Рішення

від 08.08.2023 по справі 917/674/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2023 Справа № 917/674/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О. І. розглянувши справу № 917/674/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ П ГРУП", вул. Галенка, 1, прим. 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС ДЕВЕЛОП", вул. Дмитра Коряка, 3, оф. 511, м. Полтава, 36003

про стягнення 7 534,44 грн заборгованості,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області 25.04.2023 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ П ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС ДЕВЕЛОП" про стягнення 7 534,44 грн заборгованості за заявкою-договором на автоперевезення №14/10 від 14.10.2022 року, з яких: 7117,60 грн - сума основного боргу, 318,56 грн - інфляційні втрати, 98,28 грн - 3 % річних (вх. № 720/23).

Також у позовній заяві позивач просить стягнути на його користь судові витрати в розмірі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3090,00 грн

Ухвалою суду від 26.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановлено відповідачеві строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Копію ухвали від 26.04.2023 року, що була направлена на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві та згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ вул. Дмитра Коряка, 3, оф. 511, м. Полтава, 36003) відповідач отримав 01.05.2023 року, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням (а. с. 44).

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу копії ухвали суду від 26.04.2022 року є 01.05.2023 року. Отже, суд належним чином повідомив відповідача про розгляд справи.

01.05.2023 року на адресу суду від відповідача надійшло повідомлення про сплату ним суми основного боргу у повному обсязі 7 117,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №45 від 01.05.2023 року (вх. № 5445 від 01.05.2023 року, а. с. 45, 46).

Вирішуючи питання щодо вказаного повідомлення суд враховує таке.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення позивача з позовом за умови подання доказів такого врегулювання. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За вказаних обставин, враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу суму боргу за отриманий товар, що підтверджується наданими до суду доказами, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7 117,60 грн підлягає закриттю за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Таким чином, подальшим предметом розгляду є позовні вимоги про стягнення 318,56 грн інфляційних втрат та 98,28 грн - 3 % річних.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Суд звертає увагу, що справа розглянута 08.08.2023, оскільки з 13.06.2023 року по 04.08.2023 року включно суддя Тимощенко О. М. знаходилася у відпустці. Тому рішення ухвалене, а текст рішення підготовлено та підписано після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

14.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ П ГРУП" (далі позивач, виконавець, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРС ДЕВЕЛОП" (далі відповідач, замовник) було укладено заявку договір на авто перевозку №14/10 на організацію перевезень автомобільним транспортом (далі заявка-договір, а. с. 21).

У заявці - договорі було погоджено сторонами дату подачі, кількість авто: 16.10.2022 року з 20:00, сідельний тягач для напівпричепів марки; MAN.TGX 18.48; номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SHMITZSKI номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 НОМЕР_3 . Тип транспортного засобу/навантаження/розвантаження: верхнє завантаження/самоскид. Адреса завантаження: Порт Рені, 4-та прохідна. Адреса розвантаження: Полтавська область, м. Решетилівка. Найменування вантажу: сіль технічна. Ставка за перевезення: безготівковий, 35588 грн з ПДВ за 25 420 т. Умови оплати: 80% на розвантаженні, 20% після реєстрації податкової накладної та отримання оригіналів документів.

Судом встановлено, що відповідна заявка-договір підписана обома сторонами та скріплена печатками товариств.

Як зазначає позивач, ним у період з 18.10.2022 було надано відповідачу послугу із перевезення вантажу на умовах, встановлених у заявці-договорові, що підтверджується товарно-транспортною накладною №109 від 16.10.2022 року (представник відповідача (вантажоодержувача) Котов С. М. прийняв вантаж), актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №05/10 від 18.10.2022 року, рахунком на оплату №5/10 від 17.10.2022 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2022 року було зареєстровано податкову накладну №1 від 18.10.2022 року в ЄРПН (а. с. 26, 27).

Однак, відповідач, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, всупереч умовам заявки-договору, здійснив лише часткову оплату за надані послуги у розмірі 28 470,40 грн з ПДВ, що підтверджується випискою по рахунку від 18.10.2022 року. (а. с. 42 29).

Таким чином, несплата відповідачем за виконані роботи зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

При цьому суд враховує, що після відкриття провадження у даній справі 01.05.2023 року відповідачем на рахунок позивача сплачено основний борг в повному обсязі, в сумі 7 117,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 45 від 01.05.2023 року.

З огляду на викладене, предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсаційних нарахувань, які обраховані у зв`язку із неналежним виконанням останнім зобов`язань в частині здійснення вчасних розрахунків за виконані роботи.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: виписка з ЄДРЮОФОПГВ відносно позивача, наказ №01-К від 31.01.2023 року, рішення єдиного учасника №2/23 від 30.01.2023 року, витяг із сайту Опендатабот відносно відповідача, заявка-договір від 14.10.2022 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №05/10 від 18.10.2022 року, рахунок на оплату №5/10 від 17.10.2022 року, податкову накладну №1 від 18.10.2022 року, квитанція № 1 від 01.11.2022 року, товарно-транспортна накладна №109 від 16.10.2022 року, виписка за 18.10.2022 року, договір №14-04/23 на надання правової допомоги від 14.04.2023 року, акт №1 виконаних робіт від 19.04.2023 року платіжна інструкція №309 від 20.04.2023 року, свідоцтво серія ДП № 4265, ордер №1194608 від 21.04.2023 року.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою заявка-договір є договором перевезення.

Частина 1 ст. 909 ЦК України вказує на те, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частин 1 3 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 307 ГК за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Частина 1 ст. 916 ЦК України закріплює, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язань, визначених умовами заявки-договору в частині оплати за фактично надані послуги, вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Позивачем приведено розрахунок 3% річних за прострочення здійснення оплати за заявкою-договором на автоперевозку в розмірі 98,28 грн за період з 02.11.2022 р. по 18.04.2023 р. та інфляційних втрат в розмірі 318,56 грн за період з листопада 2022 року по березень 2023 року (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 7,8).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "Ліга 360", судом встановлено, що розмір інфляційних нарахувань та 3% річних не перевищують сум, визначених судом. При цьому у розрахунку інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу арифметичних помилок не виявлено.

Таким чином, обґрунтованими є вимоги про стягнення 98,28 грн 3% річних за період з 02.11.2022 р. по 18.04.2023 р. та 318,56 грн інфляційних втрат за період з листопада 2022 року по березень 2023 року.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Відносно клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3090,00 грн суд зазначає наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судом установлено, що між адвокатом Скок А.В. та ТОВ «КОНСАЛТИНГ П ГРУП» було укладено договір про надання правової допомоги № 14-04/23 від 14.04.2023 року (далі договір №14-04/23, а. с. 30, 31).

Згідно п. 1.2 договору №14-04/23 на підтвердження факту надання адвокатом правової допомоги замовнику відповідно до умов цього договору складається акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 1.3 договору №14-04/23 адвокат:

- Надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, в органах прокуратури, МВС та СБУ, Державної виконавчої служби України, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, адміністративних та господарських справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб;

-Представляє клієнта з усіма правами, які надані законом позивачу ( цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом підпису та пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову та ін.

Відповідно до п. 3.1. договору №14-04/23 про сторони визначили, що за правову допомогу клієнт - ТОВ «КОНСАЛТИНГ П ГРУП» сплачує адвокату гонорар, остаточний розмір якого визначається сторонами актом виконаних робіт.

Відповідно до Акту виконаних робіт № 1 від 19.04.2023 року адвокатом була надана правова допомога відповідно до договору № 14-04/23, а саме:вивчення та попереднє опрацювання матеріалів справи та правовий аналіз наявних у клієнта доказів й законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини для підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості по заявці - договору на автоперевезення № 14/10 на організацію перевезень автомобільним транспортом від 14.10.2022 року; розрахунок суми основної заборгованості, що підлягає стягненню; розрахунок 3% річних а також інфляційних витрат; підготовка позовної заяви про стягнення з ТОВ «ФОРС ДЕВЕЛОП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГ П ГРУП» заборгованості по зявці - договору на автоперевезення № 14/10 на організацію перевезень автомобільним транспортом від 14.10.2022 року в сумі 7117,60 грн., 3% річних та інфляційних втрат; направлення позовної заяви з додатками відповідачу та до суду.

Сторони визначили, що загальний розмір гонорару адвоката за надану правничу допомогу та представлення інтересів клієнта в суді першої інстанції складає 3 090,00 грн. Відповідний розмір гонорару адвоката був сплачений ТОВ «КОНСАЛТИНГ П ГРУП» згідно платіжної інструкції №309 від 20.04.2023 року в повному обсязі.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 вказаного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.

Разом із тим, чинне господарське процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3090,00 грн підтверджується наступними доказами: договором №14-047/23 про надання правової допомоги від 14 квітня 2023 року, актом №1 виконаних робіт від 19.04.2023 року, платіжною інструкцією №309 від 20.04.2023 року, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП 4265 від 22.04.2019 року, ордером серія АЕ №1194608 (а. с. 30 35).

Відповідач за позовом заперечень щодо неспівмірності чи недоведеності витрат позивача на професійну правничу допомогу на заявляв.

При прийнятті рішення у справі суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 7 117,60 грн основного боргу відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України та задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, стягнувши з відповідача заборгованість на загальну суму 416,84грн.

Відповідно до частини 9 статті 129, частини 3 статті 130 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи, що позивач у даній справі не підтримує своїх вимог в частині суми основного боргу унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, в іншій частині вимог суд задовольнив позов, а також наявна заява позивача про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на оплату правничої допомоги у сумі 3 090,00 грн, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині стягнення 7117,60 грн основного боргу - закрити провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС ДЕВЕЛОП" (вул. Дмитра Коряка, 3, оф. 511, м. Полтава, 36003, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43634589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТИНГ П ГРУП" (вул. Галенка, 1, прим. 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50027, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44244187) 98,28 грн 3 % річних, 318,56 грн інфляційних втрат, 148,49 грн витрат по сплаті судового збору та 3 090,00 грн витрат на правничу допомогу.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 08.08.2023 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко