Рішення
від 26.07.2023 по справі 916/950/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/950/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників:

прокурори: Стоянова О.О.;

від позивача (Фонду державного майна України): не з`явився;

від позивача (Головного управління Держгеокадастру в Одеській області): Завада М.Л.;

від позивача (Державного підприємства ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ В ТВАРИННИЦТВІ): Чернов М.Г.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи (Фермерського господарства «ДЖОНДІР-Б»): не з`явився;

від третьої особи (Приватного підприємства «ШАНС-2016»): не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/950/22:

за позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі: 1) Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945); 2) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83 код ЄДРПОУ 39765871); 3) Державного підприємства ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ В ТВАРИННИЦТВІ (67806. Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Авангард, вул. Ангарська, 1, код ЄДРПОУ 00702897);

до відповідача: Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області (68450, Одеська обл., Болградський р-н, с. Павлівка, пров. Театральний, 2, код ЄДРПОУ 04380910);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерського господарства «ДЖОНДІР-Б» (68411, Одеська область, Болградський район, село Вознесенка Перша, вулиця Молодіжна, будинок 2 Б; код ЄДРПОУ 33509659);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «ШАНС-2016» (68400, Одеська область, Болградський район, місто Арциз, вулиця Садова, будинок 1; код ЄДРПОУ 40511478);

про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, зобов`язання повернути земельні ділянки у власність держави

1. Суть спору.

26.05.2022 заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №988/22) в інтересах держави в особі ФДМУ, ГУ Держгеокадастру в Одеській області та ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» до Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (вх. № 19499/22 від 13.09.22 ) просить суд:

1) Визнати незаконним та скасувати рішення Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 05.10.2021 за №208-VIII «Щодо врегулювання питання подальшого використання окремих земельних ділянок на території Павлівської сільської територіальної громади»;

2) Скасувати рішення державного реєстратора Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області Бузаджи А.В. від 08.10.2021 за №60856402 про реєстрацію за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га (рнонм 2065947251204);

3) Скасувати рішення державного реєстратора Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області Бузаджи А.В. від 08.10.2021 за №60855774 про реєстрацію за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га (рнонм 2071399651204);

4) Скасувати рішення державного реєстратора Павлівської сільської ради Арйизького району Одеської області Бузаджи А.В. від 08.10.2021 за №60856230 про реєстрацію за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га (рнонм 2071400251204);

5) Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 06.10.2021 за №44394170 з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 (рнонм 2065947251204) за Павлівською сільською радою Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380910);

6) Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 06.10.2021 за №44393548 з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120482100:01:002:0013 (рнонм 2071399651204) за Павлівською сільською радою Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380910);

7) Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 06.10.2021 за №44393977 з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120482100:01:002:0014 (рнонм 2071400251204) за Павлівською сільською радою Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380910);

8) Зобов`язати Павлівську сільську раду Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380910) повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) та постійне користування ДП «ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ В ТВАРИННИЦТВІ» (код ЄДРПОУ: 00702897) земельні ділянки із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001, 5120482100:01:002:0013, 5120482100:01:002:0014, розташовані на території Павлівської та Долинівської сільських рад Болградського району Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Павлівська сільська рада, у порушення вимог законодавства, із перевищенням повноважень прийняла рішення про вилучення із державної власності та фактичного користування ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» земельних ділянок сільськогосподарського призначення загального площею 1038,4468 га, про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, розпорядником яких за законодавством може бути виключно держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а також незаконно розпорядилася цими земельними ділянками шляхом поділу та прийняття рішення про внесення їх до переліку ділянок для надання у приватну власність та в оренду, внаслідок чого із державної власності та постійного користування ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» незаконно вибули земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1038,4468 га.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Разом із позовною заявою прокурором було подано до суду заяву (вх. ГСОО №2-369/22) про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд: накласти арешт на земельні ділянки із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га (рнонм 2065947251204), 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га (рнонм 2071399651204), 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га (рнонм 2071400251204), розташовані на території Болградського району Одеської області та заборонити Павлівській сільській раді Болградського району Одеської області, а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо земельних ділянок із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га, 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га, 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га, розташованих на території Павлівської та Долинівської сільських рад Болградського району Одеської області.

Ухвалою суду від 30.05.2022 було задоволено заяву (вх. ГСОО №2-369/22) заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову, накладено арешт на земельні ділянки із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га (рнонм 2065947251204), 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га (рнонм 2071399651204), 51204821р0:01:002:0014 площею 313,2355 га (рнонм 2071400251204), розташовані на території Болградського району Одеської області та заборонено Павлівській сільській раді Болградського району Одеської області, а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо земельних ділянок із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га, 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га, 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га, розташованих на території Павлівської та Долинівської сільських рад Болградського району Одеської області.

Ухвалою суду від 31.05.2022 було відкрито провадження у справі №916/950/22 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 22.06.2022.

Ухвалою суду від 09.06.2022 було зупинено провадження у справі №916/950/22 до перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі №916/950/22 про вжиття заходів забезпечення позову в порядку апеляційного провадження.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 було задоволено апеляційну скаргу Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі №916/950/22, скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі №916/950/22 та відмовлено у задоволенні заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову.

18.07.2022 до суду від Фонду державного майна надійшли пояснення щодо позову.

18.08.2022 судом отримано від заступника керівника Одеської обласної прокуратури заяву (вх.№691/22) про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 18.08.2022 провадження у справі №916/950/22 поновлено, призначено підготовче засідання на "21" вересня 2022 р. о 14:00.

Ухвалою суду від 22.08.2022 було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову (вх.№2-691/22 від 18.08.2022) у справі №916/950/22.

30.08.2022 судом отримано від Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області відзив (вх.№17881/22) та зустрічну позовну заяву (вх.№2223/22), в якій заявник просить суд примусово припинити право власності держави в особі Фонду державного майна України. Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на земельні ділянки із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001. 5120482100:01:002:0013, 5120482100:01:002:0014 та стягнути з Заступника керівника Одеської обласної прокуратури судовий збір.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, заявник посилається на те, що земельні ділянки із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001, 5120482100:01:002:0013, 5120482100:01:002:0014 використовуються державою в особі постійного користувача - ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» не за цільовим призначенням, що є підставою для примусового припинення права власності держави на спірні земельні ділянки.

Ухвалою суду від 05.09.2022 зустрічну позовну заяву (вх.№2223/22) Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області залишено без руху.

У судовому засіданні 21.09.2022 суд ухвалою у протокольній формі оголосив про відкладення розгляду справи на 17.10.2022 о 15:00, а також судом було встановлено строк для подання заперечень до 05.10.2022.

23.09.2022 судом отримано від Павлівської сільської ради виправлену зустрічну позовну заяву (вх.№20632/22), відповідно до якої позивачем за зустрічним позовом усунено встановлені судом недоліки зустрічної позовної заяви.

Ухвалою суду від28.09.2022 прийнято зустрічну позовну заяву (вх.№2223/22 від 30.08.2022) та (вх.№20632/22 від 23.09.2022) Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/950/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.10.2022.

Між тим судове засідання, призначене на 17.10.2022 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Невінгловської Ю.М. на лікарняному, про що секретарем судового засідання було складено відповідну довідку.

17.10.2022 до суду від Павлівської сільської ради надійшло клопотання про витребування доказів.

17.10.2022 до суду від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшли пояснення.

Ухвалою суду від 20.10.2022 підготовче засідання по справі №916/950/22 призначено на 14.11.2022.

Постановою Верховного суду від 24.10.2022 касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 скасовано, ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі № 916/950/22 залишено в силі.

11.11.2022 до суду від Фонду державного майна надійшов відзив на зустрічну позовну заву.

14.11.2022 до суду від Павлівської сільської ради надійшло клопотання про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

У судовому засіданні 14.11.2022 суд ухвалою у протокольній формі оголосив про відкладення розгляду справи на 23.11.2022.

Судове засідання, призначене на 23.11.2022 не відбулось у зв`язку з аварійними відключеннями енергопостачання у м. Одесі, зокрема в адміністративні будівлі Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 08.12.2022 підготовче засідання по справі №916/950/22 призначено на 15.12.2022.

У судовому засіданні 15.12.2022 суд ухвалою у протокольній формі оголосив про відкладення розгляду справи на 23.01.2023.

23.01.2023 суд ухвалою у протокольній формі оголосив про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті на 06.02.2023.

25.01.2023 до суду від Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області надійшла заява (вх. №2464/23) про залишення зустрічного позову без розгляду та додаткові пояснення до клопотання про залишення позовної заяви прокурора без розгляду.

Ухвалою суду від 06.02.2023 задоволено заяву Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області (вх.№2464/23 від 25.01.2023), зустрічний позов у справі №916/950/22 залишено без розгляду.

У судовому засіданні 06.02.2023 судом оголошено перерву у розгляді справи по суті до 20.03.2023.

22.02.2023 до Господарського суду Одеської області надійшов запит вх. ГСОО №182/23 від Південно-західного апеляційного господарського суду на справу №916/950/22 згідно якого доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №916/950/22.

Ухвалою суду від 22.02.2023 провадження у справі №916/950/22 було зупинено у зв`язку з необхідністю виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 та направлення матеріалів справи №916/950/22 до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 залишено без змін та повернуто справу №916/950/22 до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 03.05.2023 провадження у справі №916/950/22 поновлено з 29.05.2023, підготовче засідання призначено на 29.05.2023.

26.05.2023 до суду від ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» надійшла відповідь на відзив.

29.05.2023 суд ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 08.06.2023.

06.06.2023 до суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшли пояснення (вх. № 18559/23), у який прокурор зазначає, що Павлівська сільська рада, будучи власником вищевказаних земельних ділянок, які розташовані на території Павлівської сільської територіальної громади, 11.05.2022 уклала з ФГ «Джондір-Б» (код ЄДРПОУ 33509659) договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5120482100:01:002:0014 , та з ПП «ШАНС-2016» (код 40511478) договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5120485200:01:001:0001. Дані договори оренди 30.05.2022 були зареєстрований в Книзі реєстрації землеволодінь і земле користувань в умовах венного стану на території Белградського району Одеської області. Згідно тверджень прокурора, вказані обставини укладання, підписання, реєстрації договору оренди №3 відбувались на підставі та у точному дотриманні сторонами вимог та процедури Закону України №2145-ІХ від 24.03.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», яким до Земельного Кодексу України, в зв`язку з введенням на території України воєнного стану, було внесено пункт 27. Водночас прокурор додає, що після укладання договорів оренди, орендарі ФГ «Джондір-Б» та ПП «ШАНС-2016» засіяли земельні ділянки озимою пшеницею, планують зібрати врожай 2022-2023 року, з метою забезпечення продовольчої безпеки громадян та держави в умовах воєнного стану, до того ж, повністю виконують п. 8 Договору оренди, яким передбачено сплату 8 % від НГО земельної ділянки, а саме 777 249,96 грн. за 12 місяців, із розрахунку 64770,83 грн за 1 місяць. Таким чином прокурор повідомляє, що у разі задоволення позовної вимоги прокурора, щодо повернення вищевказаних земельних ділянок, неможливо буде, до збору врожаю в двадцятих числах липня 2023 року, відокремити земельні ділянки від засіяного вже на них у 2022 року врожаю. Разом з тим, на думку прокурора необхідно врахувати, що орендарі земельних ділянок, на яких вони здійснили посів сільхозкультур є власниками цих посівів, тобто об`єкт їх права власності розміщений на спірних земельних ділянках і до збирання врожаю не може бути відокремлений від них, та мають право на збирання такого врожаю.

08.06.2023 до суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшли пояснення (вх. № 18820/23) надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 08.06.2023 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Фермерське господарство «ДЖОНДІР-Б» (68411, Одеська область, Болградський район, село Вознесенка Перша, вулиця Молодіжна, будинок 2 Б; код ЄДРПОУ 33509659) та Приватне підприємство «ШАНС-2016» (68400, Одеська область, Болградський район, місто Арциз, вулиця Садова, будинок 1; код ЄДРПОУ 40511478). Засідання у справі №916/950/22 відкладено на 26.07.2023.

У судове засідання 26.07.2023 з`явилися прокурор та представники Головного управління Держгеокадастру в Одеській області і Державного підприємства ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ В ТВАРИННИЦТВІ, які підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позовну заяву.

У судовому засіданні 26.07.2023 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи прокурора.

Прокурор зазначає, що постійним користувачем земельних ділянок із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001, 5120482100:01:002:0013 5120482100:01:002:0014 загальною площею 1038,4468 га, відповідно до державних актів від 06.06.2000 серії ІІ-ОД № 001712 та серії ІІ-ОД № 001713 було ДІІ «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві».

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.03.2020 (рішення про державну реєстрацію № 51883557 від 04.04.2020, номер запису про право власності №36177502 від 31.03.2020), власником земельної ділянки із кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 є держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а землекористувачем (рішення №51883557, запис №39996177) є ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» на підставі державного акту від 06.06.2000 серії ІІ-ОД № 001712, а також наказу Міністерства аграрної політики України від 31.01.2003 за №23. Окрім того, земельні ділянки із кадастровими номерами 5120482100:01:002:0013 та 5120482100:01:002:0014 також є землями державної власності, розпорядником яких, відповідно до вимог законодавства є ГУ Держгеокадастру в Одеській області (рішення №52014413 та №52014420 від 14.04.2020, запис про право власності №36295142 та №36205156 відповідно ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» (рішення №52014413, №52014420, запис №39983941 та №39983756) на підставі державного акту від 06.06.2000 серії ІІ-ОД № 001713, а також вищезазначеного наказу Міністерства аграрної політики України.

Водночас п. 1 рішення Павлівської сільської ради від 05.10.2021 за №208-VIII фактично скасовано рішення Павлівської сільської ради від 30.03.1999 за №9-XXIII «Про видачу Державного акту на право постійного користування землею МРПО Арцизького району», а також рішення Долинівської сільської ради від 30.03.1999 за №26-ХХІІ «Про видачу державного акту на право постійного користування землею МРПО Арцизького району».

При цьому прокурор зазначає, що зі змісту державних актів на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 713.3 га та 344.7 га від 06.06.2000 серії І-ОД № 001712 та серії ІІ-ОД № 001713 вбачається, що вищезазначені скасовані рішення Павлівської та Долинівської сільських рад від 30.03.1999 за №9-XXIII та від 30.03.1999 за №26-XXIII не були підставою для отримання Арцизьким підприємством по племінній справі в тваринництві вказаних державних актів та не стосуються спірних земельних ділянок.

Більш того, прокурор вказує про те, що попри чітку заборону законодавця на передачу із державної у комунальну власність, Павлівською сільською радою, у порушення ст. ст. 84, 117, 122 Земельного кодексу, прийнято пункт 2 рішення від 05.10.2021 №208-VIII про позбавлення Арцизької філії державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» права на використання спірних земельних ділянок із зазначеними вище кадастровими номерами у зв`язку із нецільовим, на думку Павлівської сільської ради, їх використанням.

Отже, на думку прокурора, Павлівська сільська рада фактично розпорядилась земельними ділянками державної власності, розпорядником яких вона, в силу закону не являється, та, за відсутності повноважень, із порушенням відповідної процедури, позбавила права користування земельними ділянками Арцизьку філію державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві», попри те, разом із цим з 31.01.2003, відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики України №23 правонаступником Арцизької філії, та відповідно, користувачем вказаних земельних ділянок є ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві».

Окрім того, відповідно до п.3 оскаржуваного рішення, Павлівською сільською радою вирішено провести державну реєстрацію в комунальну власність сільської ради вищезазначених земельних ділянок.

Тобто, як вказує прокурор, сільською радою прийнято рішення провести державну реєстрацію права комунальної власності земельних ділянок, що відповідно до ч.1,2 ст. 84, ч.2 ст. 117 Земельного кодексу є землями державної власності, мають обмежену оборотоздатність та не можуть бути передані у комунальну власність.

Більш того, прокурор посилається на те, що після прийняття незаконних рішень про позбавлення землекористувача права користування земельної ділянки, права держави на розпорядження земельними ділянками державної власності, Павлівською сільською радою, на підставі п. п. 4 та 5 оспорюваного рішення проведено поділ земельної ділянки площею 693,8848 га із кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 на частини: загальною площею 50 га - для надання у приватну власність, а також площею 643,8848 га - для передачі в оренду, та затверджено перелік земельних ділянок для надання в оренду, зокрема: 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га, 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га, а також 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га (за мінусом 50,00 га, вказаних у п.4 даного рішення).

При цьому, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що прийняті у порушення вимог земельного законодавства пункти спірного рішення, Павлівською сільською радою досі не реалізовано, земельну ділянку площею 693,8848 га із кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 на частини не поділено, у приватну власність та користування іншим особам не передано.

Таким чином прокурор констатує, що Павлівська сільська рада, у порушення вимог законодавства, із перевищенням повноважень прийняла рішення про вилучення із державної власності та фактичного користування ДП «Одеське облдержпідприємство» земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 1038,4468 га, про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки, розпорядником яких за законодавством може бути виключно держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а також незаконно розпорядилася цими земельними ділянками шляхом поділу та прийняття рішення про внесення їх до переліку ділянок для надання у приватну власність та в оренду, внаслідок чого із державної власності та постійного користування ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» вибули земельні ділянки загальною площею 1038,4468 га.

Враховуючи, що право комунальної власності Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області на спірні земельні ділянки зареєстровано на підставі рішення Павлівської сільської ради від 05.10.2021 за №208-VIII, яке має бути визнане судом незаконними та скасовано, прокурор вважає, що на підставі ст. ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підлягають визнанню незаконними та скасуванню також рішення державного реєстратора Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області Бузаджи А.В. 08.10.2021 за №60856402, №60855774 та №60856230.

Також, на думку прокурора, підлягає скасуванню у судовому порядку державна реєстрація права комунальної власності Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 06.10.2021 на спірні земельні ділянки з одночасним припиненням права комунальної власності на вищезазначені земельні ділянки.

З огляду на наведене, посилаючись на ст. 152 ЗК України належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави є визнання незаконним та скасування рішення Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області, скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки, а також зобов`язання Павлівської сільської ради повернути спірні земельні ділянки площею 1038,4468 га у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та постійне користування ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві».

3.2. Позиція Фонду державного майна України зводиться до того, що Павлівська сільська рада фактично розпорядилася земельними ділянками державної власності, розпорядником яких, відповідно до законодавства вона не є, та, за відсутності повноважень, із порушенням процедури встановленої Земельним кодексом України, позбавила права постійного користування земельними ділянками Арцизьку філію державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві». Попри те, що з 31.01.2003, відповідно до Наказу № 23 правонаступником Арцизької філії, та відповідно, користувачем вказаних земельних ділянок є Державне підприємство. Таким чином, Державне підприємство без відома органу управління - Фонду було, всупереч приписам земельного законодавства, неправомірно позбавлене права постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення загальною площею 1038,4468 га.

3.3. Позиція Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

ГУ Держгеокадастру в Одеській області вказує про те, що підставами для державної реєстрації права власності за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області вказано абзац 17 п.п. 58 п. 4 розділу І Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон № 1423-ІХ) та рішення Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 05.10.2021 № 208-УІІІ.

Однак, абзац 17 п.п. 58 п. 4 розділу І Закону № 1423-ІХ не є належною підставою для державної реєстрації права власності на вказані земельні ділянки за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області, оскільки не передбачав виникнення такого права у територіальної громади.

Законом України № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, згідно з яким з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

За інформацію відділу № 3 управління надання адміністративних послуг Головного управління від 20.09.2022 № 1524/486-22-0.113, в Державному земельному кадастрі наявні відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами:

- 5120482100:01:002:0013, площею 31,3265 га, за адресою: Одеська область, Арцизький район, Долинівська сільська рада; категорія земель - Землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - 01.10 Для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; вид використання - для ведення сільського господарства та пропаганди передового досвіду; форма власності - державна власність; дата державної реєстрації - 20.06.2019, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 06.06.2019;

- 5120482100:01:002:0014, площею 313,2355 га, за адресою: Одеська область, Арцизький район, Долинівська сільська рада; категорія земель - Землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - 01.10 Для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; вид використання - для ведення сільського господарства та пропаганди передового досвіду; форма власності - державна власність; дата державної реєстрації - 20.06.2019, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 06.06.2019;

- 5120485200:01:001:0001, площею 693,8848 га, за адресою: Одеська область, Арцизький район, Павлівська сільська рада; категорія земель - Землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - 01.10 Для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; вид використання - для ведення сільського господарства та пропаганди передового досвіду; форма власності - державна власність; дата державної реєстрації - 21.10.2019, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 06.06.2019.

Крім того, на підставі державних актів на право постійного користування земельними ділянками від 06.06.2000 серії ІІ-ОД № 001712, серії ІІ-ОД № 001713 та наказу Міністерства аграрної політики України від 31.01.2003 № 23 вказані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві».

Отже, ГУ Держгеокадастру в Одеській області вважає, що спірні земельні ділянки є землями державної власності та не вважаються землями комунальної власності територіальної громади згідно з пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, оскільки використовується державним підприємством на праві постійного користування. Тому, розпорядником вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства, є Головне управління відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України.

Також ГУ Держгеокадастру в Одеській області зазначає, що вищевказані державні акти є чинними. Головним управлінням, як розпорядником вищезазначених земельних ділянок, рішення про припинення права постійного користування не приймалось.

Також, Головне управління посилається на те, що не видавало накази про передачу вказаних земельних ділянок із державної у комунальну власність Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області.

З урахуванням вищезазначеного, спірне рішення Павлівської сільської ради від 05.10.2021 № 208-УШ прийнято всупереч норм чинного законодавства.

3.4 Позиція ДП Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві».

ДП Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» просить задовольнити позовну заяву Одеської обласної прокуратури посилаючись на те, що на спірні земельні ділянки за ним зареєстровано право постійного користування, яке до цього часу ніхто не скасовував, земельні ділянки відносяться до державної форми власності. Жодної відмови від земельних ділянок ДП не надавало, жодних рішень судів про позбавлення права користування або вилучення цих земельних ділянок не існує. Відповідач не навів жодних законних обставин для скасування державної форми власності на землю та скасування постійного права користування земельними ділянками за ДП.

3.5. Доводи відповідача - Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області.

Відповідач вважає, що звернення прокурора у даній справі до суду в інтересах Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» є незаконним, що прямо заборонено ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» (аналогічну позицію висловила ВП ВС у своїй Постанові від 06 липня 2021 року по справі № 911/2169/20).

Також відповідач зазначає про те, що виходячи зі змісту позовної заяви, підставою розробки та затвердження технічної документації з землеустрою та реєстрації права державної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га, 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га, 5120482100:01:002:0014 площею 313, 2355 га, стало виділення земельних ділянок та видача Державному підприємству «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» державних актів на право постійного користування, однак, відповідно до порівняння відомостей з наданих позивачем державних актів на право постійного користування та рішеннями рад, співпадінь не встановлено, а саме відповідно до слідуючих документів:

- державного акту на право постійного користування №001712, в якому вказано, що землю надано у постійне користування відповідачу відповідно до 4 сесії 23 скликання Павлівської сільської Ради від 30.03.1999 №6

- рішення №6-23 сесії від 30.03.1999, на яке є посилання в акті і в якому не вирішувалось питання про надання землі

- державного акту на право постійного користування №001713, в якому вказано, що землю надано у постійне користування відповідачу відповідно до 8 сесії 23 скликання Долинівської сільської Ради від 02.09.1999 №34

-рішення 8 сесії 23 скликання від 02.09.1999, на яке є посилання в акті і в якому не вирішувалось питання про надання землі.

Крім того, відповідач посилається на те, що 27.05.2021 набрав чинності Закон України від 28.04.2021 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, який вніс зміни до ряду законодавчих актів у земельній сфері, в тому числі Земельного кодексу України. Зокрема, розділ X Перехідних положень Кодексу доповнено пунктом 24, відповідно до якого, з дня набрання чинності вищевказаним законом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Тобто, на думку відповідача, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, в тому числі спірні земельні ділянки, в силу вимог закону вважаються комунальною власністю.

При цьому, відповідач зазначав про те, що 07 квітня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-ІХ. З цього моменту, регулювання земельних відносин на час воєнного стану набуло певних особливостей.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 06.06.2000 серії П-ОД № 001712, виданого на підставі рішення 4 сессії ХХІІ скликання Павлівської сільської ради народних депутатів від 30.03.1999 за №6, Арцизькому підприємству по племінній справі в тваринництві надано у постійне користування 713,3 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення сільського господарства та пропаганди передового досліду.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 06.06.2000 серії П-ОД № 001713, виданого на підставі рішення 8 сессії ХХІІІ скликання Павлівської сільської ради народних депутатів від 30.03.1999 за №34, Арцизькому підприємству по племінній справі в тваринництві надано у постійне користування 344,7 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення сільського господарства та пропаганди передового досліду.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 31.01.2003 №23 «Про реорганізацію державних підприємств по племінній справі у тваринництві Одеської області», зокрема, реорганізовано державне підприємство Арцизьке підприємство по племінній справі у тваринництві Одеської області шляхом приєднання його до Державного підприємства - Одеського обласного підприємства по племінній справі в тваринництві (далі - Одеське облдержпідприємство) на правах структурного підрозділу без права юридичної особи із збереженням чисельності працівників підприємства у відповідності із існуючим штатним розписом; визнано Одеське облдержпідприємство правонаступником прав і обов`язків Арцизького держпідприємства.

Отже, судом встановлено, що з 31.01.2003 постійним користувачем вищевказаних земельних ділянок загальною площею 1058 га стало Одеське облдержпідприємство як правонаступник прав і обов`язків Арцизького держпідприємства.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 за №954-р «Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об`єктами державної власності», а також до інформації Міністерства аграрної політики України від 25.04.2022 за №21-1410-07/5882, цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» переданий із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

У подальшому, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 за №1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна», цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» переданий із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства до сфери управління Фонду державного майна.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» є Фонд державного майна України.

Відповідно до Наказів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 за №59 та від 13.03.2019 за №129, ГУ Держгеокадастру в Одеській області здійснено інвентаризацію земель, які перебувають у користуванні Одеського облдержпідприємства.

У наступному, наказами Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 04.11.2019 за №15-7171/13-19-СГ від 26.06.1019 за №15-3373/13-19-СГ, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Павлівської та Долинівської сільських рад Арцизького району Одеської області, а саме: земельних ділянок із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га, 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га та 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га.

Згідно з наявними у справі інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №№301328418, 301328565 та 301328579 від 16.05.2022 (т.1, а.с.46-62), на підставі зазначених вище наказів ГУ Держгеокадастру в Одеській області державним реєстратором Прямобалківської сільської ради Арцизького району Одеської області Мілько Н.М. 18.04.2020 були прийняті рішення інд. №№ 52014420 та 52014413 про реєстрацію за державою в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області права державної власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 5120482100:01:002:0014 (рнонм 2071400251204) та 5120482100:01:002:0013 (рнонм 2071399651204), а також 04.04.2020 державним реєстратором Деленської сільської ради Арцизького району Одеської області Тельпісом В.Ф. було прийнято рішення інд. № 51883557 про реєстрацію за державою в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області права державної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 (рнонм 2065947251204).

Також, згідно з відомостями, які містяться у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» вищевказаних інформаційних довідок, право постійного користування зазначених земельних ділянок зареєстровано за Державним підприємством «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві», номери записів про інше речове право: 39996177 від 31.03.2020, 39983941 та 3983756 від 14.04.2020.

Однак, рішенням Павлівської сільської ради Арцизького (на даний час Белградського) району Одеської області від 05.10.2021 №208-VIII «Щодо врегулювання питання подальшого використання окремий земельних ділянок на території Павлівської сільської територіальної громади» у зв`язку з нецільовим використанням Арцизькою філією державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» наданих із земель комунальної власності Павлівської та колишньої Долинівської сільських рад у постійне користування земельних ділянок для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з метою раціонального та ефективного використання земель сільськогосподарського призначення та наповнення бюджету Павлівської сільської територіальної громади, вирішено:

- скасувати рішення Павлівської сільської ради від 30.03.1999 за №9-ХХІП «Про видачу Державного акту на право постійного користування землею МРПО Арцизького району»; Долинівської сільської ради від 30.03.1999 за №26-ХХШ «Про видачу державного акту на право постійного користування землею МРПО Арцизького району».

- довести до відома Арцизької філії Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» щодо втрати права на використання земельних ділянок із кадастровими номерами: 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га, 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га, а також 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га.;

- провести державну реєстрацію права комунальної власності Павлівської сільської ради на земельні ділянки із вищевказаними кадастровими номерами;

- провести поділ земельної ділянки площею 693,8848 га із кадастровим номером 512048.5200:01:001:0001 на частини: загальною площею 50 га - для надання у приватну власність громадянам, які фактично проживають в селі Зелена Балка, для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 643,8848 га - для передачі в оренду;

- затвердити перелік земельних ділянок для надання в оренду, зокрема: 5120482100:01:00:0013 площею 31,3265 га, 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га, а також 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га (за мінусом 50,00 га, вказаних у п.4 даного рішення).

Судом установлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08.10.2021 державним реєстратором Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області Бузаджи А.В. були прийняті рішення інд. № №60856402, 60855774 від та 60856230 про реєстрацію за відповідачем права комунальної власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001, 5120482100:01:002:0013 та 5120482100:01:002:0014.

Підставами для державної реєстрації права власності за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області вказано абзац 17 п.п. 58 п. 4 розділу І Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон № 1423-ІХ) та рішення Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 05.10.2021 № 208-УІІІ.

Листом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 08.02.2022 № 10-15-0.31-736/2-22 повідомило Одеську обласну прокуратуру про те, що при виконанні доручення Держгеокадастру від 01.10.2021 № 22-28-0.133-12331/2-21 встановлено, що на земельні ділянки, які згідно з державними актами на право постійного користування землею перебувають в користуванні Арцизького підприємства по племінній справі в тваринництві, з кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001, 5120482100:01:002:0013, 5120482100:01:002:0014, здійснено реєстрацію права комунальної власності за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області, а також з`ясовано, що рішенням Павлівської сільської ради від 05.10.2021 № 208-VIII скасовано рішення Павлівської сільської ради від 30.03.1999 № 9-ХХШ та рішення Долинівської сільської ради від 30.03.1999 № 26-XXIII «Про видачу Державного акта на право постійного користування землею МРПО Арцизького району». Таким чином, із земель державної власності безпідставно вилучено 1038,4468 га земель сільськогосподарського призначення, у зв`язку з чим просило в межах своєї компетенції посприяти в поверненні земельних ділянок з кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001, 5120482100:01:002:0013, 5120482100:01:002:0014 до земель державної власності.

Підставою звернення прокурора до суду з даним позовом є те, що Павлівська сільська рада фактично розпорядилася земельними ділянками державної власності, розпорядником яких вона, в силу закону не є, та за відсутності повноважень, із порушенням відповідної процедури, позбавила права користування земельними ділянками Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві», яке відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України № 23 від 31.01.2003 є правонаступником Арцизького держпідприємства.

5. Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів.

Як свідчать матеріали справи, прокурор з позовом до суду звертається в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Державного підприємства «ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ В ТВАРИННИЦТВІ».

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (РЖ V. Ргапсе) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Водночас Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Враховуючи зазначене, можна дійти висновку, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійсненні процесуальних прав позивача.

У п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 79 постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Згідно з п. 80 постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Відповідно до п. 81 постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись з даним позовом до суду в інтересах держави в особі ФДМУ прокурор зазначає, що згідно з ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про охорону земель» землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим кодексом та іншими законодавчими актами

Згідно із вимогами ст. 15 Закону України «Про племінну справу у тваринництві», державне управління в галузі племінної справи у тваринництві здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері тваринництва, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері тваринництва, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за племінною справою у тваринництві, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в межах повноважень, визначених цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що управлінням об`єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що Фонд державного майна України є суб`єктом управління об`єктами державної власності.

Окрім того, відповідно до п. п. 16, 28 ст. 6 Закону, уповноваженим органам управління надано повноваження щодо ведення обліку об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів, а також забезпечують оформлення прав на земельні ділянки (у разі відсутності необхідних документів) та уточнення меж земельних ділянок державних і казенних підприємств, державних установ, організацій та об`єктів нерухомості (будівлі, споруди), що не увійшли до статутних капіталів господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації державних підприємств.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України», до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема, реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України, захист майнових прав державних підприємств, здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

У зв`язку із викладеним, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про те, що засновником ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» є Фонд державного майна України.

Враховуючи, що внаслідок прийняття Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області незаконного рішення, яке стало підставою для припинення права постійного користування земельними ділянками державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві», управління яким здійснює Фонд держмайна України, прокурор вважає, що останній має право звернутися до суду за захистом порушеного права, якщо це необхідно для здійснення відповідних, передбачених законодавством повноважень із захисту майнових прав державного підприємства, здійснення контролю у сфері відчуження державного майна, повернення у державну власність державного майна, що вибуло з державної власності з порушеннях законодавства.

З огляду на наведене, прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Фонд держмайна України за захистом порушеного права.

Судом встановлено, що з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, а також надання органу контролю можливості самостійно звернутися до суду для захисту інтересів держави, Одеською обласною прокуратурою листом від 13.04.2022 за №15/1/1-377вих-22 було повідомлено Фонд державного майна України про виявлені факти порушень Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області вимог земельного законодавства під час прийняття рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на спірні земельні ділянки, що розташовані на території Павлівської та Долинівської сільських ради Арцизького (на даний час Болградського) району Одеської області.

Водночас, станом на час звернення із позовною заявою до суду Фондом державного майна України повідомлення Одеської обласної прокуратури, скероване 13.04.2022 у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не розглянуто, жодних заходів, спрямованих на усунення вищезазначених порушень законодавства не вжито, з відповідним позовом до суду Фонд держмайна України не звертався.

Також ще одним позивачем у даній справі прокурором визначено Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Так, звертаючись з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області прокурор зазначає про те, що відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної картографічної діяльності, земельних відносим, землеустрою у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок: дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законознавства встановленого порядку набуття і реалізації права на землю з дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення. викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних васалах (підпункт 25-1 пункту 4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати: функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності (п. 47 Постанови Великої падати Верховного суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).

Відповідно до п.п. 1, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, в редакції чинній станом на момент звернення прокурора до суду з даним позовом, Головне управління Держгеокадастру в області (далі Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно зі статтею 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійсненні їхніх повноважень у спосіб, що перебачений Конституцією та законами України. Отже, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та пункту 5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Виходячи зі змісту Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" вбачається, що органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідно до покладених на нього завдань є розпорядником земель сільськогосподарського призначення, розташованих на території Одеської області в межах, визначених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що розпорядником спірних земельних ділянок є держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, із метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, а також надання органу контролю можливості самостійно звернутися до суду для захисту інтересів держави, Одеською обласною прокуратурою 11.02.2022 за №15/1/1-264вих-22 на адресу Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області було направлено повідомлення у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про факти порушень Павлівською сільською радою вимог земельного законодавства під час прийняття рішення про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки загальною площею 1038.4468 га.

Відповідно до інформації ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 28.04.2022 за №10-15-0.3-1358/2-22, наданої у відповідь на лист Одеської обласної прокуратури, Управлінням повідомлено, що у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/22 воєнного стану в Україні до теперішнього часу ГУ Держгеокадастру в Одеській області жодних заходів, спрямованих на усунення вищезазначених порушень законодавства не вжито, з відповідним позовом до суду Управління не зверталось.

Отже, суб`єкти владних повноважень були обізнані про загрозу порушення інтересів держави до пред`явлення позову, мали відповідні повноваження для захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулись, документів на підтвердження протилежного матеріли справи не містять.

Обізнаність суб`єктів владних повноважень про намір прокурора звернутись до суду підтверджуються також посиланням позивачів на вказані обставини у своїх поясненнях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що звертаючись до суду із позовом у даній справі прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, зазначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а саме Фонд державного майна України та Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Щодо звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» суд зазначає таке:

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26 червня 2019 у справі № 587/430/16-ц).

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.11) констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Вказаний висновок було підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 85). Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові у пунктах 82- 84 зазначила, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 71)).

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.Відповідно до ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Судом встановлено, що позивач 3 у справі ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» є державним підприємством, засновником якого є Фонд державного майна України.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як вже зазначалося, позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» з посиланням на невжиття цими органами жодних заходів спрямованих на усунення вищезгаданих порушень законодавства, тобто на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави з огляду на тривале зволікання зі зверненням з позовною заявою до суду. При цьому прокурор у позові посилався, зокрема, на те, що розпорядження Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області спірними ділянками у порушення вимог законодавства беззаперечно призведе до неможливості здійснення державним підприємством свого права користування землею, що беззаперечно є порушенням його прав та інтересів.Проте суд зазначає, що ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві», яке визначено прокурором у позові одним із позивачів у цій справі, на думку суду, не є належним позивачем, в особі якої прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави, оскільки така особа не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, а отже, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі названого державного підприємства є неправомірним.

Таким чином, у зв`язку із тим, що позовні вимоги прокурора у цій справі у наведеній частині, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, то вони не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву у частині позовних вимог, заявлених прокуратурою в інтересах держави в особі ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві», фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, натомість прокурор, зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, не має повноважень на ведення справ за такими вимогами.

З огляду на наведене, подана позовна заява в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі ДП ОДЕСЬКЕ ОБЛАСНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПО ПЛЕМІННІЙ СПРАВІ В ТВАРИННИЦТВІ, підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання прокурора на правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у питанні представництва Прокурором інтересів держави, викладені у постанові від 25.08.2022 у справі №904/6691/20 (910/18605/19), не знайшли свого підтвердження, оскільки зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судом правозастосуванням.

6. Позиція суду.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно частин третьої, п`ятої статті 83 ЗК України, земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; г) придбання за договором купівлі-продажу. ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Частинами 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України унормовано, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Положеннями статті 117 ЗК України встановлено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Згідно пункту 4 Прикінцевих положень та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

За змістом ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частина 1 статті 92 Земельного кодексу України визначає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 22 ЗК Української РСР (чинного на час видачі державних актів, Арцизькому підприємству по племінній справі в тваринництві) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до частин першої та третьої статті 23 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час передачі спірної земельної ділянки в постійне користування, Арцизькому підприємству по племінній справі в тваринництві) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 125, частиною першою статті 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Тобто, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 06.06.2000 серії П-ОД № 001712, виданого на підставі рішення 4 сессії ХХІІ скликання Павлівської сільської ради народних депутатів від 30.03.1999 за №6, Арцизькому підприємству по племінній справі в тваринництві надано у постійне користування 713,3 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення сільського господарства та пропаганди передового досліду.

Також, відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 06.06.2000 серії П-ОД № 001713, виданого на підставі рішення 8 сессії ХХІІІ скликання Павлівської сільської ради народних депутатів від 30.03.1999 за №34, Арцизькому підприємству по племінній справі в тваринництві надано у постійне користування 344,7 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення сільського господарства та пропаганди передового досліду.

Отже, судом встановлено, що з 31.01.2003 постійним користувачем вищевказаних земельних ділянок стало Одеське облдержпідприємство як правонаступник прав і обов`язків Арцизького держпідприємства.

Відповідно до частини першої статті Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд є центральним органом виконавчої клади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Фонд, здійснюючи свою діяльність в межах чинного законодавства, розглядає питання та погоджує відчуження об`єктів державної власності лише у випадках та в порядку, встановлених законодавством України.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначені Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 № 1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна», цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» був переданий зі сфери управління Міністерства розвитку економки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України на підставі відповідного акта від 20.12.2019.

Таким чином, Фонд є уповноваженим органом управління Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві».

Крім того, судом встановлено, що до наявного в матеріалах справи листа Арцизького сектору архівного відділу Болградської районної військової адміністрації Одеської області від 07.06.2022 №05-10/31 (т. 3, а.с.109) було долучено скасовані пунктом 1 Павлівської сільської ради рішення від 30.03.1999 за №9-ХХШ «Про видачу Державного акту на право постійного користування землею МРПО Арцизького району», а, також рішення Долинівської сільської ради від 30.03.1999 за №26-ХХІІІ «Про видачу державного акту на право постійного користування землею МРПО Арцизького району».

Здійснивши аналіз вказаних рішень, суд приходить до висновку, що під час внесення відомостей до державних актів від 06.06.2000 серії ІІ-ОД № 001712 та серії ІІ-ОД № 001713 про право постійного користування було допущено описки при перенесенні даних щодо рішень, які стали підставою для їх видання.

Так, під час видачі головою Долинівської сільської ради народних депутатів Арцизькому підприємству по племінній справі в тваринництві державного акту про право постійного користування земельною ділянкою площею 344,7 га (від 06.06.2000 серії ІІ-ОД № 001713) вказано, що останній видано на підставі рішення Долинівської сільської ради від 02.09.1999 за №34, проте судом установлено, що рішення за таким номером приймалось Долинівською сільською радою 25.11.1999, що свідчить про описку під час зазначення відповідної дати.

Також, під час видачі головою Павлівської сільської ради народних депутатів Арцизькому підприємству по племінній справі у тваринництві державного акту на право постійного користування земельної ділянки площею 713,3 га (від 06.06.2000 серії ІІ-ОД № 001712) зазначено, що даний державний акт видано на підставі рішення сесії Павлівської сільської ради від 30.03.1999 за №6, проте судом установлено, що фактично відповідне рішення Павлівської сільської ради від 30.03.1999 має номер№9, про що свідчить виправлення, нанесені у самому рішення.

Таким чином, судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що Долинівською та Павлівською сільськими радами народних депутатів у 1999 році, до видачі вищезазначених державних актах, дійсно приймались рішення про передачу у постійне користування Арцизькому підприємству по племінній справі у тваринництві земельних ділянок, а у самих державних актів допущено лише технічні описки під час перенесення дати прийнятих рішень (серії П-ОД № 001713), та номеру відповідного рішення (серії П-ОД № 001712), а також те, що вищезазначені державні акти є правоустановчими документами, що посвідчують право на земельні ділянки державного підприємства, на даний час є чинними.

Наведеним спростовуються твердження відповідача щодо невстановлення співпадіння між відомостями зазначеними у державних актах та рішеннями рад, на підставі яких були такі акти видані.

За таких обставин, спірні земельні ділянки загальною площею 1038,4468 га. відносяться до земель державної власності, право постійного користування яких належить Одеському облдержпідприємству, посвідчено вказаними державними актами, виданими Долинівською та Павлівською сільськими радами народних депутатів у 1999 році в межах їх повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, підпункту 17 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території Одеської області.

Так, наказами Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 04.11.2019 за №15-7171/13-19-СГ від 26.06.2019 за №15-3373/13-19-СГ, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Павлівської та Долинівської сільських рад Арцизького району Одеської області, а саме: земельних ділянок із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га, 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га та 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №51883557 від 04.04.2020, № 52014413 та № 52014420 від 18.04.2020, 31.03.2020 та 14.04.2020 були внесені відповідні записи про реєстрацію за державою в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області права власності на спірні земельні ділянки (номер запису про право власності 36177502, 36295142 та 36295156, підстава для державної реєстрації: накази, серія та номер: 15-1771/13-19-СГ та 15-3373/13-19СГ, видані 04.11.2019 та 26.06.2019, видавник ГУ Держгеокадастру в Одеській області), а також записи про реєстрацію права постійного користування - за ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» (номер запису про інше речове право 39996177, 39983941, 39983756, підстава для державної реєстрації: державні акти на право постійного користування земельною ділянкою від 06.06.2000 серії ІІ-ОД № 001712 та серії ІІ-ОД № 001713, а також наказ Міністерства аграрної політики України від 31.01.2003 за №23.).

З огляду на наведене, судом встановлено, що Держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області зареєструвала за собою право власності на спірні земельні ділянки.

При цьому суд констатує, що в результаті проведеної державної реєстрації права державної власності на вказані земельні ділянки, право їх постійного користування за ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» не припинялось.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки є землями державної власності та не вважаються землями комунальної власності територіальної громади згідно з пунктом 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, оскільки використовується державним підприємством на праві постійного користування.

Слід зазначити, що вищевказані державні акти є чинними.

Головним управлінням Держгеокадаству в Одеській області, як розпорядником вищезазначених земельних ділянок, відповідного рішення про припинення права постійного користування не приймалось.

Також, Головним управлінням не видавались накази про передачу вказаних земельних ділянок із державної у комунальну власність Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області.

Таким чином, судом встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення сільради спірні земельні ділянки державної власності на підставі державних актів перебували у постійному користуванні Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві», який входить до сфери управління ФДМУ, а отже належали до земель державної власності, розпорядником якої є відповідний орган виконавчої влади, а тому в силу вимог ч. 2 ст. 117 закону України, яка має імперативний характер, не могли бути передані у комунальну власність за жодних обставин, крім тих випадків, коли саме підприємство державної власності підлягає передачі у комунальну власність.

Отже, виходячи з вищенаведеного, відповідач не мав повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками державної власності, рішення сільради прийнято не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є протиправним та, відповідно, підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Як свідчить усталена судова практика, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст. ст. 140-149 ЗК України (Постанова ВП ВС від 05.11.2019 у справі №906/392/18).

Таким чином, слід прийти до висновку, що прийняття оскаржуваного рішення не відповідає ст. ст. 13, 19 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 22, 23, 78, 83,92, 117, 122, 141, 149 ЗК України, оскаржуване рішення є протиправним, таким, що порушує майнові інтереси держави в особі суб`єктів владних повноважень.

Отже, суд погоджується з доводами прокурора про те, що Павлівська сільська рада фактично розпорядилась земельними ділянками державної власності, розпорядником яких вона, в силу закону не є, та, за відсутності повноважень, із порушенням відповідної процедури, позбавила права користування земельними ділянками Арцизьку філію державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві», незважаючи на те, що з 31.01.2003 відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики України №23 правонаступником Арцизької філії, та відповідно, користувачем вказаних земельних ділянок є ДП «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві».

Тобто, сільською радою прийнято рішення провести державну реєстрацію права комунальної власності земельних ділянок, які відповідно до ч.1,2 ст. 84, ч.2 ст. 117 Земельного кодексу є землями державної власності, мають обмежену оборотоздатність та не можуть бути передані у комунальну власність.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що передача вищевказаних земель державної власності у комунальну власність призвела до порушення інтересів держави в особі суб`єктів владних повноважень, в зв`язку з чим, для відновлення порушених прав, необхідним та доцільним є задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 05.10.2021 за №208-VIII «Щодо врегулювання питання подальшого використання окремих земельних ділянок на території Павлівської сільської територіальної громади», як такого, що не відповідає нормам закону та порушує права позивачів.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи №910/11511/18.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Як відомо, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Виходячи зі змісту предмета та підстав позову, цей спір стосується захисту прав і законних інтересів держави як власника земельних ділянок. Спір виник із земельних правовідносин, які згідно із статтею 3 ЗК України, регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

При цьому, слід звернути увагу, що способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 ЗК України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У статтях 2, 5 ГПК України закріплений принцип ефективності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, відповідно до якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто, цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Суд акцентує увагу на тому, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №242/68/19, яку суд вважає за необхідне застосувати відповідно до положень частини четвертої статті 236, статті 300 ГПК України, зокрема, щодо принципів судового розгляду при вирішенні судом спорів.

Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 ЗК України, а також статті 2 та 5 ГПК України.

З огляду на встановлені статтею 152 ЗК України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтями 2, 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права і законного інтересу, позивач у спорі про захист прав (законного інтересу) на земельну ділянку може пред`явити будь - яку позовну вимогу, а суд може захистити порушене право (законний інтерес) у заявлений спосіб за умови, що такий спосіб захисту прав (законного інтересу) на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право (законний інтерес) позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права (законного інтересу), тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права (законного інтересу).

На думку суду обраний прокурором спосіб захисту спрямовано на відновлення володіння державою об`єктом права власності, який перебуває у володінні органу місцевого самоврядування, і щодо якого цей орган, не маючи на це відповідних повноважень, здійснює розпорядчі дії шляхом прийняття рішень. Лише задоволення позовних вимог в цілому призводить до відновлення порушеного права, оскільки скасування усієї послідовності незаконно прийнятого рішення гарантує ефективність відновлення правового становища, яке передувало порушенню.

Скасування незаконно прийнятого Павлівською сільською радою рішення як спосіб правового захисту призведе до усунення становища, яке зашкоджує юридичній визначеності у спірних правовідносинах, яка є необхідною складовою ефективності такого захисту, про що висловилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, зазначивши, що оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення).

Щодо вимог про скасування рішень державного реєстратора та скасування здійснення державної реєстрації, суд зазначає таке:

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вказаним законом визначено вичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом., а саме: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) визнання недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) скасування державної реєстрації прав.

При цьому, відповідно до пункту 13 ч. 1 ст. 20; ч. 16 ст. 30 ГПК України, вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації треба розглядати як вимоги, похідні від вимог про визнання протиправними рішення про передачу спірних земельних ділянок у комунальну власність, а тому вони підлягають задоволенню, оскільки задоволенню підлягає основна вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 05.10.2021 за №208-VIII «Щодо врегулювання питання подальшого використання окремих земельних ділянок на території Павлівської сільської територіальної громади».

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача повернути спірні земельні ділянки, суд зазначає таке.

З урахуванням того, що зазначені земельні ділянки в силу свого статусу, не можуть перебувати у комунальній власності (ч. 2 ст. 117 ЗК України), перехід права власності на спірні земельні ділянки з порушенням положень ЗК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовні вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).

З огляду на зазначене, беручи до уваги, що спірні земельні ділянки не можуть перебувати у комунальній власності, оскільки належать державі на праві власності та перебувають у постійному користуванні державного підприємства, наявність державної реєстрації права комунальної власності не призводить до виникнення права володіння у особи, за якою зареєстровані земельні ділянки.

За таких обставин, державна реєстрація права комунальної власності за Павлівською сільською радою на спірні земельні ділянки з порушенням вимог Земельного кодексу України є порушенням права власності держави в особі органу владних повноважень, що не пов`язане з позбавленням володіння.

Зазначені висновки викладені у п. п. 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на земельні ділянки, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

З врахуванням викладеного, вимога про зобов`язання відповідача повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області спірні земельні ділянки підлягає задоволенню.

Зважаючи на підтвердження наявними у справі доказами факту приналежності спірних земельних ділянок до державної форми власності, суб`єктом управління якої є ГУ Держгеокадастру в Одеській області, тобто наявність суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, враховуючи встановлений судом факт порушення прав позивачів шляхом проведення реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області підлягають частковому задоволенню, з підстав наведених вище.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги визнано обґрунтованими судом, судові витрати у справі по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства «Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» залишити без розгляду.

2.Позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задовольнити.

3.Визнати незаконним та скасувати рішення Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області від 05.10.2021 за №208-VIII «Щодо врегулювання питання подальшого використання окремих земельних ділянок на території Павлівської сільської територіальної громади».

4.Скасувати рішення державного реєстратора Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області Бузаджи А.В. від 08.10.2021 за №60856402 про реєстрацію за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 площею 693,8848 га (рнонм 2065947251204).

5.Скасувати рішення державного реєстратора Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області Бузаджи А.В. від 08.10.2021 за №60855774 про реєстрацію за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5120482100:01:002:0013 площею 31,3265 га (рнонм 2071399651204).

6.Скасувати рішення державного реєстратора Павлівської сільської ради Арйизького району Одеської області Бузаджи А.В. від 08.10.2021 за №60856230 про реєстрацію за Павлівською сільською радою Арцизького району Одеської області права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5120482100:01:002:0014 площею 313,2355 га (рнонм 2071400251204).

7.Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 06.10.2021 за №44394170 з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120485200:01:001:0001 (рнонм 2065947251204) за Павлівською сільською радою Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380910).

8.Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 06.10.2021 за №44393548 з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120482100:01:002:0013 (рнонм 2071399651204) за Павлівською сільською радою Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380910).

9.Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 06.10.2021 за №44393977 з одночасним припиненням права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120482100:01:002:0014 (рнонм 2071400251204) за Павлівською сільською радою Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380910).

10.Зобов`язати Павлівську сільську раду Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04380910) повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) земельні ділянки із кадастровими номерами 5120485200:01:001:0001, 5120482100:01:002:0013, 5120482100:01:002:0014, розташовані на території Павлівської та Долинівської сільських рад Болградського району Одеської області.

11.Стягнути з Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області (68450, с. Павлівка, пров. Театральний, 2, код ЄДРПОУ 04380910) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 19848/дев`ятнадцять тисяч вісімдесят сорок вісім/грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за такими реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул.Пушкінська, 3), код отримувача (код ЄДРПОУ) - 03528552, рахунок отримувача UА808201720343100002000000564, банк отримувача - ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820172.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 07 серпня 2023 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	26.07.2023
Оприлюднено	09.08.2023
Номер документу	112686599
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про комунальну власність щодо оренди

Разюк Г.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 26.07.2023 по справі 916/950/22ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/950/22

Рішення від 26.07.2023

Рішення
від 26.07.2023 по справі 916/950/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ