Рішення

від 08.08.2023 по справі 922/2356/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2356/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (64107, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Дорожня, 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" (61023, м. Харків, вул. Весніна, 12) про стягнення 793068,29 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" про стягнення 793068,29 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 728868,00 грн., пеня у розмірі 39937,97 грн., 3% річних у розмірі 2396,28 грн. та штраф у розмірі 21866,04 грн.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 11896,03 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором поставки №2803/23 від 28.03.2023 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.06.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 09.06.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було повернуто на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області від 09.06.2023 по справі №922/2356/23 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

28.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №2803/23 (надалі - договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця пластівці та крупи власного виробництва (товар), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар і вчасно оплатити товар.

Пунктом 1.2. договору визначено, що товар поставляється партіями на підставі узгодженого постачальником замовлення покупця.

Умовами пункту 1.3. договору погоджено, що асортимент, кількість, ціна кожної партії товару зазначається у видатковій накладній та Специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна товару зазначається сторонами у Специфікації та видатковій накладній.

Відповідно до умов пункту 4.2. договору доставка товару може здійснюватися за узгодженням сторін, як за рахунок постачальника так і за рахунок покупця за адресою, яка вказується у заявці на поставку товару. Ціна товару, умови оплати та витрати на доставку вказується сторонами в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору. Розрахунок за товар здійснюється у гривнях України.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що розрахунок за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на наступних умовах: перше постачання товару за умови 100% оплати за фактом завантаження; наступні поставки за умови 50% передплата за товар, 50% оплати з відтермінуванням 7 календарних днів після поставки товару.

Згідно з пункту 4.5. договору датою оплати за товар вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Покупець не відповідає за можливу затримку і зарахуванням обслуговуючим банком постачальника грошових коштів, переказаних покупцем в якості оплати на поточний рахунок постачальника. За проханням постачальника покупець зобов`язаний надати впродовж 1 (одного) робочого дня підтвердження сплати товару (платіжне доручення з відміткою банку).

Відповідно до пункту 4.7. договору право власності на товар переходить до покупця в місці поставки товару, в момент завантаження товару на транспортний засіб, що підтверджується датою складання видаткової накладної постачальником FCA (Інкотермс 2020).

Відповідно до пункту 5.2. договору документом, що підтверджує прийняття покупцем товару є підписана сторонами видаткова накладна, яка складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін.

Згідно з пунктом 11.1. договору договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2025 року.

Специфікацією №1 від 03.04.2023 до договору №2803/23 від 28.03.2023 передбачено, що продавець зобов`язується поставити товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього по цінам та кількості, а саме: крупа горох жовтий колотий першого сорту у кількості 44000 кг., ціна - 11,90 грн./од. без ПДВ, сума без ПДВ - 523600,00 грн.; крупа пшоно шліфоване вищого сорту у кількості 9000 кг., ціна - 20,75 грн./од. без ПДВ, сума без ПДВ - 186750,00 грн. Загальна сума з урахуванням ПДВ - 852420,00 грн.

Умовами пункту 6 Специфікації №1 від 03.04.2023 визначено, що розрахунок здійснюється: 20% передплати, остаточний розрахунок протягом 10 днів.

Відповідно до видаткової накладної №555 від 06.04.2023 позивач передав, а відповідач прийняв товар: крупа горох жовтий колотий першого сорту у кількості 22000 кг., на суму 314160,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №556 від 06.04.2023 позивач передав, а відповідач прийняв товар: крупа горох жовтий колотий першого сорту у кількості 22000 кг., на суму 314160,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №567 від 07.04.2023 позивач передав, а відповідач прийняв товар: крупа пшоно шліфоване вищого сорту у кількості 9000 кг., на суму 224100,00 грн. з ПДВ.

Крім того, матеріали справи містять оформлені позивачем товарно-транспортні накладні №Р555 від 06.04.2023 на поставку товару за видатковою накладною №555 від 06.04.2023 на суму 314160,00 грн.; №Р556 від 06.04.2023 на поставку товару за видатковою накладною №556 від 06.04.2023 на суму 314160,00 грн.; №Р567 від 07.04.2023 на поставку товару за видатковою накладною №567 від 07.04.2023 на суму 224100,00 грн.

Матеріали справи також свідчать, що позивачем оформлено та зареєстровано податкові накладні у зв`язку із вище вказаною поставкою товару: №15 від 06.04.2023 на суму 314160,00 грн. з ПДВ.; №16 від 06.04.2023 на суму 314160,00 грн. з ПДВ.; №21 від 07.04.2023 на суму 224100,00 грн. з ПДВ.

Позивачем у позовній заяві вказано про належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки №2803/23 від 28.03.2023 та поставку відповідачу товар на суму 852420,00 грн. Позивач стверджує, що відповідачем порушено свої договірні зобов`язання за договором поставки №2803/23 від 28.03.2023 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару та сплачено на користь позивача частину вартості поставленого товару у розмірі 123552,00 грн. Отже, позивач зазначає, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 728868,00 грн., яка залишається не сплаченою.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, укладаючи та підписуючи договір поставки №2803/23 від 28.03.2023, Специфікацію №1 від 03.04.2023 до договору №2803/23 від 28.03.2023 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, що є належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до видаткової накладної №555 від 06.04.2023 позивач передав, а відповідач прийняв товар: крупа горох жовтий колотий першого сорту у кількості 22000 кг., на суму 314160,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №556 від 06.04.2023 позивач передав, а відповідач прийняв товар: крупа горох жовтий колотий першого сорту у кількості 22000 кг., на суму 314160,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної №567 від 07.04.2023 позивач передав, а відповідач прийняв товар: крупа пшоно шліфоване вищого сорту у кількості 9000 кг., на суму 224100,00 грн. з ПДВ.

Крім того, матеріали справи містять оформлені позивачем товарно-транспортні накладні №Р555 від 06.04.2023 на поставку товару за видатковою накладною №555 від 06.04.2023 на суму 314160,00 грн.; №Р556 від 06.04.2023 на поставку товару за видатковою накладною №556 від 06.04.2023 на суму 314160,00 грн.; №Р567 від 07.04.2023 на поставку товару за видатковою накладною №567 від 07.04.2023 на суму 224100,00 грн.

Матеріали справи також свідчать, що позивачем оформлено та зареєстровано податкові накладні у зв`язку із вище вказаною поставкою товару: №15 від 06.04.2023 на суму 314160,00 грн. з ПДВ.; №16 від 06.04.2023 на суму 314160,00 грн. з ПДВ.; №21 від 07.04.2023 на суму 224100,00 грн. з ПДВ.

Зазначені вище видаткові накладні №555 від 06.04.2023, №556 від 06.04.2023, №567 від 07.04.2023 та товарно-транспортні накладні №Р555 від 06.04.2023, №Р556 від 06.04.2023, №Р567 від 07.04.2023 містять підписи позивача та відповідача, які скріплені відбитками печаток сторін. При цьому будь-яких заперечень або зауважень відповідача щодо якості, кількості або своєчасності поставленого товару, зазначені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не містять.

Встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази дають підстави дійти висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки №2803/23 від 28.03.2023 та поставку відповідачу товар на суму 852420,00 грн.

В силу приписів статті 691, 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Таким чином, однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Умовами пункту 6 Специфікації №1 від 03.04.2023 визначено, що розрахунок здійснюється: 20% передплати, остаточний розрахунок протягом 10 днів.

З обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем було частково здійснено на користь позивача оплату вартості товару у розмірі 123552,00 грн. згідно платіжної інструкції №114 від 06.04.2023, про що вказує позивач у позовній заяві, а також свідчить банківська виписка по рахунку позивача.

Окрім того, в матеріалах справи міститься гарантійний лист Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" вих. 04105123-1 від 08.05.2023 за підписом директора відповідача, в якому відповідач після розгляду претензії вих. №02/05/2023 від 02.05.2023 щодо оплати товару за договором поставки №2803/23 від 28.03.2023 та Специфікації №1 від 03.04.2023 просить позивача надати час для оплати заборгованості без нарахування додаткових штрафних санкцій та пені. Також відповідач зазначає, що у випадку невиконання умов гарантійного листа, зобов`язується сплатити всі штрафні санкції та пеню, без судових спорів. Відповідач у листі гарантує повну оплату заборгованості у розмірі 728868,00 грн. протягом 21 календарних днів з дати отримання оригіналу (або сканкопії) гарантійного листа, а саме з 08.05.2023. Крім того, відповідачем зазначено, що у випадку неможливості оплати за даним гарантійним листом в обумовлений термін - гарантує сприяння вирішенню даного питання в судовому порядку. Відповідач у гарантійному листі додатково підтверджує факт підписання договору поставки №2803/23 від 28.03.2023, Специфікації №1 від 03.04.2023 та отримання товару.

Згідно з пунктом 6.3. договору покупець зобов`язаний сплатити вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначив, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 728868,00 грн., є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, визнаною відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2396,28 грн., суд зазначає наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід враховувати, що відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17).

Отже, період прострочення виконання зобов`язання починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, слід брати до уваги частину 5 статті 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Пунктом 7.2. договору погоджено та передбачено, що за порушення строків (термінів) оплати покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 3% від суми заборгованості та пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання продавцем вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна товару (її частини) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до договору. Також при порушенні строків оплати продукції згідно договору, боржник зобов`язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми згідно з с. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних у розмірі 2396,28 грн., суд зазначає, що такий розрахунок виконано без врахування зазначених вище законодавчих вимог та встановлених судом обставин справи, що мало наслідком виникнення темпоральних та арифметичних помилок у періоді та розмірі нарахувань.

Отже, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено з допущенням помилки, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру таких нарахувань.

Відтак, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 2396,28 грн., з огляду на вимоги законодавства, умови договору та обставини справи, суд зазначає, що обґрунтованими, правомірними та арифметично вірними до стягнення є 3% річних у розмірі 2336,37 грн., що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позову в обґрунтованій судом частині 3% річних та відмови у задоволенні вимог про стягнення решти 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 39937,97 грн. та штрафу у розмірі 21866,04 грн., суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином. При цьому суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України та не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку пені у розмірі 39937,97 грн. суд зазначає, що здійснений розрахунок також виконано без врахування зазначених законодавчих вимог та встановлених судом обставин справи.

Відтак, здійснивши власний розрахунок заявленої до стягнення пені у розмірі 39937,97 грн. з урахуванням вимог законодавства, погоджених між сторонами умов договору, а також фактичних обставин справи, суд зазначає, що обґрунтованою, правомірною та арифметично вірною до стягнення є пеня у розмірі 38939,52 грн.

Водночас перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафу у розмірі 21866,04 грн., суд зазначає, що дане нарахування у повній мірі відповідає обставинам справи, вимогам законодавства, погодженим умовам договору, розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 21866,04 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Між тим, суд зазначає, що відповідачем жодним чином не було спростовано встановлені судом обґрунтовані суми зазначених вище розрахунків 3% річних, пені та штрафу, власного контррозрахунку вказаних сум до суду не подано.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Хартрейд" (61023, м. Харків, вул. Весніна, 12, код ЄДРПОУ 30990634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (64107, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Дорожня, 2, код ЄДРПОУ 21250534) основну заборгованість у розмірі 728868,00 грн., 3% річних у розмірі 2336,37 грн., пеню у розмірі 38939,52 грн., штраф у розмірі 21866,04 грн. та судовий збір у розмірі 11880,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "08" серпня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова