснюється окремими партіями силами (в т. ч. транспортом) та за рахунок постачальника на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року) та на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Відповідно до п. 2.15. договору (враховуючи протокол розбіжностей до договору) строк поставки товару погоджується сторонами в замовленні покупця. Сторони можуть також встановити графік поставок у редакції, погодженій сторонами в додатку № до цього договору. У випадку розбіжності дати поставки, визначеної в замовленні покупця та графіка поставки, сторони беруть за основу дату поставки, яка узгоджена сторонами в замовленні покупця. Вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються силами та засобами постачальника.

Ціна на товар встановлюється в гривнях та базується (визначається) на підставі специфікацій (додаток № 1 до договору). До змісту специфікації повинно входити наступне: найменування товару, його асортимент (номенклатура) та ціна на товар. Специфікація (специфікації) є невід`ємною частиною цього договору. Дата підписання специфікації покупцем є датою узгодження цін (п. 5.1. договору).

Згідно із п. 5.4. договору оплата поставленого товару здійснюється протягом 60 календарних днів з дати реалізації товару. Здійснення розрахунків проводиться в понеділок, середу та п`ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу.

У пункті 5.5. договору сторонами погоджено, що загальна сума цього договору обумовлюється сумами, зазначеними в накладних (товарно-транспортній або видатковій накладній) на кожну партію товару, що були поставлені протягом строку дії цього договору, з урахуванням коригувань вартості повернутих, неякісних, неналежних товарів згідно з вимогами цього договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін і діє до 31.12.2021. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію цього договору, договір вважається пролонгованим на кожний календарний рік на тих же самих умовах (п. п. 9.1., 9.2. договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 73 590, 72 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 45 від 15.02.2022 на суму 53 235, 84 грн та № 56 від 22.02.2022 на суму 20 354, 88 грн які підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.

Також сторонами погоджено акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 30.09.2022 у відповідача існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 73 590, 72 грн.

У свою чергу відповідачем після відкриття провадження в справі повністю оплачено поставлений товар за вказаними вище видатковими накладними в загальному розмірі 73590,72 грн.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поставки в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача:73 590, 72 грн основного боргу, 1 100, 84 грн 3% річних та 4 051, 13 грн інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Щодо строку дії договору, суд зазначає, що в п. 9.4. договору сторонами погоджено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін і діє до 31.12.2021, враховуючи дату укладання договору, а саме 01.01.2022, то суд приходить до висновку, що зазначений 2021 рік у строку дії договору є опискою.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Як слідує із матеріалів справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 78 742, 69 грн, що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 5.4. договору оплата поставленого товару здійснюється протягом 60 календарних днів з дати реалізації товару. Здійснення розрахунків проводиться в понеділок, середу та п`ятницю щотижня орієнтуючись на дату настання платежу.

Враховуючи положення п. 5.4. договору строк оплати за видатковою накладною № 45 від 15.02.2022 настав 18.04.2022 та за видатковою накладною № 56 від 22.02.2022 настав 25.04.2022.

Сторонами погоджено акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 30.09.2022 у відповідача існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 73 590, 72 грн.

Позивач зазначає, що на момент звернення до суду неоплаченим залишився товар на суму 73 590, 72 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, після відкриття провадження в справі, відповідачем повністю сплачено суму основної заборгованості у розмірі 73 590,72 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №10 від 20.06.2023, №15 від 30.06.2023, №25 від 04.07.2023, №47 від 13.07.2023 та №52 від 18.07.2023 та випискою банку по рахунку відповідача.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами в зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи те, що сума заборгованості за поставлений товар у розмірі 73590,72 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження в справі, суд закриває провадження в справі №911/1105/23 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 73 590,72 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 1 100, 84 грн 3% річних за період з 01.10.2022 по 31.03.2023 та 4 051, 13 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 1 100, 84 грн за період з 01.10.2022 по 31.03.2023, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року в розмірі 4 051, 13 грн, наданий позивачем, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягненя з відповідача 1 100, 84 грн 3% річних та 4 051, 13 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНІ СПРЕЇ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІС ПРОДЖЕКТ» про стягнення 78742,69 грн задовольнити частково.

2. Провадження в справі № 911/1105/23 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 73 590,72 грн - закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БРІС ПРОДЖЕКТ» (07301, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шкільна, будинок 23, ідентифікаційний код 43989869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІЧНІ СПРЕЇ» (61144, Харківська область, місто Харків, вулиця Бучми, будинок 6А, квартира 36, ідентифікаційний код 43681555) 1 100 (одну тисячу сто) грн 84 коп. 3% річних, 4 051 (чотири тисячі п`ятдесят одну) грн 13 коп. інфляційних втрат та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

4.Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова