Рішення

від 07.08.2023 по справі 922/1664/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1664/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків до 3 - я особа, яка не Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ", м. Харків про стягнення 304 998,45 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області 26 квітня 2023 року із позовною заявою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ" заборгованість за Договором №624/9712 від 01.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу розмірі 304 998,45 грн (де: заборгованість за електричну енергію - 207 931,75 грн; пеня - 70 075,01 грн; 3% річних - 5 372,21 грн; індекс інфляції - 21 619,48 грн), а також суму судового збору.

Ухвалою суду від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1664/23 розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Представником Відповідача подано до суду заява (вх. № 13688 від 31.05.2023) про залучення до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - військову частину НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

Дана заява обґрунтована тим, що приміщення, за яким здійснюється постачання електричної енергії відповідно до Договору, вилучене з власності Відповідача. 01.04.2022 р. Міністерством оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з потребами Держави, в умовах правового режиму військового стану, було вилучено майно-територія та нежитлове приміщення загальною площею 700кв.м. Оскільки військова частина НОМЕР_1 є фактичним споживачем за Договором.

Ухвалою суду від 02.06.2023 у справі №922/1664/23 задоволено зазначену заяву та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1664/23, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду направлена учасникам справи та згідно статті 251 ГПК України, встановлено Відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, а відповідно до частини 2 зазначеної статті, запропоновано Позивачу, в строк 10 днів подати до суду відповідь на відзив з дня його отримання.

Учасників справи повідомлено, що додаткові письмові докази, висновки експертів, клопотання, заяви та пояснення можуть бути подані ними до суду у строк до 26.05.2023.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі, ухвали про залучення третьої особи та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копії ухвал.

Судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення всіх учасників про розгляд справи; в розумінні п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, копія ухвал від 01.05.2023 та 02.06.2023 вважається врученою учасниками справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.2023.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. У той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення Відповідача стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень проти позову (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

А також судом повідомлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Через постійні обстріли міста Харкова ворожими військами будівля, у якій розміщується Господарський суд Харківської області, зазнала пошкоджень, а приміщення суду зазнали часткових руйнувань. З моменту введення воєнного стану та початку ведення активних бойових дій на території Харківської області суд не може забезпечити безпеку учасників судових проваджень, апарату суду, суддів, а тому вимушений обмежити присутність осіб у приміщенні суду до нормалізації обстановки з безпекою у регіоні та усунення руйнувань, у зв`язку з чим, у господарському суді Харківської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні.

Крім того, господарський суд зазначає, що учасники процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

У зв`язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.

Відповідно до статті 4 Закону України Про ринок електричної енергії (далі Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно зі ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п.п. 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

У відповідності до п. 3.1.7 Правил електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу споживача.

Статтею 181 ГК України внормовано, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до п.п. 4.12, 4.13 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

Відповідно до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію зі споживачем ПрАТ Харківенергозбут проводить на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу в порядку передбаченому умовами договору.

ПрАТ «Харківенергозбут» постачає електричну енергію споживачу - ТОВ "ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ" (Відповідачу) за Договором №624/9712 від 01.01.2021.

У зв`язку з несплатою за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 624/9712 від 01.01.2021 в обумовлений термін, Відповідачу за період з червня 2022 по березень 2023 року станом на 01.04.2023 року за Відповідачем утворилася заборгованість, а саме: за спожиту електричну енергію у сумі всього разом з ПДВ 20 % - 207 931,75 грн., а також заборгованість по пені у сумі 70 075,01 грн., 3% річних у сумі 5372,21 грн. та інфляційні втрати 21 619,48 грн., тому Товариство було вимушене звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п. 3.1.7. Правил).

Пунктом 3.2.1 Правил передбачено, що електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного Договору на основі примірного чи типового Договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до п. 3.2.5 Правил укладення споживачем Договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до Договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ приєдналося до умов Договору № 624/9712 з 01.01.2021 на умовах комерційної пропозиції № 1П від 01.01.2021 для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць.

З 01.01.2023 було змінено на Комерційну пропозицію № 1/23П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць, Комерційну пропозицію № 1/23П Відповідачу було надіслано поштовим зв`язком 10.12.2022.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ (Відповідач, Споживач) надав до Товариства підписану заяву-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу (копія заяви-приєднання додається) на умовах Комерційної пропозиції № 1П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць, Попередня оплата у розмірі 100% від вартості фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період (плата за надання послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем через Постачальника), фактично споживалась електрична енергія (відомості фактичного споживання додані до позовної заяви) були оплачені рахунки за спожиту електричну енергію - договір про постачання електричної енергії споживачу № 624/9712 від 01.01.2021 (далі - Договір) вважається укладеним.

Порядок розрахунків заборгованості за Договором № 624/9712 від 01.01.2021 за спожиту електричну енергію, заборгованості по пені, 3 % річних та індексу інфляції за період з червня 2022 по грудень 2022 визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 1П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць від 01.01.2021.

Порядок розрахунків заборгованості за Договором № 624/9712 від 01.01.2021 за спожиту електричну енергію, за період з січня 2023 по березень 2023 визначається відповідно до Комерційної пропозиції № 1/23П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць від 01.01.2023.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Пунктом 5.7 Договору Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Згідно п. 5.6 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 5.10 Договору Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції № 1П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць від 01.01.2021 та комерційній пропозиції № 1/23П для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць від 01.01.2023, яка є додатком до цього Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору.

Згідно з умовами п. 5 Комерційної пропозиції № 1П та Комерційної пропозиції 1/23П, рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунок на попередню оплату надається Споживачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п.4 даної комерційної пропозиції.

Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника. В разі неотримання Споживачем рахунків Постачальник направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.

Відповідно до п. 5.8 Договору якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1П, передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 комерційної пропозиції Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення , у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.

Згідно з переданими даними від АТ Харківобленерго Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:

Надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії станом на 01.06.2022 складає -11 346.33 грн., ПДВ 20 % - 2269,27 грн., разом з ПДВ -13 615,60 грн. відповідно до платіжного доручення № 1983 від 07.02.2022

- за червень 2022 на суму 213 847,62 грн., ПДВ 20 % 42 769,52 грн., разом з ПДВ 256 617,14 грн. Відповідачем за червень 2022 спожито 58 740 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за червень 2022 та акт прийому-передачі електричної енергії було надіслано поштовим зв`язком 08.07.2022. Строк оплати рахунку 15.07.2022. Рахунок не сплачено.

На підставі даних отриманих від оператора системи розподілу АТ Харківобленерго нарахувань за електричну енергію за період липень 2022 року відсутні.

- за серпень 2022 на суму 21 965,45 грн., ПДВ 20 % 4393,09 грн., разом з ПДВ 26 358,54 грн. Відповідачем за серпень 2022 спожито 5044 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за серпень 2022 та акт прийому-передачі електричної енергії було надіслано поштовим зв`язком 14.09.2022. Строк оплати рахунку 21.09.2022. Рахунок не сплачено.

- за вересень 2022 на суму 5803,02 грн., ПДВ 20 % 1160,60 грн., разом з ПДВ 6963,62 грн. Відповідачем за вересень 2022 спожито 1200 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за вересень 2022 та акт прийому-передачі електричної енергії було надіслано поштовим зв`язком 13.10.2022. Строк оплати рахунку 20.10.2022. Рахунок не сплачено.

- за жовтень 2022 на суму 3375,90 грн., ПДВ 20 % 675,15 грн., разом з ПДВ 4051,08 грн. Відповідачем за жовтень 2022 спожито 682 кВт*год згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за жовтень 2022 та акт прийому-передачі електричної енергії було надіслано поштовим зв`язком 10.11.2022. Строк оплати рахунку 17.11.2022. Рахунок не сплачено.

Позивач вказує, що згідно з переданими даними від АТ Харківобленерго нарахування Відповідачу за листопад 2022 року по березень 2023 року не проводились. Проте, у лютому 2023 року було скореговано нарахування за електричну енергію зі зменшенням об`ємів споживання електричної енергії (-17071) кВт*год за період червень 2022 року на суму -60369,19 грн. ПДВ 20 % -12073,84 грн. разом з ПДВ -72443,03 грн., рахунок за лютий 2023 та акт прийому-передачі електричної енергії було надіслано поштовим зв`язком 08.03.2023.

Станом на 01.04.2023 сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору № 624/9712 від 01.01.2021 складає 207 931,75 грн, але Відповідач свої зобов`язання щодо оплати електричної енергії за Договором не виконав.

ПрАТ Харківенергозбут як Постачальник, виконав свої зобов`язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідач умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано, внаслідок чого у Відповідача утворилась заборгованість по пені, 3% річних та індексу інфляції, яка станом на 01.04.2023 року становить 97 066,70 грн. (де: - 70 075,01 грн. пеня; - 5372,21 грн. 3% річних; - 21619,48 грн. індекс інфляції).

Суд зазначає, що Відповідач не скористався своїм правом та не надав до суду відзив чи пояснення по справі, при цьому щодо розгляду справи був обізнаний.

Проте, Відповідач звертаючись до суду з клопотання про залучення до участі у справі третьої особи було надано докази у вигляді довідки №1784 від 02.09.2022 підписаної командиром вч НОМЕР_1 -ІІІ про те, що 01.04.2022 р. Міністерством оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з потребами Держави, в умовах правового режиму військового стану, було вилучено майно-територія та нежитлове приміщення загальною площею 700 кв.м., яке розташоване за адресою (адреса не зазначається з підстав безпеки проте наявна в матеріалах справи).

Таким чином у період часу з 01.04.2022 року і до цього часу електроенергію на території підприємства споживали підрозділ ЗСУ, який виконує бойове завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд виходить з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦКУ визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України, ст. 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів як, зокрема про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електропостачальники мають право, з-поміж іншого, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Суд зазначає, що у Відповідача виникли обов`язки щодо погашення наявної заборгованості за використаною електроенергію, оскільки ним в порушення умов Договору (пп. 6 п. 6.1. розділу 6, п. 8.4. та 8.5. розділу 8, розділу 11) не проінформовано Позивача (Постачальника) щодо припинення постачання електричної енергії, чи зміни істотних умов.

Стосовно наданої до суду довідки за підписом командира військової частини НОМЕР_1 (вих. №1784 від 02.09.2022) представником Відповідача, судом прийнято, як відповідний доказ, проте не надано жодного обґрунтованого доказу відмови від електропостачання згідно умов Договору, зміни споживача, чи врегулювання спору будь-яким способом встановленим умовами Договору чи закону.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України Про Збройні Сили України, фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків фінансується виключно з Державного бюджету України та є неприбутковою установою. Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача заборгованості за електричну енергію в сумі 304998,45грн, оскільки останнім не доведено про належне повідомлення позивача щодо істотних змін умов договору.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Так, Відповідач не надав до суду жодної інформації, доказів, що починаючи з 01.04.2022 року до поточного часу про зупинення роботи підприємства, у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина) тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, а лише послався на вказані обставини.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед Позивачем та те, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 70075,01 грн пені є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім суми боргу позивач просить стягнути з відповідача нарахованих 3% річних та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані Позивачем розрахунки 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Верховний Суд у постанову по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги термін прострочення оплати, перевіривши надані Позивачем до позовної заяви розрахунки судом встановлено, що надані розрахунки 3% річних та інфляційних процесів Позивачем здійснено арифметично вірно, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 233 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю ПРЕМІУМ СІТІ ХХІ (вул. Малом`ясницька, буд 2 м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ: 41980215) на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (юридична адреса: вул. Плеханівська, 126, м. Харків, 61037; фактична адреса: вул. Гоголя, 10, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за Договором №624/9712 від 01.01.2021 про постачання електричної енергії споживачу розмірі 304 998,45 грн (де: заборгованість за електричну енергію - 207 931,75 грн; пеня - 70 075,01 грн; 3% річних - 5 372,21 грн; індекс інфляції - 21 619,48 грн), а також суму судового збору у розмірі 4574,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "08" серпня 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін