Рішення

від 03.08.2023 по справі 927/792/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/792/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: Power Provision Limited

22, Біллет Хай Стріт, Тонтон, Сомерсет, Великобританія, ТА1 3NG

представник позивача: Чернікова Олена Сергіївна,

пров. Лабораторний, 3, м. Київ, 01133, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор"

вул. Пирятинська, 14, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, e-mail: a.tov.vektor@ukr.net

про cтягнення 50 000,00 доларів США (еквівалент 1 828 430,00 грн)

за участю учасників справи:

від позивача: Пахомов Ю.О.

від відповідача: Чернікова О.С.

Позивачем - Power Provision Limited подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор» про cтягнення 50 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 828 430,00 грн.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2023 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2023, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що знаходяться в матеріалах справи.

22.06.2023 від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог. Суд прийняв заяву до розгляду.

У підготовчому засіданні 22.06.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.08.2023, про що повідомив сторін під розписки.

03.08.2023, суд, розглянувши заяву відповідача про визнання позову встановив наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 2 ст. 191 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

На підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору №1 від 21.10.2002 зі змінами та доповненнями в частині своєчасного повернення фінансової позики.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі. Зазначає, що на даний час не має фінансових можливостей погасити заборгованість перед позивачем у строки, визначені в змінах від 01.08.2022 до Договору №1/2002 від 21.10.2002.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

21 жовтня 2002 року між «SWS Handelsgesellschaft mbH», країна Німеччина (надалі - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР» країна Україна (надалі - Позичальник) укладено договір № 1/2022 (надалі - Договір). Договір зареєстрований в Головному Управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області за № 2277 від 19 листопада 2002 року.

Згідно умов п.1.1 Договору Кредитор надає Позичальнику кредит у сумі EUR 1 000 000,00 (один мільйон ЄВРО) строком на 16 місяців з 20 листопада 2002 року по 31 березня 2004 року з оплатою 7% (семи процентів) річних (п.1 Договору).

Кредитні гроші призначені під закупівлю нафти та нафтопродуктів на території України (п.2.1. Договору).

Сторони погодились, що строк надання кредиту, нарахування процентів та штрафних санкцій за Договором здійснюється за кількість календарних днів використання кредиту, виходячи з фактичних 365 календарних днів у році. При цьому день надання кредиту та день його повернення Кредитору вважаються одним днем (п.3.2. Договору).

Кредитор зобов`язується перерахувати Позичальнику вказану у пункті 1.1 цього Договору суму 1 000 000,00 EUR у безготівковій формі на рахунок, окремими траншами в узгоджені сторонами строки у відповідності з затвердженим графіком (п.5.1 Договору).

Позичальник зобов`язується використовувати кредит на вказані у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та оплату нарахованих процентів на умовах, передбачених даним Договором. Позичальник сплачує Кредитору проценти за користування кредитом (по кожній окремій транші) не пізніше 30-го числа кожного третього місяця, після одержання даної транші у розмірі 7% річних, платіжним дорученням на рахунок доходів Кредитора (п.6.1 Договору).

21.12.2002 внесені зміни до Договору №1/2002 від 21.10.2002, а саме: «Кредитор, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1 000 000,00 (один мільйон доларів США) строком на 16 місяців з 20 листопада 2002 року по 31 березня 2004 року з оплатою 7% (семи процентів) річних. Національним банком України зареєстровані зміни та видано додаток від 29.01.2003 № 1 до реєстраційного Свідоцтва.

22.03.2004 внесені зміни до Договору №1/2002 від 21.10.2002, а саме: «Кредитор, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1 000 000,00 (один мільйон доларів США) строком на 28 місяців з 20 листопада 2002 року по 31 березня 2005 року з оплатою 7% (семи процентів) річних. Національним банком України зареєстровані зміни та виданий додаток від 02.04.2005 № 2 до реєстраційного Свідоцтва.

22.03.2005 внесені зміни до Договору №1/2002 від 21.10.2002, а саме: «Кредитор, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1 000 000,00 (один мільйон доларів США) строком на 52 місяця з 20 листопада 2002 року по 29 березня 2007 року з оплатою 7% (семи процентів) річних. Національним банком України зміни зареєстровані та виданий додаток від 11.04.2005 № 3 до реєстраційного Свідоцтва.

26.01.2007 внесені зміни до Договору №1/2002 від 21.10.2002, а саме: «Кредитор, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1 000 000,00 (один мільйон доларів США) строком на 64 місяця з 20 листопада 2002 року по 29 березня 2008 року з оплатою 7% (семи процентів) річних. Національним банком України зареєстровані зміни та виданий додаток від 02.03.2007 № 4 до реєстраційного Свідоцтва.

24.01.2008 внесені зміни до Договору №1/2002 від 21.10.2002, а саме: «Кредитор, згідно умов цього договору надає Позичальнику кредит у сумі 1 000 000,00 (один мільйон доларів США) строком на 88 місяців з 20 листопада 2002 року по 29 березня 2010 року з оплатою 7% (семи процентів) річних. Національним банком України зміни зареєстровані та виданий додаток від 21.03.2008 № 5 до реєстраційного Свідоцтва.

26.12.2008 внесені зміни до Договору №1/2002 від 21.10.2002, а саме: «Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику позику у сумі 1.000.000,00 (один мільйон доларів США) з 20 листопада 2002 року по 29 березня 2012 року з оплатою 7% (семи процентів) річних. Національним банком України зміни зареєстровані та виданий додаток від 28.01.2009 № 6 до реєстраційного Свідоцтва.

20.03.2012 між «SWS Handelsgesellschaft mbH», країна Німеччина (попередній Позикодавець), «GFF AG», країна Швейцарія (новий Позикодавець) та ТОВ «Вектор» (Позичальник) підписано зміни до Договору №1/2002 від 21.10.2002, згідно з якими:

- у зв`язку з тим, що «SWS Handelsgesellschaft mbH», країна Німеччина припиняє свою діяльність та передає свої повноваження по Договору новому Позикодавцю «GFF AG», країна Швейцарія, в преамбулі Договору сторони викладено у наступній редакції: «GFF AG», країна Швейцарія - Позикодавець, ТОВ «Вектор» - Позичальник;

- змінено п.1.1 Договору №1/2002 від 21.10.2002, а саме: «Позикодавець, згідно з умовами Договору надає Позичальнику фінансову позику у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон доларів США) строком з 20 листопада 2002 року по 29 березня 2015 року з оплатою 7% (семи процентів) річних.

Ці зміни були зареєстровані Головним управлінням Національного банку по м. Києву і Київській області та видано додаток від 09.07.2012 № 7 до реєстраційного Свідоцтва.

02.03.2015 внесені зміни до Договору №1/2002 від 21.10.2002, а саме: «Позикодавець, згідно умов цього договору надає Позичальнику фінансову позику у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон доларів США) з 20 листопада 2002 року по 29 березня 2018 року з оплатою 7% (семи процентів) річних. Листом від Національного банку України № 09-204/5361 від 31.03.2015 здійснено реєстрацію змін до Договору.

01.02.2022 між «GFF AG», країна Швейцарія (попередній Позикодавець), «Power Provision Limited», Великобританія (новий Позикодавець) та ТОВ «Вектор» (Позичальник) підписано зміни до Договору №1/2002 від 21.10.2002, згідно з якими:

- у зв`язку з тим, що «GFF AG», країна Швейцарія припиняє свою діяльність та згідно Договору цесії №1 від 01.02.2022 передає всі права та обов`язки, включаючи право вимоги новому Позикодавцю «Power Provision Limited», Великобританія, сума зобов`язань, яка переходить на прваах вимоги до Позикодавець 2 становить - 1 000 000,00 доларів США основного боргу та 928 027,39 доларів США відсотків розрахованих на дату складання цього Договору, в преамбулі Договору сторони викладено у наступній редакції: «Power Provision Limited», Великобританія - Позикодавець, ТОВ «Вектор» - Позичальник;

- змінено п.1.1 Договору №1/2002 від 21.10.2002, а саме: «Позикодавець, згідно з умовами Договору надає Позичальнику фінансову позику у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон доларів США) 01 серпня 2022 року з оплатою 7% (семи процентів) річних.

Листом № 52-07/22 від 01.07.2022 відповідач повідомив позивача про те, що виникнення фінансових труднощів, результатом чого стає неможливість належно виконати свої зобов`язання за Договором, а саме умови змін до Договору від 01.02.2022. У зв`язку з вищенаведеним відповідач просив позивача розглянути можливість реструктуризації боргу на два роки.

01.08.2022 укладено зміни до Договору від 01.08.2022, згідно яких:

- п. 1.1. Договору викладено у наступній редакції: Позикодавець, згідно з умовами Договору надає Позичальнику фінансову позику у розмірі 1.000.000,00 (один мільйон доларів США) 01 жовтня 2025 року з оплатою 7% (семи процентів) річних;

- п. 6.1. Договору викладено у наступній редакції: Використовувати фінансову позику на вказані у Договорі цілі і забезпечити повернення одержаної фінансової позики та оплату нарахованих відсотків частинами за наступним графіком:

№ п/п Дата траншу Сума основного боргу, ($) Сума відсотків, ($)

1 до 01.01.2023р. 30 000,00 20 000,00

2 до 01.07.2023р. 100 000,00 80 000,00

3 до 01.10.2023р. 100 000,00 80 000,00

4 до 01.01.2024р. 100 000,00 80 000,00

5 до 01.04.2024р. 100 000,00 80 000,00

6 до 01.07.2024р. 100 000,00 80 000,00

7 до 01.10.2024р. 100 000,00 80 000,00

8 до 01.01.2025р. 100 000,00 80 000,00

9 до 01.04.2025р. 100 000,00 80 000,00

10 до 01.07.2025р. 100 000,00 80 000,00

11 до 01.10.2025р. 70 000,00 354259,17

Всього: 1 000 000,00 1 094 259,17

При цьому, порушення строків погашення однієї або декількох траншів графіку не дає Позикодавцю права вимоги по траншам, термін яких ще не настав.

Станом на 01.01.2023 відповідач не повернув позивачу частину фінансової позики та частину відсотків у сумі 50 000,00 доларів США згідно графіку наведеного в п.6.1. Договору.

01.03.2023 позивачем було надіслано до відповідача Вимогу про негайне виконання зобов`язання згідно Договору та погашення заборгованості у сумі 50 000,00 доларів США, у зв`язку з настанням терміну погашення частини фінансової позики.

Листом № 23-04/23 від 05.04.2023 відповідач повідомив, що не має фінансових можливостей погасити заборгованість перед позивачем у сумі 50 000,00 доларів США у строки, визначені в змінах до Договору від 01.08.2002, та просив розглянути можливість відстрочити строк оплати заборгованості до 01.08.2030.

Позивач не погодився на пропозицію відповідача про відстрочку оплати заборгованості, оскільки сторони вже домовлявся про оплату заборгованості та відсотків за Договором частинами за графіком, якого не дотримався відповідач.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку погашення першого траншу згідно графіку п. 6.1. Договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 50 000,00 доларів США, з яких 30 000,00 грн доларів США основного боргу та 20 000,00 доларів США відсотків річних.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 1049 ЦК України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, відповідач підписавши договір №1/2002 від 21.10.2002 зобов`язався виконувати його умови, а отримавши кошти зобов`язався їх повернути.

Відповідно до графіку, встановленого змінами від 01.08.2022 до Договору від 21.10.2002, відповідач зобов`язався повернути частину одержаної фінансової позики у сумі 30 000,00 доларів США та відсотки у розмірі 20 000,00 доларів США до 01.01.2023.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Належне виконання зобов`язання означає виконання його належними суб`єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов`язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав фінансову позику у розмірі 1 000 000,00 доларів США, проте свої зобов`язання щодо повернення коштів у сумі 30 000,00 доларів США та відсотків у розмірі 20 000,00 доларів США, згідно графіку, встановленого змінами від 01.08.2022 до Договору від 21.10.2002, до 01.01.2023 не повернув.

Як свідчать матеріали справи та визнано відповідачем, останній не повернув позичені кошти, у суду відсутні данні про погашення заборгованості відповідачем на день розгляду спору, отже заборгованість становить 50 000,00 доларів США (30 000,00 грн доларів США основного боргу та 20 000,00 доларів США відсотків річних), що за офіційним курсом Національного банку України станом на 07.06.2023 еквівалентно 1 828 430,00 грн.

При цьому слід зазначити, що за змістом статей 192 та 524 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов`язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Як зазначено вище, змінами від 21.12.2002 до Договору №1/2002 від 21.10.2002 визначено надання фінансової позики у доларах США.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц визначено, що суд встановлює, чи визначено зобов`язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню.

Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов`язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

На підставі наведених вище норм права та наявних в матеріалах справи письмових доказів, враховуючи визнання відповідачем позову у повному обсязі, суд прийшов до висновку, що вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 50 000,00 доларів США.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з ч.1,2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового забору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

При зазначеній ціні даного позову в сумі 50 000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 07.06.2023 еквівалентно 1 828 430,00 грн, сума судового збору, які підлягає сплаті позивачем, становить 27 426,45 грн.

Позивачем згідно з квитанцією №ПН458 від 07.06.2023 за подання даної позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області сплачено судовий збір у розмірі 27 426,50 грн.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позову, що становить 12 213,22 грн (27 426,50 грн : 2).

Решта 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 12 213,23 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" (вул. Пирятинська, 14, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 30255204) на користь Power Provision Limited, Великобританія (22, Біллет Хай Стріт, Тонтон, Сомерсет, Велика Британія, ТА1 3NG) заборгованість в сумі 50 000,00 доларів США та судовий збір в розмірі 12 213,23 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Повернути Power Provision Limited, Великобританія (22, Біллет Хай Стріт, Тонтон, Сомерсет, Велика Британія, ТА1 3NG) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 12 213,22 грн судового збору, сплаченого згідно з квитанцією №ПН458 від 07.06.2023.

4. Дане рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2023.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор